Рішення № 39632938, 24.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 911/1186/14 24.06.14

За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі: 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості; 2) Публічного акціонерного товариства "національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Державного підприємства " Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" про стягнення 488 162,91 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача-1 не з'явивсявід позивача-2 Чеботарьова І.Г. (дов. № 14-124 від 13.05.2014 року)від відповідача Поштар Т.П. (дов. № 2 від 01.01.2014 року)від прокуратури Долгорук С.М. (посвідчення № 002718 від 05.09.2012 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24 червня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" про стягнення 488 162,91 грн., з яких, 371 401,70 грн. основної заборгованості за договором на купівлю-продаж природного газу № ТЕ-3/1 від 30.09.2011 року, 12 051,74 грн. пені, 25 998,12 грн. 7% штрафу, 57 765,77 грн. три проценти річних, 20 945,59 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2014 року матеріали справи № 911/1186/14 було скеровано за підсудністю до Господарського суду міста Києва відповідно до вимог статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

14.04.2014 року в результаті автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва справу передано судді Стасюку С.В. для розгляду спору по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 911/1186/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 20.05.2014 року.

19.05.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача-1 та відповідача в судове засідання 20.05.2014 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 15.04.2014 року не виконали, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 20.05.2014 року представник позивача-2 надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду та не заперечив проти поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 12.06.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача, поданим клопотанням та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

10.06.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про відмову у прийнятті заяви та повернення її позивачеві на підставі статті 62 Господарського процесуального кодексу України. Вказана заява обґрунтована тим, що, спір між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Державним підприємством "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" щодо виконання умов договору № ТЕ-3/1 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року вже вирішений по суті Господарським судом міста Києва в межах справи № 5011-35/16566-2012 .

Розглянувши у судовому засіданні 12.06.2014 року клопотання відповідача про відмову у прийнятті заяви та повернення її позивачеві, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на те, що чинним процесуальним законодавством не передбачено повернення позовної заяви в порядку статті 62 Господарського процесуального кодексу України на стадії вирішення господарського спору по суті.

У судовому засіданні 12.06.2014 року представники сторін подали клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане сторонами 12.06.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 року строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 24.06.2014 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 24.06.2014 року відповідач подав заперечення на позов та заву про застосування строків давності щодо штрафних санкцій.

Представники прокуратури та позивача - 2 у судовому засіданні 24.06.2014 року підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 24.06.2014 року представник відповідача заперечив проти позову.

Розглянувши подані учасниками судового процесу матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Державним підприємством "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" (покупець) було укладено договір № ТЕ-3/1 на купівлю-продаж природного газу (надалі по тексту - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Продавець передає покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 1578,0 тис. куб.м. у тому числі по місяцях кварталів (пункт 2.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.4. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року № 288.

Відповідно до умов пункту 5.2 Договору ціна природного газу з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом встановлена у розмірі 1 309,20 грн. з ПДВ.

Згідно з пунктом 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки.

Строк дії Договору відповідно до умов пункту 11.1 Договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє в частині реалізації газу з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору, за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 371 401,70 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області".

За твердженням позивача, в порушення умов Договору відповідач не здійснив розрахунки за Договором, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", у розмірі 371 401,70 грн., що також є підставою для стягнення з Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" штрафних санкцій.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 371 401,70 грн. основної заборгованості за договором на купівлю-продаж природного газу № ТЕ-3/1 від 30.09.2011 року, 12 051,74 грн. пені, 25 998,12 грн. 7% штрафу, 57 765,77 грн. три проценти річних, 20 945,59 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що спір між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Державним підприємством "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" щодо виконання умов договору № ТЕ-3/1 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року вже вирішений по суті Господарським судом міста Києва в межах справи № 5011-35/16566-2012 .

Окрім того, відповідач заявив про сплив строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення з Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" штрафних санкцій.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів та пояснень сторін вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг з транспортування газу виконав належним чином, зауважень щодо поставки газу від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за надані послуги здійснював з порушенням строків, зазначених у Договорі.

Вищевказані обставини підтверджуються актами приймання - передачі природного газу за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року, які підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Твердження відповідача про те, що спір між сторонами щодо виконання умов договору № ТЕ-3/1 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року вже вирішений по суті Господарським судом міста Києва в межах справи № 5011-35/16566-2012 відхиляються судом з огляду на те, що предметом спору у справі № 5011-35/16566-2012 було стягнення з відповідача основної заборгованості, трьох процентів річним, інфляційних нарахувань та пені за неналежне виконання зобов'язань щодо оплати за отриманий природний газ згідно з актів приймання - передачі природного газу за період з листопада 2011 по липень 2012, року, водночас, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача основної заборгованості штрафних санкцій, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання зобов'язань щодо оплати за отриманий природний газ згідно з актів приймання - передачі природного газу за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 371 401,70 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" 371 401,70 грн. заборгованості за договором № ТЕ-3/1 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (частина 2 статті 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 12 051,74 грн. пені та 7% штрафу у розмірі 25 998,12 грн.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. Договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та штрафу, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, проте, судом враховано, що відповідачем заявлено про сплив строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення з Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" штрафних санкцій.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідачем у справі зроблено заяву про застосування строків позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 256, 257 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Позовну заяву від 03.04.2014 року, подано до суду 03.04.2014 року та зареєстровано канцелярією суду за вх. № 1277/14 від 04.04.2014 року.

Оскільки відповідачем у справі заявлено про застосування позовної давності, суд відмовляє позивачу в частині позовних вимог щодо стягнення 7% штрафу у розмірі 25 998,12 грн., нарахованого за період з 01.04.2013 по 01.04.2014 року, з огляду на те, що з урахуванням положень пункту 7.2. Договору строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення штрафу за актом приймання - передачі за листопад 2012 року сплинув у січні 2014 року, а за актом приймання - передачі за грудень 2012 року сплинув у лютому 2014 році.

З урахуванням вищенаведеного, в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в межах строків позовної давності, а саме, у розмірі 11 786,93 грн., з яких 3 633,67 грн. пені за прострочення зобов'язань за актом приймання - передачі за листопад 2012 року та 8 153,26 грн. за прострочення зобов'язань за актом приймання - передачі за грудень 2012 року.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 57 765,77 грн. три проценти річних та 20 945,59 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" 3% річних, а саме, на загальну суму 13 931,62 грн., нарахованих за період з 14.11.2012 року по 01.04.2014 року.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню на загальну суму 5 132,71 грн., нарахованих за період з 14.11.2012 року по 01.04.2014 року.

Згідно з пунктом 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Оскільки, позов у даній подано прокурором, який звільнений від сплати судового збору, а спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати, відповідно частин 2, 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, та підлягають стягненню в доход Державного бюджету України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 10-А, код ЄДРПОУ 24521985) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 371 401 (триста сімдесят одну тисячу чотириста одну) грн. 70 коп. заборгованості, 11 786 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 93 коп. пені, 13 931 (тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 62 коп. три проценти річних, 5 132 (п'ять тисяч сто тридцять дві) грн. 71 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 10-А, код ЄДРПОУ 24521985) в доход Державного бюджету України 8 045 (вісім тисяч сорок п'ять) грн. 06 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.06.2014 року

Суддя Стасюк С.В.