Ухвала суду № 39637036, 01.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 р. Справа № 9684/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фламенко» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року по справі за позовом Приватного підприємства «Фламенко» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2006 року ПП «Фламенко» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2006 р. № 18687/10/23-4/1 на суму 16000 грн., № 18688/10/23-4/1 на суму 25056,24 грн., № 18807/10/23-4/1 на суму 15503,10 грн., № 18808/10/23-4/1 на суму 4333,50 грн., № 18619/10/23-4/1 на суму 8358 грн., № 18703/10/23-4/1 на суму 68334 грн., № 18622/10/23-4/1 на суму 12577,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкового органу, викладені у актах перевірок є неправомірними, оскільки придбання товару у приватних підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується відповідними податковими накладними, прибутковими накладними на товар, а про факт розрахунку з постачальниками свідчать платіжні доручення. Крім того, продажем товару на експорт спростовуються твердження відповідача про нереальність існування товару.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ДПІ у Франківському районі правомірно у спірний період зменшило позивачу суму податкового кредиту та суму бюджетного відшкодування заявленого у деклараціях з ПДВ, оскільки неможливо визначити виробника товарів, який би повинен був включити суми ПДВ за реалізований товар до складу податкового зобов'язання та підтвердити факт сплати задекларованої суми ПДВ до державного бюджету.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, ПП «Фламенко» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, суд неповно та не всебічно дослідив обставини справи, чим порушив охоронювані законом права та інтереси позивача, а також порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представників осіб, що беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у Франківському районі м. Львова було проведено невиїзні позапланові перевірки ПП «Фламенко» з питань правових відносин з суб'єктом підприємницької діяльності, фізичною особою ОСОБА_1 за травень 2005 р., серпень 2005 р., жовтень 2005 р.,, червень 2005 р., лютий 2005 р., в результаті яких складено акти № 448/23-0/23970310 від 11.08.2006 р., № 449/23-0/23970310 від 11.08.2006 р., № 445/23-0/23970310 від 11.08.2006 р., № 466 23-0/23970310 від 14.08.2006 р., № 465/23-0/23970310 від 14.08.2006 р та з питань правових відносин з суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 за липень 2005 р., вересень 2005 р. в результаті яких складено акти № 467/23-0/23970310 від 14.08.2006 р. та № 444/23-0/23970310 від 11.08.2006 р.

У зазначених актах вказується про порушення позивачем вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Такі висновки актів ґрунтуються на тому, що на думку податкового органу, господарські операції позивача з його контрагентами є безтоварними.

На підставі зазначених актів було винесено податкові повідомлення-рішення № 18807/10/23-4/1 від 02.11.2006 р., № 18808/10/23-4/1 від 02.11.2006 р., № 18687/10/23-4/1 від 02.11.2006 р., № 18619/10/23-4/1 від 02.11.2006 р., № 18622/10/23-4/1 від 02.11.2006 р., № 18703/10/23-4/1 від 02.11.2006 р. та № 18688/10/23-4/1 від 02.11.2006 р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8 цієї статті бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 цієї статті якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

При цьому відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з наведеними нормами правомірність віднесення позивачем вказаних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за вказані податкові періоди підтверджує його право на бюджетне відшкодування цього податку.

В цьому контексті також необхідним є встановлення факту реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, приватні підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були виробниками товару, який поставляли ПП «Фламенко». В актах перевірки зазначено податкові накладні, згідно яких поставлений позивачу товар отримано підприємцями від ПП «Амі К-Трейд». Перевіряючими направлено запит до ДПІ у Печерському районі м. Києва для проведення останнім зустрічних перевірок на підтвердження взаємовідносин між ПП «Амі К-Трейд» та приватними підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак такі перевірки не було проведено у зв'язку з тим, що приватне підприємство «Амі К-Трейд» заперечило наявність взаємовідносин з вказаними підприємцями.

Крім того, згідно листа № 14/3-1349 від 11.05.2007 р. Спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ у Львівській області, адресованого начальнику ДПІ у Франківському районі, ПП «Фламенко» за період 2005 року здійснювало ряд експортних операцій шкірсировини «Вет-блю» виробником якої виступає ПП «Амі К-Трейд»; згідно отриманих спецпідрозділом даних ПП «Амі К-Трейд» зазначену продукцію контрагентам Львівщини не реалізовувало.

За таких обставин, податковий орган дійшов правильного висновку про те, що ПП «Фламенко» не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, оскільки відсутнє джерело відшкодування та зменшено заявлену у вищевказаних місяцях суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 150162, 36 грн., через неможливість визначення виробника товарів, який повинен був би включити суми ПДВ за реалізований товар до складу податкового зобов'язання та підтвердити факт сплати задекларованої суми ПДВ до державного бюджету.

Враховуючи наведені вище обставини та правові норми, колегія суддів погоджується з твердженнями податкового органу про те, що ПП «Фламенко» як під час проведення перевірки так і під час судового розгляду справи не надало належних та достатніх доказів фактичного здійснення приватними підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поставок товару та відсутність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, п. ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фламенко» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі № 2а-6090/10/270 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: О.Б. Заверуха О.М. Гінда В.В. Ніколін