Постанова № 39641912, 24.06.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1896/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Іванюк Є.В.,

представників позивача - Гарківець Л.В., Москаленко Л.В.,

представника відповідача - Пошивайло О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Державний проектний інститут містобудування "Міськбудпроект" м. Полтава до виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

13 травня 2014 року Державне підприємство "Державний проектний інститут містобудування "Міськбудпроект" м. Полтава звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення від 24.12.2013 р. № 327 про повернення коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині суми неправомірно витрачених коштів Фонду 13732,38 грн., штрафних санкцій - 6866,19 грн.; рішення від 05.05.2014 р. № 4, 5 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення неправомірно витрачених страхових коштів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вважає безпідставними висновки акту перевірки щодо нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності не за графіком, оскільки наприкінці кожного місяця підприємством наказом вносились зміни у раніше видані накази про затвердження графіків виходу на роботу, де відображені фактичні виходи та невиходи працівників підприємства на роботу.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні, зазначив, що приймаючи рішення від 24.12.2013 р. № 327, від 06.03.2014 р. № 65, від 05.05.2014 р. № 4 та від 05.05.2014 р. № 5 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно і розсудливо, з урахуванням права на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно та протягом розумного строку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що виконавчою дирекцією Полтавського обласного відділення Фонду згідно наказу від 13.11.2013 р. № 206 та за направленням від 29.11.2013 р. № 668 проведено планову перевірку по коштах Фонду за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2013 р. у Державному підприємстві «Державний проектний інститут містобудування «Міськбудпроект», результати якої відображені в акті від 06.12.2013 р.

У акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"; п. 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі - Порядок № 1266) в частині коли допомога по тимчасовій непрацездатності нарахована і виплачена не за графіком роботи, що призвело до неправомірного використання коштів Фонду на суму 17925,89 грн. за 40 листками непрацездатності, а також до недоплати допомоги застрахованим особам на суму 1194,35 грн. за 9 листками непрацездатності.

Позивач заперечення до акту перевірки від 06.12.2013 р. не надав. Вважаючи акт перевірки від 06.12.2013 р. узгодженим, заступником директора виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду прийнято рішення від 24.12.2013 р. № 327 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на загальну суму 26888,84 грн., з яких 17925,89 грн. - сума неправомірно витрачених коштів Фонду, а 8962,95 грн. - штраф за порушення порядку використання коштів Фонду.

Позивач листом від 08.01.2014 р. № 01-13/1 надіслав відповідачу скаргу.

В ході розгляду скарги та залучених до неї документів відповідачем встановлено, що в акті перевірки від 06.12.2013 р. за 5 листками непрацездатності зазначена сума неправомірно витрачених коштів Фонду у зв'язку з порушенням п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону № 2240, п. 20 Порядку № 1266, яка не відповідає фактичному розміру неправомірних витрат. У зв'язку із збільшенням сума страхових коштів, яка підлатає поверненню, на 986,10 грн. та суми фінансових санкцій на 493,05 грн. відповідачем згідно із вимогами п. 7.1 Інструкції № 29 прийнято рішення від 06.03.2013 р. № 65 на загальну суму 1479,15 грн. Копія рішення від 06.03.2014 р. № 65 згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення отримана позивачем 11.03.2014 р.

У задоволенні скарги на рішення від 24.12.2013 р. № 327 відповідачем відмовлено рішенням від 06.03.2014 р. № 01-08-558.

Не погодившись із зазначеними рішеннями, позивач оскаржив частину рішення від 24.12.2013 р. № 327 до Виконавчої дирекції Фонду (м. Київ), як до органу вищого рівня, а також 19.03.2014 р. подав скаргу відповідачу на рішення від 06.03.2014 р. № 65.

Відповідач відмовив у задоволенні скарги на рішення від 06.03.2014 р. № 65 листом від 07.04.2014 р. № 01-08-821.

Рішенням № 309 від 11.04.2014 року Виконавча дирекція Фонду (м. Київ) в задоволенні скарги на рішення від 24.12.2013 р. № 327 відмовила.

05.05.2014 р. відповідачем прийнято рішення № 4, 5 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення неправомірно витрачених страхових коштів на суму штрафу - 147,92 грн. та пені 23,67 грн. та 2059,86 грн. та пені - 391,37 грн. відповідно.

Позивач не погодився із рішеннями від 24.12.2013 р. № 327, від 05.05.2014 р. № 4, 5 та оскаржив їх до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. № 2240-III (далі - Закон № 2240) страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Згідно із ст.ст. 34, 35 Закону № 2240 одним із видів матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є допомога по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованій особі у разі настання у неї страхового випадку для часткової або повної компенсації втрати заробітної плати (доходу).

Згідно із п. 20 Порядку № 1266 сума страхових виплат застрахованій особі для допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів, які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи).

Відповідно до ст. 3 Закону № 2240 законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ), цього Закону та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

У ст. 56 КЗпПУ передбачена можливість встановлення за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом як при прийнятті на роботу, так і згодом, неповного робочого дня або неповного робочого тижня, які за назвою статті є окремими видами неповного робочого часу, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Одночасно ст. 32 КЗпПУ обумовлена можливість не тільки встановлення, але й скасування неповного робочого часу, як істотної умови праці, у разі зміни в організації виробництва і праці за умови повідомлення про це працівника не пізніше ніж за два місяці.

Рішення про встановлення чи про скасування неповного робочого часу оформляється наказом, який, як організаційно-розпорядчий документ, регламентує організацію роботи підприємства, установи, організації і є обов'язковим для виконання всіма працівниками згідно із ст. 139 КЗпПУ.

Дослідивши надані позивачем документи судом встановлено, що у зв'язку із скороченням обсягів проектних робіт накази про встановлення неповного робочого тижня з одним чи декількома 8-годинними робочими днями (в залежності від структурного підрозділу) оформлялися на кожний календарний місяць завчасно, в межах двомісячного строку, передбаченого ст. 32 КЗпПУ.

По закінченню календарного місяця для можливості оплати фактично відпрацьованого часу до вищезазначених наказів вносилися зміни, згідно з якими в одних структурних підрозділах тривалість неповного робочого часу протягом місяця, що вже минув, збільшувалася, а в інших - встановлювалася нормальна тривалість робочого часу із 40-годинним робочим тижнем.

Згідно наказів такі зміни встановлювалися виключно для тих працівників, які виходили на роботу.

Таким чином, часткове (шляхом збільшення тривалості) та повне скасування неповного робочого часу проведене страхувальником всупереч вимогам ст. 32 КЗпПУ, а також фактично оформлене за минулий час, а тому не могло поширюватися на працівників, відсутніх на роботі через тимчасову непрацездатність.

Згідно з поясненнями представників позивача на початку кожного календарного місяця затверджувалися (без видання відповідного наказу) графіки виходу працівників на роботу в цьому ж місяці, які за змістом не відповідали раніше оформленим наказам про встановлення неповного робочого часу.

Відповідно до п. 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1984 № 213 (далі - Типові правила № 213), графіки змінності мають затверджуватися власником або уповноваженим ним органом разом з виборним органом первинної профспілкової організації і доводитися до відома працівників не пізніше ніж за один місяць до введення їх у дію.

Затвердження і введення в дію на початку кожного календарного місяця графіків виходу на роботу здійснено позивачем з порушенням вимог ст. 32 КЗпПУ, всупереч п. 13 Типових правил № 213.

Під час перевірки зазначені графіки виходу працівників на роботу не надавалися та не повідомлялось про їх існування, у зв'язку із чим суд не приймає посилання представників позивача на наявність вказаних графіків.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати залучені копії графіків виходу працівників на роботу такими, що правомірно встановлювали режим роботи структурних підрозділів страхувальника.

Оплата застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності за графіками роботи, затвердження і введення в дію яких суперечить законодавству України про працю, згідно наказів про збільшення тривалості та повне скасування неповного робочого часу, які фактично оформлені за минулий час, призвело до того, що кошти Фонду в сумі 17925,89 грн. були використані страхувальником на оплату 40 листків непрацездатності з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 29 за матеріалами акта перевірки та результатами розгляду заперечень страхувальника (за їх наявності) керівник органу Фонду або його заступник приймає рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій до страхувальника відповідно до статей 21, 22, 28, 30 Закону № 2240, яке надсилається страхувальнику разом з листом про результати розгляду заперечень (за їх наявності) протягом 20 календарних днів з дня підписання акта перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону № 2240 страхувальники у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Позивач в строк до 16.12.2013 р. заперечення до акта перевірки від 06.12.2013 р. не надав у зв'язку із чим заступником директора виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду прийнято рішення від 24.12.2013 р. № 327 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на загальну суму 26888,84 грн., з яких 17925,89 грн. - сума неправомірно витрачених коштів Фонду, а 8962,95 грн. - штраф за порушення порядку використання коштів Фонду.

Також, за наслідками розгляду скарги відповідачем збільшена сума страхових коштів, яка підлатає поверненню, на 986,10 грн. та суми фінансових санкцій на 493,05 грн. згідно рішення від 06.03.2013 № 65 на загальну суму 1479,15 грн.

Відповідно із ч. 2 ст. 22 Закону № 2240 страхувальники зобов'язані у десятиденний строк після отримання рішення органу Фонду про повернення коштів перерахувати страхові кошти, використані з порушенням встановленого порядку використання, а також фінансові санкції, визначені у статті 30 цього Закону.

Відповідно до п. 7.1. Інструкція № 29 скарга на рішення органу Фонду, подана з дотриманням порядку і строків, визначених цим пунктом, зупиняє строки сплати страхових коштів та фінансових санкцій до винесення рішення органом Фонду вищого рівня або до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За рішенням від 06.03.2014 р. № 65 строк сплати коштів в сумі 1479,15 грн., передбачений ч. 2 ст. 22 Закону № 2240, з урахуванням часу, що минув до його зупинення, закінчився 19.04.2014 р. Станом на 30.04.2014 р. сума у розмірі 1479,15 грн. не сплачена.

За рішенням від 24.12.2013 р. № 327 строк сплати коштів в сумі 20598,57 грн., передбачений ч. 2 ст. 22 Закону № 2240, з урахуванням часу, що минув до його зупинення, закінчився 24.04.2014 р. Станом на 30.04.2014 сума у розмірі 20598,57 грн. не сплачена.

Згідно із ст. 30 Закону № 2240 за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів відповідно до статті 22 цього Закону на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів. Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

У зв'язку із викладеним 05.05.2014 р. відповідачем прийняті рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду, а саме: 4, яким накладено штраф у сумі 147,92 грн. та пеню у сумі 23,67 грн. за невиконання рішення від 06.03.2014 № 65; № 5, яким накладено штраф у сумі 2059,86 грн. та пеню у сумі 391,37 грн. за невиконання рішення від 24.12.2013 № 327.

Таким чином, відповідач приймаючи рішення від 24.12.2013 р. № 327, від 06.03.2014 р. № 65, від 05.05.2014 р. № 4, 5 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно і розсудливо, з урахуванням права на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно та протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Державний проектний інститут містобудування "Міськбудпроект" необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2014 р. становить 1 218 грн.

Отже, ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру в даному випадку складає не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 1 827 грн.

Згідно платіжного доручення від 13.05.2014 р. позивачем сплачено 10 % розміру ставки судового збору - 182,70 грн.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У зв'язку з цим, з Державного підприємства "Державний проектний інститут містобудування "Міськбудпроект" м. Полтава до Державного бюджету України підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Державний проектний інститут містобудування "Міськбудпроект" м. Полтава до виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Державний проектний інститут містобудування "Міськбудпроект" м. Полтава (ідентифікаційний код 02497967) до Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001.Призначення платежу: судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 01 липня 2014 року.

Суддя А.Б. Головко