Постанова № 39633072, 02.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2014 р. Справа№ 925/24/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача, третіх осіб 1, 2 - не з'явились, від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши апеляційну скаргу

фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Черкаської області від 01.04.2014 року

у справі №925/24/14 (суддя Анісімов І.А.)

за позовом приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «Альфа Страхування», м. Київ,

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3,

Черкаська обл. с. Білозір'я,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 та приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»,

про стягнення 68514,10 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ФОП ОСОБА_5 про стягнення 68514 грн. страхового відшкодування.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ст.ст. 1172, 1187 ЦК України та на те, що постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за справою №3/401/2957/12 від 16.07.2012 року було встановлено вину ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення (скоєння дорожньо-транспортної пригоди на транспортному засобі з причепом «ДАФ» р.н. НОМЕР_1), притягнуто останнього до адміністративної відповідальності. Відповідно до Довідки ДАІ МВС України №9036005 від 10.08.2012 року транспортний засіб «ДАФ» р.н. НОМЕР_1 належить ФОП ОСОБА_5, а отже позивач звертався саме до ФОП ОСОБА_5, як до власника джерела підвищеної небезпеки та роботодавця та просить стягнути страхове відшкодування в повному обсязі.

26.02.2014 року позивачем подано суду клопотання про заміну первісного відповідача - ФОП ОСОБА_5, на належного відповідача - ФОП ОСОБА_3

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.03.2014 року у справі №925/24/14 замінено первісного відповідача - ФОП ОСОБА_5, на належного відповідача - ФОП ОСОБА_3

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.04.2014 року у справі №925/24/14 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» 68514,10 грн. страхового відшкодування та 1720,50 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 68514,10 грн. виплаченого страхового відшкодування.

ФОП ОСОБА_3 подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 01.04.2014 року у справі №925/24/14 та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Згідно довідки №1520 від 14.05.2014 року, виданої Білозірською сільською радою Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

У своєму відзиві, поданому суду 10.06.2014 року та долученому до матеріалів справи, третя особа 2 виклала свої пояснення щодо обставин спору, зокрема, повідомила, що на момент отримання регресної вимоги від ПАТ «СК «Альфа Страхування», відшкодована сума відповідно полісу АВ/6923709 від 09.04.2012 року становила 250000,00 грн. Тобто АТ «СГ «ТАС» виконало свої зобов'язання в повному обсязі, а отже вважає, що правомірно відмовило ПАТ «СК «Альфа Страхування» у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 року у справі №925/24/14 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 на рішення господарського суду Черкаської області від 01.04.2014 року у справі №925/24/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 25.06.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року у справі №925/24/14 виправлено допущену в резолютивній частині ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 року у справі №925/24/14 описку шляхом внесення відповідних змін, а саме: дату судового засідання 25.06.2014 року виправлено на 02.07.2014 року.

В судовому засіданні 02.07.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представники позивача та третьої особи 2 в судове засідання 02.07.2014 року не з'явились, позивач про причини неявки суд не повідомив, позивач та третя особа 2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень. Від третьої особи 2 надійшла заява про розгляд справи у відсутності її представників. Приймаючи до уваги обізнаність відповідача та третьої особи 2 про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, а також заяву третьої особи 2, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2012 року між ОСОБА_6 та ПАТ «СК «Альфа Страхування» було укладено договір страхування №046.054448.066 (а.с. 12), предметом якого є майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем «Фольксваген» р.н. НОМЕР_2.

13.07.2012 року на вул. Малиновського, 2 в н/п Дніпропетровськ сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу з причепом «ДАФ» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та, зокрема, автомобіля «ВАЗ» р.н. НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля «Фольксваген» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 (власник - ОСОБА_6), що вбачається з довідки №9036005 від 10.08.2012 року про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 13-15).

Також, відповідно до довідки ДАІ МВС України №9036005 від 10.08.2012 року автомобіль «ДАФ» р.н. НОМЕР_1, належить ФОП ОСОБА_5

13.07.2012 року ОСОБА_6 подав до ПАТ «СК «Альфа Страхування» заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 35-38).

Внаслідок ДТП автомобіль «Фольксваген» р.н. НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження, матеріальний збиток завданий власникові становить 162978,10 грн. згідно звіту №01/08/12 від 01.08.2012 року (а.с. 17-34).

Вказану ДТП позивачем визнано страховим випадком, про що складено страховий акт №2565.206.12.01.02 від 23.11.2012 року (а.с. 136-137), та здійснено виплату страхового відшкодування на загальну суму 68514,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №23836 від 05.11.2012 року та №26369 від 10.12.2012 року (а.с. 39 та 40 відповідно), а також відомостями №336 від 05.11.2012 року та №372 від 10.12.2012 року (а.с. 41 та 42 відповідно).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи в межах суми 68514,10 грн.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №3/401/2957/12 від 16.07.2012 року було встановлено вину ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення (скоєння дорожньо-транспортної пригоди на транспортному засобі з причепом «ДАФ» р.н. НОМЕР_1), притягнуто останнього до адміністративної відповідальності.

ПАТ «СГ «ТАС» було застраховано цивільно-правову відповідальність на момент ДТП згідно з полісом №АВ/6923709 від 09.04.2012 року (а.с. 77) (забезпечений транспортний засіб - автомобіль «ДАФ» р.н. НОМЕР_1).

07.06.2013 року позивачем було направлено до ПАТ «СГ «ТАС» регресну вимогу щодо відшкодування фактичних витрат ПАТ «СК «Альфа Страхування» в сумі 50000,00 грн. (а.с. 43-44).

У відповіді №7031 від 26.06.2013 року (а.с. 78) ПАТ «СГ «ТАС» зазначило, що станом на 26.06.2013 року ПАТ «СГ «ТАС» сума по зазначеному вище ДТП за полісом №АВ/6923709 від 09.04.2012 року на підставі звернень потерпілих були виплачені страхові відшкодування на загальну суму 250000,00 грн., а тому відмовило у відшкодуванні з посиланням на ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи норми ст.ст. 993, 1187, 1194 ЦК України, позивач звернувся з позовом до власника автомобіля «ДАФ» р.н. НОМЕР_1 - ФОП ОСОБА_5

Разом з цим, як вірно встановлено судом першої інстанції, 10.02.2009 року між ФОП ОСОБА_5 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) було укладеного договір оренди автомобіля та причепу, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 10.02.2009 року та зареєстрований в реєстрі за №348 (а.с. 102).

Згідно вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння і користування вантажний автомобіль марки ДАФ 85.300, 2000 року випуску: шасі (кузов) НОМЕР_8, тип ТЗ фургон - С, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований Черкаським ВРЕР при УДАЇ УМВС України в Черкаській області 04.02.2009 року та причіп марки SAMRO 2ЕС16DAP, 1997 року випуску, шасі (кузов) НОМЕР_9, тип ТЗ причіп бортовий-Е, державний номерний знак НОМЕР_5, зареєстрований Черкаським ВРЕР при УДАЇ УМВС України в Черкаській області 04.02.2009 року.

Автомобіль та причіп здаються в оренду строком на чотири роки з 10.02.2009 року до 10.02.2013 року.

Отже, на момент ДТП - 13.07.2012 року, автомобіль «ДАФ» р.н. НОМЕР_1 знаходився у користуванні ФОП ОСОБА_3

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В абз. 3 п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року зазначено, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 ЦК України.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта ст. 1187 ЦК України).

Місцевий господарський суд, врахувавши положення ст.ст. 804, 1187 ЦК України, абз. 3 п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року, а також те, що на момент ДТП - 13.07.2012 року, автомобіль «ДАФ» р.н. НОМЕР_1 знаходився у користуванні ФОП ОСОБА_3, дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів про те, що ОСОБА_4 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3

Разом з цим, відповідно до п. 2.2. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

В абз. 1, 2 п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року зазначено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (п. 2.2 Правил дорожнього руху України).

Отже, враховуючи наведене, на переконання колегії суддів, відповідальність за завдання шкоди внаслідок ДТП повинен нести ОСОБА_4, оскільки на момент ДТП - 13.07.2012 року, автомобіль «ДАФ» р.н. НОМЕР_1 знаходився під його керуванням, що вбачається з довідки №9036005 від 10.08.2012 року, та ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні ДТП згідно постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №3/401/2957/12 від 16.07.2012 року.

Відтак, за наведених вище обставин, колегія суддів вважає незаконним висновок суду першої інстанції про стягнення 68514,10 грн. страхового відшкодування саме з ФОП ОСОБА_3, а позовні вимоги ПАТ «СК «Альфа Страхування» до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 68514,10 грн. страхового відшкодування необґрунтованими, тому рішення господарського суду Черкаської області від 01.04.2014 року у справі №925/24/14 підлягає скасуванню.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст.ст. 103, 104 ГПК України, скасовує рішення господарського суду Черкаської області від 01.04.2014 року у справі №925/24/14 та приймає нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд розподіляє судові витрати.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Черкаської області від 01.04.2014 року у справі №925/24/14 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 01.04.2014 року у справі №925/24/14 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (01025, м. Київ, вул. Десятинна, б. 4/6, код 30968986) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_6) 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Черкаської області видати наказ.

6. Справу №925/24/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз