Постанова № 39643122, 10.07.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/8002/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 година 05 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі Аврамченко С.С.

за участю

представника позивача Мироненка А.В. - на підставі довіреності,

представника відповідача Журавльова О.П. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 28.05.2012, -

в с т а н о в и в:

27 червня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, (далі - УПФУ або Позивач), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції, (далі - ВДВС або Відповідач), в якому просило:

- скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції від 28.05.2012 р. щодо постанови Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області № 25 від 02.03.2012 р.;

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції прийняти до виконання постанову Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області № 25 від 02.03.2012 р. з дати її направлення до відділу державної виконавчої служби.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив, що УПФУ, як орган виконавчої влади, уповноважене накладати адміністративні стягнення за скоєння правопорушень, передбачених ст.165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, (далі - КУАП).

17 травня 2012 року на адресу ВДВС Позивач надіслав постанову № 25 від 02.03.2012 про стягнення штрафу з ОСОБА_3 для організації її примусового виконання.

28 травня 2012 року державним виконавцем ВДВС Журавльовим О.П. винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до виконання виконавчого документа), яка 12 червня 2012 року була надіслана на адресу Позивача, а 14 червня 2012 року була отримана ним. В постанові зазначено, що виконавчий документ не відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», і на підставі п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено у відкритті виконавчого провадження. При цьому, які саме порушення у виконавчому документі були допущені УПФУ Відповідачем не уточнювалося.

Позивач вважає дії державного виконавця ВДВС неправомірними, оскільки на виконання п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» УПФУ зазначені вичерпні відомості щодо фізичної особи-боржника.

В позасудовому порядку УПФУ постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження не оскаржувало.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені вимоги, надав пояснення, аналогічні зазначеним в адміністративному позові, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник Відповідача не визнав і пояснив, що 25 травня 2012 року ВДВС прийняв заяву УПФУ про примусове стягнення з ОСОБА_3 штрафу і постанову № 25 від 02.03.2012 року.

28 травня 2012 року державним виконавцем ВДВС розглянута постанова № 25 від 02.03.2012 року та встановлена її невідповідність п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», яка полягала у відсутності найменування стягувача. Того ж дня державним виконавцем винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

29 травня 2012 року постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження надіслана на адресу УПФУ.

З вищезазначених підстав, представник Відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, суд встановив наступне.

Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області є юридичною особою, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №830583, (а.с.4).

Згідно з витягом з Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 №8-2, Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду. (а.с.5). Відповідно до п.п.7 п.2.4. цього Положення управління має право застосовувати адміністративні стягнення, передбачені законом.

2 березня 2012 року начальник УПФУ Початовський В.І. розглянув протокол про адміністративне правопорушення від 01.03.2012 № 25 і додані до нього матеріали та встановив, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, одружена, на утриманні нікого не має, місце проживання: АДРЕСА_1, місце роботи: ВП ш. Родинська ДП «Красноармійськвугілля», код ЄДРПОУ 33504980, юридична адреса підприємства: 85300, м. Родинське, вул. Леніна, вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, (далі - КУАП), а саме: обіймаючи посаду головного бухгалтера ВП ш. Родинська ДП «Красноармійськвугілля», 20.01.2012 р. порушила строк сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачений ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі викладеного начальник УПФУ застосував до ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмір 850,00 грн., про що винесена постанова від 02.03.2012 р. № 25.

Відповідно до положень ч.2 ст.38 КУАП у разі несплати штрафу у строк, встановлений ч.1 ст.307 цього Кодексу, та примусового виконання постанови органами державної виконавчої служби стягненню з ОСОБА_3 підлягав подвійний розмір штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Окрім вищезгаданих відомостей, у постанові від 02.03.2012 р. № 25 зазначений порядок її оскарження, порядок сплати штрафу, вказані дата набрання нею чинності - 12.03.2012 р., а також строк пред'явлення до виконання - 12.06.2012 р.

Зазначені фактичні обставини підтверджуються постановою від 02.03.2012 р. № 25, (а.с.6).

6 березня 2012 року постанова надіслана за місцем роботи правопорушника та отримана ним 13 березня поточного року, що підтверджується поштовим повідомленням, (а.с.6).

Для організації примусового стягнення з ОСОБА_3 штрафу постанова від 02.03.2012 р. № 25 надіслана на адресу Відповідача разом із супровідним листом від 17.05.2012 року за № 7513/08/23, (а.с.7).

28 травня 2012 року державний виконавець ВДВС Журавльовим О.П. розглянув заяву УПФУ про примусове виконання постанови № 25 від 02.03.2012 року і встановив, що виконавчий документ не відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи викладене та керуючись п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовив у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа - постанови № 25, виданої 02.03.2012 року.

Наведені обставини підтверджуються постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження від 28.05.2012 року, (а.с.8).

Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 28.05.2012 надіслана на адресу Позивача разом із супровідним листом від 29.05.2012 року № 4692 та отримана ним 14.06.2012 року, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції, (а.с.8).

Інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, відсутні.

До спірних правовідносин належить застосовувати наступні правові норми.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу», (далі - Закон № 202/98-ВР), державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», (далі - Закон № 606-XIV), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Ч.ч.1-3 ст.3 Закону № 202/98-ВР визначено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема, районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.

Ч.2 ст.4 Закону № 202/98-ВР містить правову норму, відповідно до якої державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадови осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

На переконання суду, системний аналіз вищезгаданих положень Законів № 202/98-ВР та № 606-XIV, а також п.7 ч.1 ст.2 КАС України, свідчить про, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження рішень цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ст.1 Закону № 606-XIV вбачається, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, вирішуючи питання про прийняття до виконання постанови УПФУ № 25 від 02.03.2012 р. та про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець ВДВС зобов'язаний був дотримуватися принципу законності.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, що передбачено ч.1 ст.17 Закону № 606-XIV.

Згідно з положеннями ст.298 КУАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Ч.ч.3-4 ст.299 КУАП визначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого ч.1 ст.307 цього Кодексу. Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Згідно з приписами ч.1 ст.308 КУАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

П.6 ч.2 ст.17 Закону № 606-XIV передбачено, що постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, визначених законом, є виконавчим документом та підлягають виконанню службою.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за своєю правовою природою одночасно є і правозастосовним актом, і виконавчим документом, як наслідок, вона має відповідати вимогам не лише КУАП, але і Закону № 606-XIV.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що постанова начальника УПФУ від 02.03.2012 року № 25 є виконавчим документом, який має відповідати вимогам, наведеним у Законі № 606-XIV.

Загальні вимоги до виконавчого документа визначені ст.18 Закону № 606-XIV, відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом, що передбачено ч.ч.1-2 ст.8 Закону № 606-XIV.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону № 606-XIV за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або при вчиненні інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи державної податкової служби.

Згідно з ч.1 ст.25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документі і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Положення ч.1 ст.25 Закону № 606-XIV свідчать про те, обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження виникає лише в тому разі, коли всі обставини, наведені цій правовій нормі, існують у сукупності, а обов'язковою умовою для прийняття виконавчого документа до виконання є його відповідність вимогам ст.18 цього Закону.

Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені ст.26 Закону № 606-XIV.

Так, відповідно до п.6 ч.1 ст.26 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідно виконавчого документа вимогам, передбаченим ст.18 цього Закону.

Згідно з положеннями ч.ч.2-4 ст.26 ЗУ №606-XIV про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі п.6 ч.1 цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами ст.18 цього Закону.

Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В постанові № 25 від 02.03.2012 р. не зазначені відомості щодо стягувача як обов'язкової сторони виконавчого провадження, що свідчить про невідповідність цього виконавчого документа вимогам п.3 ч.1 ст.18 Закону №606-XIV, як наслідок, діючи на підставі п.6 ч.1 ст.26 Закону № 606-XIV, державний виконавець ВДВС правомірно відмовив у прийнятті виконавчого документа до виконання та у відкритті виконавчого провадження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 94, 98, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі до Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції в Донецькій області про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 28.05.2012 щодо постанови Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі №25 від 02.03.2012 та про зобов'язання відділу Державної виконавчої служби Димировського управління юстиції прийняти до виконання постанову Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі №25 від 02.03.2012 з дати її направлення до державної виконавчої служби - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 10 липня 2012 року.

Постанова складена у повному обсязі 13 липня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.