Ухвала суду № 39631705, 02.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2014 р. м. Київ К/9991/13486/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Федорова М.О.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2011

у справі № 2-а-27190/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКП Донпромремстрой»

до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2011, позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 03.11.2010 № 0000312320/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18063 грн., в тому числі: 12042 грн. основного платежу та 6021 грн. штрафних санкцій.

Ясинуватська ОДПІ Донецької області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

У запереченнях на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКП Донпромремстрой» посилається на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 03.11.2010 № 0000312320/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18063 грн., в тому числі: 12042 грн. основного платежу та 6021 грн. штрафних санкцій, слугували висновки планової виїзної перевірки за період: з 01.01.2009 по 31.12.2009, викладені в акті від 21.10.2010 № 432/23-0/34283319, про порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням у ТОВ «Донстройтранс» за договором від 07.09.2009 № 06-0909-12 робіт з ремонту станції технічного обслуговування вантажних кранів та підйомників.

Податковий орган вважає, що сторони, укладаючи вказані договори, діяли з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки мали умисел на приховування від оподаткування доходів.

Свою позицію відповідач обґрунтовує відсутністю ТОВ «Донстройтранс» за своєю юридичною та фактичною адресами, а також неможливістю підтвердження того, що роботи придбані позивачем для використання в господарській діяльності через відсутність документації, зокрема ліцензії, дозволів на виконання ремонтно-будівельних робіт, акту прийому-передачі виробничого приміщення, технічного паспорту орендованого приміщення тощо. Крім того, податковий орган вказує на неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності через відсутність у ТОВ «Донстройтранс» основних фондів.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти відповідно до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, яким регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вказаних вимог Закону України «Про податок на додану вартість», відсутні підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в т.ч. як платник податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит. У разі коли контрагент допустив порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не було виявлено доказів, які б підтверджували те, що укладення спірного договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування або протиправно отримати певні податкові вигоди.

Судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів (договору майнового найму від 04.01.2009, договору від 07.09.2009 № 06-0909-12, акту приймання-передачі об'єкту нерухомості (додаток № 1 до Договору від 04.01.2009), акту виконаних робіт від 29.12.2009), складених за наслідками здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Донстройтранс» робіт з ремонту станції технічного обслуговування вантажних кранів та підйомників, достовірно встановлено, що такі документи відповідають дійсності, складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV, операції мали реальний характер, товар придбано позивачем у межах господарської діяльності.

Крім того, судами встановлено, що ТОВ «Донстройтранс» мало ліцензію, яка дозволяла здійснювати господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком).

За наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст та призначення яких узгоджується з характером господарських операцій, відсутність у юридичної особи основних засобів, не є підставою для висновку про неможливість реального її здійснення та ведення господарської діяльності.

Суди попередніх інстанцій правильно відхилили доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Відповідачем при вирішенні справи у судах попередніх інстанцій не надано належних та допустимих доказів тому, що позивач укладав з контрагентом договори з метою незаконного отримання податкових вигод чи був обізнаним з певними протиправними діями контрагента при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді М.О. Федоров

Ю.І. Цвіркун