Постанова № 39640692, 02.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2014 р.

Справа № 915/584/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Головея В.М.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження № 333 від 01.07.2014 року)

представники сторін в судове засідання від 02.07.2014 року не з’явились, про дату, час та місце проведення засідання суду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.05.2014 року

по справі № 915/584/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. КЛ. Петровського»

про стягнення заборгованості за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором поставки від 18.01.2013 р. № 23/04/2013у загальній сумі 40731,00 грн.

В судовому засіданні 02.07.2014 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна» (далі – позивач, ТОВ «КВС-Україна») звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. КЛ. Петровського» (далі відповідач, ТОВ «Ім. КЛ. Петровського») про стягнення заборгованості за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором поставки № 23/04/2013 від 18.01.2013 р. у загальній сумі 40731,00 грн., з яких 34726,25 грн. основного боргу, 1842,87 грн. пені, 1736,31 грн. штрафу, 425,28 грн. 3% річних, 2000,00 грн. збитків.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на умови укладеного між сторонами договору поставки № 23/04/2013 від 18.01.2013 року та вимоги ст. ст. 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 216, 217 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.05.2014 року по справі № 915/584/14 (суддя Коваль Ю.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Ім. КЛ. Петровського” на користь ТОВ “КВС-Україна” 38730,71 грн., з яких: 34726,25 грн. основний борг; 1842,87 грн. пені; 1736,31 грн. штрафу; 425,28 грн. 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ “Ім. КЛ. Петровського” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1736,31 грн. штрафу, в іншій частині залишити рішення без змін. Мотивуючи скаргу, ТОВ “Ім. КЛ. Петровського” вказав, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме не враховано, що за прострочення платежу за договором може бути стягнута лише пеня, сума якої не повинна перевищувати ту суму, що обчисляється на підставі подвійної облікової ставки НБУ. Крім того, скаржник посилається на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» № 543-96/ВР та зазначає, що відповідно до цього закону судом першої інстанції правомірно стягнуто пеню у розмірі 1842,87 грн., проте неправомірно стягнуто 1736,31 грн. штрафу.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що 18.01.2013 року між ТОВ “КВС-Україна” та ТОВ “Ім. КЛ. Петровського” укладено договір поставки № 23/04/2013, відповідно до умов якого ТОВ “КВС-Україна” зобов’язалося передати у власність ТОВ “Ім. КЛ. Петровського” товар – насіння сільськогосподарських культур – найменуванням, асортиментом, ціною і кількістю, узгодженими у додатках, які є невід’ємною частиною договору, а ТОВ “Ім. КЛ. Петровського” – прийняти та оплатити вартість товару у строки, визначені в додатках до договору, шляхом безготівкового перерахування платіжним дорученням на рахунок постачальника грошових коштів в національній валюті (п.п. 1.1., 2.1., 3.1., 3.4. договору).

Додатком № 1 від 18.01.2013 р. до договору сторони узгодили, що оплату 50% вартості товару покупець здійснює до 20.02.2013 р., а решту вартості товару – не пізніше 1 листопада 2013 року (п.п.9.1, 9.2 п.9 додатку).

ТОВ “КВС-Україна” поставлено відповідачу насіння в кількості 65000 посівних одиниць на суму 69452,50 грн. яке прийнято ТОВ “Ім. КЛ. Петровського” у відповідності до видаткової накладної від 17.04.2013 р. № 80402176 на підставі виданої відповідачем довіреності на отримання матеріальних цінностей від 15.04.2013 р. № 70.

Вартість поставленого товару ТОВ “Ім. КЛ. Петровського” сплачено частково в сумі 34726,25 грн., що дорівнює 50 % вартості поставленого товару, з чим сторони погоджуються та не заперечують.

У зв’язку з невиконанням умов укладеного сторонами договору позивач звернувся до ТОВ “Ім. КЛ. Петровського” з претензією від 15.11.2013 р. № 751 про сплату суми основного боргу та штрафних санкцій, яку відповідач залишив без реагування та виконання.

Станом на дату звернення позивача до суду з позовом, заборгованість відповідача складає 34726,25 грн. (69452,50 грн. – 34726,25 грн. = 34726,25 грн.). Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, заявлена до стягнення основна сума боргу у розмірі 34726,25 грн. стягнута судом обґрунтовано.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1842,87 грн., нарахованої за в період з 08.11.2013 року по 05.04.2014 року, та штрафу на суму 1736,31 грн., колегія суддів відмічає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.4 договору поставки № 23/04/2013 від 18.01.2013 р. сторони узгодили, що у випадку несплати у строк платежів за даним договором покупець (ТОВ «Ім. КЛ. Петровського») повинен сплатити постачальнику (ТОВ “КВС-Україна”) пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який сплачується неустойка. В разі прострочення сплати за товар по кожному з етапів оплати більш ніж на 7 календарних днів, покупець зобов’язується виплатити постачальнику дану суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, сплатити пеню та додатково, крім пені, сплатити постачальнику штраф в розмірі 5% від вартості несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

Згідно з частиною 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Викладене спростовує доводи скаржника щодо незаконного стягнення судом штрафу.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 425,28 грн. та відмови судом в задоволенні стягнення збитків на суму 2000,00 грн., які скаржником не оскаржені в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає про відповідність висновку суду в цій частині позовних вимог нормам матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного та на підставі наведених норм, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні від 22.05.2014 року, яке прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.05.2014 року по справі № 915/584/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 07.07.2014 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: В.М. Головей