Постанова № 39644069, 07.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3224/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Карпушової О.В., при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Опіка-Капітал" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Опіка-Капітал" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Опіка-Капітал" (надалі - ТОВ "КУА "Опіка-Капітал", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00011272205 та №00011282205 від 29 жовтня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 31.03.12, за результатами якої складено акт №833/22-05/33804530 від 12 жовтня 2012 року (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 138.2, 138.4 пункту 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 93 835 181,00 грн., у тому числі за 1, 4 квартали 2010 року, 1, 3, 4 квартали 2011 року та 1 квартал 2012 року.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення №00011272205 від 29 жовтня 2012 року згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 117 253 795,00 грн., у тому числі за основним платежем - 93 835 181,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 418 614,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №00011282205 від 29 жовтня 2012 року згідно якого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на 1 676,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 22 березня 2010 року №Б-23-1/10 ТОВ "КУА "Опіка-Капітал", що діє в інтересах пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Кепітал Девелопмент Фонд" ПЗНВІФ "Кепітал Девелопмент Фонд"), через свого повіреного - ТОВ "Холдинг Груп", продало ТОВ "Баски плюс-2004" цінні папери - облігації іменні прості, без документарні, емітент ТОВ "Баски плюс-2004", кількістю 37 436 штук, загальною номінальною вартістю 374 363 600,00 грн.

Згідно акта виконання зобов'язань від 14 квітня 2010 року ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" передало, а ТОВ "Баски плюс-2004" прийняло обумовлені договором цінні папери.

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 22 березня 2010 року №Б-24-1/10 ТОВ "КУА "Опіка-Капітал", що діє в інтересах ПЗНВІФ "Кепітал Девелопмент Фонд", через свого повіреного - ТОВ "Холдинг Груп", купило у ТОВ "Баски плюс-2004" цінні папери - прості векселі, емітентом яких є ТОВ "Укрбудгрупп", кількістю 9 штук, загальною вартістю 374 363 600,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі цінних паперів від 24 березня 2010 року ТОВ "Баски плюс-2004" передало, а ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" прийняло обумовлені договором цінні папери.

14 квітня 2010 року між ТОВ "Баски плюс-2004" та ТОВ "КУА "Опіка-Капітал", яке діє в інтересах ПЗНВІФ "Кепітал Девелопмент Фонд", укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі статті 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижче вказаних договорів: а) договір купівлі-продажу цінних паперів від 22 березня 2010 року №Б-23-1/10, за яким ТОВ "Баски плюс-2004" є боржником, а ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" - кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 374 363 600,00 грн.; б) договір купівлі-продажу цінних паперів від 22 березня 2010 року №Б-24-1/10, за яким ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" є боржником, а ТОВ "Баски плюс-2004" - кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 374 363 600,00 грн.

Вказані вище зобов'язання за договорами припиняються у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.01.2002 N 12 в редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 3 вересня 2009 року N 987 було затверджено Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування.

Відповідно до п.1 розділу II означеного Положення активи ІСІ складаються з грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті, на поточних та депозитних рахунках, відкритих у банківських установах, банківських металів, об'єктів нерухомості, цінних паперів, визначених Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок", цінних паперів іноземних держав та інших іноземних емітентів, корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, а також інших активів, дозволених законодавством України з урахуванням обмежень, установлених Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" безпосередньо для конкретних типів та видів інвестиційних фондів.

До складу активів ІСІ входять грошові кошти, цінні папери, банківські метали, корпоративні права, нерухомість, грошові вимоги за реалізовані активи ІСІ та видані позики, інші активи відповідно до вимог законів України.

Зазначені активи формуються (оплачуються) за рахунок коштів спільного інвестування, до яких належать кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо).

За приписами статті 3 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд; компанія з управління активами інституційних інвесторів (далі - компанія з управління активами) - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія); активи інституту спільного інвестування - сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування; інститут спільного інвестування (далі - ІСІ); кошти спільного інвестування - кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Єдиного державного реєстру ІСІ (далі - реєстр ІСІ). Ведення реєстру ІСІ здійснюється Комісією; діяльність із спільного інвестування - діяльність, яка провадиться в інтересах і за рахунок учасників (акціонерів) ІСІ шляхом емісії цінних паперів ІСІ з метою отримання прибутку від вкладення коштів, залучених від їх розміщення у цінні папери інших емітентів, корпоративні права, нерухомість та інші активи, дозволені законами України та нормативно-правовими актами Комісії;

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Відповідно до ч.ч. 6-7 ст. 23 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" бухгалтерський та податковий облік операцій та результатів діяльності зі спільного інвестування, яка проводиться компанією з управління активами через пайовий інвестиційний фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій та результатів діяльності інших пайових інвестиційних фондів, активи яких перебувають в її управлінні.

Укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, з обов'язковим зазначенням в таких договорах реквізитів такого пайового інвестиційного фонду.

Згідно ст.52 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" грошові кошти пайового інвестиційного фонду зараховуються на окремий рахунок компанії з управління активами у банку окремо від власних коштів компанії з управління активами, коштів інших пайових інвестиційних фондів та відповідно до умов договору про обслуговування ІСІ.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валового доходу кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що угода між ТОВ "Баски плюс-2004" та ТОВ "КУА "Опіка-Капітал", яке діє в інтересах ПЗНВІФ "Кепітал Девелопмент Фонд" про зарахування зустрічних однорідних вимог є по своїй суті операцією з активами ІСІ, а тому в силу пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включається до складу валового доходу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про протиправність та скасування податкового повідомлення рішення №00011272205 від 29 жовтня 2012 року.

Щодо завищення позивачем валових витрат на загальну суму 1 051 969 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналогічні правові норми містяться у Податковому Кодексі України.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

За правилами п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, платіжні доручення тощо.

Позивач в адміністративному позові зазначає, що факт отримання від контрагентів товарів та послуг підтверджується первинною документацією, а на підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії господарських договорів та актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по відносинам із суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "Інвестенергія Плюс", проекти документів (листи до податкового органу та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, картка зразків підпису, заява про реєстрацію змін до проспекту емісії інвестиційних сертифікатів, протокол загальних зборів товариства, графічні роботи, тощо.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання придбаних послуг в господарській діяльності позивача.

Що стосується послуг у сфері права, наданих суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, матеріали справи не підтверджують надання послуг з перевірки вимогам законодавства внутрішніх документів замовника, участі у підготовці та укладенні різного роду договорів з іншими особами; надання консультації з правових питань, послуг з інформування про зміни в законодавстві, організації та ведення позовної роботи, характер таких послуг та об'єм, зокрема які документи перевірялись та результати здійсненої перевірки; в підготовці яких договорів та коли приймав участь замовник та характер такої участі; з яких питань проводилось консультування тощо; надані позивачем зразки документів не підтверджують участь виконавця у їх підготовці, оскільки в акті виконаних робіт від 30 червня 2010 року не вказано виконаного об'єму робіт та характеру наданих послуг.

Відносно послуг з розробки фірмового стилю, наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, матеріали справи не містять доказів виконання робіт по розробці фірмових бланків, фірмових візиток, конвертів, папок та розробки брендбука, при цьому позивачем не надано жодних пояснень та доказів з приводу використання у господарській діяльності та втілення у життя розробленої ділової документації та дизайну сувенірної продукції; надані позивачем графічні матеріали (зображення жолудя, фотознімок екрану ноутбука, зображення брелка, зображення дерева із жолудями, зображення графіків) не дають можливості встановити зв'язок із господарською діяльністю підприємства та ідентифікувати участь виконавця у їх створенні, оскільки в акті здачі-приймання виконаних робіт від 31 березня 2011 року не вказано об'єкту та характеру послуг з розробки фірмового стилю.

Стосовно інформаційно-консультаційних послуг, наданих ТОВ "Інвестенергія Плюс", позивачем не надано доказів виконання ТОВ "Інвестенергія Плюс" будь-яких послуг, зокрема із консультування законодавчого регулювання створення та діяльності інститутів спільного інвестування, надання консультацій щодо взаємовідносин із суб'єктами депозитарної системи, неможливо встановити характер та форму наданих консультацій; матеріали справи не підтверджують здійснення виконавцем дій з реєстрації цінних паперів позивача тощо; крім того, акти виконаних робіт не місять інформації про об'єм та характер наданих послуг.

Що стосується страхування ризиків, матеріали справи не містять доказів на підтвердження необхідності укладання договорів страхування ризиків та існування ризиків отримання матеріальних збитків, зокрема копії договору та первинних документів по відносинам з ПрАТ "СК "Саламандра Україна", які є предметом договору страхування; крім того позивачем не доведено, що страховик на момент укладання договору страхування мав ліцензію на страхування фінансових ризиків, та, що страхування ризиків здійснено в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування.

Водночас, слід звернути увагу, що матеріали справи не містять платіжних доручень або інших доказів на підтвердження сплати таких послуг, а тому не можливо з'ясувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві №00011272205 від 29 жовтня 2012 року підлягає скасуванню, в іншій частині залишенню без змін.

Відповідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Опіка-Капітал" задовольнити частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року в частині відмови у визнанні протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві №00011282205 від 29 жовтня 2012 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Опіка-Капітал" задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві №00011282205 від 29 жовтня 2012 року.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року - залишити без змін

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя Н.Е. Старова

суддя О.В. Карпушова

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.