Ухвала суду № 39631644, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2014 р. м. Київ К/800/26201/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової службина постанову та ухвалуХарківського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013у справі № 820/474/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний торговий будинок»доДержавної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний торговий будинок» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000091530 від 08.01.2013.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- позивачем в електронній формі було подано до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року (вх. №9068485823) з відповідними додатками;

- відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за жовтень 2012 року (вх. №9068485823 від 03.11.2012), за результатами якої складено акт №3636/15-315/34632036 від 19.12.2012;

- перевіркою встановлено порушення позивачем п.4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011, що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ за жовтень 2012 року), в результаті чого відповідачем зменшено суму ПДВ, яка підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 801 718 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000091530 від 08.01.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 801 718 грн.

Позиція податкового органу полягає в тому, що позивач при заповнені податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року повинен був врахувати висновки акту документальної позапланової перевірки № 2332/2210/34632036 від 16.10.2012, яким встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за серпень 2012 року, на 801 718 грн., зокрема, значення рядка 21 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року складає 888 385 грн., а повинно складати 81 667 грн.; значення рядка 21.3 складає 0,0 грн., а повинно складати 801 718 грн.; значення рядка 22 складає 880 841 грн., а повинно складати 79 123 грн.; значення рядка 24 складає 880 841 грн., а повинно складати 79 123 грн.

Розглядаючи спір по суті та задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій, з якими погоджується суд касаційної інстанції, не погодилися з висновком відповідача щодо встановленого порушення платником податку приписів податкового законодавства, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, висновки акту перевірки №3636/15-315/34632036 від 19.12.2012 є взаємопов'язаними з висновками акту №2332/2210/34632036 від 16.10.2012, складеного за результатами попередньо проведеної перевірки позивача, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000372210 від 25.10.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 року на 801 718 грн.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом пп.14.1.179 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Відповідно до п.4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що в рядку 21.3 декларації з податку на додану вартість, має відображатися сума грошового зобов'язання.

За змістом п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення - рішення №0000372210 від 25.10.2012 оскаржено позивачем до суду (справа № 2а-12702/12/2070), про що було повідомлено відповідача, що підтверджується повідомленням від 09.11.2012, фіскальним чеком з описом та повідомленням про вручення поштового відправлення від 09.11.2012. Крім того, встановлено, що рішення суду у даній справі не набрало законної сили.

Отже, у випадках, коли платник податків звертається до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, яким йому визначено суму грошового зобов'язання, таке грошове зобов'язання є неузгодженим до прийняття судом відповідного рішення, яке набрало законної сили.

Колегія суддів не вбачає, що норми чинного податкового законодавства встановлюють обов'язок платника податку враховувати суму неузгодженого грошового зобов'язання у податковій звітності. До того ж, судами попередніх інстанцій встановлено, що визначена податковим повідомленням-рішенням №0000372210 від 25.10.2012 сума грошового зобов'язання не відображена в обліковій картці платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що сума неузгодженого податкового зобов'язання правомірно не врахована платником податку при розрахунку податкових зобов'язань, податкового кредиту, визначення від'ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступного податкового звітного періоду до моменту її узгодження, тобто, неузгоджена сума грошового зобов'язання, визначена податковим повідомленням-рішенням №0000372210 від 25.10.2012, не повинна відображатися позивачем у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2012 року.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний