Ухвала суду № 39641976, 01.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 р. № 876/4484/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Курильця А.Р., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.

позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року про залишення позовної заяви без руху у справі за позовом ОСОБА_2 до Прокурора м. Львова Стасіва Андрія Петровича та Прокурора Сихівського району м. Львова Пуківського Богдана Володимировича про визнання незаконними дій і рішень, відшкодування шкоди, -

встановив:

ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_2 до Прокурора м. Львова Стасіва А.П. та Прокурора Сихівського району м. Львова Пуківського Б.В. про визнання незаконними дій і рішень, відшкодування шкоди.

Із цією ухвалою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному прядку. Вважає, що така постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому просить її скасувати або змінити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що він погоджується з тим, що не додав до клопотання про звільнення від сплати судового збору доказів, щодо важкого майнового стану, а тому вважає правомірним залишення без руху позовної заяви на підставі ч. 3 ст. 106 КАС України. Однак зазначає, що суддя першої інстанції помилково вказав на не відповідність позовної заяви вимогам п. 4 ч. 1 ст. 106 КАС України, оскільки позовна заява повністю таким вимогам відповідає.

Позивач у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі у судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а тому відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, це не перешкоджає апеляційному розгляду.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така задоволеною бути не може.

Суддя першої інстанції свою ухвалу мотивував тим, що позовна заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 106 КАС України, оскільки до позовної заяви не долучено документ про сплату судового збору у розмірі визначеному законом, а до клопотання про звільнення від його сплати не долучено доказів на підтвердження обставин перебування у тяжкому матеріальному становищі. Крім того, суддя першої інстанції зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 106 КАС України, так як у ній не зазначено зміст позовних вимог згідно ч. 4 ст. 105 КАС України.

З такими висновками судді першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Позивач визнає, що ним під час подання позовної заяви не додано документа про сплату судового збору, а до клопотання про звільнення від сплати не долучено доказів тяжкого майнового стану, а тому ним не оспорюється правомірність залишення позовної заяви без руху, з огляду на її невідповідність вимогам ч. 3 ст. 106 КАС України.

У статті 106 КАС України визначено вимоги до позовної заяви, згідно п. 4 ч. 1 якої, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позовні вимоги позивача не відповідають змісту позовних вимог згідно ч. 4 ст. 105 КАС України, оскільки у позовній заяві позивач виклав наступний їх зміст, щодо відповідача 1): 1. Визнання дискримінації (ст. 1 Протокол 12 Конвенції); 2. Визнання перешкоджання в ефективному здійсненні свого права на захист в ЄСПЛ (ст. 34 Конвенції); 3. Визнання приховання (нівелювання) правопорушення, як наслідок завідомо неефективність засобів правового захисту в національних органах влади (ст. 13 Конвенції); 4. Ужиття заходів: на реальне усунення причин порушень, настання правових наслідків внаслідок (1-3); 5. Визнання незаконним, відповідно скасування рішення (відписки) від 3.03.14р. (18); Щодо відповідача 2): 6. Визнання незаконним, відповідно скасування рішення (відписки) від 18.03.14р. (19); Щодо обох відповідачів: 7. Стягнення коштів (справедлива сатисфакція) на відшкодування шкоди, завданої порушенням моїх основоположних прав (1-3) і незаконними рішеннями (5,6).» а також просить суд «Визнати: 52. Порушення: ст. 13 Конвенції, ЗУ «Про прокуратуру», ст. 34, ст. 1 Протоколу 12 Конвенції, ЗУ: «Про інформацію», «Про вільний доступ до публічної інформації»; - відповідачем 1), вимоги (1-3); Незаконними рішення (відписки) (18-19); - обох відповідачів та скасувати такі, вимоги (5,6); Cтягнути кошти: 54. на відшкодування шкоди (справедлива сатисфакція), завданої порушенням моїх основоположних прав (1-3) і незаконними рішеннями (5,6), у розмірі 10000 гр. (десять тисяч гривень); - вимога (7); Примітка: в разі об'єднання позовних заяв (8), суми додаються.

Таким чином, суддя першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо невідповідності позовної заяви вимогам п. 4 ч. 1 ст. 106 КАС України, оскільки зміст позовних вимог не узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 105 КАС України, а тому, враховуючи те, що позивачем також не дотримано вимог ч. 3 ст. 106 КАС України, правомірно залишив позовну заяву без руху та встановив спосіб усунення недоліків.

Викладені апелянтом доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судді першої інстанції щодо залишення позовної заяви без руху, а тому підстави для її скасування чи зміни відсутні.

З огляду на викладене, суддя першої інстанції обґрунтовано залишив позовну заяву без руху, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваній ухвалі, а тому підстав для її скасування, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року про залишення позовної заяви без руху у справі № 813/2823/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: А.Р. Курилець

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 3 липня 2014 року.