Рішення № 39647953, 02.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/7163/14 02.07.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"доПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"третя особаОСОБА_1простягнення страхового відшкодування у розмірі 20 560,19 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Грабовський О.О. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились.

У судовому засіданні 02.07.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування шкоди 20 560,19 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2014 порушено провадження у справі №910/7163/14, розгляд справи призначений на 19.05.2014.

Ухвалою від 19.05.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 02.06.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному, розпорядженням від 02.06.2014 справу передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою від 02.06.2014 справу прийнято до провадження судді Босого В.П., розгляд справи призначено на 02.07.2014.

Розпорядженям в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.06.2014 справу перадно судді Літвіновій М.Є., у зв'язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою від 16.06.2014 справу прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд справи призначено на 02.07.2014.

13.05.2014 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування інформації, в задоволенні якого суд відмовив з наступних підстав.

В силу положень ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Обов'язок по доведенню обставин покладено положеннями Господарського процесуального кодексу України на сторін у справі, а судом надається оцінка доводам сторін з урахуванням представлених ними доказів.

При зверненні з клопотанням про витребування доказів, сторона має довести перед судом обставини на які зроблені посилання в обґрунтування необхідності вчинення відповідних дій, а не стверджувати про можливе підтвердження отриманими відомостями своїх припущень.

У відзиві на позов, відповідач зазначив, що з урахуванням звіту №10553 від 12.12.2013 вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складає 14 187,78 грн., а тому в порядку Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну транспортному засобу не може перевищувати 14 187,78 грн.. Крім того, відповідач зазначив, що розмір страхового відшкодування повинен бути зменшений на суму франшизи - 1000,00 грн. На думку відповідача, у нього відсутні правові підстави для відшкодування розміру ПДВ, який був включений експертом у вартість відновлювального ремонту автомобіля.

В судовому засіданні 02.07.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

15.10.2013 між ПАТ "АСК "Омега""(далі - позивач, страховик) та ТОВ "ВО "Інтеграл" (далі - страхувальник, вигодонабувач) укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №010-07-2086-10 (далі - Договір), за яким був застрахований автомобіль Volkswagen Golf державний номер НОМЕР_1.

06.12.2013 о 09 год. 55 хв. в м. Вишневе по вул. Жовтнева, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Volkswagen Golf державний номер НОМЕР_1 (власник ТОВ "ВО "Інтеграл"), під керуванням ОСОБА_3 (водій ТОВ "ВО "Інтеграл" з 01.11.2005, згідно розпорядження №28-к/05 від 31.10.2005) та ЗАЗ 110270 державний номер 43436КХ під керуванням ОСОБА_1.

Згідно наказу №02-а/13 від 03.01.2013, автомобіль Volkswagen Golf державний номер НОМЕР_1 був закріплений за ОСОБА_3.

06.12.2013 страхувальник звернувся до страховика із заявою про настання страхового випадку.

Згідно звіту №10553 від 12.12.2013 та калькуляції від 16.12.2013, вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 14 187,78 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт від 14.11.2013 №СА-000040853 та рахунку-фактури №СА-000149466 від 03.09.2013 вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля становить 15 967,06 грн.

Відповідно до пп. 9.2.3 п. 9.2 Договору страхування, страхове відшкодування, за рішенням вигодо набувача, може бути виплачене йому шляхом оплати рахунків ремонтних підприємств (СТО) за відновлювальний ремонт транспортного засобу та рахунків підприємств за купівлю деталей, вузлів, агрегатів, що підлягають заміні, за попередньою письмовою згодою вигодо набувача.

Із заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 06.12.2013, вбачається, що ТОВ "ВО "Інтеграл" погодило виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

На підставі вищевказаного договору від 15.10.2013, заяви страхувальника, рахунку ФОП ОСОБА_4 №12-405р. від 16.12.2013 на суму 21 959,19 грн., позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 21 560,19 грн. на рахунок ТОВ "Світ-Авто" згідно платіжного доручення №68 від 20.01.2014.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи, в межах суми фактичних витрат - 21 560,19 грн.

Як вбачається з постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.12.2013 у справі №369/12197/13-п, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з'ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно внаслідок експлуатації автомобіля ЗАЗ 110270 державний номер 43436КХ.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ЗАЗ 110270 державний номер 43436КХ була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) АС/8307910 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом АС/8307910, діючим на дату ДТП (06.12.2013).

Отже, відповідач є особою на яку полісом АС/8307910 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля ЗАЗ 110270 державний номер 43436КХ на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").

Отже, враховуючи вартість відновлювального ремонту, слід також враховувати розмір франшизи за страховим полісом АС/8307910, що становить 1000,00 грн.

При визначенні суми позовних вимог - 20 560,19 грн., позивач врахував розмір франшизи визначений за страховим полісом АС/8307910, тому заперечення відповідача щодо цього є необґрунтованими.

Щодо заперечень відповідача щодо розміру страхового відшкодування та підстав його визначення суд зазначає наступне.

Дійсно статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При цьому п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Суд зазначає, що за вказаними нормами врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Натомість, як було встановлено судом, правовідносини позивача - ПАТ "СК"Омега", і страхувальника - ТОВ "ВО "Інтеграл", виникли на підставі договору добровільного наземного транспорту №010-07-2086-10 від 15.10.2013, отже добровільним страхуванням. Вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Добровільним же страхуванням, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Суд звертає увагу на норми ст. 25 Закону України "Про страхування", якими визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначити розмір страхового відшкодування з урахуванням лише авто товарознавчої експертизи, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Суд зазначає, що звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яка необхідна для відновлення транспортного засобу.

Щодо заперечень відповідача про відсутність підстав для відшкодування розміру ПДВ, слід зазначити наступне.

Слід зазначити, що позивач виплатив кошти у розмірі 21 560,149 грн. на рахунок СТО саме на підставі рахунку №12-405р. від 16.12.2013, в якому зазначено, що вартість виконання робіт з ремонту автомобіля становить 21 959,19 грн., тобто розмір ПДВ не зазначений.

Отже, вартість робіт була визначена без врахування ПДВ. Крім того в рахунку №12-405р. від 16.12.2013 міститься інформація, що ФОП ОСОБА_4 є платником єдиного податку.

В рядку призначення платежу платіжного доручення № 68 від 20.01.2014 також зазначено, що страхове відшкодування без ПДВ.

З урахуванням зазначеного, відповідач в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не довів суду свої заперечення та не спростував доводи позивача належними доказами.

04.03.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування у розмірі 21 560, 19 грн., яка отримана відповідачем 06.03.2014 згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За встановленими судами обставинами справи, позивач здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспорту, отримав право вимоги в сумі 20 560,19 грн., яке особа, що одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідач в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростував заявлені позовні вимоги.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17, літ. А, код 21626809) страхове відшкодування у розмірі 20 560,19 грн. (двадцять тисяч п'ятсот шістдесят гривень 19 коп.) та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 07.07.2014.

Суддя М.Є. Літвінова