Ухвала суду № 39634792, 02.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1878/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Вівдиченко Т.Р.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 03 квітня 2013 року №0000542201.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ» з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТД-Варіо-М» за період з 1 жовтня по 30 листопада 2011 року. За результатами перевірки складено Акт № 405/22-01/36900860 від 21 березня 2013 року.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме: пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у період з 1 жовтня по 30 жовтня 2011 року на суму 26448 грн.

На підставі Акта перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000542201 та визначено грошове зобов'язання за основним платежем 26448 грн. і штрафні санкції у сумі 6612 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «ТД-Варіо-М» укладено договори поставки №15 від 23 червня 2011 року (а.с.53-56) та №25 від 25 жовтня 2011 року (а.с.96-98).

За умовами Договору №15 Постачальник (ТОВ «ТД-Варіо-М») зобов'язується поставити, а Покупець (ТОВ «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ») прийняти та оплатити на умовах договору металопродукцію, асортимент, кількість, якість та ціна якої вказані в Специфікаціях, які оформлені у вигляді додатків до Договору, або у рахунку-фактурі, який надає Постачальник Покупцю відповідно до умов договору.

Постачальник відвантажує (передає) Покупцю продукцію на умовах самовивозу зі складу Постачальника, умови поставки FCA ІНКОТЕРМС 2000. При поставці продукції на умовах СРТ згідно Правил «ІНКОТЕРМС» (з доставкою на об'єкт) у вартість поставки входить доставка продукції на об'єкт і 1,5 години простою транспортного засобу для розвантаження продукції. Особа, яка безпосередньо отримує Продукцію від імені Покупця повинна надати Постачальнику належним чином оформлену довіреність. Розрахунки здійснюються на підставі рахунку-фактури у національній валюті України в безготівковій грошовій формі на поточний рахунок Постачальника.

На підтвердження отримання вказаної продукції від ТОВ «ТД-Варіо-М» та оплати за неї позивачем надані суду копії наступних документів:

- рахунок-фактура №СФ-186 від 10 жовтня 2011 року (ПДВ 4799,10 грн. - а.с.57), платіжне доручення №395 від 31 жовтня 2011 року (а.с.58), податкова накладна №17 від 10 жовтня 2011 року (а.с.59), видаткова накладна №РН-238 від 10 жовтня 2011 року (а.с.60), товарно-транспортна накладна від 10 жовтня 2011 року (а.с.188);

- рахунок-фактура №СФ-189 від 18 жовтня 2011 року (ПДВ 14207,18 грн. - а.с.66), платіжне доручення №430 від 22 листопада 2011 року, №440 від 24 листопада 2011 року, №447 від 29 листопада 2011 року(а.с.67-69), податкова накладна №28 від 18 жовтня 2011 року (а.с.70), видаткова накладна №РН-226 від 18 жовтня 2011 року (а.с.71), товарно-транспортна накладна від 18 жовтня 2011 року (а.с.189);

- рахунок-фактура №СФ-216 від 31 жовтня 2011 року (ПДВ 5791,87 грн. - а.с.89), платіжні доручення №431 від 22 листопада 2011 року, №439 від 24 листопада 2011 року (а.с.90-91), податкова накладна №46 від 31 жовтня 2011 року (а.с.93), видаткова накладна №РН-240 від 31 жовтня 2011 року (а.с.94), товарно-транспортна накладна від 31 жовтня 2011 року (а.с.190);

Згідно із положеннями Договору поставки №25, Постачальник (ТОВ «ТД-Варіо-М») зобов'язується поставити, а Покупець (ТОВ «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ») прийняти та оплатити на умовах цього Договору зварювальний апарат Vario Start-247 (Обладнання), в кількості одна одиниця. Розрахунки здійснюються на підставі рахунку-фактури у національній валюті України в безготівковій грошовій формі на поточний рахунок Постачальника. Постачальник відвантажує (передає) Продукцію Покупцю за 10 робочих днів з моменту зарахування коштів на поточний рахунок.

На підтвердження факту отримання такого апарату позивачем подано засвідчені копії рахунку-фактури №СФ-215 від 31 жовтня 2011 року (ПДВ 1650 грн. - а.с.99), акта приймання-передачі обладнання №261 від 3 листопада 2011 року (а.с.191), платіжного доручення №396 від 31 жовтня 2011 року (а.с.100), податкової накладної №45 від 31 жовтня 2011 року (а.с.102), видаткової накладної №РН-261 від 3 листопада 2011 року (а.с.103), товарно-транспортної накладної від 8 листопада 2011 року (а.с.193).

Також на засвідчення проведення оплати за двома згаданими договорами суду надані банківські виписки про здійснення розрахунків за отриману продукцію (а.с.123-126).

Крім того, позивачем на підтвердження перевезення товару, окрім перерахованих вище товарно-транспортних накладних, подано копію договору перевезення №1/2011 від 11 січня 2011 року (а.с.195-196), укладеного із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, акт надання послуг, акт звіряння взаємних розрахунків за 2011 рік між ТОВ «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ» та ФОП ОСОБА_3, та банківську виписку щодо проведення оплати за надані послуги з перевезення (а.с.198-199).

З метою підтвердження наявності складських приміщень у ТОВ «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ» надано належним чином засвідчену копію договору оренди нежитлового приміщення №01/12 від 1 грудня 2010 року у смт. Калинівка по вул. Леніна, 57. Строк дії договору - з 1 грудня 2010 року по 1 березня 2013 року (а.с.129-132).

Товариством також подано довідки-рахунки калькуляції собівартості продукції (а.с.106-122) як докази використання поставленої товариством «ТД-Варіо-М» продукції у власній господарській діяльності та її списання.

На засвідчення відображення операцій у бухгалтерському обліку надано картки рахунку 201 за 4 квартал 2011 року (а.с.61-65,72-88,95,104) та оборотно-сальдові відомості по рахунках 10, 11, 12 за цей же період (а.с.133-135).

З огляду на зазначені документи вбачається, що твердження податкового органу про безтоварність ґрунтується на припущеннях, а доводи позивача про дійсність правочинів підтверджуються належними доказами.

Колегія суддів також звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Крім того, необхідно зазначити, що на момент здійснення зазначених операцій контрагента позивача було зареєстровано як платника податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, йому було присвоєно індивідуальний податковий номер, а свідоцтво платника податку на додану вартість даного суб'єкта господарювання не було анульовано.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не зазначено жодних заперечень щодо змісту вказаних первинних документів.

Враховуючи наявність всіх належним чином складених первинних документів, що фактично підтверджують реальне здійснення господарських операцій, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Міщук М.С.