Постанова № 39640709, 07.07.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа № 5023/5310/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Кухар В.І.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача - Груднистого А.В. за довіреністю №3618-01 від 16.01.2014р.

відповідача - Оберемка С.В. за довіреністю №2-446д від 10.04.2014р.

Відділу державної виконавчої служби Красноградського управління юстиції в Харківській області - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх№1398Х/2 від 03.06.2014р.) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2014р. у справі №5023/5310/11,

за скаргами Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурового управління "Укрбургаз",

на дії Відділу державної виконавчої служби Красноградського районного управління юстиції в Харківській області у справі №5023/5310/11,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська енерго-металургійна компанія", м. Дніпропетровськ,

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурового управління "Укрбургаз", м. Красноград, Харківська область,

про стягнення 53550,94 грн. ,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.05.2014р. у справі №5023/5310/11 (суддя Макаренко О.В.) у задоволенні скарги ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Бурового управління "Укрбургаз" на дії ВДВС Красноградського РУЮ в Харківській області вх.№30 від 14.02.2014 р. про визнання дій ВДВС Красноградського РУЮ в Харківській області з винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.01.2014 р. ЗВП №37887240 в частині стягнення за п.п. 2 та 4 незаконними, та визнання недійсною постанови ВДВС Красноградського РУЮ в Харківській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.01.2014 р. ЗВП №37887240 в частині стягнення боргу за п.п. 2 та 4, та накладення арешту - відмовлено.

У задоволенні скарги Красноградського РУЮ в Харківській області вх.№51 від 17.03.2014 р. про визнання дій ВДВС Красноградського РУЮ в Харківській області з винесення постанови про арешт коштів боржника від 04.03.2014р. ЗВП №37887240 в частині стягнення за п.п.2 та 3 незаконними, та визнання недійсною постанови ВДВС Красноградського РУЮ в Харківській області про арешт коштів боржника від 04.03.2014 р. ЗВП №37887240 в частині стягнення за п.п.2 та 3 - відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2014р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити скарги, а саме:

- визнати дії Відділу державної виконавчої служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області з винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.01.2014р. ЗВП №37887270 в частині стягнення за п.п. 2 та 4 та постанови про арешт коштів боржника від 04.03.2014р. ЗВП №37887270 в частині п.п. 2 та 3 незаконними;

- визнати недійсними постанови Відділу державної виконавчої служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.01.2014р. ЗВП №37887270 в частині стягнення боргу за п.п. 2 та 4 та про арешт коштів боржника від 04.03.2014р. ЗВП №37887270 в частині п.п. 2 та 3.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не були враховані усі обставини справи та не застосовані норми діючого законодавства.

Зокрема, місцевим господарським судом не враховано положень частини 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження", згідно яких виконання наказів господарського суду Харківської області від 20.09.2011р. №5023/5310/11, постанов ВДВС Красноградського РУЮ від 03.02.2013р. №36127889 повинно було здійснюватись органом державної виконавчої служби, компетенція якої поширюється на територію місцезнаходження юридичної особи (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28).

Також, як стверджує апелянт, в порушення частин 1 та 2 статті 52 Закону Ураїни "Про виконавче провадження" ВДВС Красноградського РУЮ спочатку винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.01.2014р. по ЗПВ №37887270, а потім постанову про арешт коштів боржника від 04.03.2014р. по ЗПВ №37887270.

Апелянт зазначає, що розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець в першу чергу зобов'язаний був винести постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, і лише у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно.

Також, апелянт посилається на Закон України "Про трубопровідний транспорт" від 15.05.1996р. (частина 5 статті 7), згідно якого відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі державних підприємств, що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах забороняється. Апелянт зазначає, що саме до таких підприємств відноситься ПАТ "Укргазвидобування".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2014р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд скарги призначено на 23.06.2014р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№4905 від 23.06.2014р), в якому зазначив, що проти апеляційної скарги заперечує, вважає її необґрунтованою, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2014р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач вказує на те, що наказ правомірно виконується державною виконавчою службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області за місцезнаходженням постійно діючого органу філії БУ "Укрбургаз", яка є боржником за виданим судом наказом.

Також, позивач вказує на те, що виконавча служба вже накладала арешт на рахунки боржника до арешту майна, зокрема постановою про арешт коштів боржника від 17.01.2014р. ЗВП №37887270. Після того як державним виконавцем була встановлена відсутність грошових коштів на рахунку боржника, у відповідності до чинного законодавства, було накладено арешт на нерухоме майно філії Бурового управління "Укрбургаз".

Крім того, позивач вказує на те, що накладення арешту на нерухоме майно ніяким чином не обмежує прав відповідача, оскільки, по-перше, відсутні докази того, що на дане майно не може бути накладено арешт, по-друге, накладено арешт на майно, яке не застосовується у виробничих процесах боржника.

Щодо посилань апелянта на Закон України "Про трубопровідний транспорт" від 15.05.1996р. позивач зазначає, що згідно даного Закону відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі забороняється підприємствам котрі здійснюють діяльність з транспортування магістральними трубами; в Законі немає заборон стосовно виконання рішень суду; боржник не надав з ЄДРПОУ довідки про те, що ПАТ "Укргазвидобування" є державним підприємством.

Відділ державної виконавчої служби Красноградського управління юстиції в Харківській області відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання 23.06.2014р. свого представника не направив, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений.

Зважаючи на належне повідомлення Відділу державної виконавчої служби Красноградського управління юстиції в Харківській області про час та місце засідання суду, зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника Відділу державної виконавчої служби Красноградського управління юстиції в Харківській області.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 23.06.2014р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її в повному обсязі.

Позивач зазначив, що апеляційну скаргу апелянта вважає необґрунтованою, просив суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу господарського суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи учасників процесу, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" звернулось до господарського суду Харківської області із скаргами на дії та рішення органу державної виконавчої служби.

В першій скарзі (№032-01-0990 ВІД 11.02.201р.) відповідач у справі просить визнати дії ВДВС Красноградського РУЮ в Харківській області з винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.01.2014 р. ЗВП №37887240 в частині стягнення за п.п. 2 та 4 незаконними, та визнати недійсною постанову ВДВС Красноградського РУЮ в Харківській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.01.2014 р. ЗВП №37887240 в частині стягнення боргу за п.п. 2 та 4, та накладення арешту.

В другій скарзі (№032-01-1644 від 13.03.2014р.) відповідач у справі просить визнати дії ВДВС Красноградського РУЮ в Харківській області з винесення постанови про арешт коштів боржника від 04.03.2014 р. ЗВП №37887240 в частині стягнення за п.п.2 та 3 незаконними, та визнати недійсною постанови ВДВС Красноградського РУЮ в Харківській області про арешт коштів боржника від 04.03.2014 р. ЗВП №37887240 в частині стягнення за п.п.2 та 3.

Оскаржуваною ухвалою у задоволенні скарг відмовлено з мотивів того, що будь-які порушення правил територіальної підвідомчості в діях державного виконавця відсутні; постанова про арешт коштів боржника була винесена з огляду на відсутність грошових коштів на банківських рахунках боржника; порушень Закону України "Про трубопровідний транспорт" від 15.05.1996р. не відбулось, оскільки державним виконавцем було спрямовано дії на арешт майна боржника, а не дії на відчуження майна.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить, з огляду на наступне.

29.06.2011р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Енерго-Металургійна Компанія" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" м. Київ, в особі філії Бурове управління ДК "Укргазвидобування" м. Красноград, про стягнення, з урахуванням уточнень позовних вимог, 48684,27 грн. боргу, 1702,20 грн. 3% річних, 3164,47 грн. збитків від інфляції, витрат по сплаті державного мита у розмірі 536,00 грн. та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (т.1;а.с.4-7).

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.09.2011р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. по даній справі, позов задоволено у повному обсязі (т.1; а.с.102-105;а.с.109).

20.09.2011р. господарським судом Харківської області видано наказ на примусове виконання рішення (т.1; а.с.112).

25.01.2013р. заступником начальника відділу державної виконавчої служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області відкрито виконавче провадження №36127889 з наказу №5023/5310/11, виданого 20.09.2011р. (т.2;а.с.24).

13.05.2013р. заступником начальника відділу державної виконавчої служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області прийнято постанову про приєднання виконавчого провадження №36127889 з примусового виконання наказу №5023/5310/11, виданого 20.09.2011р. до зведеного виконавчого провадження №37887240, яке здійснює Відділ державної виконавчої служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області (т.2;а.с.86).

В процесі виконавчого провадження, ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2013р. у справі №5023/5310/11 заяву ВДВС Красноградського районного управління юстиції Харківської області про заміну вибувшої сторони виконавчого провадження її правонаступником - задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" на правонаступника ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" (т.4;а.с.30-32).

16.01.2014р. заступником начальника відділу державної виконавчої служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" на її правонаступника ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" (т.4;а.с.189).

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до приписів статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" для правонаступника (ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз") усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У відповідності до статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно частини 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки і цінних паперах у депозитарних установах.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем за період з дати відкриття виконавчого провадження (25.01.2013р.) й до заміни вибувшої сторони виконавчого провадження її правонаступником неодноразово накладався арешт на кошти боржника, зокрема постановами від 17.04.2013р., 12.05.2013р., 15.05.2013р., 22.05.2013р. Тобто, державним виконавцем спрямовувались дії направлені на примусове виконання рішення суду у цій справі, в порядку передбаченому статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Дві оскаржувані постанови були винесені вже після заміни вибувшої сторони виконавчого провадження її правонаступником, а саме постанова державного виконавця про арешт майна боржника від 31.01.2014р. та постанова про арешт коштів боржника від 04.03.2014р.

Колегія суддів зазначає, що винесені державним виконавцем постанови від 31.01.2014 та 04.03.2014р. були б однаковою мірою обов'язкові для вибувшої сторони виконавчого провадження, як вони обов'язкові й для її правонаступника.

Крім того, колегія суддів вказує на те, що арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відбулось з огляду на відсутність грошових коштів на банківських рахунках боржника, що самим боржником не заперечується.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що державним виконавцем не порушено порядок звернення стягнення на майно боржника, оскільки постанова від 31.01.2014р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку боржник просить визнати частково недійсною, була винесена державним виконавцем після попереднього арешту коштів боржника, як того вимагає Закон України "Про виконавче провадження".

Також, колегія суддів зазначає, що згідно частини 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Предметом розгляду скарг заявника є накладення арешту на рахунки та майно боржника, а не звернення стягнення на майно боржника.

Арешт майна боржника, як самостійний етап процедури звернення стягнення на майно регулюється положеннями статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. (частина 5 статті 57 ЗУ "Про виконавче провадження").

З наведеної норми Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що арешт (опис) майна є частиною процедури зі звернення стягнення на майно.

Таким чином, колегія суддів враховує, що арешт майна боржника є самостійним етапом процедури звернення стягнення на майно, а отже можливо дійти висновку, що без наступних етапів - вилучення та примусової реалізації, кінцевого звернення стягнення на кошти та інше майно боржника ще не відбулось. Відповідних доказів боржником також не надано, у зв'язку з чим, порушень прав відповідача не відбулось.

Твердження апелянта про порушення державним виконавцем при накладенні арешту на майно боржника Закону України "Про трубопровідний транспорт" від 15.05.1996р. також є необґрунтованими, з огляду на те, що апелянт, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що позивач є державним підприємством не надав, а отже підстави для застосування положень зазначеного Закону відсутні.

Щодо посилань скаржника на те, що виконавче провадження повинно здійснюватись органом державної виконавчої служби, компетенція якої поширюється на територію місцезнаходження юридичної особи (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28), колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Стягувач скористався наданим йому правом вибору місця виконання рішення суду у даній справі та подав заяву від 17.01.2013 р. вих.№3297 про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення у даній справі до ВДВС Красноградського РУЮ в Харківській області за місцезнаходженням філії боржника, зазначеним у наказі суду.

Як вже було зазначено вище, в матеріалах справи міститься постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2013р., яка сторонами не оскаржувалась та є чинною.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що порушення територіальної підвідомчості в діях державного виконавця відсутні.

Враховуючи наведене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність доводів скаржника, а відтак керуючись нормами статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України та положеннями пункту 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" законно та обґрунтовано, шляхом прийняття оскаржуваної ухвали, відмовив відповідачу у задоволенні скарг на дії державного виконавця.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що ухвала господарського суду Харківської області від 20.05.2014р. у справі №5023/5310/11 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурового управління "Укрбургаз" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2014р. у справі №5023/5310/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 01 липня 2014 року.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.І. Кухар