Постанова № 39631608, 23.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2014 р. м. Київ К/9991/29248/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Федорова М.О.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Жолудя І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Горохівському районі Волинської області

на постанову Господарського суду Волинської області від 26.01.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011

у справі № 6/100/16-2А ( 27677/10/91-04 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро»

до Державної податкової інспекції у Горохівському районі Волинської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Волинської області від 26.01.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011, позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Горохівському районі від 08.08.2008 № 0000212302/0.

ДПІ у Горохівському районі Вінницької області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Волинської області від 26.01.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 08.08.2008 № 0000212302/0 бюджетного відшкодування за квітень 2008 року в сумі 3511890,00 грн. слугували висновки позапланової документальної перевірки, викладені в акті від 08.08.2008 № 030/23-34244835, про порушення позивачем вимог п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яке полягало у тому, що позивач, який є сільськогосподарським товаровиробником, та з 2008 року є платником фіксованого сільськогосподарського податку, не мав права декларувати операції з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва (зернових та технічних культур) у загальній декларації, та заявляти в такій декларації бюджетне відшкодування, оскільки такі операції відображаються у спеціальній (скороченій) декларації № 2.

Визнаючи нечинним оспорюване податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перехід на спеціальний режим оподаткування зі сплати фіксованого сільськогосподарського податку не передбачає обов'язку переходу на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість та подання до податкового органу скороченої податкової декларації сільськогосподарського товариства. Платник податку не зобов'язаний переходити на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, оскільки це є правом, а не обов'язком.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР зупинено дію пункту 7.7 статті 7 цього Закону до 01.01.2009 в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами.

За змістом зазначених вище норм спеціальний режим оподаткування, передбачений пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», поширюється на позивача, а отже, подання податкової декларації з ПДВ (скороченої) є його обов'язком. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.02.2012 у справі № 21-395а11 за позовом ТОВ «Біо Лат» до Конотопської МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх судів України, які, своєю чергою, зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

Виходячи з того, що обставини у справі встановлені судами попередніх інстанцій правильно, але суди дійшли помилкових висновків, що зумовило ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Горохівському районі Волинської області задовольнити.

Постанову Господарського суду Волинської області від 26.01.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді М.О. Федоров

Ю. І. Цвіркун