Ухвала суду № 39634762, 02.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5606/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.,

суддів - Вівдиченко Т.Р.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія» до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державно податкової служби) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольвія» звернулося до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.06.2013 року № 0003361540, від 08.07.2013 року №0004101540, від 30.07.2013 року №0004691520 та від 05.09.2013 року №0005091501.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС проведено камеральні перевірки податкової звітності ТОВ «Ольвія», за результатами яких складено Акт за №572/15-4/32607076 від 22.05.2013 року, Акт за №762/15-4/32607076 від 20.06.2013 року, Акт за №827/15-4/32607076 від 12.07.2013 року та Акт за №949/15-4/32607076 від 19.08.2013 року, згідно з висновками яких встановлено, що позивачем порушено п. 228.1, п. 288.3, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ «Ольвія» в податковій декларації з плати за землю від 26.04.2013р. не враховано зобов'язання з орендної плати за землю за січень-червень 2013 року по договору оренди земельної ділянки від 28.02.2007 року №0407340000001 площею 20,0 га (далі -договір оренди).

На підставі висновків актів перевірки відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 05.06.2013 року № 0003361540, яким нараховано ТОВ «Ольвія» основний платіж з податку на землю в розмірі 192 279,99 гривень, штрафні санкції - 48 069,99 гривень;

- податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 року №0004101540, яким позивачу нараховано основний платіж з податку на землю в розмірі 192 279,99 грн., штрафні санкції 96 140,00 гривень;

- податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0004691520, яким нараховано основний платіж з податку на землю 192 279,99 грн., штрафні санкції - 96 140,00 гривень;

- податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року №0005091501, за яким нараховано ТОВ «Ольвія» основний платіж з податку на землю в розмірі 64 093,33грн., штрафні санкції - 32 046,67 гривень.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до п. 288.1., п. 288.3. ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2007р. між Гостомельською селищною радою і ТОВ «Ольвія» укладено Договір №0407340000001 оренди земельної ділянки площею 20,0 га, яка розташована у Київській області, селище Гостомель, вулиця Леніна, 364-А.

Відповідно до п. 8 Договору оренди, Договір укладено на 5 років, у зв'язку з чим термін дії Договору закінчився 28.02.2012 року. Після закінчення строку дії Договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пп. 21, 22 Договору оренди, повернення земельної ділянки відбувається після припинення дії Договору, без складання будь-яких актів.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Після закінчення Договору оренди 28.02.2012 року, позивач повернув земельну ділянку орендодавцю.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивач намагався продовжити термін користування земельною ділянкою, узгоджуючи з Гостомельською селищною радою істотні умови Договору оренди шляхом підписання Додаткових угод.

Не дійшовши згоди щодо всіх істотних умов Договору оренди, у травні 2013 року позивач звернувся до господарського суду з вимогою про визнання недійсним Договору оренди і Додаткових угод до нього.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.06.2013 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року, визнано недійсним Договір оренди землі від 20.02.2007 року; визнано недійсними додаткові угоди до Договору оренди землі від 20.02.2007 року, від січня 2011 року, від 23.11.2011 року, від 11.06.2009 року та від 20.12.2012 року.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії податкового органу щодо додаткового нарахування позивачу орендної плати за землю за січень-червень 2013 року є неправомірними, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 07.07.2014 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Міщук М.С.