Рішення № 39639655, 01.07.2014, Совєтський районний суд м. Макіївки

269/5722/13-ц

№ 2/269/173/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 червня 2014 року Совєтський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючої судді Слабкіної О.А.

при секретарі Савоськіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТЕЛІОС ІНВЕСТ» про стягнення заборгованості по заробітній платні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду 25 листопада 2013 року із позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що його 01 квітня 2013 року він звільнився за власним бажанням з підприємства відповідача, тому що відповідач порушував законодавство про оплату праці і біла заборгованість по заробітній платі. Коли він звільнився з ним не був проведений розрахунок і довідку щодо заборгованості відповідач відмовився йому надати. Він змушений звернутися до суду і просить суд витребувати у відповідача довідку про суму заборгованості по заробітній платі, яку стягнути з відповідача а також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000.00 грн.

27 грудня 2013 року позивач в порядку ст. 31 ЦПК України уточнив свої позовні вимоги, не змінюючи підстави і предмет позову і просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за весь час розрахунку тобто з 01.04.2013 року по день винесення рішення а також стягнути суму у розмірі 50000.00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Крім того, позивач в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги і суду пояснив, що він звільнився з підприємства відповідача за власним бажанням, але відповідач не розрахувався з ним, через що він вимушений був звернутися до суду, але при цьому він не міг особисто представити суду довідку щодо заборгованості, тому що коли він приходив на підприємство із заявою про видачу довідки, його охоронник навіть не пускав на територію підприємства. Він, крім того, що звернувся до суду був вимушений звертатися до прокуратури щодо захисту своїх прав, тому що відповідач не реагував на листи і запити суду щодо представлення довідки про суму заборгованості, і тільки після звернення його до прокуратури, відповідач надіслав суду довідку про суму заборгованості його заробітної плати. Представник відповідача ОСОБА_2 з'являлась до суду до початку судових засідань і вмовляла його, щоб він забрав позов, а підприємство поступово виплатить йому заборгованість, він відмовлявся, тоді представник відповідача відносила до канцелярії суду заяви і залишала приміщення суду, до початку судового засідання. Під час розгляду справи, відповідачем у добровільному порядку була перерахована на банківську картку сума заборгованості у розмірі 2784.43 грн., яку він отримав. Проте, відповідач так і не виплатив йому решту суми заборгованості, яка складає 1804.09 грн. Він тривалий час був вимушений з'являтися до суду, почував себе приниженим, через що дуже нервував. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за весь час затримки с 01.04.2013 року по день винесення рішення і моральну шкоду, яку він оцінює у 50000.00 грн., тому що він тривалий час вимушений був позичати гроші у рідних та друзів, додавав зусилля щодо організації свого життя, почував себе недбалим, тому що не міг утримувати матеріально свою родину

Представник відповідача, в особі ОСОБА_2, яка з'явилась у судове засідання 21.03.2014 року і просила розгляд справи відкласти, через те, що нею не отримана копія позовної зави, при цьому нею було подана заява до канцелярії суду за вх.. № 2768 від 21.03.2014 року, в якій вона зазначила, що просить розгляд справи відкласти на більш пізніший строк, не зазначаючи причину, а також зазначила - не приймати судових рішень за відсутність Відповідача та повідомити Відповідача про дату, час і місце судового засідання у строки передбачені законодавством. Також була подана заява за вхідним № 2769 від 21.03.2014 року, в якій вона зазначила, що суд, всупереч вимогам ст. 127 ЦПК України не направив відповідачу позов із додатками, а також ухвалу про відкриття провадження, тому просила суд надати можливість ознайомитись із матеріалами справи.

В подальшому представник відповідача ОСОБА_2 в судові засідання не з'являлась, залишала приміщення суду до початку судового засідання. При цьому 08.04.2014 року ОСОБА_2 подала до канцелярії суду клопотання за вх.№ 3442, в якому просила суд розгляд справи відкласти для надання часу сторонам для примирення та заперечення по позов ОСОБА_1 за вх.№ 3443, і в запереченні просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «ТЕЛІОС ІНВЕСТ» через необґрунтованість, посилаючись на те, що на підприємстві важка фінансова ситуація і таким чином вина з боку Відповідача не доведена, а щодо моральної шкоди, зазначила, що позивач не надав доказового підтвердження моральної шкоди не надав суду, не обґрунтував характер та обсяг страждань, характер немайнових витрат.

Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які позивач та представник відповідача посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази, на які сторони посилались як на підтвердження своїх доводів та заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Згідно копії трудової книжки вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Відповідачем, працюючи проходчиком 4 разряду з повним робочим днем в шахті з 10.09.2012 року по 01.04.2013 року, звільнившись 01.04.2013 року, що підветрджено записом у трудовій книжки позивача.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Як роз'яснює ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

При цьому на підставі приписів ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу частково на банківську картку 17.04.2014 року була перерахована сума у розмірі 2784.43 грн., що підтверджено Відомістю нарахування коштів № 23 і цей факт позивач підтвердив у судовому засіданні, при цьому пояснив, що залишок заборгованості по заробітній платі у розмірі 1804.09 грн. йому до наступного часу не виплачено і не перераховано на банківську картку.

Тож, в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості по заробітній платі суд вважає, що позовні вимог слід задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 1804.09 грн. - залишок заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до роз'яснень абз. 1 п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли ж він у цей день не був на роботі, - на наступний день після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КзпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Одночасно п. 21 цієї ж Постанови Пленуму ВСУ роз'яснює, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що у всіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року (зі змінами та доповненнями).

Так, у відповідності до абз. 3 п. 2 р. 2 зазначеної Постанови у випадках збереження середньої заробітної плати вона обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата (у цьому випадку -день звільнення). При цьому згідно п. 5. р. 4 цього ж нормативно-правового акту нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

При цьому, абз. 1 п 8. р. 4 Постанови КМУ № 100 передбачає, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. При цьому середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Одночасно абз. 3 п. 8 р. 4 Постанови КМУ № 100 визначає, що середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки ПП «ТЕЛІОС ІНВЕСТ» вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працював на зазначеному підприємстві з 10.09.2012 року по 31.03.2013 року на посаді прохідника і за вересень 2012 року була нарахована заробітна плата у розмірі 2648.64 грн., виплачено 2297.96 грн.; вересень 2012 року була нарахована заробітна плата у розмірі 2648.64 грн., виплачено 2297.96 грн.; жовтень 2012 року була нарахована заробітна плата у розмірі 3938,69 грн., виплачено 3417,21 грн.; листопад 2012 року була нарахована заробітна плата у розмірі 3892.87 грн., виплачено 3377,46 грн.; грудень 2012 року була нарахована заробітна плата у розмірі 5198.51 грн., виплачено 2706.13 грн., залишок 1804.09 грн.; січень 2013 року була нарахована заробітна плата у розмірі 3415,04 грн., виплачено 2962.89 грн.; лютий 2013 року була нарахована заробітна плата у розмірі 3767,76 грн., виплачено 3268,91 грн.; березень 2013 року була нарахована заробітна плата у розмірі 4011,69 грн., виплачено 696,11 грн., залишок 2784.43 грн. і зазначено, що заборгованості станом на 20.03.2014 року складає 4588.52 грн.

В судовому засіданні позивач пояснив суду, що він мав п'ятиденну робочу неділю, тож відповідно до вимог вищезазначеної Постанови Кабінету Міністрів України № 100 суд вважає, що позивач ОСОБА_1 мав графік роботи, за яким він за лютий і березень 2013 року відпрацював 41 робочих днів та мав заробітну плату за лютий 2013 року - 3767.76 грн., а за березень 2013 року - 4011.69 грн., а разом 7779.45 грн. яку необхідно поділити на 41 відпрацьованих робочих днів позивачем, що дорівнює 189.75 грн. - що є середньоденною заробітною платою позивача ОСОБА_1 З дня звільнення позивача, а саме з 31.03.2013 року і на день постановлення рішення, тобто 24.06.2014 позивач мав би 314 робочих днів, які необхідно помножити на середньоденну заробітну плату - 189.75 грн., що дорівнює 59581.50 грн. - середній заробіток за весь час затримки розрахунку, яка і підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача.

Крім того, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000.00 грн., в зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні позивачем було доведено, що неправомірними діями підприємства йому була заподіяна моральна шкода. Тому що, через несвоєчасну виплату заробітної плати, він був поставлений в скрутне матеріальне становище, був порушений встановлений ритм його життєдіяльності, він вимушений був додавати додаткових зусиль для організації матеріального благополуччя своєї сім'ї. Суд, враховуючи конкретні обставини справи, характер, обсяг душевних страждань, яких зазнає позивач, а також виходячи з розумності та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди у розмірі 3000.00 грн. буде відповідати ступеню моральних страждань позивача.

В іншій частині позовних вимог позивача ОСОБА_1 до ПП «ТЕЛІОС ІНВЕСТ» про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Доводи, які викладені представником відповідача у запереченнях щодо необґрунтованості позивачем заявлених вимог, а саме те, що на підприємстві важка фінансова ситуація і таким чином вина з боку Відповідача не доведена, а щодо моральної шкоди, то позивач не надав доказового підтвердження моральної шкоди, не обґрунтував характер та обсяг страждань, характер немайнових витрат, суд не може прийняти до уваги при постановленні рішення, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 відповідають нормам ст.ст. 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України, а також нормам ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи представника відповідача ОСОБА_2 щодо порушення судом норм ст. 127 ЦПК України є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні документи щодо того факту, що суд не тільки належним чином відправляв на адресу відповідача позов із додатками, а і надсилались листи, судові повістки рекомендованим листом із повідомленням, які повертались на адресу суду із поміткою пошти «повернуто за закінченням терміну зберігання», також суд постановляв ухвалу від 18.02.2014 року, якою зобов'язав відповідача представити довідку щодо суми заборгованості заробітної плати позивача ОСОБА_1, але зазначена довідка була надана суду тільки 08 квітня 2014 року, що позбавляло суд розглянути дану справу у впродовж розумного строку відповідно до норм ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 243.60 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, на підставі ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТЕЛІОС ІНВЕСТ» про стягнення заборгованості по заробітній платні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТЕЛІОС ІНВЕСТ» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі у розмірі - 1804.09 грн. (одна тисяча вісімсот чотири грн. 09 коп.), суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі - 59581.50 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одна грн. 50 коп.) та в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі - 3000.00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТЕЛІОС ІНВЕСТ» судовий збір на користь держави у сумі 243.60 грн. на р/р 31414537700067 Совєтського району м. Макіївки 22090100 ВДК м. Макіївка, ОКПО 34686736, МФО.

Рішення проголошене і може бути оскаржене в апеляційний суд Донецької області, через даний суд протягом десяти днів із дня оголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з моменту отримання його копії.

Суддя О. А. Слабкіна