Постанова № 39646051, 24.06.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 року 810/3102/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Глазун Т.О.,

представника позивача- Кузуб С.П.

представника відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біовест НДК»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Біовест НДК» з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 № 0000072204, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов'язання у розмірі 250000,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 62500,00 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Ірида Груп». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Біовест НДК» та ТОВ «Ірида Груп» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини між ТОВ «Біовест НДК» та ТОВ «Ірида Груп» мали реальний характер - послуги надані контрагентом та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позивні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що відповідно до Акту Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів Київської області від 10.01.2014 № 3/22-4/37696438 не підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ірида Груп». Вказаним актом встановлено, що контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою, на підприємстві відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення та інше майно, що економічно необхідне для здійснення господарської діяльності, а відтак, відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ « Ірида Груп».

У судове засідання представник відповідача не з'явився, водночас, в матеріалах справи міститься його клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біовест НДК» є юридичною особою, що зареєстрована Ірпінським міським управлінням юстиції 09.06.2011. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.06.2011 за № 691 та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва платника податку на додану вартість від 16.03.2012 № 200035822.

14 січня 2013 року між позивачем та ТОВ «Ірида Груп» укладений Договір з надання маркетингових послуг з реклами № 7, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Ірида Груп») брав на себе зобов'язання надати позивачу рекламні послуги (організація та реалізація заходів щодо просування ТМ замовника).

На підтвердження дійсного надання послуг позивачем надано податкову накладну від 28.02.2013 № 2801, акт надання послуг від 28.02.2013 № 2801 та кошторис на проведення заходів щодо просування ТМ замовника «SALAMANDER PROFESSIONAL», «SALAMANDER».

Оплата за вказаним договором здійснена позивачем простим векселем, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі векселів на суму 243000,00 грн.

15 січня 2013 року між позивачем та ТОВ «Ірида Груп» укладений Договір з надання послуг по передпродажній підготовці товарів № 9, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Ірида Груп») брав на себе зобов'язання надати позивачу рекламні послуги (передпродажна підготовка товарів ТМ Замовника).

На підтвердження дійсного надання послуг позивачем надано податкові накладні від 28.02.2013 № 2802 та № 2803, акт надання послуг від 28.02.2013 № 2802 та № 2803, звіти до акту прийому-передачі наданих послуг в рамках договору про надання послуг № 9 від 15.01. 2013 року.

Оплата за вказаним договором здійснена позивачем простим векселем, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі векселів на суму 483000,00 грн.

18 січня 2013 року між позивачем та ТОВ «Ірида Груп» укладений договір з надання маркетингових послуг з реклами № 15, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Ірида Груп») брав на себе зобов'язання надати позивачу рекламні послуги (планування, організації, і проведення рекламної кампанії в мережі Інтернет ).

На підтвердження дійсності надання послуг, позивачем надано податкові накладні від 28.02.2013 № 2804 та № 2805, акти надання послуг від 28.02.2013 № 2804 та № 2805.

Оплата за вказаним договором здійснена позивачем простим векселем, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі векселів на суму 774000,00 грн.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операції, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни наданих контрагентом послуг у розмірі 250000,00 грн.

У січні 2014 року, на підставі наказу Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів Київської області від 26.12.2013 № 479, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ірида Груп» за період з 01.02.2013 по 28.02.2013, за результатами якої складено Акт від 10.01.2014 № 3/22-4/37696438.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 250000,00 грн.

При перевірці посадовими особами податкового органу взято до уваги акт ДПІ в Печерському районі м. Києва від 07.10.2013 № 3832/7/26-55-22-07-11 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ірида Груп», відповідно до якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів(послуг) та той факт, що ТОВ «Ірида Груп» та її посадові особи не знаходяться за податковою адресою.

На підставі викладеного, посадові особи відповідача дійшли висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ірида Груп».

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 № 0000072204, згідно із яким позивачу нараховані грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 250000,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 62500,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Із системного аналізу положень пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних та здійснення реальної господарської операції.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (послуг).

Як на доказ реального здійснення ТОВ «Ірида Груп» господарських операцій по наданню рекламних послуг ТОВ «Біовест НДК», позивач посилався на наявність договорів про надання послуг реклами від 14.01.2013 № 7; від 15. 01. 2013 № 9; від 18.01.2013 № 15, актів надання послуг від 28.02.2013 № 2801,№ 2802, № 2803, № 2804, № 2805 податкових накладних від 28.02.2013 № 2801, № 2802, № 2803, № 2804 та № 2805 та актів приймання-передачі векселів.

Дослідивши зазначені документи, судом встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи, договори з надання маркетингових послуг з реклами, укладені між позивачем та ТОВ «Ірида Груп» від 14.01.2013 № 7 та від 15.01.2013 № 9, передбачають надання послуг з організації та реалізації заходів щодо просування ТМ замовника (позивача) на території України.

Під час судового засідання представник позивача пояснив, що на виконання вищезазначених умов договору ТОВ «Ірида Груп» було проведено ряд рекламних акцій у торгівельно-роздрібних точках, у яких реалізується продукція позивача торгівельних марок «SALAMANDR PROFESSIONAL», «SALAMANDR» (засоби для догляду за взуттям).

У ході судового розгляду, судом витребувані у позивача договори та бухгалтерські документи, які б підтверджували те, що позивач дійсно реалізує товар у торгівельно-роздрібних точках, які наведені у звіті до акту прийому-передачі наданих послуг в рамках Договору надання послуг від 15.01.2013 № 9.

Представник позивача на вимогу суду пообіцяв надати такі документи, однак у наступне судове засідання витребувані документи не надав, причини ненадання - пояснити не зміг.

Суд не бере до уваги долучені представником позивача до матеріалів справи фотокопії які, на думку позивача, є підтвердженням факту надання контрагентом рекламних послуг, оскільки із їх зображення убачається, що вони зроблені у магазині ТМ «Космо». Проте, суд звертає увагу, що у звіті до акту надання послуг в рамках вищезазначеного договору - магазин ТМ «Космо» відсутній.

Як убачається з матеріалів справи, Договір про надання послуг з реклами від 18.01.2013 № 15, укладений між позивачем та ТОВ «Ірида Груп», передбачає надання послуг з планування, організації і проведення рекламної кампанії товарів позивача в мережі Інтернет. Зі змісту додатку № 2 до вищезазначеного договору вбачається, що виконавець має здійснювати розміщення рекламних матеріалів замовника в мережі Інтернет на протязі 28 днів по 1678580 разів на день.

Водночас, акт надання послуг від 28.02.2013 № 2805, оформлений на виконання вищезазначеного договору надання послуг, не висвітлює структуру наданих послуг, не містить інформації про кількість днів розміщення реклами. В акті надання послуг не зазначено місяць надання послуг та адреси сайтів на яких здійснюється розміщення реклами.

Разом з тим, на вимогу суду надати адреси електронних сайтів, роздруківку, яка б містила рекламні банери у мережі Інтернет, чи копії макету таких багерів, на підтвердження дійсного розміщення контрагентом позивача реклами в мережі Інтернет, представником позивача жодних доказів надано не було.

Суд зазначає, що розміщення в мережі Інтернет рекламних банерів потребує спеціальних знань та навичок. На переконання суду, надання таких послуг фірмою, основним видом діяльності якої є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами - неможливе. У той же час, представником позивача не надано докази того, що ТОВ «Ірида Груп» залучало до виконання зазначених послуг третіх осіб.

Окрім того, враховуючи, що основним видом економічної діяльності ТОВ «Ірида Груп», є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, є сумнівним взагалі надання ТОВ «Ірида Груп» рекламних послуг ТОВ «Біовест НДК».

Таким чином, враховуючи вищевикладене та беручи до уваги той факт, що на підприємстві ТОВ «Ірида Груп» відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення та інше майно, що економічно необхідне для здійснення господарської діяльності, суд дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ірида Груп».

На переконання суду, наявність у позивача належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, укладених договорів, актів надання послуг, податкових накладних та актів приймання-передачі векселів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту витрат на придбання послуг, оскільки під час судового розгляду доведено, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, а послуги фактично надані не були.

Головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальне надання послуг, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України.

З огляду на викладене, донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 липня 2014 р.