Постанова № 39632733, 17.06.2014, Авдіївський міський суд Донецької області

Справа № 2-а/217/62/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі судді Соболєвої І.П.,при секретарі: Сильчевої Ю.С., за участю представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Авдіївка скаргу ОСОБА_2 до ІДПС взводу з ОСП №7 роти ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області на постанову по справі про адміністративне правопорушення, суд -

ВСТАНОВИВ:

До суду зі скаргою на постанову АБ2 № 024230 від 07.10.2013 року складену ІДПС взводу з ОСП №7 роти ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області Шейко М.В. стосовно притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КпАп України звернувся заявник.

Мотивував доводи тим, що його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 300 гривень. Вказав, що 07 жовтня 2013 року інспектор виніс постанову, за те що він керував автомобілем «ВАЗ» д\н НОМЕР_1 на дорозі Знамянка-Луганськ-Ізварено у населеному пункті Краснопартізанск зі стажен до двух років та рухався зі швидкістю 101 км/г, перевищив дозволену швидкість на 41км/г. Швидкість вимарювалась приладом «Визир». Однак на його зауваження, що він не порушував ПДР та рухався з дозволеною швидкістю руху, інспектор ні як не реагував. Крім того, заявник ставить під сумнів прилад яким фіксувалась швидкість руху його автомобіля.

Заінтересова особа до судового засідання не з'явився, однак про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали адміністративної справи, постанову по справі про адміністративне правопорушення, прийшов до висновку, про необхідність скасувати оскаржену постанову з наступних підстав.

Так, заявник оспорює факт, що він керував автомобілем та рухався зі швидкістю 110 км/г, перевищив дозволену швидкість на 41 км/г.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів не вбачається будь яких належних та допустимих доказів, сукупність яких свідчила б про безумовне порушення заявником п.12.4, 12.6-Б ПДР.

Постанова про адміністративне правопорушення не є безумовним доказом скоєння заявником адміністративного правопорушення. Як вбачається з зазначеної постанови та протоколу ані свідки ані поняті не засвідчили факт скоєння заявником адміністративного правопорушення передбаченого ч.1ст.122 КпАп України. Будь яких об'єктивних даних: фотографій, схем або іншого з прив'язкою до місцевості, щоб свідчило про вказання на спірну обставину, а саме на перевищення саме заявником швидкості руху - суд не має.

Прилад для вимірювання швидкості "Визир» є вимірювальною технікою, сфера застосування якого та результатів проведених вимірів повинна відповідати вимогам ЗУ "Про метрологію та метрологічну діяльність" Саме за виміром приладу "Визир" було ніби встановлено порушення заявником ПДР, однак суду не надано будь яких переконливих доказів, а саме що даний прилад своєчасно пройшов відповідну повірку і калібрування, правильність використання вимірювань, також які має межі відхилення (хиності) даний прилад.

Відповідно до п.2.7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2001 №185 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 березня 2001 року за № 272\5463 до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення ( рапорти посадових осіб, заяви, пояснення правопорушника, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення тощо).Кожний документ має свої реквізити (дату, адресу, назву, підпис, штампи, печатки, тощо) і повинен відповідати своєму призначенню, містити достовірну інформацію, відповідати вимогам закону.

Крім того, у оскаржуваній постанові серії АБ2 №024230 від 07.10.2013 року, яка складена ІДПС взводу з ОСП №7 роти ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області Шейко М.В., останній керується положеннями ст..14-1, ч.5,6 ст.258 та ст.. 283 КУпАП, однак положення ст..14-1 втратила чинність, як такі, що не є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду №23-рп/2010 від 22.12.2010. , також положення ч.6 ст.258 втратили чинність , як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду №23-рп/2010 (v023р710-10) від 22.12.2010).

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що факт скоєння заявником адміністративного правопорушення передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП належним чином не доведений, оскільки пояснення свідків та інші докази які б вказували та підтверджували факт скоєння правопорушення долучені інспектором до матеріалів справи не були, крім того постанова містить норми Закону які визнані Рішеннями Конституційного Суду неконституційними . У зв'язку з чим постанова по справі про адміністративне правопорушення яка складена відносно заявника підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись ст. 287,288,289, 292-294 КПАП України, ст.10,11, 12, 158,159,160 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 до ІДПС взводу з ОСП №7 роти ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області на постанову по справі про адміністративне правопорушення- задовольнити.

Скасувати постанову АБ2 № 024230 від 07.10.2013 року складену ІДПС взводу з ОСП №7 роти ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області Шейко М.В. про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КпАп України ОСОБА_2 та закрити провадження по справі.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлений протягом п*яти днів.

Суддя: