Рішення № 39634689, 01.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10039/14 01.07.14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед»до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»простягнення 32 373,25 грн.Суддя Шкурдова Л.М. при секретарі судового засідання Іващенко М.М.за участю представників сторін:від позивачане з'явився;від відповідачаРиков О.В. (довіреність №05 від 03.01.2014).

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед» звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 32 373,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком, виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача, в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 32 373,25 грн., як до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Ухвалою від 28.05.2014 суддею Шкурдовою Л.М. порушено провадження у справі № 910/10039/14 та призначено її до розгляду на 17.06.2014.

Ухвалою суду від 17.06.2014 розгляд справи відкладено на 01.07.2014 в зв'язку з неявкою представника позивача.

01.07.2014 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в зв'язку з тим, що копія позовної заяви, направлена відповідачеві, у порушення вимог 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, не підписана повноважною посадовою особою позивача або його представником. Зазначене клопотання судом відхилене, з огляду на те, що вимоги до оформлення позовної заяви, викладені у ст. 54 ГПК України, поширюються лише на порядок оформлення позовної заяви, що подається до суду. Копія ж позовної заяви, направленої Позивачем Відповідачу, хоч і не містить підпису вповноваженої особи, але за змістом та оформленням є ідентичною позовній заяві, поданій Позивачем до суду, а відтак, у повній мірі відповідає поняттю «копія» та жодним чином не порушує право Відповідача на ознайомлення зі змістом висунутих позовних вимог.

Крім того, від представника відповідача надійшло клопотання про витребування від позивача копій платіжних доручень, що підтверджують сплату страхових премій за умовами договору страхування, яке судом відхилене з огляду на те, що представником відповідача не зазначено, яке значення для вирішення спору по суті матиме дослідження зазначених документів.

У судове засідання 01.07.2014 представник позивача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду даної справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позов, зокрема, зазначив, що Позивачем належним чином не обґрунтований розмір здійсненого страхувальнику відшкодування і не підтверджені повноваження особи, якою складений звіт про розмір матеріального збитку. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач, при здійсненні виплати страхового відшкодування, не врахував знос транспортного засобу, що суперечить положенням ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004. На думку представника відповідача, позивачем не доведено чинність договору страхування, оскільки страхова премія не внесена страхувальником у повному обсязі.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено, а відтак, суд не вважає за необхідне відкладати розгляд справи та, відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2012 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед» (далі - Позивач) та Приватним підприємством «Левіт-комплекс» (далі - Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № ТР-Д/12.11.2012/00926 (далі - Договір), за яким застраховано транспортні засоби, наведені у Додатку 1 до Договору, в тому числі автомобіль марки «Богдан» модель 2110, державний номер НОМЕР_1.

04.12.2013 у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобілю марки «Богдан» модель 2110, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу марки «Хюндай» модель «Туксон», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Внаслідок зазначеного ДТП пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль марки «Богдан» модель 2110, державний номер НОМЕР_1.

Постановою Амур-Нижньодніпрвського районного суду м. Дніпропетровська від 08.01.2014 у справі № 3/199/95/14 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400,00 грн.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди № 24/12/13 від 21.12.2013, складеного оцінщиком ОСОБА_4 на замовлення Позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Богдан» модель 2110, державний номер НОМЕР_1, становить 37 014,18 грн., а з урахуванням зносу транспортного засобу - 30 918,08 грн. ДТП згідно з Договором, укладеним між Позивачем та Страхувальником, визнано страховим випадком, про що складено Страховий акт № 176/13 від 30.01.2014, відповідно до якого страхове відшкодування страхувальнику підлягало сплаті у сумі 33 737,25 грн.

Зазначену суму страхового відшкодування Позивач виплатив Страхувальнику в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 4681 від 30.01.2014, копія якого наявна в матеріалах справи.

Судом установлено і матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб марки «Хюндай» модель «Туксон», державний номер НОМЕР_2, застраховано Відповідачем згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4425609, страхувальником за яким є ОСОБА_3

Позивач, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до Відповідача з Заявою (вих. № 317 від 11.03.2014) про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 33 373,25 грн., однак зазначена заява Відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Станом на час розгляду спору Відповідачем вказаних коштів не сплачено, доказів сплати суду не надано.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Вина ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки «Хюндай» модель «Туксон», державний номер НОМЕР_2, встановлена постановою Амур-Нижньодніпрвського районного суду м. Дніпропетровська від 08.01.2014 у справі №3/199/95/14.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в момент настання ДТП ОСОБА_2 керував автомобілем марки «Богдан» модель 2110, державний номер НОМЕР_1, на підставі Наказу № 71-К від 09.04.2013 про прийом на роботу на посаду охоронника-водія Приватного підприємства «Левіт-Комплекс», Наказу №17/1 від 09.04.2013 про допуск до керування зазначеним автомобілем, що перебуває у власності Страхувальника, та за наявності подорожнього листа службового легкового автомобіля серії ААА № 702126. Таким чином, ОСОБА_2 керував автомобілем, застрахованим Позивачем, на законних підставах.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи, що станом на момент вчинення ДТП ОСОБА_3 керував транспортним засобом марки «Хюндай», модель «Туксон», державний номер НОМЕР_2, та враховуючи, що його вина у вчиненні ДТП доведена належним чином, саме Відповідач, згідно п. 22.1 ст. 22 Закону є особою, відповідальною за збитки, а тому Позивач правомірно звернувся до Відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У свою чергу, стаття 27 Закону України «Про страхування» також визначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи викладені положення законодавства та встановлені матеріалами справи фактичні обставини, Відповідач дійсно є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої Позивачем.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом враховано, що Позивач виплатив Страхувальнику страхове відшкодування в сумі 33 737,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4681 від 30.01.2014.

Відтак, до Позивача, який здійснив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В той же час, суд враховує положення ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004, відповідно до якого у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, страхове відшкодування, виплачене Позивачем на користь Страхувальника, було розраховане без урахування зносу транспортного засобу марки «Богдан» модель 2110, державний номер НОМЕР_1, що є порушенням наведеної норми законодавства.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди № 24/12/13 від 21.12.2013, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Богдан» модель 2110, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням зносу транспортного засобу, становить 30 918,08 грн.

Крім того, пп. 12.1. ст. 12 Закону встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування).

Згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним Відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 50 000,00 грн., розмір франшизи становить 1000,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Враховуючи, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Богдан» модель 2110, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням зносу транспортного засобу, становить 30 918,08 грн., а розмір франшизи, згідно з Полісом № АС/4425609 становить 1000,00 грн., суд дійшов висновку, що розмір страхової виплати, яка підлягає відшкодуванню Відповідачем на користь Позивача в порядку регресу, складає 29 918,08 грн.

Стосовно заперечень представника відповідача щодо нечинності договору страхування в зв'язку з недоведеністю факту внесення Страхувальником страхового платежу у повному обсязі, слід вказати на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про страхування» та ст. 983 Цивільного кодексу України, договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Як вбачається зі змісту Договору добровільного страхування наземного транспорту № ТР-Д/12.11.2012/00926 від 12.11.2012, укладеного між Позивачем та Страхувальником, та Додатку 1 до нього, сторони погодили, що строк дії Договору страхування автомобілю марки «Богдан» модель 2110, державний номер НОМЕР_1 - з 20.09.2013 по 19.09.2014.

Враховуючи, що ДТП за участю автомобілів, застрахованих Позивачем та Відповідачем, сталася 04.12.2013, тобто в межах строку дії зазначеного Договору, суд дійшов висновку, що цивільно-правова відповідальність Страхувальника на момент настання ДТП застрахована Позивачем, а відтак, на Позивача у повній мірі поширюється право регресної вимоги до Відповідача про сплату страхового відшкодування.

Заперечення позивача щодо непідтвердженості повноважень особи, що скала звіт про оцінку спричиненої Страхувальнику майнової шкоди, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки у тексті Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди № 24/12/13 від 21.12.2013, складеного оцінщиком ОСОБА_4, зазначено, що правовою підставою для проведення експертної оцінки є Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12/54/11 від 05.07.2011, зазначені реквізити кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, відомості про знаходження в Державному реєстрі оцінювачів та підвищення кваліфікації. Наявність в Державному реєстрі даних відомостей про оцінювача позивачем не спростовано.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з Відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню, в сумі 29 918,08 грн.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77; ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21, к. 307; ідентифікаційний код 21870998) страхове відшкодування в сумі 29 918 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 08 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 688 (одну тисячу шістсот вісімдесят вісім) грн. 44 коп.

У задоволенні решти позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.07.2014.

Суддя Л.М. Шкурдова