Постанова № 39634575, 16.06.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року ( 11 год. 25 хв.)Справа № 808/1364/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Приймака Є.О.,

та представників

від позивача: Секацька О.В., довіреність № 13/5-Дов від 15.01.2014

від відповідача: Радова С.О., довіреність № 1137/10/10 від 02.09.2013; Буділовська В.В., довіреність № 2736/10/10 від 03.12.2013; Федькова В.Г., довіреність № 2737/10/10 від 03.12.2013

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002151500 від 28.08.2013.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що при проведені позапланової документальної виїзної перевірки співробітниками податкового органу порушено вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 5 і 6 ст. 19 ГК України, п. 81.3 ПК України які полягають в тому, що у попередні періоди вже проводилась перевірка з питань правомірності нарахування сум від'ємного значення та бюджетного відшкодування з ПДВ за період червень - грудень 2011 року, січень-червень 2012 року, за результатами яких порушень в діяльності підприємства не виявлено. Тому позивач вважає, що наразі у контролюючого органу були відсутні правові підстави для призначення та проведення позапланової виїзної перевірки ЗДП «Кремнійполімер». Вказує на те, що не дивлячись на призначення позапланової виїзної перевірки остання проводилась у приміщені контролюючого органу, за наявними у нього документами, отриманими за результатами попередніх перевірок. Сам акт оформлено перевіряючими з порушенням вимог п. 5.2 та 3.10 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Враховуючи викладене, позивач вважає перевірку такою, що проведена без достатніх на то законних підстав, а отже акт перевірки № 193/154-120/00203625 від 07.08.2013 не може бути носієм доказової інформації. Щодо суті виявлених порушень зазначає, що висновок про начебто прострочення з боку ВАТ «Запоріжжяобленерго» терміну позовної давності та відсутності з боку ЗДП «Кремнійполімер» обов'язку щодо відшкодування збитків за рішенням суду, та, як наслідок, визнання заборгованості безнадійною, є хибним. Стверджує, що контролюючий орган безпідставно, без надання відповідних доказів та без нормативних обґрунтувань зроблено висновок, що товари / послуги набувають статус безкоштовно отриманих у разі відсутності оплати та спливу строку позовної давності.

У письмових поясненнях від 21.05.2014 вх. № 19527 позивач додатково в обґрунтування позовних вимог зазначає, що всупереч дослідженим деклараціям з ПДВ податковий орган приходить до хибного висновку про порушення позивачем вимог п.200.4 ст. 200 ПК України, оскільки ЗДП «Кремнійполімер» не включало до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку ПДВ у спірний період не сплачені суми по відповідним податковим накладним. Щодо строків позовної давності то заборгованість ЗДП «Кремнійполімер» перед ВАТ «Запоріжжяобленерго» існує, останній своєчасно, до спливу строків позовної давності звернувся до господарського суду Запорізької області про стягнення відповідних сум.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 28.03.2014 вих. № 187/10/08-01-10-0313 посилається на те, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ЗДП «Кремнійполімер» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям з ПДВ за червень - грудень 2011 року, січень-червень 2012 року встановлено порушення платником податків вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України. Зазначає, що перевірка достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларації, починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів, в яких виникло від'ємне значення ПДВ до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування з ПДВ. Вказує, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ЗДП «Кремнійполімер» від'ємного значення податку на додану вартість, що сформовано за період з червня 2007 року по березень 2013 року по податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року (акт № 124/154-120/00203625 від 08.07.2013), встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, ст.. 138, п. 44.1, п. 44.2, п. 44.3 ст. 44 ПК України, оскільки ЗДП «Кремнійполімер» не надані до перевірки документи, які підтверджують правомірність декларування від'ємного значення з ПДВ за періоди з червня 2007 року по грудень 2008 року, задекларованого у декларації з ПДВ за квітень 2013 року. Тому, в акті даної перевірки зазначено про необґрунтоване включення до додатку 2 податкових декларацій з ПДВ залишків від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманих у звітних податкових періодах та які підлягають включенню до складу податкового кредиту наступних податкових періодів. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 16.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлення № 18, 19 від 19.07.2013 згідно ст. 20, ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України у зв'язку з встановленням за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ЗДП «Кремнійполімер» від'ємного значення податку на додану вартість, що сформовано за період з червня 2007 року по березень 2013 року по податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 необхідності додаткової перевірки, ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ЗДП «Кремнійполімер» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям з податку на додану вартість за червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 07.08.2013 № 193/154-120/00203625.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 та п. 200.4 ст. 200 Розділу V ПК України, п.п. 4.6.4, п.п. 4.6.5 та п.п. 4.6.6 п. 4.6 Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» в результаті чого зменшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника за червень 2011 року на суму 181 299 грн., за липень 2011 року на суму 99 228 грн., за серпень 2011 року на суму 107 105 грн., за вересень 2011 року на суму 510 625 грн., за жовтень 2011 року на суму 232 534 грн., за листопад 2011 року на суму 180 486 грн., за грудень 2011 року на суму 150 377 грн., за січень 2012 року на суму 534 281 грн., за лютий 2012 року на суму 10 690 грн., за березень 2012 року на суму 97 024 грн., за квітень 2012 року на суму 80 118 грн., за травень 2012 року на суму 57 697 грн., за червень 2012 року на суму 73 896 грн.

15.08.2013 ЗДП «Кремнійполімер» подані заперечення (вих. № 13/2249) на акт перевірки, які залишені без задоволення відповідно до листа ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від 22.08.2013 № 1060/10/153/11.

28.08.2013 ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, на підставі акту перевірки від 07.08.2013 № 193/154-120/00203625, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002151500 про зменшення ЗДП «Кремнійполімер» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 315 360 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 067 535 грн.

11.09.2013 ЗДП «Кремнійполімер» подало скаргу до ГУ Міндоходів у Запорізькій області за вих. № 13/2443. Рішенням ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 07.11.2013 за вих. № 3082/10/08-01-1004-20 скарга підприємства залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 28.08.2013 № 0002151500 - без змін.

20.11.2013 ЗДП «Кремнійполімер» подано скаргу до Міністерства доходів і зборів України скаргу за вих. № 13/3077 на податкове повідомлення-рішення № 0002151500, яке рішенням від 20.01.2014 за № 881/6/99-99-10-01-15 залишило скаргу підприємства без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 28.08.2013 № 0002151500 - без змін.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 28.08.2013 № 0002151500, ЗДП «Кремнійполімер» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Як зазначено в наказі № 56 від 17.07.2013 «Про проведення документальної виїзної перевірки ЗДП «Кремнійполімер» підставою для призначення перевірки позивача стали, зокрема, п.п. 78.1.1 та п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, оскільки за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ЗДП «Кремнійполімер» від'ємного значення податку на додану вартість, що сформовано за період з червня 2007 року по березень 2013року по податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року, встановлено необхідність проведення додаткової документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку по деклараціям з податку на додану вартість за червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012року, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року.

Тобто, підстави для призначення позапланової виїзної перевірки були, вони зазначені контролюючим органом в наказі № 56 від 17.07.2013, а тому доводи позивача в цій частині суд визнає безпідставними.

Посилання позивача на те, що спірний період вже перевірявся податковим органом в порядку проведення камеральних чи документальних перевірок, не позбавляє контролюючий орган, за наявності визначених законом підстав, права повторного проведення перевірки, оскільки Податковий кодекс України такої заборони не містить.

Крім того, єдиним способом захисту платника податків - позивача у справі в тому випадку коли він вважав відсутніми підстави для проведення перевірки, був недопуск посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки згідно ч. 2 п. 82.1 ст. 82 ПК України.

Таким правом позивач не скористався та допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Щодо суті виявлених під час перевірки порушень суд зазначає таке.

В акті перевірки від 07.08.2013 № 193/154-120/00203625 встановлено та не заперечується позивачем у справі, що станом на час перевірки залишалась непогашеною заборгованість ЗДП «Кремнійполімер» за спожиту активну електроенергію та надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії за період з червня 2007 року по червень 2010 року у розмірі 23 522 721,82 грн., в т.ч. ПДВ 3 920 453,62 грн. Факт несплати підтверджується ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.04.2010 по справі № 12/58/09 про стягнення заборгованості ЗДП «Кремнійполмер» перед ВАТ «Запоріжжяобленерго» за період з червня 2007 року по грудень 2008 року за спожиту активну електроенергію в сумі 13 445 501,42 грн. та надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії у розмірі 69 762,40 грн.; рішенням господарського суду Запорізької області від 27.04.2010 по справі № 12/53/10 підтверджена заборгованість ЗДП «Кремнійполмер» перед ВАТ «Запоріжжяобленерго» за період з березня 2009 року по червень 2010 року за спожиту активну електроенергію в сумі 9 997 043,71 грн. та надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії у розмірі 60 414,29 грн.

Встановивши вказані факти податковий орган при цьому приходить до висновку, що оскільки суми по взаємовідносинам з ВАТ «Запоріжжяобленерго» включені до складу податкового кредиту з ПДВ, але сплачені ЗДП «Кремнійполімер» частково, то отримані платником ПДВ товари/послуги, які не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими.

Слід зазначити, що оподаткування податком на додану вартість правовідносин, які виникли між ЗДП «Кремнійполімер» та ВАТ «Запоріжжяобленерго» щодо споживання активної електроенергії та надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, регулювались як Законом України «Про податок на додану вартість» так і Податковим кодексом України.

Закон України «Про податок на додану вартість» не оперує таким поняттям як «безоплатно отримані товари/послуги». Пунктом 1.15 ст. 1 вказаного Закону визначено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності визначалась п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як безповоротна фінансова допомога.

Податковий кодекс в свою чергу визначає, що безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею (п.п.14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Тобто, наведене у вказаній нормі ПК України визначення безоплатно наданих товарів, робіт/послуг не відповідає змісту правовідносин, що склались між ЗДП «Кремнійполімер» та ВАТ «Запоріжжяобленерго», оскільки сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності не визначається податковим кодексом як безоплатно надані товари, роботи/послуги.

Також, не є тотожними поняття безоплатно наданих товарів, робіт (послуг) та безнадійної заборгованості.

Так, відповідно до п. п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакціїї на момент виникнення спірних правовідносин) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Отже, висновок контролюючого органу про те, що сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безоплатно отриманими товарами, роботами/послугами не ґрунтується на законі.

Далі, в акті перевірки податковий орган приходить до висновку про те, що на підставі п. 198.3 ст. 198 ПК України за такими товарами не має факту їх придбання, тож права на податковий кредит щодо таких товарів/послуг платник ПДВ не має.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні положення містились і у п. 7.4 та 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в я кому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Тобто, отримавши електричну енергію та послуги з компенсації з перетікання реактивної електроенергії, на які ВАТ «Запоріжжяобленерго» були оформлені податкові накладні, ЗДП «Кремнійполімер» мало визначене Законом України «Про податок на додану вартість» та ПК України право на формування податкового кредиту з ПДВ за вказаними правовідносинами.

Суд зазначає, що відсутність оплати за придбаний товар, отримані роботи (послуги) може свідчити про порушення покупцем (в даному випадку позивачем у справі) платіжної дисципліни, укладених між сторонами господарських відносин тощо, але не про відсутність факту придання таких товарів, робіт (послуг). Вказані обставини повинні доводитись іншим чином, але про реальний характер угод між ЗДП "Кремнійполімер" та ВАТ "Запоріжжяобленерго" в акті перевірки нічого не сказано.

Подальша мотивація висновків податкового органу полягає в тому, що оскільки ЗДП «Кремнійполімер» при придбанні послуг на підставі отриманої податкової накладної від ВАТ «Запоріжжяобленерго», за послуги по яким не було сплачено ПДВ, сформував податковий кредит з ПДВ, то ЗДП «Кремнійполімер» повинен визначити податкові зобов'язання з ПДВ на вартість безоплатно отриманих послуг відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України у звітному періоді на який припадає сплив строку позовної давності (несвоєчасне виконання ЗДП «Кремнійполімер» зазначених грошових зобов'язань, встановлене відповідними рішеннями господарського суду).

Згідно з п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг (п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку (п.п. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 ПК України).

Відповідно до п. 192.3 ст. 192 ПК України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

В даному випадку, по взаємовідносинам між ЗДП «Кремнійполімер» та ВАТ «Запоріжжяобленерго» не мала місця будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

Тому, для корегування податкового кредиту з ПДВ, шляхом відображення податкових зобов'язань з ПДВ, позивач не мав правових підстав.

Окремо слід зазначити, що позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах.

У ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною. Спеціальна позовна давність підлягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.

При цьому, для встановлення спливу строку позовної давності спочатку слід встановити строк виконання зобов'язань за договором (в даному випадку строк оплати придбаного товару та наданих послуг за кожною господарською операцією), день настання прострочки виконання зобов'язань, що в свою чергу є початком перебігу строку позовної давності, наявність/відсутність обставин щодо перериву строку позовної давності та відповідно дату спливу строку позовної давності.

Проте, посилаючись на сплив строку позовної давності, контролюючий орган в акті перевірки не робить аналіз господарським відносинам ЗДП «Кремнійполімер» та ВАТ «Запоріжжяобленерго», відсутні посилання на укладені між сторонами угоди, їх зміст, первинні документи, тощо. Відповідно, податковий орган не описує ані початку перебігу строку позовної давності по конкретним взаємовідносинам ЗДП «Кремнійполімер» з ВАТ «Запоріжжяобленерго», ані його сплив, а також те, в якому саме податковому періоді позивач мав провести корегування суми податкового кредиту з ПДВ.

Суд вважає, що таке висвітлення виявлених податковим органом порушень платником податків вимог податкового законодавства суперечить положенням п. 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Також, податковим органом в акті перевірки робиться висновок про порушення позивачем положень п. 200.1, п. 200.2 та п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п.п. 4.6.4 п. 4.6 ст.4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Згідно з п.п. 4.6.5 п. 4.6 Порядку платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

У податкових деклараціях 0121-0123/0130/0140 рядки 23, 23.1, 23.2 не заповнюються.

Відповідно до п.п. 4.6.6 п. 4.6 залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

На вимогу суду представником позивача надані та долучені до справи належним чином засвідчені копії податкових декларацій з податку на додану вартість ЗДП «Кремнійполімер» за спірний період з додатками та розшифровками.

Оглядом вказаних документів встановлено, що декларацій з ПДВ за спірний період заповнені позивачем належними чином, зокрема із відображенням показників у рядках 22 та 23 декларації 0110, а також заповненням додатків 3 і 4.

Долученими до справи платіжними документами до декларацій з ПДВ за спірний період підтверджено факт включення до податкової звітності тільки оплачених позивачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, що не заперечував і представник відповідача.

Крім того, відсутність порушень з боку позивача у порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість у спірний період, підтверджена також раніше проведеними податковим органом камеральними перевірками такої звітності.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що порушень вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України та положень п.п. 4.6.4, п.п. 4.6.5 та п.п. 4.6.6 п. 4.6 Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» позивачем допущено не було.

На запитання суду, в чому ж полягало порушення положень п. 200.4 ст. 200 ПК України, як про це зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що оскільки попередньою перевіркою позивача (акт перевірки № 124/154-120/00203625 від 08.07.2013) встановлено завищення суми від'ємного значення, то суми бюджетного відшкодування в даному випадку була знята автоматично.

Проте, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу з огляду на наступне.

ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ЗДП «Кремнійполімер» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2013 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2012 року - січні 2013 року, з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2011 року, з питання правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, про що складено акт від 08.07.2013 № 124/154-120/00203625.

24.07.2013, на підставі акту перевірки від 08.07.2013 № 124/154-120/00203625, контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення № 0002001500 яким ЗДП «Кремнійполімер» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 2 480 297 грн. за квітень 2013 року, № 0001981500 про зменшення ЗДП «Кремнійполімер» суми бюджетного відшкодування в розмірі 1 315 617 грн. і нарахування штрафних санкцій в розмірі 657 809 грн. та № 0001991500 про збільшення ЗДП «Кремнійполімер» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 40 373 грн. та штрафних санкцій в сумі 20 187 грн.

Як засвідчили представники контролюючого органу, вказані податкові повідомлення-рішення отримані уповноваженим представником ЗДП «Кремнійполімер» 29.07.2013, а вже 07.08.2013 подана скарга до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на податкові повідомлення-рішення від 24.07.2013.

Тобто, зменшені суми від'ємного значення і бюджетного відшкодування з ПДВ та донараховані суми податкового зобов'язання з ПДВ і наразі є неузгодженими, оскільки позивачем у встановлені ПК України строки розпочато процедуру адміністративного та згодом і судового оскарження.

Оскільки суми донарахованих податкових зобов'язань з ПДВ, зменшення сум від'ємного значення з ПДВ по ЗДП «Кремнійполімер» є неузгодженими, то вони не можуть бути підставою для автоматичного зменшення суми задекларованого позивачем бюджетного відшкодування.

Зауваження податкового органу про порушення платником податків - ЗДП «Кремнійполімер» вимог п. 44.1, п. 44.2 та п. 44.3 ст. 44 ПК України суд дослідивши також вважає безпідставними з огляду на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Оскільки акт перевірки не містить посилань на порушення платником податків - ЗДП «Кремнійполімер» вимог чинного законодавства щодо строків подання звітності з податку на додану вартість у спірних періодах, то необхідність зберігання підприємством таких первинних документів протягом 1095 днів відпала у 2010-2011 роках. Тож, вимога контролюючого органу щодо подання підприємством первинних документів по взаємовідносинам які мали місце з червня 2007 року по грудень 2008 суд вважає протиправною.

Натомість, п. 44.2 ст. 44 ПК України в даному випадку відношення до вказаних правовідносин не має, оскільки регулює питання обрахування платниками податків об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Також слід зазначити, що під час перевірки позивача податковим органом були використані декларації з ПДВ з додатками, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, платіжні документи, які засвідчують факт опдати за отримані товари (послуги), оригінали експортних ВМД, імпортні ВМД тощо, які формували суми бюджетного відшкодування у спірний період.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки 07.08.2013 № 193/154-120/00203625, про порушення ЗДП «Кремнійполімер» вимог п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 та п. 200.4 ст. 200 Розділу V ПК України, п.п. 4.6.4, п.п. 4.6.5 та п.п. 4.6.6 п. 4.6 Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 28.08.2013 № 0002151500 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 28.08.2013 № 0002151500 про зменшення Запорізькому державному підприємству «Кремнійполімер» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 315 360 грн. та донарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 067 535 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» 487,20 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко