Рішення № 39640520, 17.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9092/14 17.06.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»

про стягнення грошової заборгованості за поставлений товар

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Циба В.К. (дов.№485 від 27.11.2013)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про стягнення грошової заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, прийнятих за договором поставки, у зв'язку із чим за останнім утворилась заборгованість разом із нарахованими штрафними санкціями за спірний період з 14.01.2014 по 12.05.2014 у загальній сумі 467946,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 16.05.2014 порушено провадження у справі №910/9092/14 та призначено її до розгляду на 05.06.2014 року.

03.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та прохання про відкладення розгляду справи.

04.06.2014 від відповідача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 05.06.2014 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення якого повідомлені належним чином. У зв'язку із цим, оскільки нез'явлення представників сторін перешкоджало вирішенню спору по суті, суд відклав розгляд справи на 17.06.2014, про що виніс відповідну ухвалу суду.

До початку судового засідання 17.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача також надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився та відзиву на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення із відміткою про вручення поштового відправлення, однак відповідач не скористався наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні. (а. с. 57; 63)

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» (покупець) укладено Договір №27 поставки нафтопродуктів (далі - Договір). (а. с. 9-12)

Відповідно до умов п.1.1 вказаного вище Договору, постачальник зобов'язується у відповідності із замовленням передавати партіями у власність покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язується приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах Договору та додаткових угод до нього.

Пункт 2.1.1 Договору встановлює, що істотними умовами Договору є кількість, асортимент, ціна (вартість) та умови поставки товару, які узгоджуються сторонами шляхом укладання (підписання) письмових додатків до цього Договору. Додатки (додаткові угоди) до Договору становлять його невід'ємну частину з моменту підписання їх уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.01.2014 та 07.02.2014 сторонами укладено Додаткові угоди №1 та №2 відповідно, згідно із якими постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність, покупець (відповідач) оплатити та прийняти нафтопродукти у сумі 353052,75 грн. за першою угодою, та у сумі 347076,00 грн. за угодою №2.

Факт отримання відповідачем товару (нафтопродуктів) підтверджується податковими накладними №Ц54 від 15.01.2014 та №Ц208 від 10.02.2014, а також товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №000002171 від 15.01.2014 та №000002261 від 10.02.2014, підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками. (а. с. 13-14; 17-20)

Пунктами 3.1 та 3.4 Договору сторони погодили, що покупець зобов'язується оплатити товар згідно умов, визначених у Додаткових угодах. Датою оплати по даному Договору вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.3.2 та 3.7 Договору, оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено у Додаткових угодах до Договору. У випадку неотримання від постачальника рахунку, оплата проводиться 2 (двох) банківських днів. Кінцеві розрахунки за отриманий товар здійснюється покупцем на підставі рахунку, виставленого постачальником не пізніше 2 (двох) банківських днів після отримання товару.

Як вбачається із банківських виписок про рух коштів на поточному рахунку позивача від 07.02.2014, які долучені до матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання за Договором частково та із порушення встановленого Договором строку розрахунку, а саме здійснив оплату отриманих товарів у сумі 353052,75 грн. із 10-денним простроченням, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 347076,00 грн., що також підтверджується наданою позивачем довідкою №182 від 17.06.2014 про розмір заборгованості відповідача, за підписом директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр».

Умовами п.7.3 Договору передбачено, що у випадку неповернення (протягом 10 днів з моменту отримання) підписаного однією із сторін акту звіряння взаєморозрахунків направленого іншою стороною, цінним листом з описом вкладеного, дані в цьому акті вважаються погодженими сторонами та є обов'язковими для подальшого проведення взаєморозрахунків.

Із матеріалів справи вбачається, що 25.03.2014 позивач звернувся до відповідача із претензією №94, у якій зауважив на розмірі заборгованості відповідача у загальній сумі 439956,91 грн., надаючи відповідний розрахунок суми штрафних санкцій, нарахованих внаслідок порушення відповідачем умов Договору, а також надав підписані ним два примірника акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 до 25.03.2014 та просив підписати вказані акти і повернути один екземпляр позивачу. (а. с. 21-25)

Під час розгляду спору у суді, позивач повторно направляв відповідачу акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 до 21.05.2014, який підписано відповідачем та скріплено печатками сторін, та із якого вбачається непогашена сума основної заборгованості відповідача у розмірі 347076,00 грн.

Оскільки, умовами Договору №27 від 14.01.2014 передбачено нарахування штрафних санкцій за порушення умов Договору, позивачем до стягнення у межах даного спору заявлено також 12497,00 грн. суми пені, 86769,00 грн. суми штрафу у розмірі 25%, 2515,27 грн. суми 3% річних, 7635,67 грн. суми інфляції за березень 2014 та 11453,50 грн. суми інфляції за квітень 2014 року.

Внаслідок того, що відповідачем так і не погашено наявну перед позивачем заборгованість за порушення зобов'язань, прийнятих за Договором №27 від 14.01.2014 та додаткових угод до нього, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 14.01.2014 між сторонами укладено Договір поставки №27, згідно із п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах договору. Кількість, асортимент, ціна (вартість) та умови поставки товару узгоджуються сторонами шляхом укладання (підписання) письмових додатків до цього Договору (п.2.1.1 Договору).

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.2 та 3.7 Договору, оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено у Додаткових угодах до Договору. У випадку неотримання від постачальника рахунку, оплата проводиться 2 (двох) банківських днів. Кінцеві розрахунки за отриманий товар здійснюється покупцем на підставі рахунку, виставленого постачальником не пізніше 2 (двох) банківських днів після отримання товару.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу 14.01.2014 та 07.02.2014 товару у сумі 353052,75 грн. за Додатковою угодою №1, та у сумі 347076,00 грн. за Додатковою угодою №2, що підтверджується відповідними податковими та товарно-транспортними накладними за вказаний період.

У вказаних Додаткових угодах №1 та №2 визначено умови оплати товару, а саме зазначено, що покупець зобов'язується оплатити отриманий товар до 28.01.2014 та до 24.02.2014 відповідно.

Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за Договором та Додаткових угод до нього, здійснив оплату отриманих товарів частково та із порушенням строку розрахунків, а саме оплатив 353052,75 грн. із простроченням на 10 днів, у зв'язку із чим за ним станом на 12.05.2014 утворилась заборгованість у розмірі 347076,00 грн., яка станом на момент розгляду спору у суді, так і не погашена.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано до стягнення також відповідні штрафні санкції, а саме 12497,00 грн. суми пені, 86769,00 грн. суми штрафу у розмірі 25%, 2515,27 грн. суми 3% річних, 7635,67 грн. суми інфляції за березень 2014 та 11453,50 грн. суми інфляції за квітень 2014 року.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п.6.4 Договору встановлено у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених п.3.1 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору, без обмеження шестимісячним або іншим строком нарахування та стягнення пені визначеного чинним законодавством України.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань пені за період з 28.01.2014 до 07.02.2014 у розмірі 1257,45 грн., та за період з 24.02.2014 до 12.05.2014 у розмірі 11239,55 грн., тобто у загальній сумі 12497,00 грн.

Як передбачено п.6.5 Договору, у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, не пізніше 20 календарних днів після дати прострочення проведення таких розрахунків.

Відтак, нарахування 86769,00 грн. суми штрафу у розмірі 25% від суми заборгованості (347076,00 грн.х 25% = 86769,00 грн.) є обґрунтованим та математично вірним.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Встановивши правомірність здійснення нарахування та перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми та інфляційних втрат, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за березень 2014 у сумі 7635,67 грн. та за квітень 2014 у сумі 11453,50 грн., а також 3% річних у розмірі 2515,27 грн., підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про стягнення грошової заборгованості за поставлений товар - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» (03150, м.Київ, вул.Ковпака, 17, ідентифікаційний код 13669489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» (02160, м.Київ, пр.-кт Возз'єднання, 7А, ідентифікаційний код 35823120) 347076 (триста сорок сім тисяч сімдесят шість) гривень 00 копійок суми основного боргу, 12497 (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто сім) гривень 00 копійок суми пені, 86769 (вісімдесят шість тисяч сімсот шістдесят дев'ять) гривень 00 копійок суми штрафу у розмірі 25%, 2515 (дві тисячі п'ятсот п'ятнадцять) гривень 27 копійок суми 3% річних, 7635 (сім тисяч шістсот тридцять п'ять) гривень 67 копійок суми інфляції за березень 2014, та 11453 (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят три) гривні 50 копійок суми інфляції за квітень 2014, а також 9358 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят вісім) гривень 93 копійки судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 17.06.2014 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 23.06.2014 року

Суддя К.В. Полякова