Постанова № 39633051, 02.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1126/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоус О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: Гунько В.В.

відповідача: Міровського В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Залізобетон" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Поділля-залізобетон" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки Вінницькою ОДПІ складено акт №648/22-03/30836685 від 18 березня 2014 року. На підставі вказаного акту органом державної податкової служби 02 квітня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002982203. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно змінити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 05 по 12 березня 2014 року Вінницькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування ТОВ "Поділля-залізобетон" суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Капексбуд" за травень 2013 року та ПП "Нікодім" за жовтень 2013 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт 648/22-03/30836685 від 18 березня 2014 року (а.с.14-30).

В ході проведеної перевірки виявлено порушення товариством пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за травень 2013 року в сумі 6646 гривень.

На підставі виявлених порушень Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 02 квітня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002982203 (а.с.13), яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6646 гривень - основний платіж та 3323 гривень - штрафні санкції.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 квітня 2013 року між ТОВ "Поділля-залізобетон" та ТОВ "Капексбуд" укладено договір перевезення вантажів №01042013-1. Згідно із умовами цього договору ТОВ "Поділля-залізобетон" надає для перевезення вантажі, а ТОВ "Капексбуд" зобов'язується здійснювати їх перевезення автомобільним транспортом та надавати інші послуги по перевезенню вантажів згідно заявок Товариства.

При цьому, пунктом 4 Договору передбачено, що оплата послуг ТОВ "Капексбуд" здійснюється на підставі актів виконаних робіт та рахунків контрагента. Виставлення рахунків за надання послуг по перевезенню вантажів здійснюється ТОВ "Капексбуд" на підставі товарно-транспортних накладних (шляхових листів), підписаних ТОВ "Поділля-залізобетон".

На виконання зазначеного вище Договору та згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-310513-1 від 31 травня 2013 року ТОВ "Капексбуд" надавав ТОВ "Поділля-залізобетон" протягом травня 2013 року транспортні послуги на загальну суму 9239,5 гривень.

В підтвердження надання вказаних послуг Товариством надано товарно-транспортні накладні №20170 від 16 травня 2013 року, №20170 від 16 травня 2013 року, №31224 від 23 травня 2013 року, №020 від 23 травня 2013 року, №31448 від 28 травня 2013 року та №29018 від 30 травня 2013 року.

Крім того, про реальність здійснення перевезень свідчать договори, укладені між ТОВ "Поділля-залізобетон" із іншими контрагентами, які передували договору перевезення вантажів, укладеного між ТОВ "Капексбуд" та ТОВ "Поділля-залізобетон". Відтак, досліджені судом першої інстанції документи підтверджують надання ТОВ "Капексбуд" послуг по перевезенню ТОВ "Поділля-залізобетон".

Також в ході судового розгляду було встановлено, що між ТОВ "Капексбуд" та ТОВ "Поділля-залізобетон" 01 квітня 2013 року укладено договір №01042013-2 про надання послуг. Згідно з умовами вказаного договору ТОВ "Капексбуд" зобов'язувалося надавати послуги для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.

На виконання вищевказаного Договору та згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-310513 від 31 травня 2013 року ТОВ "Капексбуд" надавав послуги навантажування та розвантажування протягом травня 2013 року на загальну суму 30636,54 гривень.

Актом здачі-прийняття робіт підтверджується кількість наданих послуг ТОВ "Капексбуд" в розмірі 10,212,18 тонн. Факт надання послуг підтверджується також податковою накладною №179 від 26 травня 2013 року, №210 від 31 травня 2013 року. Оплату за отримані в травні 2013 року послуги Товариство здійснювало шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Капексбуд", про що свідчать платіжні доручення №2892 від 16 травня 2013 року та №3067 від 29 травня 2013 року на загальну суму 23600 гривень.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до підпункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 Кодексу) (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Разом із тим, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судові витрати, згідно ст. 87 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково присудив стягнути з Держаного бюджету України на спеціальний рахунок ДСА України судовий збір, оскільки така процедура не передбачена Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду. Підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права (ч.1 ст. 201 КАС України).

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позову, однак помилково застосував норми права, відтак рішення суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуВінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області задовольнити частково .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Залізобетон" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - змінити .

Абзац четвертий резолютивної частини постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року - виключити.

В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 07.07.14 .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.