Рішення № 39644649, 04.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9810/14 04.07.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

про відшкодування матеріальної шкоди 5 210,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Грабовський О.О. за довіреністю № 13/3060 від 19.12.2013 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.05.2014 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди 5 210,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, переданого в заставу, № 06/0653746/0202/12 від 01.06.2012 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 212140.111.30», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/1224220), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9810/14 та призначено розгляд справи на 16.04.2014 р. о 12:40 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 р. виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 23.05.2014 р., щодо дати призначення справи до розгляду та визначено вірну дату - 16.06.2014 р.

05.06.2014 р. через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/14890 від 03.06.2014 р. з інформацією про страхове покриття за полісом № АС/1224220.

В судове засідання, призначене на 16.06.2014 р., представник позивача з'явився та надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 16.06.2014 р., представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 23.05.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судовове засідання та неподання витребуваних доказів, керуючись п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 16.06.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. відкладено розгляд справи на 04.07.2014 о 12:40 год.

20.06.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення по справі, відповідно до яких позивач надав пояснення щодо факту здійснення виплати страхового відшкодування згідно виставленого рахунку. Позивач також звернув увагу суду на те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення. На підтвердження правової позиції, викладеної в поясненнях, позивач надав копію постанови Вищого господарського суду України від 23.08.2011 р. у справі № 42/92.

В судове засідання, призначене на 04.07.2014 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 04.07.2014 р., не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, наявними в матеріалах справи зворотніми рекомендованими повідомленнями № 0103024994302 та № 0103024995740.

Відповідач письмових заяв та повідомлень щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні, призначеному на 04.07.2014 р., суду не подав та не надіслав. Також, відповідач не подав та не надіслав суду відзив та документи на виконання вимог ухвал суду від 23.05.2014 р. та від 16.06.2014 р.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 04.07.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 04.07.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.07.2014 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір № 06/0653746/0202/12 добровільного страхування наземного транспорту, переданого в заставу (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 02.06.2012 р. до 24:00 год. 01.06.2013 р.

14.05.2013 р. в селі Козятині по вулиці Миру сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ 212140.111.30», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3. Наведене підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду Козятинського районного відділу УМВС України у Вінницькій області.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03.06.2013 р. у справі № 133/1455/13-п, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку-фактури Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 № 487 від 06.06.2013 р. становить 6 750,00 грн. (надалі - рахунок-фактура № 487 від 06.06.2013 р.).

10.06.2013 р. складено акт виконаних робіт № 487 на суму 5 210,00 грн.

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 2300007881 від 14.06.2013 р. по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 5 210,00 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням від 27.06.2013 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2013 р. страхувальник звернувся до позивача із вимогою в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 903 ЦК України про стягнення суми страхового відшкодування - 5 210,00 грн. внаслідок ДТП, що сталося 14 05 2013 р., що є страховим випадком згідно із договором № 06/0653746/0202/12.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 14.05.2013 р.) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент скоєння ДТП) виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: 1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; 2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, зі змісту вказаних приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.

У свою чергу, відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє позивача права на отримання відшкодування в межах понесених ним витрат у вигляді виплаченого страхового відшкодування.

Також з врахуванням приписів ст. ст. 993, 1191 ЦК України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 21.01.2014 р. у справі № 910/11450/13, від 24.09.2013 р. у справі № 925/112/13-г, від 13.05.2013 р. у справі № 5011-50/17051-2012, від 30.07.2013 р. у справі № 910/3655/13.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідачем на вимогу ухвал Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 р. та 16.06.2014 р. не представлено договору (полісу № АС/1224220) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять копію зазначеного полісу, надану позивачем разом з позовною заявою, та інформацію МТСБУ про страхове покриття за зазначеним полісом, надану на запит суду.

По матеріалам справи, судом встановлено, що в копії полісу № АС/1224220, наданій позивачем, франшиза за зазначеним полісом становить 00,00 грн.

Відповідно до полісу № АС/1224220 встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агродім-Іве», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., строк дії даного полісу з 03.04.2013 р. до 02.04.2014 р.

По матеріалам справи судом встановлено, що ОСОБА_3 керував автомобілем «ВАЗ 212140.111.30», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АС/1224220, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 5 210,00 грн.

Так, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, була належна сума в розмірі 5 210,00 грн. (сума матеріального збитку підтверджена рахунком-фактурою № 487 від 06.06.2013 р., актом виконаних робіт № 487 від 10.06.2013 р., страховим актом № 2300007881 від 14.06.2013 р. по договору страхування, розрахунком суми страхового відшкодування до страхового акту та платіжним дорученням від 27.06.2013 р.)

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 5 210,00 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 5 210,00 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 5 210,00 грн.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код 23510137) 5 210,00 грн. (п'ять тисяч двісті десять гривень 00 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.07.2014 р.

Суддя Гумега О. В.