Ухвала суду № 39632407, 24.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2770/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Кобаля М.І.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Норман» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Норман» звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача № 0000102201/133, № 0000112201/132 від 24.01.2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Норман» (далі - ТОВ «Норман») є юридичною особою, що зареєстрована 21.01.1993 Обухівською районною державною адміністрацією Київської області. Має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з 01.08.2000.

На підставі направлень від 09.11.2012 №535, 536, 537, 538 виданих ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС, службовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Норман» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009 по 30.09.2012.

За результатами перевірки складено Акт від 27.12.2012 №3758/220/13735996, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.2, 138.4 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 488464 грн., в т.ч.: за 4 квартал 2009 р. в сумі 41000 грн., за 1 квартал 2010 р. в сумі 54201 грн., за 2 квартал 2010 р. в сумі 34735 грн., за 3 квартал 2010 р. в сумі 24571 грн., за 4 квартал 2010 р. в сумі 100587 грн., за 1 квартал 2011 р. в сумі 22453 грн., за 2 квартал 2011 р. в сумі 18325 грн., за 3 квартал 2011 р. в сумі 12047 грн., за 4 квартал 2011 р. в сумі 40274 грн., за 1 квартал 2012 р. в сумі 31149 грн., за 2 квартал 2012 р. в сумі 58349 грн., за 3 квартал 2012 р. в сумі 33560 грн.; п.187.5, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.09.2009 по 30.09.2012 встановлено заниження на суму 835596 грн.

На підставі Акту перевірки від 27.12.2012 р. №3758/220/13735996 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013 №0000112201/132, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 881564,96 грн. (у тому числі за основним платежем - 719315,96 грн., за штрафними санкціями - 162249 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 27.12.2012 р. №0000102201/133, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на прибуток у розмірі 565790 грн., у тому числі за основним платежем - 471251 грн., за штрафними санкціями - 94539 грн.

Позивач не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС у Київській області від 15.04.2013 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 20.05.2013 вищезазначені податкові повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».)

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Зазначені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кореспондуються з нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Згідно п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що позивач сформував валові витрати, пов'язані з придбанням товарів по взаємовідносинах з ДП «Маркет Плазо», ДП «Гарантія маркет», ДП «Продмережа», ДП «Регіон маркет», ДП «Терра -Трейд», ДП «Сеть Маркет» виключно на підставі первинних документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджується відповідними договорами, накладними, та податковими накладними.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що 01.12.2011 ТОВ «Норман» (покупець) було укладено договір поставки №005 з ПМП «Сва» (постачальник). Предметом договору є поставка покупцю товару на склад покупця за адресою м. Обухів, вул. Жовтнева, 58, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість. До договору сторонами підписано додаток №1, №2, №3. Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався податковими та видатковими накладними, а також товарно-транспортними накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.3 а.с. 24-51) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних. Крім того, контрагентом оформлено належним чином рахунки (т.7 а.с.168-175).

Оформлення товарів, що підлягали уцінці та списанню, позивачем здійснювалося на підставі наказів (т.3 а.с.52-87), складалися опис-акти уцінки товарів і продукції, що залежалася, та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (т.3 а.с.88-249, т.4 1-23), акти переведення рибної продукції в рибні відходи (т.4 а.с. 24-182).

04 січня 2009 року між ТОВ «Норман» (постачальник) та ТОВ НВП «Біокор-Агро» (переробник) було укладено договір №7, згідно з яким постачальник передає у власність переробника товар, а переробник зобов'язується прийняти товар (рибна не кондиція, прострочена риба, в якої вийшов термін зберігання або реалізації, відходи рибопереробки та вироби з неї) згідно з накладними або актом прийому-передачі. До договору сторонами було укладено специфікації №1, №2, №3.

10 січня 2011 року між ТОВ «Норман» (постачальник) та ТОВ НВП «Біокор-Агро» (переробник) було укладено договір №8, згідно з яким постачальник передає у власність переробника товар, а переробник зобов'язується прийняти товар (рибна не кондиція, прострочена риба, в якої вийшов термін зберігання або реалізації, відходи рибопереробки та вироби з неї) згідно з накладними або актом прийому-передачі. До договору сторонами було укладено специфікацію №1.

04 січня 2012 року між ТОВ «Норман» (постачальник) та ТОВ НВП «Біокор-Агро» (переробник) було укладено договір №10, згідно з яким постачальник передає у власність переробника товар, а переробник зобов'язується прийняти товар (рибна не кондиція, прострочена риба, в якої вийшов термін зберігання або реалізації, відходи рибопереробки та вироби з неї) згідно з накладними або актом прийому-передачі. До договору сторонами було укладено специфікації №1, №2.

Як свідчать матеріали даної справи, податковий кредит за перевірений період по взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами позивачем було сформовано за наслідками фактично проведених господарських операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, а саме: податкових накладних, виданих платниками податку, які поставляли товар, у відповідності до вимог чинного законодавства, довіреностей на осіб, які отримували товар, що підписувались уповноваженими особами зазначених контрагенів (т.2 а.с. 21-90) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

На підтвердження перетину кордону товаром згідно з договором комісії, укладеного між позивачем та ТОВ «Синтез Груп і К», позивачем було надано копії вантажно-митних декларацій (т.2 а.с. 96-123), (т.7 а.с. 34-59), (т.7 а.с. 186-204).

Разом з тим, 08 вересня 2010 року між ТОВ «Норман» (покупець) та ТОВ «Фіш-Хаус» (постачальник) було укладено договір поставки №ДГ-0000004, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар на склад покупця за адресою: м. Обухів, вул. Жовтнева, 58, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній. До договору сторонами оформлено специфікації №1-8. Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався податковими та видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.2 а.с. 150-249, т.3 а.с. 1-19) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

На підтвердження коригування показників до податкової накладної сторонами були оформлені розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (т.3 а.с. 20-23).

Подальша реалізація отриманої позивачем продукції підтверджується договором №ИФ005342 від 01.07.2011 з ДП «Інфо-Мережа», специфікаціями до договору (т.4 а.с. 183-202); договором №49 від 01.01.2010 з ДП «Регіон-Маркет», списком магазинів, додатковою угодою, специфікацією та довіреністю (т.4 а.с.203-246); договором №63 від 01.01.2010 з ДП «Маркет-Плазо», переліком магазинів, додатковою угодою, специфікацією, довіреністю (т.4 а.с. 247-249, т.5 а.с. 1-41); договором №82 від 01.01.2010 з ДП «Терра-Трейд», переліком магазинів, додатковою угодою, специфікацією, довіреністю (т.5 а.с. 42-85); договором №82 від 01.01.2010 з ДП «Продмережа», переліком магазинів, додатковою угодою, специфікацією, довіреністю (т.5 а.с. 86-129); договором №80 від 01.01.2010 з ДП «Сеть-Маркет», переліком магазинів, додатковою угодою, специфікацією, довіреністю (т.5 а.с. 130-172); договором №81 від 01.01.2010 з ДП «Мережа-Трейд», переліком магазинів, додатковою угодою, специфікацією, довіреністю (т.5 а.с. 173-216); договором №60 від 01.01.2010 з ДП «Гарантія-Маркет», переліком магазинів, додатковою угодою, специфікацією, довіреністю (т.5 а.с. 217-249, т.6 а.с. 1-11); договором №32 від 01.01.2010 з ТОВ «Сусід», переліком магазинів, специфікацією, довіреністю (т.6 а.с. 12-35); договором №249 від 01.06.2007 з ДП «Регіон-Маркет», додатковими угодами, специфікацією (т.6 а.с. 36-47); договором №308 від 01.06.2007 з ДП «Маркет Плазо», додатковими угодами, специфікацією (т.6 а.с. 48-59); договором №309 від 01.06.2007 з ДП «Гарантія-Маркет», додатковими угодами, специфікацією (т.6 а.с. 60-71); договором №376 від 24.04.2007 з ДП «Сусід», додатковою угодою, специфікацією (т.6 а.с. 72-83); договором №196 від 24.04.2007 з ДП «Терра-Трейд», додатковими угодами, специфікацією (т.6 а.с. 84-96); договором №441 від 24.07.2007 з ДП «Сєть-Маркет», додатковими угодами, специфікацією (т.6 а.с. 97-109); договором №524 від 24.04.2007 з ДП «Продмережа», додатковими угодами, специфікацією (т.6 а.с. 110-122); договором №479 від 24.04.2007 з ДП «Мережа-Трейд», додатковими угодами, специфікацією (т.6 а.с. 123-135).

Оплата за вказаними договорами здійснювалаь позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагентів, що в свою чергу підтверджується виписками з особового рахунку товариства та платіжними дорученнями (т.7 а.с. 60-135).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Так на момент укладення позивачем спірних правочинів юридичні особи його контрагентів - ДП «Маркет Плазо», ДП «Гарантія маркет», ДП «Продмережа», ДП «Регіон маркет», ДП «Терра -Трейд», ДП «Сеть Маркет» не були припинені у визначеному законом порядку та були зареєстровані належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно Рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали даної справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставити під сумнів цивільну правоздатність контрагентів позивача - ДП «Маркет Плазо», ДП «Гарантія маркет», ДП «Продмережа», ДП «Регіон маркет», ДП «Терра -Трейд», ДП «Сеть Маркет» .

При цьому, відсутність платника податків за місцем реєстрації, на думку колегії суддів, не може свідчити про не реальність здійснення правочинів, оскільки платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані по ній докази, колегія суддів приходить до висновку про незаконність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 24.01.2013 №0000112201/132, яким ТОВ «Норман» збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 881564,96 грн. та від 27.12.2012 р. №0000102201/133, яким ТОВ «Норман» збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на прибуток у розмірі 565790 грн., які на думку колегії суддів є протиправними та підлягають скасуванню.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Кобаль М.І.