Постанова № 39634729, 02.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2014 р. Справа№ 910/3961/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Суліма В.В.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Личагін С.Є. - довіреність від 09.01.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014

у справі № 910/3961/14 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок Г.Т."

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 416 272,12 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/3961/14 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 02.06.2014), позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок Г.Т." до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 416 272,12 грн. - задоволено частково, а саме, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок Г.Т." 310 364,00 грн. основного боргу, 5 222,27 грн. 3% річних, 28 315,11 грн. інфляційних втрат, 8 878,03 грн. судового збору, 5 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Провадження у справі в частині стягнення 100 000,00 грн. основного боргу - припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також в зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором №001 від 14.08.2013, щодо оплати вартості поставленого позивачем товару та простроченням оплати вартості поставленого товару, місцевим господарським судом у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України стягнуто з відповідача 5 222,25 грн. - 3% річних та 28 315,11 грн. інфляційних втрат.

Крім того, судом першої інстанції, з посиланням на приписи ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, стягнуто з відповідач на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5 000,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач, в порушення умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №001 від 14.08.2013, не здійснив оплату отриманого від позивача товару в строк, встановлений договором, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/3961/14 в частині стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, судового збору та оплати вартості послуг адвоката - скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що:

- зобов'язання відповідача щодо оплати товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти №001 від 14.08.2013 не виконані в зв'язку з відсутністю державного фінансування відповідача;

- вимога позивача щодо стягнення витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в сумі 5000,00 грн., - є необгрутованою.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" по справі № 910/3961/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/3961/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 по справі №910/3961/14 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи №910/3961/14 призначено на 18.06.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 розгляд справи відкладено на 02.07.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 справу №910/3961/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 справу №910/3961/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Сулім В.В., розгляд справи ухвалено здійснювати в раніше призначено судовому засіданні - 02.07.2014 об 11:00 год.

В судовому засіданні 02.07.2014 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив оскаржуване рішення скасувати та прияти нове, яким в задоволенні позову - відмовити.

Позивач в судове засідання 02.07.2014 своїх представників не направив, однак, до початку судового засідання подав клопотання (викладене у відзиві на апеляційну скаргу) про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 14.08.2013 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", як покупцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Крок Г.Т.", як продавцем, укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти №001, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товари - проводи та кабелі електронні й електричні, код за ДК 016-2010 (27.32.1).

У специфікації №1 (додаток № 1 до договору) сторони визначили, що предметом закупівлі є кабель ЗКПБм 1x4x1.2 в кількості 22,8 км. загальною вартістю 410 400,00 грн.

Відповідно до п.3.1 договору сума договору складає 410 400,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 4.1 договору, оплата вартості товарів здійснюється структурним підрозділом - управлінням покупця та/або покупцем протягом 30 календарних днів з дня поставки структурному підрозділу - управлінню покупця та/або покупцю партії товарів, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Умовами п.п. 5.1, 5.2 договору передбачено, що термін поставки товарів: протягом одного року з дати підписання договору, поставка здійснюється партіями на підставі письмової заявки покупця.

Відповідно до видаткової накладної № 4289 від 05.11.2013 та товарно-транспортної накладної № 1016 від 05.11.2013, підписаних, без будь-яких зауважень та заперечень, уповноваженими представниками позивача та відповідача, позивач за рознарядкою Філії "Будівельно-монажна фірма" "Укргазпромбуд" ПАТ "Укртрансгаз" №2358/15 від 19.09.2013, поставив відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 410 364,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, в порушення договірних зобов'язань відповідач не оплатив отриманий товар в строк, встановлений договором, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем на суму 410 364,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача листами: № 157 від 13.12.2013, № 10 від 17.01.2014 та претензією № 16 від 27.01.2014 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 410 364,00 грн. вартості поставленого по договору про закупівлю товарів за державні кошти №001 від 14.08.2013 товару. Вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

В зв'язку зі сплатою відповідачем, після порушення провадження у справі № 910/3961/14, на підставі платіжного доручення № 5210 від 30.04.2014 - 100 000,00 грн. в рахунок погашення боргу по договору про закупівлю товарів за державні кошти №001 від 14.08.2013, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача станом на 30.04.2014, провадження у справі в частині стягнення 100 000,00 грн. основного боргу відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України місцевим господарським судом - припинено.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача по договору № 001 від 14.08.2013 станом на час прийняття оскаржуваного рішення склала 310 364,00 грн. (410 364,00 грн. - 100 000,00 грн. = 310 364,00 грн.)

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на викладене, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що на виконання, укладеного 14.08.2013 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, договору про закупівлю товарів за державні кошти №001, позивач 05.11.2013 поставив відповідачу обумовлений договором товар на суму 410 364,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4289 від 05.11.2013 та товарно-транспортною накладною № 1016 від 05.11.2013, підписаними представниками позивача та відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Однак, відповідач у встановлені п. 4.1 договору строки - протягом 30 календарних днів з дня поставки, тобто з 05.11.2013 по 05.12.2013, поставлений позивачем товар - не оплатив, часткова оплата поставленого позивачем товару в розмірі 100 000,00 грн. була здійснена відповідачем 30.04.2014, тобто після порушення місцевим господарським судом провадження у справі №910/3961/14, і, відповідно, з порушенням обумовлених договором строків оплати поставленого товару.

В зв'язку з частковою оплатою відповідачем поставленого позивачем товару після порушення провадження у справі №910/3961/14, місцевим господарським судом провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 100 000,00 грн. - припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Рішення в цій частині не оскаржується.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач поставлений позивачем товар на суму 410 364,00 грн., у встановлені п. 4.1 договору строки - протягом 30 календарних днів з дня поставки, з 05.11.2013 по 05.12.2013 - не оплатив, оплата товару була здійснена частково на чуму 100 000,00 грн. - 30.04.2014, тобто з порушенням, обумовленого договором строку оплати товару, а остаточна оплата товару на суму 310 364,00 грн. відповідачем здійснена не була, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідачем порушені зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 14.08.2013 №001 в сумі 310 364,00 грн. (410 364,00 грн. (вартість поставленого товару) - 100 000,00 грн. (часткова оплата товару)).

Доказів оплати боргу в розмірі 310 364,00 грн., в тому числі, в установлені договором строки, відповідачем ні під час розгляду справи місцевим господарським судом, ні під час розгляду справи в апеляційному суді - не надано.

За вказаних обставин колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 14.08.2013 №001 в сумі 310 364,00 грн. є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, такою, що підлягає задоволенню.

В зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти №001 від 14.08.2013 щодо оплати поставленого позивачем товару та простроченням оплати поставленого позивачем товару, місцевим господарським судом стягнуто з відповідача на користь позивача 5 222,25 грн. - 3% річних за період з 06.12.2013 по 12.05.2014 та 28 315,11 грн. - інфляційних втрат за період з грудня 2013 по квітень 2014.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок суми 3% річних здійснений судом першої інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 222,25 грн.

Також, перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, про задоволення зазначеної вимоги та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 28 315,11 грн.

Крім того, місцевим господарським судом у відповідності до ст.ст. 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягнуто витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 16.01.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 16.01.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що в якості доказів понесення витрат на послуги адвоката позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 28.02.2014, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_4; додаток № 1 до договору; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1; платіжне доручення №604 від 05.03.2014 на суму 5 000,00 грн., за яким платником є позивач, отримувачем - ОСОБА_4, призначення платежу: «послуги правового характеру згідно договору від 28.02.2014»; копію банківської виписки з рахунку адвоката ОСОБА_4 за 05.03.2014 про перерахування позивачем 5 000,00 грн. по договору про надання правової допомоги від 28.02.2014; довіреність № 14 від 15.05.2013 на ведення справи в суді.

З огляду на викладене колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку що позивачем в зв'язку з вирішенням спору з відповідачем щодо стягнення заборгованості за договором №001 від 14.08.2013, понесені витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн., наявними в матеріалах справи доказами підтверджується понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн. і такий розмір є співрозмірним, не завищеним, порівняно з ціною позову.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про відсутність прострочення зі сплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з неналежним державним фінансуванням, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду не приймаються з огляду на викладене нижче.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Умовами договору визначено обов'язок покупця здійснити оплату вартості поставленого товару в порядку і на умовах, установлених укладеним договором (п.6.1.1), оплата вартості товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дня поставки, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача (п.4.1).

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статті 617 Цивільного кодексу України, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутність державного фінансування відповідача не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція відповідає статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та зі справи "Бакалов проти України" від 30.11.2004.

Також, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду врахувавши приписи ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України дійшла висновку, що надходження коштів з державного бюджету не є подією, яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовою та не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати фактично поставленого товару.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі №910/3961/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі №910/3961/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3961/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Сулім