Рішення № 39641143, 08.07.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/2977/14 Головуючий у 1 інстанції Галчанський С.В.

Суддя-доповідач Сапун О.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.,

Суддів: Савченко О.В.,

Сапун О.А.,

При секретарі Буримі В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 травня 2014 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

20 лютого 2014 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначало, що відповідно до укладеного 12 жовтня 2007 року договору № б/н ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму за лишку заборгованості за кредитом. Строк дії картки - липень 2009 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Креди том та інших платежів відповідно до умов Договору, що має відображення у Роз рахунку заборгованості.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 02 лютого 2014 року утворилася заборгованість у сумі 33 428 грн. 54 коп., з яких 33 009 грн. 36 коп. борг по кредиту; 419 грн. 18 коп. борг по процентах за користування кредитом.

Оскільки за рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2011 року з ОСОБА_2 вже стягнуто 22 704 грн. 51 коп. заборгованості за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року, позивач просив стягнути з відповідачки різницю між нарахованими сумами, яка дорівнює 10 724 грн. 03 коп. Також просив на підставі пункту 8.6 Умом та правил надання банківських послуг стягнути з ОСОБА_2 штраф (фіксована частина) - 500.00 грн., штраф (процентна складова) - 536 грн. 20 коп.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 травня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором без номеру від 12 жовтня 2007року в розмірі 11 760 грн. 23 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» суму сплаченого судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 травня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до частини 4 статті 309 ЦПК України порушення норм матеріального права та процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що ОСОБА_2 умови кредитного договору від 12 жовтня 2007 року належним чином не виконала, тому на підставі статті 1054,1055 ЦК України з неї на користь позивача слід стягнути 11 760 грн. 23 коп. боргу.

Повністю з таким висновком погодитися не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення не відповідає.

Як передбачено частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( частина 1 статті 267 ЦК України ).

Судом з'ясовано і не заперечується сторонами, що відповідно до укладеного 12 жовтня 2007 року договору № б/н ОСОБА_2 отримала у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму за лишку заборгованості за кредитом. Дія картки закінчилася у липні 2009 року, іншу картку відповідачка не отримувала (а. с. 7-16 ).

Оскільки ОСОБА_2 належним чином не виконувала умови кредитного договору, рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2011 року задоволено позов ПАТ КБ «ПРИІВАТБАНК», стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором станом на 15 серпня 2010 року на загальну суму 22 704 грн. 51 коп., з яких: заборгованість за кредитом 20 584 грн. 02 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом 563 грн. 13 коп., штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф ( процентна складова ) 1057 грн. 36 коп. ( а. с. 3-4 ).

20 лютого 2014 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» знову звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 12 жовтня 2007 року. При цьому посилається на те, що станом на 02 лютого 2014 року заборгованість за договором дорівнює 33 428 грн. 54 коп., з яких 33 009 грн. 36 коп. борг по кредиту; 419 грн. 18 коп. борг по процентах за користування кредитом. Просило стягнути з відповідачки 10 724 грн. 03 коп. - різницю між боргом станом на 02 лютого 2014 року у розмірі 33 428 грн. 54 коп. та боргом станом на 15 серпня 2010 року у розмірі 22 704 грн. 51 коп. ( до складу якого входять і штрафи ), який стягнуто за рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області, а також штрафи на суму 1035 грн. 20 коп. ( а. с. 1-2).

Таким чином Банк звернувся з даним позовом через майже п'ять років після закінчення строку дії картки та через три з половиною роки після 15 серпня 2010 року - дата виникнення нової заборгованості, отже за межами строку, встановленого статтею 257 ЦК України.

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При вирішенні спору у суді першої інстанції ОСОБА_2 просила застосувати строк давності, про що свідчить заява від 21 травня 2014 року, технічний запис судового засідання від 21 травня 2014 року ( а. с. 45,47-50 ).

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування позовної давності, рішення суду першої інстанції на підставі пункту 4 статті 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові за спливом позовної давності.

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 травня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: