Рішення № 39648101, 24.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7786/14 24.06.14

За позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до військової частини А 0351

про стягнення 54 524,62 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представники сторін:

від позивача Максакова Ю.О. (за довіреністю)

від відповідача Роллер В.М. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до військової частини А 0351 про стягнення 53 021,84 грн. (50 400,00 грн. боргу, 252,00 грн. інфляційних, 942,76 грн. 3% річних, 1 427,08 грн. пені).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № К.U.- 7707/1/888325-110 в частині повної та своєчасної оплати за договором, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/7786/14 та призначено її до розгляду на 29.05.2014 р.

27.05.2014 р. через канцелярію від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову в частині стягнення штрафних санкцій, у зв'язку відсутністю бюджетних асигнувань для виконання договірних зобов'язань. Крім того, відповідач подав клопотання про застосування до вимог про стягнення пені позовної давності в один рік та зменшення розміру штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до військової частини А 0351.

У судовому представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення та довідку про відсутність аналогічного спору.

Представник відповідача заперечив проти позову та надав пояснення по суті спору.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 24.06.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

20.06.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог до 54 524,62 грн. (50 400,00 грн. боргу, 1 754,42 грн. інфляційних, 943,10 грн. 3% річних, 1 427,10 грн. пені).

Згідно з ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

23.06.2014 р. через канцелярію від відповідача надійшов контррозрахунок, відповідно до якого відповідач нарахував 4 765,15 грн. боргу, 50,51 грн. пені, 6,65 грн. інфляційних, 20,74 грн. 3% річних.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, надав пояснення по справі.

У судовому засіданні 24.06.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

14.04.2011 р. між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», правонаступником якого є позивач (далі - оператор), та військовою частиною А 0351 (далі - бізнес-абонент) було укладено договір № К.U.- 7707/1/888325-110 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору оператор надає бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги бізнес-мережі (далі - послуги), а бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість.

Умовами п. 2.2 Договору встановлено, що перелік та опис послуг, спеціальні умови організації, технічні характеристики та порядок надання послуг бізнес-абоненту визначаються в окремих додаткових угодах до цього Договору, що підписуються сторонами по кожному з видів замовлених послуг.

Відповідно до п. 3.2.3 Договору бізнес-абонент зобов'язаний проводити оплату послуг в порядку та терміни, визначені Договором.

За змістом пункту 4.3 Договору не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, оператор виставляє бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавались послуги.

Згідно з п. 4.4. Договору, в разі кредитної системи оплати бізнес-абонент повинен оплатити рахунок за послуги не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора. Оплата послуг проводиться у національній валюті України.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 р.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі коли жодна зі сторін за два тижні до закінчення строку дії договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на таких самих умовах.

Згідно з Додатком № 1.1 до Договору вартість надання послуг щомісячно становить 3500 грн. без врахування ПДВ 20%; при оплаті послуг додатково нараховується податок на додану вартість у розмірі, який встановлюється законодавством.

На виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на суму 50 400,00 грн., що підтверджується рахунками за телекомунікаційні послуги, направленими на адресу відповідача за період з січня по грудень 2013 року.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 50 400,00 грн.

Договір, укладений між сторонами, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи (рахунки за телекомунікаційні послуги за період з січня по грудень 2013 року) вбачається, що позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на суму 50 400,00 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 4.4.1 Договору та рахунків, виставлених на оплату наданих послуг, грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 50 400,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості за надані послуги відповідно до спірного Договору у розмірі 50 400,00 грн. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 50 400,00 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1 427,10 грн., 1 754,42 грн. інфляційних та 943,10 грн. трьох процентів річних.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі затримки оплати за надані послуги відповідачу нараховується пеня з першого числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожну добу затримки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідач заявив про застосування строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем було подано до суду позовну заяву - 24.04.2014 р. (відмітка на позовній заяві), отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 420,69 грн. за рахунками № 09-KU7707/1-583897, № 09-KU7707/1-586075, № 09-KU7707/1-586580, задоволенню не підлягають як такі, що заявлені після спливу строку позовної давності. Тому з відповідача підлягає стягненню 1006,41 грн. пені, в задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 420,69 грн. судом відмовлено.

За розрахунком позивача інфляційних та 3% річних, прийнятим судом як вірний з відповідача підлягає стягненню 1 754,42 грн. інфляційних та 943,10 грн. 3% річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 50 400,00 грн., 1 006,41 грн. пені, 943,10 грн. 3% річних та 1 754,42 грн. інфляційних.

У стягненні 420,69 грн. пені судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 1812,91 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з військової частин А0351 (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код 09965650) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, код 21560766) 50 400 (п'ятдесят тисяч чотириста) грн. 00 коп. заборгованості, 1 006 (одну тисячу шість) грн. 41 коп. пені, 943 (дев'ятсот сорок три) грн. 10 коп. 3% річних, 1 754 (одну тисячу сімсот п'ятдесят чотири) грн. 72 коп. інфляційних, 1 812 (одну тисячу вісімсот дванадцять) грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 08.07.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова