Постанова № 39633508, 03.07.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2257/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретаря судового засідання - Колодяжному Д.В.,

за участю представника позивача - Переяслівець В.М,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (далі - ТОВ "Українське зерно", позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ у м.Полтаві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28 травня 2014 року №0000062308.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2014 року. Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 12.05.2014 року №3023/16-01-22-06/30044094, складений на підставі проведеної Державною податковою інспекцією у м. Полтаві документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українське зерно" по взаємовідносинах з ТОВ "Відродження - Дніпро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за січень 2014 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в Акті перевірки щодо завищення суми податкового кредиту за рахунок неправомірного віднесення до його складу податку на додану вартість з придбання макухи соєвої, отриманої від ТОВ "Відродження - Дніпро" в рамках укладеної угоди, яку визнано недійсною всього на суму податку на додану вартість 120248,00 грн за січень 2014 року, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами. Господарські операції із контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 14 липня 1998 року, код ЄДРПОУ 30044094, про що видано свідоцтво серії А00 №081164, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 17/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06 вересня 2006 року №23994223 серії НБ №289530, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 21/, позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі наказу від 24.04.2014 року № 925 /а.с.93/ та направлень від 24.04.2014 року № 599 та 600 /а.с.94-95/ працівниками ДПІ у м. Полтаві відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Українське зерно" з ТОВ "Відродження-Дніпро" (ЄДРПОУ 38199048) з питань дотримання вимог податкового законодавства за січень 2014 року.

За результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві складено акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українське зерно" №3023/16-01-22-06/30044094 від 12.05.2014 року. /а.с.24-34/.

Актом встановлено порушення ТОВ "Українське зерно" п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та ст. 201 ПК України - завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2014 року (р. 19) в розмірі 120 248 грн.

Не погодившись з висновками акту відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України ТОВ "Українське зерно" до акту перевірки подані заперечення за № 608 від 21.05.2014 року. /а.с.35-45/.

На адресу ТОВ "Українське зерно" 30.05.2014 року від ДПІ у м. Полтаві надійшла відповідь на заперечення № 7366/10/16-01-22-06 від 28.05.2014 року, якою повідомлено, що заперечення до вказаного вище акту перевірки залишені без задоволення. /а.с.46-50/.

На підставі висновку акта перевірки ДПІ у м.Полтаві 28.05.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062308 , яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2014 року у розмірі 120 248 грн. /а.с.51/.

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Досліджуючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Господарські взаємовідносини ТОВ "Українське зерно" (покупець) із ТОВ "Відродження- Дніпро" (постачальник) відбувались на підставі договору поставки № 011013В від 01.10.2013 року. /а.с.52/.

На виконання умов договору ТОВ "Відродження-Дніпро" здійснена поставка макухи соєвої відповідно базису поставки передбаченого останнім, що підтверджується накладними № 180102 від 18.01.2014 року на загальну суму 144 192 грн., № 220105 від 22.01.2014 року на загальну суму 129 552 грн., № 250102 від 25.01.2014 року на загальну суму 145 392 грн., № 260102 від 26.01.2014 року на загальну суму 143 616 грн. та № 290113 від 29.01.2014 року на загальну суму 158 736 грн./а.с.55,58,61,64,67/.

На підставі здійснених господарських операцій постачальником складені податкові накладні № 180102 від 18.01.2014 року на загальну суму 144 192 грн., в т.ч. ПДВ - 24 032 грн., № 220105 від 22.01.2014 року на загальну суму 129 552 грн., в т.ч. ПДВ - 21 592 грн., № 250102 від 25.01.2014 року на загальну суму 145 392 грн., в т.ч. ПДВ - 24 232 грн., № 260102 від 26.01.2014 року на загальну суму 143 616 грн., в т.ч. ПДВ - 23 936 грн. та № 290113 від 29.01.2014 року на загальну суму 158 736 грн., в т.ч. ПДВ - 26 456 грн., які відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду і відповідає даним декларації з податку на додану вартість за відповідний період. /а.с.56,59,62,65,68/.

Розрахунок за придбаний товар здійснений у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, факт оплати товару підтверджується і актом перевірки - арк. 6 . /а.с.30/. Доказом здійснення оплати слугує платіжне доручення №554 від 30 січня 2014 року на загальну суму 800000,00 грн. /а.с.70/.

Згідно Закону № 996 операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника і теж є свідченням здійснення господарських операцій з постачальником.

Реальність господарської операції із ТОВ "Відродження-Дніпро" підтверджується також товарно-транспортними накладними, перелік яких наведений у акті перевірки, а копії додані до матеріалів справи і які свідчать, що постачання придбаної макухи здійснювалось на склад ТОВ "Арго Ком". /а.с.57,60,63,66,69/.

Твердження податкового органу про зазначення у товарно-транспортних накладних даних, які свідчать про невизначеність місця відпуску товару чи неправдиву інформацію є безпідставним, оскільки поза увагою перевіряючих залишився зміст п. 3.3. договору поставки, яким передбачено - якщо інше не зазначене в договорі (додаткових угодах до нього), поставка товару здійснюється у відповідності до Правил Інкотермс в редакції 2010 року на наступних умовах: EXW, Україна, склад Постачальника, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568 (далі-Правила) товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здачу вантажу і взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пп. 11.1,11.3,11.4,11.5,11.7 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший примірник товарно- транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий примірники, завірені підписом вантажоодержувача (при необхідності і печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Правила не встановлюють правил податкового обліку платників податків, а встановлюють права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Документи передбачені Правилами, зокрема товарно-транспортна накладна, не має статусу первинного документа бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання чи продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому жодним чином не впливає на встановлений законодавством порядок оподаткування господарської операції і не є підставою формування платником податків податкового кредиту, оскільки останнє законодавство пов'язує з наявністю інших документів та підстав.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, придбаний товар у подальшому не реалізовувався, а використаний для виготовлення комбікорму відповідно до договору підряду № 31/12/13 від 31.12.2013 року укладеного ТОВ "Українське зерно" з ТОВ "Арго Ком" на виконання робіт по виготовленню продукції. /а.с.71-85/.

Щодо твердження ревізора, котре викладене в акті перевірки, про не надання до перевірки сертифіката якості підприємства-виробника на придбаний товар, суд вважає за необхідне звернути увагу суду на наступне.

Так, відповідно до преамбули Закону України «Про підтвердження відповідності» № 2406 від 17.05.2001 року, останній визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності, тобто регулює правовідносини, які не пов'язані з обчисленням та сплатою податків.

Враховуючи викладене та приписи Закону № 996 сертифікат якості не є первинним документом, його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві, останній ніяким чином не впливає на обчислення і сплату податків і зборів, оподаткування господарських операцій, а тому вимога щодо надання таких документів є незаконною і знаходиться поза межами прав, наданих податковим органам.

Тобто, наявність чи відсутність у покупця за договором сертифікатів якості на придбану продукцію ніяким чином не впливає на його право формувати податковий кредит, оскільки виникнення такого права закон пов'язує з іншими підставами.

Наведене у повній мірі також стосується і подорожніх листів.

Посилання відповідача на те, що стосовно контрагента позивача складений акт ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 16.04.2014 року № 893/04-61-22-2/38199048 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Відродження-Дніпро" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за січень 2014 року" та наведена в останньому інформація та акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 943/26-59-22-03/38781508 від 03.04.2014 року складений щодо контрагента ТОВ "Відродження-Дніпро" по ланцюгу постачання - ТОВ "Авист", яким встановлено відсутність останнього за місцезнаходженням, пояснення ОСОБА_4 вказує про її непричетність до реєстрації і фінансово - господарської діяльності ТОВ "Авист" та встановлено ознаки фіктивності останнього /а.с.97-106/ суд не приймає до уваги.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 року у справі № 804/5354/14 наказ про проведення перевірки ТОВ "Відродження- Дніпро" скасовано, дії ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська по її проведенню та коригування показників податкової звітності ТОВ "Відродження-Дніпро" на підставі акту № 893/04-61-22-2/38199048 визнані протиправними, при цьому контролюючий орган зобов'язано поновити показники податкової звітності ТОВ "Відродження-Дніпро".

Отримання контролюючим органом акту невиїзної документальної перевірки, акту про неможливість проведення зустрічної звірки в яких, зокрема, зроблено висновок про вчинення контрагентом нікчемного правочину, відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись чи відсутність об'єктів оподаткування, не звільняє податковий орган від обов'язку самостійно встановити та довести факт допущення платником, який перевіряється, порушення закону, адже такі акти не мають преюдиційного значення і не є тими документами, що достовірно та безспірно підтверджують обставини фактичної дійсності, оскільки висновки цих актів зроблені за відсутності і без дослідження первинних документів платників та на підставі наявних у контролюючих органів матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, електронних інформаційних систем, тощо.

А тому обґрунтування висновків акту перевірки ТОВ "Українське зерно" актом перевірки контрагента, яким, зокрема, зафіксовано порушення норм ЦК України щодо нікчемності/недійсності угод, що укладалися ним з третіми особами по ланцюгу постачання є протиправним, адже надання податковими органами оцінки правочинам укладених між контрагентом та іншими підприємствами-постачальниками щодо відповідності вимогам цивільного законодавства знаходиться поза межами їх повноважень, адже ст. 20 ПК України подібних прав контролюючим органам не надає.

Згідно ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності у разі, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

А тому невиконання платником податків певного податкового обов'язку, в силу п. 36.5 ст. 36 ПК України та ст. 61 Конституції України, обумовлює настання відповідальності саме того платника, який порушив імперативні приписи законодавства.

Суд зазначає, порушення кримінальної справи не може свідчити про порушення платником податків податкового законодавства, оскільки ПК України не ставить виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Таким чином, посилання контролюючого органу в акті перевірки на інформацію щодо відкриття кримінального провадження за відсутності, зокрема, висновку експертизи, проведеної за ініціативою останнього в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, самі по собі, за відсутності вироку у кримінальній справі та без відповідної оцінки зібраних досудовим слідством доказів судом у кримінальній справі за правилами КПК України, наведені в акті перевірки відомості не є достатніми та допустимими доказами юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, нездійснення спірних операцій та підставою для висновку про порушення ТОВ "Українське зерно" податкового законодавства.

Чинним законодавством взагалі не передбачено, що відсутність контрагента за юридичною адресою є безумовним доказом відсутності реального здійснення господарської діяльності останнім.

Відсутність ТОВ "Відродження-Дніпро" за юридичною адресою може мати наслідки, передбачені Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців" від 15.05.03 № 755, при застосуванні певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання реальності здійснення господарських операцій та формування податкового зобов'язання відсутні. Дана обставина не може свідчити про обґрунтованість та законність висновків акту перевірки ТОВ "Українське зерно", якими поза встановленої законодавством процедури визнано непідтвердженою реальність здійснення господарських операцій та формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Відродження-Дніпро".

Господарська діяльність не вимагає безумовної наявності виробничих активів, матеріалів, обладнання, транспорту, оскільки останні та трудові і виробничі ресурси можуть залучатися у разі необхідності на підставі цивільно-правових та господарських угод.

А тому обґрунтування висновків акту перевірки ТОВ "Українське зерно" посиланням на те, що контрагент по ланцюгу постачання не має трудових, матеріальних, адміністративно - господарських ресурсів, не підтвердження ним наявності об'єктів оподаткування за використання інформаційних баз державної податкової служби та без дослідження первинних документів є протиправним.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2014 року №0000062308 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства Україн якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 240,50 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 323 від 05.06.2014 року /а.с.2/, суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000062308 від 28 травня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044094) витрати по сплаті судового збору в розмірі 240 (двісті сорок) грн. 50 коп. (сплачений згідно платіжного доручення № 323 від 05 червня 2014 року).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 08 липня 2014 року.

Суддя Г.В. Костенко