Постанова № 39643153, 03.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/8394/2012

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17

Час прийняття постанови: 15 година 20 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Приватного підприємства «Іванко» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 1 215,23 грн.,-

встановив:

5 липня 2012 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, (далі – Відділення Фонду або Позивач), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Іванко», (далі – Відповідач або ПП «Іванко»), в якому просило стягнути з Відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 1 215,23 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги Позивач зазначив, що ПП «Іванко» перебував на обліку як платник страхових внесків в Київському міському відділенні Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, за актом приймання-передачі від 19 березня 2010 зазначений страхувальник із заборгованістю зі сплати страхових внесків, яка утворилася станом на 1 січня 2010 року, в сумі 1 215,23 грн. був переданий на облік Виконавчій дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Несплата ПП «Іванко» страхових внесків в повному обсязі ускладнює реалізацію конституційного права громадян на соціальне забезпечення та перешкоджає стабільній роботі Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Посилаючись на положення ст.ст.22, 23, 27, 30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ, в редакції, чинній до 1 січня 2011 року, як на правову підставу позову, Позивач просив задовольнити заявлені позовні вимоги.

В судове засідання представник Позивача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі – КАС України), про що свідчить розписка, (а.с.27).

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, доказів поважності причин неявки суду не надав, судова повістка, надіслана на адресу Відповідача, повернута підприємством поштового зв’язку із позначкою «за зазначеною адресою не перебуває», (а.с.28), тому суд дійшов висновку, що ПП «Іванко» про дату, час і місце судового розгляду повідомлено належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36 КАС України.

Не вбачаючи перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, у зв’язку з відсутністю потреби заслухати свідка та експерта, оскільки не прибули особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, діючи відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, суд вважав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.

З’ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Іванко», код ЄДРПОУ 31200114, зареєстроване у якості юридичної особи 9 березня 2005 року, реєстраційна дія вчинена Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацію, 29 жовтня 2009 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис про зняття цієї юридичної особи з обліку у Голосіївській районній у місті Києві державний адміністрації, 27 листопада 2009 року до Реєстру внесений запис про взяття Відповідача на облік Виконавчим комітетом Донецької міської ради, 16 лютого 2010 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичний осіб-підприємців внесена інформація про відсутність підприємства за юридичною адресою. Ці обставини встановлені на підставі Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, (а.с.10-13).

7 жовтня 2009 року Відповідач подав до Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за 9 місяців 2009 року. Згідно з відомостями, наведеному у звіті, заборгованість страхувальника на кінець звітного періоду становила 1 335,56 грн., зазначена сума самостійно визначена Відповідачем, (а.с.9).

На підставі акта приймання-передачі від 19 березня 2010 року страхувальник – ПП «Іванко», який знаходився на обліку в Київському міському відділенні Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Голосіївській міжрайонній виконавчій дирекції), переданий на облік Донецькому обласному відділенню Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. На момент передачі ПП «Іванко» мало заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 1 215,23 грн., (а.с.7-8).

Станом на 22 червня 2012 року ПП «Іванко» має заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 1 215,23 грн., (а.с.7).

Доказів, які б спростовували вказані обставини, суду не надано.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми матеріального права.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей регламентовані Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ, (далі – Закон № 2240-ІІІ).

Згідно з положеннями ст.1 Закону № 2240-ІІІ загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.9 Закону № 2240-ІІІ Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені ст.34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.

Система органів управління Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності визначена ст.10 Закону № 2240-ІІІ, згідно з положеннями ч.ч.3, 5 якої Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління; Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та здійснює діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду та його відділень є виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Статутом Фонду може бути передбачено створення виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення.

Виконавчі дирекції відділень підзвітні правлінням відділень та виконавчій дирекції Фонду та здійснюють свою діяльність від імені Фонду в межах і в порядку, передбачених статутом Фонду та положенням про виконавчі дирекції відділень Фонду.

До повноважень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, крім іншого, належить забезпечення акумуляції внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, представництво інтересів страховика в судових та інших органах, про що свідчить зміст п.п.1, 5 ч.1 ст.13 Закону № 2240-ІІІ.

Згідно з п.1.3. Положення про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року № 13, в редакції постанови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 31 липня 2012 року № 46, (далі - Положення), відділення Фонду діє як регіональна структура Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і є юридичною особою.

Одним з напрямів діяльності Відділення Фонду та його робочих органів є акумуляція внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, що надаються Фондом; здійснення контролю за надходженням та використанням коштів Фонду, що передбачено п.2.1. Положення.

Відповідно до п.3.2. Положення на Відділення Фонду та його робочі органи покладено обов’язок здійснювати контроль своєчасністю та повнотою страхових внесків.

Застосовуючи системний аналіз наведених вище норм, суд дійшов висновку стосовно того, що у спірних правовідносинах Позивач є суб’єктом владних повноважень, на виконання повноважень якого заявлений адміністративний позов.

П.3 ч.1 ст.1 Закону № 2240-ІІІ, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), було передбачено, що страхувальник відповідно до цього Закону - це: а) роботодавець - для осіб, зазначених у ч.1ст.6 цього Закону; б) особи, зазначені у ч.ч.2-3 ст.6 цього Закону.

П.5 ч.1 ст.1 Закону № 2240-ІІІ, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), було визначено, що роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованих в Україні іноземних підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону № 2240-ІІІ, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхувальники та застраховані особи, які зобов’язані нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Порядок і строки сплати страхових внесків були визначені ст.23 Закону № 2240-ІІІ, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), і передбачали, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. У разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.

П.2 ч.2 ст.27 Закону № 2240-ІІІ, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на страхувальника було покладено обов’язок нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Ч.2 ст.30 Закону № 2240-ІІІ, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), містила правові норми, відповідно до яких, не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

У зв’язку з набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI, (далі – Закон № 2464-VI), з 1 січня 2011 року вищенаведені норми Закону № 2240-ІІІ втратили чинність.

Водночас абз.5-6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Зважаючи на Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, а також на те, що строк давності у разі стягнення страхових внесків не застосовується суд дійшов висновку про те, що Позивачем не пропущений строк звернення до адміністративного суду з вимогою про стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення увалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки Позивачем – суб’єктом владних повноважень не були понесені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суд дійшов висновку, що судові витрати не підлягають стягненню з Відповідача.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Приватного підприємства «Іванко» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 1 215,23 грн. – задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Іванко», (ЄДРПОУ 31200114), на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 1 215 (одна тисяча двісті п'ятнадцять) грн. 23 коп. шляхом перерахування вказаної суми на рахунок Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в місті Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в ПАТ КБ «Надра», м. Київ, Центр, номер 25609160985001, ЄДРПОУ 35237640, МФО 380764.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.