Постанова № 39640722, 02.07.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 902/326/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Семеняк В.В. (довіреність №49 від 08.01.2013 року)

відповідача: Грабар С.А. (довіреність б/н від від 05.05.2014 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Дністер-Агро" на рішення господарського суду Вінницької області від 06.05.2014 року у справі № 902/326/14 (суддя Говор Н.Д.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро"

про стягнення заборгованості 3 162 570,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 06 травня 2014 року у справі №903/326/14 позов Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" (вул. В. Чорновола, 45, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132, код ЄДРПОУ 30725226) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" (вул. 50-річчя Жовтня, 23, смт. Вендичани, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24032, код ЄДРПОУ 25497645) про стягнення заборгованості в сумі 3162570,93 грн. задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро» на користь Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» 3025947,35 грн. основного боргу, 111006,66 грн. пені, 25616,92 грн. 3 % річних, 63251,41 грн. судового збору /а.с.123-126/.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що на виконання зобов'язань за договором позивач поставив відповідачу товар (насіння) на загальну суму 3725947,35 грн., що стверджується видатковими накладними №419034 від 19.04.2013 року на суму 1139635 грн., №816017 від 16.08.2013 року на суму 2586312,35 грн., довіреностями на отримання матеріальних цінностей №272 від 19.04.2013 року, №310 від 16.08.2013 року, специфікаціями. Відповідач свої зобов'язання по оплаті одержаного товару виконав частково в сумі 700000,00 грн., що стверджується банківськими виписками від 18.04.2013 року, 19.04.2013 року, 14.08.2013 року, 15.08.2013 року, 16.08.2013 року. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на день прийняття рішення судом становить 3025947,35 грн.; крім того, судом першої інстанції стягнуто з відповідача 111006,66 грн. пені та 25616,92 грн. 3 % річних.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 06.05.2014 року у справі №902/326/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити /а.с.134-137/.

Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на те, що судом не враховано доводи та докази відповідача. Зокрема, апелянт зазначає, що відповідачем перераховано авансові платежі згідно даного договору, однак вважає вимоги позивача заявленими передчасно, та такими, що не відповідають дійсності, адже при поставці товару позивач не поставив товар згідно даного договору, на що вказує відсутність товаротранспортних накладних, які б підтверджували поставку товару згідно умов договору; позивачем не доведено факту перевезення товару, зазначеного в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, та отримання даного договору відповідачем; позивачем не дотримано пункту 2.3 договору, а саме не надано сертифікату якості продукції, яка є предметом даного договору.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02 червня 2014 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 18 червня 2014 року /а.с.133/.

В судовому засіданні 18 червня 2014 року розгляд апеляційної скарги ТОВ «Дністер-Агро», у зв'язку з неявкою представника відповідача та у зв'язку з поданим клопотанням про відкладення розгляду справи, було відкладено на 02 липня 2014 року /а.с.152/.

Позивач своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні 02.07.2014 року представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні 02.07.2014 року представник відповідача повністю підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.03.2013 року Приватне акціонерне товариство "Агріматко-Україна" (в договорі "Постачальник") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" (в договорі "Покупець") уклали договір поставки № СПК-052000002 (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві на умовах DDP смт.Вендичани Могилів-Подільський р-н Вінницька обл. (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) товари (надалі іменуються "товари") за номенклатурою та в строки відповідно до специфікацій (надалі іменуються "специфікації"), які є додатками до цього Договору та його невід'ємними частинами, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в специфікаціях до Договору вартість в строки та в порядку, передбаченому Договором та специфікаціями до нього.

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціни товарів визначаються Сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів указуються в специфікаціях до Договору, які є його невід'ємними частинами. Загальна сума Договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціям до цього Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Покупець здійснює обов'язкову часткову попередню оплату у розмірі 50% від суми договору, яка розраховується згідно пункту 2.1.. Сума та строки попередньої оплати указуються у специфікації.

Відповідно до пункту 4.2 Договору на решту суми Постачальник надає Покупцеві відстрочку по оплаті. Покупець сплачує заборгованість згідно строків, які відображено в специфікації.

Відповідно до пункту 5.2 Договору передача товару Постачальником представнику Покупця здійснюється виключно за умови надання представником Покупця документу, що підтверджує його повноваження на отримання товару (довіреності).

Відповідно до пункту 6.2 Договору у випадку затримки оплати з вини Покупця, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

В обґрунтування своїх вимог, з чим також погодився місцевий господарський суд, позивач послався на видаткові накладні №419034 від 19.04.2013 року на суму 1139635,00 грн., №816017 від 16.08.2013 року на суму 2586312,35 грн., довіреності на отримання матеріальних цінностей № 272 від 19.04.2013 року, № 310 від 16.08.2013 року та на специфікації /а.с. 12-17/.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1.1. Договору поставки №СПК-052000002 від 29.03.2013 року сторони передбачили, що постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товари на умовах DDP смт.Вендичани Могилів-Подільський р-н Вінницька обл. (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року).

Згідно з Інкотермс 2010 термін DDP "поставка з оплатою мита..." означає що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

Поставка зі сплатою мита (назва місця призначення) (англ. Delivered Duty Paid (named place of destination), скорочено DDP) - одна з умов (термінів) Інкотермс. Ця умова означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

Відповідно до п.А.1. умов поставки DDP згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний відповідно до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, комерційний рахунок-фактуру чи еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, що можуть знадобитися за умовами договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.п.А) п.А.3. умов поставки DDP згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний укласти за свій рахунок договір перевезення товару до названого місця призначення.

Відповідно до п.А.4. умов поставки DDP згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця чи іншої особи, зазначеної покупцем, у невідвантаженому вигляді на будь-якому транспортному засобі, у названому місці призначення, у погоджену дату чи в межах погодженого для постачання терміну.

Відповідно до п.А.7. умов поставки DDP згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний сповістити належним чином покупця про відправлення товару, а також направити покупцю інші повідомлення, що вимагаються йому для здійснення звичайно необхідних мір для прийняття постачання товару.

Відповідно до п.А.8. "Докази постачання, транспортні документи чи еквівалентні електронні повідомлення" умов поставки DDP згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний надати покупцю за свій рахунок делівері-ордер і звичайний транспортний документ (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, доказ про перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряну накладну, накладну залізничного чи автодорожнього повідомлення чи накладну змішаного перевезення), що можуть знадобитися покупцю для прийняття постачання товару у відповідності зі статтями А.4./Б.4. У випадку, якщо продавець і покупець домовилися про використання засобів електронного зв'язку, згадані вище документи можуть бути замінені еквівалентними електронними повідомленнями (EDI).

Відповідно до п.Б.4. умов поставки DDP згідно з Інкотермс 2010 покупець зобов'язаний прийняти постачання товару, коли воно здійснене у відповідності зі статтею А.4.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем до матеріалів справи в якості доказу поставки товару за видатковою накладною №0419034 від 19.04.2013 року на суму 1139635 грн. надано товарно-транспортну накладну від 19 квітня 2013 року №аАГ-0419008 /а.с.116/. Однак, вказана товарно-транспортна накладна не може бути належним доказом виконання обов'язку щодо доставки товару з огляду на те, що вона складена в односторонньому порядку та не містить всіх обов'язкових реквізитів первинного бухгалтерського документа, передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, в матеріалах справи відсутня товарно-транспортна накладна, яка б підтверджувала факт здійснення господарської операції за видатковою накладною №816017 від 16.08.2013 року на суму 2586312,35 грн..

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на вищевказане, місцевим господарським судом було неправомірно задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача - ТОВ «Дністер-Агро» заборгованості за товар в розмірі 3025947,35 грн., оскільки відповідно до умов п.1.1. Договору та умов поставки DDP (Інкотермс 2010) позивач належними та допустимими доказами не довів здійснення поставки, а саме не надав товарно-транспортних документів на підтвердження поставки товару.

Пунктом 4.1 Договору поставки №СПК-052000002 від 29.03.2013 року сторони передбачили, що покупець здійснює обов'язкову часткову попередню оплату у розмірі 50% від суми договору, яка розраховується згідно пункту 2.1. Сума та строки попередньої оплати указуються у специфікації.

Відповідач - ТОВ «Дністер-Агро» на виконання пункту 4.1. Договору поставки свої зобов'язання по здійсненню попередньої оплати виконав належним чином в розмірі 700000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №513 від 14 серпня 2013 року на суму 150000,00 грн., №517 від 15 серпня 2013 року на суму 150000,00 грн., №520 від 15 серпня 2013 року на суму 100000,00 грн., №521 від 16 серпня 2013 року на суму 100000,00 грн., №222 від 18 квітня 2013 року на суму 100000,00 грн. та №226 від 19 квітня 2013 року на суму 100000,00 грн. /а.с.71-73/.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про те, що сплачена відповідачем сума в розмірі 700000 грн. є частковою оплатою за отриманий товар, оскільки вказана сума у відповідності до пункту 4.1. Договору є попередньою оплатою за товар.

Таким чином, позивачем, у зв'язку з відсутністю доказів належного виконання умов Договору поставки товару №СПК-052000002 від 29.03.2013 року, не доведено наявність спірної заборгованості.

Щодо стягнення з відповідача 111006,66 грн. пені та 25616,92 грн. 3 % річних за прострочення виконання основного зобов'язання суд апеляційноїх інстанції вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 2 статті 551 Цивільного кодексу України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.2 Договору у випадку затримки оплати з вини Покупця, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума заявленої до стягнення пені та 3% річних не підлягає задоволенню, у зв'язку з відмовою в задоволенні вимоги про стягнення основного боргу.

Відповідно до пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що cудом першої інстанції при постановлені оскаржуваного рішення було невірно застосовано норми матеріального права та мала місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача по справі пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 06.05.14 р. у справі №902/326/14 скасувати, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" - задоволити.

Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" (вул.Чорновола, 45, м.Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132, код ЄДРПОУ 30725226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" (вул.50-річчя Жовтня, 23, смт.Вендичани, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24032, код ЄДРПОУ 25497645) 31625,71 (тридцять одну тисячу шістсот двадцять п'ять гривень 71 копійку) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/326/14 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.