Постанова № 39636919, 15.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/8091/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-59

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Волгіної Н.П.,

при секретарі Клейн С.Ю.,

за участю:

представника позивача - Толмачової А.М.,

представника відповідача - Романюка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у сумі 1 652 688,66 грн та пеню у сумі 22 476,72 грн, разом - 1 675 165,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

У відповідності до покладених завдань Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - відділення Фонду) здійснює контроль за виконанням всіма роботодавцями нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та за своєчасним перерахуванням сум адміністративно-господарських санкцій, що надходять від підприємств, за недодержання ними цього нормативу.

Ч. 3 ст. 18 Закону вказує, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально- економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб,; які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб,- у кількості одного робочого місця. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Як свідчить звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, що наданий ТОВ «ЕЙЧ АР ГАРАНТ» до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 3161 особа.

Таким чином, згідно ч. 1 ст. 19 Закону у ТОВ «ЕЙЧ АР ГАРАНТ» у 2011 році повинно бути працевлаштовано 126 інвалідів. Фактично ж, за даними звіту, працювало 75 інвалідів.

За ч. 5 ст. 19 Закону виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Отже, у відповідності до викладених приписів законодавства відповідач не виконав норматив по створенню 51 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", (далі - Постанова) та ст. 20 Закону передбачають обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося це порушення, сплачувати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається згідно ст. 20 Закону. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році, становить 1652688,66 грн.

Ст. 20 Закону та п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, зазначається, що порушення термінів сплати адміністративно- господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

У зв'язку з цим станом на 22.06.2012 року сума нарахованої пені складає 22476,72 грн. Загальна сума позову з урахуванням пені становить 1675165,38 грн.

Зазначена заборгованість відповідачем добровільно не сплачена, тому позивач звернувся до суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на наступне.

Ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (Закон 875-ХІІ) визначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів підприємствами, які використовують найману працю, у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

При цьому, обов'язком підприємства задля працевлаштування інваліда визначено: розрахувати кількість робочих місць та забезпечити працевлаштування інваліда.

Відповідно до ст. 19 Закону ХІІ підприємства, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Згідно ч. 1 ст. 18 Закону 875-ХІІ підприємство є спроможним працевлаштувати інваліда виключно або у разі його безпосереднього звернення, або внаслідок спрямування такого інваліда до підприємства державною службою зайнятості.

Законом не визначено за обов'язок підприємству здійснювати самостійний пошук та привід інвалідів до відділу кадрів для їх подальшого працевлаштування.

Таким чином, підприємство не може бути примушеним здійснювати самостійний пошук інвалідів для працевлаштування - обов'язок здійснювати пошук підходящої роботи для інваліда відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань та з урахуванням його побажань покладено на Державну службу зайнятості відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 Закону N 875-ХІІ.

З метою реалізації Державною службою зайнятості передбаченого обов'язку, п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року N 70, роботодавців зобов'язано надавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості за місцем їх реєстрації, за формою № 3-ПН, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

ТОВ «Ейч Ар Гарант» зареєстровано у ЄДР юридичних осіб та ФОП 07.04.2011 року.

Протягом квітня - грудня 2011 року ТОВ «Ейч Ар Гарант» працевлаштовано 75 інвалідів (середньообліково протягом періоду), виділено і створено 88 робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що повідомлено центр зайнятості (станом на 27.07.2011 року - 39 місць; станом на 29.08.2011 - 78 місць; станом на 21.09.2011 року - 88 місць.

Зазначене вище підтверджується звітами № 3-ПН за 2011 рік та штатними розкладами ТОВ «Ейч Ар Гарант.

20.02.2012 року до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ.

Крім цього, ТОВ «Ейч Ар Гарант» у 2011 році зверталось до органів державної влади та місцевого самоврядування з метою сприяння працевлаштуванню інвалідів на підприємстві, про що свідчить.

В усіх випадках безпосереднього звернення інвалідів для працевлаштування на адресу ТОВ «Ейч Ар Гарант», їм забезпечувалось працевлаштування на створені робочі місця, чим цілком дотримано вимоги частини першої ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ щодо забезпечення працевлаштування інвалідів.

Як зазначено у ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем порушення у сфері господарювання. Відповідно до ч. 2 зазначеної статті, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування; а також той факт, що Державною службою зайнятості не спрямовувались інваліди на виділені та створені робочі місця, відповідно, у ТОВ «Ейч Ар Гаран» відсутня вина у незайнятті інвалідами виділених та створених робочих місць.

Саме тому відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представників позивача та відповідача, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» є юридичною особою (ідентифікаційний код 37598904), знаходиться за адресою: 87505, Донецька область, м. Маріуполь, пров. Банний, 2.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів відповідача за 2011 рік, наданого до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 3161 особа, кількість інвалідів (штатних працівників), які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у ТОВ «Ейч Ар Гарант» складає 126, фактично працювало (було працевлаштовано) 75 інвалідів.

Протягом квітня - грудня 2011 року ТОВ «Ейч Ар Гарант» було працевлаштовано 75 інвалідів (середньообліково протягом періоду), виділено і створено 88 робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що повідомлено центр зайнятості (станом на 27.07.2011 року - 39 місць; станом на 29.08.2011 - 78 місць; станом на 21.09.2011 року - 88 місць.

Зазначене вище підтверджується звітами № 3-ПН за 2011 рік та від 27.07.2011 року, від 05.08.2011 року, від 29.08.2011 року, від 21.09.2011 року, від 30.09.2011 року, від 10.10.2011 року, 31.10.2011 року, від 14.11.2011 року, від 30.11.2011 року штатними розкладами ТОВ «Ейч Ар Гарант».

20.02.2012 року до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ.

Крім цього, ТОВ «Ейч Ар Гарант» у 2011 році неодноразово зверталось до органів державної влади та місцевого самоврядування з метою сприяння працевлаштуванню інвалідів на підприємстві, а саме: листом № 248 від 19.08.2011 року на ім'я заступника голови Маріупольської міської ради, листом № 247 від 19.08.2011 року на ім'я голови Орджонікідзевської районної адміністрації м. Маріуполя, листом № 250 від 19.08.2011 року на ім'я директора Маріупольського міського центру зайнятості.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень, суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів, як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, позивач у справі -орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері соціального захисту інвалідів, в тому числі контроль щодо забезпечення інвалідів робочими місцями.

Стаття 19 зазначеного Закону встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, абзацем першим якої встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Наряду з викладеним, згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Як свідчать матеріали справи, відповідач надавав звіти про наявність вакансій для інвалідів протягом 2011 року.

Відповідно до ст. 19 Закону підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.і 18 цього Закону.

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМ України від 31.01.2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до п. 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

За змістом вищевказаних норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"; на підприємства покладений обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вжиті усі необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, інформація про наявність вакансій до центру зайнятості, управління праці та соціального захисту населення, відділення Фонду надана в повному обсязі, виділені робочі місця та є бажання товариства працевлаштувати інвалідів. Відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись на підприємстві відповідача, не є підставою для застосування до нього фінансово - господарських санкцій.

Крім зазначеного, суд враховує наступне.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в розумінні ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріали справи свідчать про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для інвалідів.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не надав суду належних доказів порушення відповідачем вимог Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд вважає, позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ» про стягнення сум адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст. 2, ст. 11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 160 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальному розмірі 1 675 165 (один мільйон шістсот сімдесят п'ять тисяч сто шістдесят п'ять) грн 38 коп -відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошена в судовому засіданні 15 серпня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 17 серпня 2012 року.

Суддя Волгіна Н.П.