Постанова № 39640696, 02.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2014 р.Справа № 916/472/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Головея В.М.

(склад судової колегії сформовано відповідно до розпорядження голови суду від 16.06.2014р. №1203)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 02.07.2014р.:

від позивача: Бейгельзімер М.Г., довіреність № 100214-1 від 10.02.2014р.;

від відповідача: Михайлова В.Л., довіреність б/н від 20.05.2014р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської національної академії харчових технологій

на рішення господарського суду Одеської області

від 26 травня 2014 року

по справі №916/472/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №15"

до відповідача Одеської національної академії харчових технологій

про стягнення 41322,27 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 02.07.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.06.2014р. по справі №916/472/14 (суддя Никифорчук М.І.) частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №15" до Одеської національної академії харчових технологій: з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу в розмірі 37938 грн., пеню в розмірі 2525,74 грн., 3% річних в сумі 785,78 грн. та судовий збір в сумі 1823,78 грн., в решті позову відмовлено з посиланням на те, що акт здачі - приймання науково-технічної продукції від 02.07.2013р., складений та посвідчений обома сторонами згідно договору № РП-1206 від 14.06.2013р. підтверджує, що виконавець виконав, а замовник прийняв виконану роботу - науково - технічну продукцію, яка відповідає умовам договору і технічному завданню, тому вимога позивача про сплату 37938 грн. за виконані роботи є обґрунтованою.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся відповідач - Одеська національна академія харчових технологій з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2014р. по справі №916/472/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №15", мотивуючи це тим, що відповідач є розпорядником бюджетних коштів і відповідно до п.1 ст. 49 Бюджетного кодексу України виконав всі умови щодо оплати послуг, які були надані ТОВ "Пересувна механізована колона №15" за договором № РП-1206 від 14.06.2013р., але Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса їх не оплатило, до того ж, скаржник зазначає, що позивач порушив порядок досудового врегулювання спору та не звернувся до відповідача з претензією.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Одеської національної академії харчових технологій, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №15" (виконавець, позивач) та Одеською національною академією харчових технологій (замовник, відповідач) укладено договір послуг № РП-1206, відповідно до п.1 якого виконавець зобов'язується виконати, а замовник прийняти та оплатити послуги із розробки робочого проекту "Капітальний ремонт дахів корпусу "Е", приймальної комісії корпусу "А", козирка внутрішнього двору корпусу „А" Одеської національної академії харчових технологій по вул. Канатній в м. Одесі».

За положенням п. 2.1 замовник, зокрема, зобов'язується приймати від виконавця результати виконання доручення шляхом підписання актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з п. 4.1 договору замовник здійснює поетапну оплату послуг за даним договором відповідно до акту виконаних робіт на розробку проектної документації та довідки про вартість проектних робіт протягом 3 банківських днів з дати підписання акту.

Відповідно до п. 5.3 договору за недотримання строків оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

За п.п. 8.1, 8.2 договору послуга вважається виконаною виконавцем і прийнятою замовником тільки у випадку, якщо оформлений акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), підписання акта приймання-передачі робіт (надання послуг) представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Додатками до договору послуг № РП-1206 від 14.06.2013р. сторони погодили договірну ціну за договором, а також кошториси.

Як свідчать матеріали справи, 02.07.2013р. відповідно до акту здачі-приймання науково-технічної продукції згідно з договором № РП-1206 від 14.06.2013р., виконавець виконав роботи на загальну суму 37938 грн.

Вказаний акт підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками.

Як стверджує позивач, в порушення п. 4.1 договору станом на 10.02.2014р. відповідач не сплатив за виконані роботи відповідно до акту здачі-приймання науково-технічної продукції згідно з договором № РП-1206 від 14.06.2013р., що стало підставою для звернення ТОВ "Пересувна механізована колона №15" до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської національної академії харчових технологій 41322,27 грн., з яких 37938 грн. боргу, 2598,49 грн. пені та 785,78 грн. у якості 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору позивач виконав роботи (послуги) на суму 37938 грн., що підтверджується актом здачі-приймання науково-технічної продукції від 02.07.2013р, який підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, що є підставою для взаємних розрахунків між замовником і виконавцем.

За п.п. 8.1, 8.2 договору послуга вважається виконаною виконавцем і прийнятою замовником тільки у випадку, якщо оформлений акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), підписання акта приймання-передачі робіт (надання послуг) представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний акт здачі-приймання робіт є належним доказом виконання та прийняття робіт за договором.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів оплати за виконані роботи Одеською національною академією харчових технологій на суму 37938 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Враховуючи вищезазначені обставини та відсутність доказів оплати боргу відповідача перед позивачем, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги ТОВ "Пересувна механізована колона №15" про стягнення 37938 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи скаржника стосовно того, що відповідач виконав всі умови щодо оплати послуг, які були надані позивачем, але Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса їх не оплатило, оскільки стороною договору № РП-1206 від 14.06.2013р. є саме Одеська національна академія харчових технологій, тому зобов'язання за вказаним договором повинні виконуватись саме відповідачем, при цьому, враховуючи положення Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012р. №758, яким регламентуються відносини з органами Державної казначейської служби України, скаржник не був позбавлений можливості в судовому порядку домагатися виконання Управлінням Державної казначейської служби України у м. Одеса своїх зобов'язань.

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ "Пересувна механізована колона №15", крім основного боргу просило стягнути з Одеської національної академії харчових технологій пеню у розмірі 2598,49 грн.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписом ст. Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 5.3 договору за недотримання строків оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Апеляційний господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення даної позовної вимоги на суму 2525,74 грн., оскільки розмір пені, зазначений у договорі перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 785,78 грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його правильним, відтак, вказана позовна вимога є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги твердження скаржника про те, що позивачем порушено порядок досудового врегулювання спору, виходячи з наступного.

За положеннями ч. 1. ст. 5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір не містить вказівок на обов'язковість досудового врегулювання спору, а отже ТОВ "Пересувна механізована колона №15" не позбавлене можливості звернення за захистом своїх порушених прав безпосередньо до суду, не застосовуючи при цьому заходи досудового врегулювання спору.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2014р. по справі №916/472/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської національної академії харчових технологій - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2014р. по справі №916/472/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 07.07.2014р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Головей В.М.