Ухвала суду № 39631199, 11.06.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №11/796/2136/2013

Головуючий у І-й інст. Кицюк В.П.

Доповідач Глиняний В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду м Києва у складі:

Головуючого Глиняного В.П.,

Суддів Одинця В.М., Присяжнюка О.Б.,

з участю прокурора Горбань В.В., Турика М.П., Карпука Ю.А.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представників потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.,

засуджених ОСОБА_12, ОСОБА_13

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві апеляції захисника ОСОБА_14, який діє в інтересах засудженої ОСОБА_13, прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та представників потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_9, захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_12, засудженого ОСОБА_12 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_12, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року в

м. Черкаси, гр. України, освіта вища, одружений,

до затримання працював на посаді директора ТОВ

«Сан-2000», не судимий, зареєстрований за

адресою: АДРЕСА_1 та

проживав в АДРЕСА_2 засуджений: за ст.190 ч.4 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

ОСОБА_13, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 року в

м. Апостолово Дніпропетровської області,

гр. України, освіта вища, заміжня, має

на утриманні двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2

та ІНФОРМАЦІЯ_3 до затримання працювала помічником

народного депутата Верховної ради України на

громадських засадах, не судима, зареєстрована та

проживала за адресою: АДРЕСА_1

засуджена: за ст.190 ч.4 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її власністю;

- за ст. 366 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточне покарання призначено у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, що є її особистою власністю, з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 2 роки.

Цим вироком постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_12 на користь потерпілих: ОСОБА_6 714 663, 00 грн.; ОСОБА_5 - 3 573 315, 00 грн.; ОСОБА_15 - 30352 500 грн.;

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_15 в частині стягнення з засудженого ОСОБА_12 3 787500,00 гривень по епізоду оформлення договору оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 залишено без розгляду.

Солідарно вироком стягнуто з засуджених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на користь потерпілого ОСОБА_15 2020000,00 грн., на користь потерпілої ОСОБА_7 1942132, 50 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

Вироком також стягнуто із засудженого ОСОБА_12 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві судові витрати в сумі 3657, 72 грн. з засудженої ОСОБА_132576 грн.

Згідно вироку, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вчинили шахрайство в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_13 також службове підроблення офіційного документу, за наступних обставин.

ОСОБА_12 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння шляхом шахрайства чужим майном - грошовими коштами, в травні 2006 року, більш точний час в ході досудового слідства не встановлений, перебуваючи в робочому кабінеті ОСОБА_15 по вул. Ластовського, 5 в м. Києві, дізнавшись, що останній має намір взяти в оренду земельну ділянку в м. Києві для будівництва торгівельно-розважального комплексу, ввів в оману ОСОБА_15 і повідомив останньому завідомо неправдиві відомості про те, що він знає громадян ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які являються орендарями земельної ділянки по АДРЕСА_5, і які не проти уступити право оренди земельної ділянки за 460 000 доларів США та запропонував ОСОБА_15 передати грошові кошти нібито для використання їх на зазначені вище цілі, не маючи намірів в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов'язання, знаючи наперед, що ОСОБА_18 та ОСОБА_19 просять за дані послуги лише 160 000 доларів США.

ОСОБА_15, будучи введеним в оману ОСОБА_12 щодо справжніх намірів останнього, який переконав його у ефективності своїх дій, сприймаючи наведені ним дані як правдиві, погодився на передачу грошових коштів та спрямування їх для забезпечення переуступки права оренди земельної ділянки по АДРЕСА_5, з подальшим будівництвом на ній торгівельно-розважального комплексу. В період з вересня 2006 року по березень 2007 року ОСОБА_15 в своєму робочому кабінеті по вул. Ластовського, 5 в м. Києві, добровільно передав останньому для вирішення питання переуступки права оренди земельної ділянки по АДРЕСА_5 з подальшим будівництвом на ній торгівельно-розважального комплексу грошові кошти в сумі 460 000 доларів США.

Отримавши від ОСОБА_15 на вирішення вищевказаного питання 460 000 доларів США, ОСОБА_12 передав ОСОБА_18 та ОСОБА_19 лише 128 000 доларів США, а решту грошових коштів у сумі 332 000 доларів США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом Національного Банку України складало 1 676 600,00 грн., шляхом зловживання довірою привласнив собі та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_15 матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.

ОСОБА_12, діючи повторно в період з вересня по жовтень 2006 року запропонував ОСОБА_15 купити корпоративні права ТОВ «Рів'єра» вартістю 1 100 000 доларів США та запропонував свої послуги по юридичному супроводу та оформленню договору оренди, в якому буде дозволено будівництво ресторану, СТО та заправки - ТОВ «Рів'єра» на земельній ділянці в АДРЕСА_6. При цьому, ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_15, що для повного вирішення даного питання йому необхідно передати грошові кошти в сумі 700 000 доларів США нібито для використання їх на зазначені вище цілі, заздалегідь не маючи намірів виконувати взяті на себе зобов'язання.

В період з грудня 2006 року по липень 2007 року ОСОБА_15 в своєму робочому кабінеті по вул. Ластовського, 5 в м. Києві, будучи введеним в оману ОСОБА_12 щодо його справжніх намірів, добровільно передав останньому для викупу корпоративних прав ТОВ «Рів'єра» вартістю 1 100 000 доларів США і надання послуг по юридичному супроводженню та оформленню договору оренди, в якому буде дозволено будівництво ресторану, СТО та заправки - ТОВ «Рів'єра», грошові кошти в сумі 700 000,00 доларів США.

ОСОБА_12, заволодівши шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_15, свої зобов'язання щодо оформлення договору оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_6 не виконав, отримані від ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 700 000 доларів США, привласнив собі та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_15 матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.

Крім того, ОСОБА_20, діючи повторно в січні 2007 року запропонував ОСОБА_15 оформити договір оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_7, при цьому ввів в оману ОСОБА_15, повідомивши йому, що він має можливість вирішити в Київській міській державній адміністрації питання щодо відведення вказаної ним земельної ділянки та може ефективно розмістити кошти шляхом використання їх для забезпечення підготовки і погодження проекту землевідводу; забезпечення підготовки проекту рішення Київської міської ради щодо укладання договору оренди земельної ділянки, забезпечення затвердження цього рішення КМДА та укладання договору оренди зазначеної земельної ділянки з метою подальшого будівництва та експлуатації торгівельно-офісного центру з автозаправним комплексом і отримання прибутків від цієї діяльності. При цьому, ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_15, шо для повного вирішення даного питання йому необхідно передати грошові кошти нібито для використання їх на зазначені вище цілі, не маючи намірів виконувати взяті на себе зобов'язання.

ОСОБА_15, будучи введеним в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_12, який переконав його у ефективності своїх дій, сприймаючи наведені дані як правдиві, 16.02.2007 добровільно погодився на передачу грошових коштів та спрямування їх для забезпечення укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_7. з подальшою орендою та будівництвом на ній і підписав меморандум про співпрацю та взаєморозуміння. Відповідно до умов зазначеного меморандуму, ОСОБА_12 прийняв на себе зобов'язання забезпечити підготовку та погодження проекту землевідводу, проекту рішення Київської міської ради про його затвердження та укладання договору оренди, а також укладання договору оренди даної земельної ділянки для подальшого будівництва та експлуатації житлових багатоповерхових будинків. ОСОБА_15 у свою чергу прийняв на себе зобов'язання в повному обсязі та своєчасно виплати ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 1, 200 000,00 доларів США. ОСОБА_12, продовжуючи вводити в оману ОСОБА_15 повідомив останньому завідомо неправдиві відомості, що для виконання ним його зобов'язань по реалізації зазначеного проекту, йому першочергово необхідні грошові кошти у сумі 1 000 000 доларів США.

Після цього, ОСОБА_15 16.02.2007 у своєму робочому кабінеті по вул. Ластовського, 5 в м. Києві, передав ОСОБА_12 для забезпечення укладення договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_7, грошові кошти в сумі 1 000 000,00 доларів США.

ОСОБА_12, заволодівши шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_15, свої зобов'язання щодо забезпечення укладення договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 не виконав та грошові кошти отримані від ОСОБА_15 в сумі 1 000 000 доларів США, що в еквіваленті станом на 16.02.2007 відповідно до офіційного курсу Національного Банку України складало 5 050 000,00 грн. не повернув, привласнив собі та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_15 матеріальну шкоду в особливо великому розмірі на зазначену суму.

Крім того, ОСОБА_12, в жовтні 2006 року запропонував ОСОБА_15 оформити договір оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_10, при цьому повідомивши йому, що він має можливість вирішити в Київській міській державній адміністрації питання щодо відведення вказаної ним земельної ділянки та може ефективно розмістити кошти, шляхом використання їх для забезпечення наступного: підготовки і погодження проекту землевідводу, забезпечення підготовки проекту рішення Київської міської ради щодо укладання договору оренди даної земельної ділянки, забезпечення затвердження цього рішення КМДА та укладання договору оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, з метою подальшого будівництва та експлуатації офісного центру з паркінгом та укріпленням ухилу над Парковою дорогою на ділянці від Паркового мосту до музичної естакади і отримання прибутків від цієї діяльності. При цьому, ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_15, що для повного вирішення даного питання йому необхідно передати грошові кошти.

ОСОБА_15, будучи введеним в оману ОСОБА_12 08.02.2007 добровільно погодився на передачу грошових коштів та спрямування їх для забезпечення укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_10, з подальшою орендою та будівництвом на ній і підписав меморандум про співпрацю і взаєморозуміння. Відповідно до умов зазначеного меморандуму, ОСОБА_12 прийняв на себе зобов'язання у термін до червня-липня 2007 року забезпечити підготовку та погодження проекту землевідводу, проекту рішення Київської міської ради про його затвердження та складання договору оренди, а також укладання договору оренди строком на 10 років земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_10 для подальшого будівництва та експлуатації офісного центру з паркінгом та укріпленням ухилу над Парковою дорогою на ділянці від Паркового мосту до музичної естакади. ОСОБА_15 у свою чергу зобов'язався в повному обсязі та своєчасно виплатити ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 2 000 000,00 доларів США.

В цей же день ОСОБА_15 у своєму робочому кабінеті по вул. Ластовського, 5 в м. Києві, будучи введеним в оману ОСОБА_12, щодо його справжніх намірів, добровільно передав останньому для забезпечення укладення договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_10, грошові кошти в сумі 1 100 000,00 доларів США.

ОСОБА_12, заволодівши шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_15, свої зобов'язання щодо забезпечення укладення договору оренди земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_10 не виконав та отримані від ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 1 100 000 доларів США, що станом на 08.02.2007 в еквіваленті, відповідно до офіційного курсу Національного Банку України, складало 5 555 000,00 грн. не повернув, привласнив собі та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_15 матеріальну шкоду в особливо великому розмірі на зазначену суму.

Крім того, ОСОБА_12, в 2007 року, запропонував ОСОБА_15 придбати у ДП «Новатор» розташованого в с. Маломолинці, Хмельницькому районі, Хмельницької області, потужності по виробництву спирту (викупу цілісного майнового комплексу підприємства, оформлення права власності та запуску заводу), обіцяючи оформити купівлю - продаж активів за 400 000 доларів США.

Після цього, ОСОБА_15 протягом листопада 2007 року у своєму робочому кабінеті по вул. Ластовського, 5 в м. Києві добровільно передав останньому для придбання у ДП «Новатор» потужностей по виробництву спирту, грошові кошти двома частинами в сумі 200 000,00 доларів США, шо в еквіваленті на листопад 2007 року, згідно з офіційним курсом Національного Банку України, складає 1 010 000,00 грн. та 1 000 000 грн., а всього загальну суму 2 010 000,00 грн.

Отримавши від ОСОБА_15 200 000 доларів США та 1 000 000 грн ОСОБА_12 вніс в актив товариства ДП «Новатор» лише 768 013 грн, а решту грошових коштів у сумі 1 241 987,00 грн. привласнив собі та розпорядився ними на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_12, діючи повторно та за попередньою змовою з ОСОБА_13 у березні 2007 року запропонували ОСОБА_15 за його грошові кошти придбати земельну ділянку по АДРЕСА_8 з подальшою забудовою будинку та їх продажем за 400 000 доларів США. Знаючи про те, що дана земельна ділянка належить ОСОБА_13 і з 16.08.2006 знаходиться в іпотеці.

Після цього. ОСОБА_15 в березні 2007 року у своєму робочому кабінеті по вул. Ластовського, 5 в м. Києві, будучи введеним в оману ОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо їх справжніх намірів, добровільно передав останнім для придбання земельної ділянки по АДРЕСА_8 з подальшою забудовою будинку та їх продажу грошові кошти в сумі 400 000,00 доларів США.

ОСОБА_12 та ОСОБА_12, заволодівши шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_15, свої зобов'язання щодо придбання земельної ділянки по АДРЕСА_8 з подальшою забудовою будинку та їх продажу не виконали, отримані від ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 400 000 доларів США, не повернули, привласнили собі та розпорядилися ними на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_12 та ОСОБА_12, діючи повторно за попередньою змовою групою осіб, у період часу з лютого 2009 року по квітень 2009 року під виглядом придбання квартири для ОСОБА_7 за вигідною ціною в житловому комплексі «Тріумф», розташованому по АДРЕСА_11, заволоділи грошовими коштами останньої в сумі 267 000 доларів США. Так, в січні 2009 року ОСОБА_12 та ОСОБА_13, дізнавшись про те, що ОСОБА_7, яка проживала з ними по сусідству в будинку АДРЕСА_1 та з якою вони підтримували дружні стосунки, має намір придбати квартиру, повідомили їй завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_12 має можливість вирішити в Київській міській державній адміністрації питання щодо придбання квартири в житловому комплексі «Тріумф» за ціною значно нижчою від ринкових, а саме за 217 000 доларів США, заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання.

ОСОБА_7, будучи введена в оману ОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо справжніх намірів останніх, які переконали її у ефективності своїх дій, та сприймаючи наведені дані як правдиві, на початку лютого 2009 року в приміщенні ТОВ «Альянс Шатро» по вул. Мечникова, 10/2, кв. 26 в м. Києві передала ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у якості завдатку для забезпечення укладення договору купівлі-продажу квартири в ЖК «Тріумф» грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, що в еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного Банку України становило 385 000,00 грн. ОСОБА_13 та ОСОБА_12 зі своєї сторони прийняли на себе зобов'язання придбати для ОСОБА_7 квартиру у зазначеному будинку і для створення враження у ОСОБА_7 правдивості своїх намірів, та з метою створення умов для заволодіння в подальшому шахрайським шляхом всієї суми у розмірі 217 000 доларів США, що належать ОСОБА_7, ОСОБА_12 надав останній розписку про отримання переданих йому грошових коштів.

Після цього, ОСОБА_7 на початку березня 2009 року, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_13 та ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1. будучи введеною в оману останніми щодо їх справжніх намірів укласти для неї договір купівлі-продажу квартири в ЖК «Тріумф», передала їм грошові кошти в сумі 167 000 доларів США, що в еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного Банку України складало 1 285 900,00 грн. Для створення враження у ОСОБА_7 правдивості своїх намірів, ОСОБА_12 надав останній розписку про отримання переданих йому грошових коштів.

Після цього у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 виник злочинний умисел на подальше заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_7 під приводом купівлі-продажу квартири в ЖК «Тріумф». З цією метою ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повідомили ОСОБА_7 завідомо неправдиві відомості, а саме те, що для виконання ними зобов'язань щодо укладення для неї договору купівлі-продажу квартири в ЖК «Тріумф» грошових коштів в сумі 217 000,00 доларів США недостатньо і що для реалізації зазначеного їм додатково необхідно передати 50 000,00 доларів США. ОСОБА_7, будучи введеною в оману щодо реальних намірів ОСОБА_13 та ОСОБА_12 17.04.2009 перебуваючи в приміщенні ТОВ «Альянс Шатро» по вул. Мечникова, 10/2, кв. 26, добровільно передала останнім, для придбання їй квартири в ЖК «Тріумф», грошові кошти в сумі 50 000,00 доларів США, що в еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного Банку України, становило 385 000,00 грн. У подальшому, ОСОБА_13 та ОСОБА_12, олодівши шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_7, ї зобов'язання щодо укладення для неї договору купівлі-продажу квартири в ЖК Тріумф» не виконали та грошові кошти отримані від ОСОБА_7 на загальну суму 055 900,00 грн, що являється особливо великими розміром, не повернули, а використали їх особистих цілях.

Крім того, ОСОБА_12, діючи повторно, 16.03.2011, перебуваючи по вул. Ластовського, 5 в м. Києві, з метою заволодіння грошовими коштами в особливо великих ззмірах, будучи знайомим з ОСОБА_5 та користуючись його довірою, шляхом обману, зпросив в нього в борг 450 000 доларів США, що в еквіваленті відповідно до офіційного :урсу Національного Банку України становило 3 573 315,00 грн, обіцяючи повернути борг до 30 квітня 2011 року, заздалегідь не збираючись цього робити. Будучи введеним в оману, ОСОБА_5 в цей же день передав ОСОБА_12 450 000 доларів США, які ОСОБА_12 не повернув, розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_5 матеріальну Шкоду в особливо великих розмірах на зазначену суму.

Крім того, ОСОБА_12, діючи повторно 16.03.2011, перебуваючи по вул. Ластовського, 5 в м. Києві, з метою заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, знаючи ОСОБА_6 та користуючись його довірою, шляхом обману, попросив у нього в борг 90 000 доларів США, що в еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного Банку України становило 714 663,00 грн, обіцяючи повернути борг до 30 квітня 2011 року, заздалегідь не вбираючись цього робити. Будучи введеним в оману ОСОБА_6 в цей же день передав ОСОБА_12 90 000 доларів США, які ОСОБА_12 не повернув, розпорядився ними на іаласний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_6 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

Наряду із зазначеним, ОСОБА_13, будучи директором суб'єкта господарської діяльності - ТОВ «Рекламна агенція «РА» (код за СДРПОУ 32776487), являючись службовою особою, з метою одержання кредиту в сумі 170 000 доларів США у відділенні № 20 КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль», який ОСОБА_13 мала на меті використати для придбання житла на вторинному ринку нерухомості, вчинила службове підроблення.

Так, ОСОБА_13 з метою надання завідомо неправдивої інформації для одержання кредиту в сумі 170 000 доларів США у відділенні № 20 КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль» для придбання житла на вторинному ринку нерухомості, знаючи, що для отримання кредиту необхідно надати довідку про доходи отримані нею на посаді директора ТОВ «Рекламна агенція «РА» в період з грудня 2006 року по травень 2007 року, при невстановлених досудовим слідством обставинах особисто склала та в подальшому підписала і завірила відбитком печатки ТОВ «Рекламна агенція «РА» довідку про доходи для одержання кредиту вих. № 7/6 від 21.06.2007. При цьому, в довідку про доходи для одержання кредиту ОСОБА_13 внесла завідомо неправдиві відомості про те, що вона працює за сумісництвом у ТОВ «Рекламна Агенці «РА» на посаді директора і її заробітна платня за період з грудня 2006 року по березень 2007 року складала 4 800,00 грн. на місяць, а з квітня по травень 2007 року складала 5 500,00 грн, тобто разом 30 200 грн.

25.06.2007 ОСОБА_13 з метою одержання кредиту, надала до відділення № 20 КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль», розташованому по вул. Прорізна, 3 в м. Києві, довідку про доходи вих. № 7/6 від 21.06.2007, до якої було внесено завідомо неправдиві відомості, а також інші документи, необхідні для отримання кредиту.

На підставі наданих ОСОБА_13 документів, куди входила і підроблена довідка про її доходи, кредитним комітетом КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль» був зроблений висновок про можливість надання ОСОБА_13 кредиту в сумі 170 000 доларів США.

04.07.2007 ОСОБА_13 уклала з КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль» відділенн№ 20 кредитний договір № 014/1179/74/1382 про надання кредиту строком на 240 місяців з 04.07.2007 по 04.07.2027 р. за яким отримала кредит в сумі 170 000 доларів США який використала за цільовим призначенням.

В апеляції зі змінами прокурор, який приймав участь в суді першої інстанції просить вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року скасувати в частині виправдання ОСОБА_12 за ч.4 ст. 190 КК України по епізоду заволодіння грошима ОСОБА_15 щодо оформлення договору оренди на земельну ділянку розташованої за адресою: АДРЕСА_4, та в частині призначення покарання ОСОБА_13

Прокурор просить постановити новий вирок, в якому в мотивувальній частині зазначити, що суд кваліфікує дії засуджених за ч.4 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

ОСОБА_12 визнати винним за ч.4 ст.190 КК України по епізоду заволодіння грошовими коштами ОСОБА_15 при оформленні договору оренди на земельну ділянку розташованої за адресою: АДРЕСА_4 та призначити покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_13 визнати винною за ч.4 ст. 190, ч.1 ст.366 КК України та призначити покарання:

- за ч. 4 ст. 190 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 1 ст. 366 КК України - 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки.

На підставі п. 2 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_13 від призначеного покарання за ч.1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строку давності.

В обґрунтуванні апеляційних вимог прокурор вказує на те, що суд в мотивувальній та резолютивній частині вироку. визнає ОСОБА_12 винною та призначає їй покарання за ч.1 ст.366 КК України, проте не звертає уваги на те, що строки давності за ч.1 ст.366 КК України закінчились. Також посилається, що суд при виправдання ОСОБА_12 по епізоду заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_15 щодо оформлення договору оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4, в основу рішення поклав неправдиві показання засудженого ОСОБА_12, проте, не давши при цьому належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_15, показанням потерпілого ОСОБА_5, меморандуму про співробітництво та взаєморозуміння між ОСОБА_15 та ОСОБА_12, оригіналу кадастрової справи Д -2632 на земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_4, іншим доказам.

Крім того вказує, що суд призначаючи покарання ОСОБА_13 за ч.4 ст.190 КК України не врахував, що злочин інкримінований ОСОБА_13 за ч.4 ст. 190 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких. Судом не було також враховано, і те що сума завданих збитків потерпілим не відшкодована, під час досудового та судового слідства ОСОБА_13 не намагалася відшкодувати збитки. Крім того, ОСОБА_13 вину у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 366, ч.4 ст.190 КК України не визнала.

Також апелянт зазначає, що суд посилаючись у вироку на відповідні статті кримінального кодексу України не вказує повну кваліфікацію дій ОСОБА_12 та ОСОБА_13 із зазначенням всіх кваліфікуючих ознак.

В апеляції потерпілі та їх представники просять скасувати вирок районного суду та постановити новий вирок яким ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, по всім епізодам обвинувачення, та призначити йому покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_13 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст.190 КК України та призначити їй покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є її особистою власністю та визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 366 КК України та призначити їй покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 3 роки. В обґрунтуванні апеляції посилаються на невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочинів та особам засуджених. Суд призначаючи міру покарання ОСОБА_12 і ОСОБА_13 не врахував суспільну небезпеку скоєного злочину та призначив їм надто м'яке покарання, яке суперечить тяжкості скоєних злочинів.

В апеляції захисник ОСОБА_14, який діє в інтересах засудженої ОСОБА_13 просить вирок скасувати як незаконний, а кримінальну справу закрити на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України (1960 року) за відсутністю в її діях складу злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст.366 КК України. Захисник вважає, що вирок районного суду не відповідає фактичним обставинам справи, винесений однобічно та упереджено, з порушенням норм кримінального та кримінально-процесуального закону. В обґрунтуванні апеляції посилається, що судом не були допитані всі необхідні свідки, не були витребувані і досліджені необхідні документи та інші докази для підтвердження та спростування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Захисник вказує, що суд проігнорував обставини зміни показань потерпілих, нечіткі та непослідовні покази свідків, також суд не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_13 з'являється в показах потерпілих тільки через півроку після початку досудового слідства, судом не було з'ясовано обставини заволодіння коштами ОСОБА_24 Захисникзазначає, що суд при винесенні обвинувального вироку взяв до уваги лише показання потерпілих при цьому проігнорував показання засуджених, порушив право ОСОБА_13, на захист, так як відмови в задоволенні ряду клопотань. Захисник переконаний в порушенні судом таємниці наради суддів, оскільки переконаний внеможливості написання вироку за такий короткий термін, близько доби.

В апеляції засуджений ОСОБА_12 просить вирок скасувати, а кримінальну справу закрити на підставі п.2 ч. 1 ст.6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину. В обґрунтуванні апеляційних вимог посилається на однобічність та неповноту досудового, судового слідства: не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові докази та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого. Також вказує на те, що судом не були досліджені обставини зазначені в ухвалі суду, якою повернуто справу на додаткове розслідування. Посилається, що вирок суду постановлений в порушенні вимог кримінально-процесуального закону (порушено право на захист, порушено таємницю наради суддів)..

В апеляції захисник ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_12 просить вирок скасувати, а кримінальну справу закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України, за відсутністю в діях підзахисного складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. Вказує на те, що вирок суду є необґрунтованим, незаконним, однобічним з порушенням вимог законодавства.

Захисник вважає, що всі докази у справ свідчать про цивільно-правовий характер стосунків між ОСОБА_12 та потерпілими. Також зазначає, що суд не взяв до уваги, що всі бізнес-проекти, які пропонував ОСОБА_12 ОСОБА_15, перевірялись ОСОБА_5 та юристами і тільки після їх позитивних висновків ОСОБА_15 приймав рішення. Контролером реалізації всіх бізнес - проектів також займався ОСОБА_5, про що свідчить документи по всім об'єктам та фінансові звірки між ОСОБА_5 та ОСОБА_12

Крім того захисник посилається на те, що суд при призначенні покарання не врахував особу ОСОБА_12, а саме те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується має постійне місце реєстрації, виховує двох неповнолітніх дітей. Також згідно довідок, які знаходяться в матеріалах справи страждає на ішемічну хворобу серця, гіпертонію та інші хронічні захворювання.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілих та прокурора захисних ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_13, посилаючись на необґрунтованість поданих апеляцій просить відмовити в їх задоволеннях.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, засуджений ОСОБА_12 просить залишити її без задоволення

В запереченнях потерпілі на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 просять її залишити без задоволення посилаючись на необґрунтованість поданої апеляції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав власну апеляцію та частково - апеляцію потерпілих та їх представників, заперечив проти задоволення апеляцій захисників та засудженого ОСОБА_12, потерпілих та їх представників, які підтримали власну апеляцію та прокурора, заперечивши вимоги апеляцій засудженого ОСОБА_12 та захисників, пояснення засуджених та їх захисників, які заперечували проти апеляції прокурора, потерпілих та їх представників, провівши судове слідство в частині допиту засуджених, потерпілих та часткового дослідження матеріалів кримінальної справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засуджених, колегія суддів дійшла наступних висновків

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини засуджених у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, за обставин, викладених у вироку, є слушними, оскільки підтверджуються зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в суді першої інстанції доказами, в їх сукупності, як і винність ОСОБА_13 за ст. 366 ч.1 КК України.

Так, вина ОСОБА_12 у вчиненні шахрайства по епізоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_15 за отримання земельної ділянки по АДРЕСА_5 підтверджується: показами потерпілого ОСОБА_15, за якими у середині 2006 року ОСОБА_12 видаючи себе за реального власника земельної ділянки по АДРЕСА_5 запропонував йому переоформити в оренду вказану земельну ділянку, повідомивши, що для громадяни ОСОБА_18 та ОСОБА_19, на яких формально було оформлено право оренди землі та право забудови і які відмовляться від своїх прав, необхідно буде передати 460 000 доларів США. Повіривши у реальність пропозиції він, потерпілий, в період з вересня 2006 по березень 2007 року на своєму робочому місці по вул. Ластовського, 5 в м. Києві передав ОСОБА_12 460 000 доларів США. Пізніше, до нього звернулися громадяни ОСОБА_19 та повідомили, що ОСОБА_12 не має ніякого відношення до земельної ділянки, за переоформлення прав на земельну ділянку та будівлю передав їм лише 128 000 доларів США із обіцяних 160 000 доларів США. За цих обстави він, потерпілий, змушений був доплатити громадянам ОСОБА_19 32 000 доларів США, так як без цього не можливо було вирішити питання підключення комунікації до будинку;

показами свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_18, за якими право забудови земельної ділянки по АДРЕСА_5 було отримано ОСОБА_18 в 2005 році. ОСОБА_12, з яким вони познайомились в кінці 2005 року, запропонував їм профінансувати будівництво торгівельного комплексу та висловив пропозицію відступити йому права на оренду земельної ділянки за 160 000 доларів США, які вони можуть вкласти в будівництво як свою частку та будуть виступати замовником будівництва (ОСОБА_18). Було домовлено, що будівництво буде здійснено ТОВ «КБП Укрбудекспо» та буде закінчено до осені 2007 року. Із обіцяних коштів ОСОБА_12 передав їм лише 128 000 доларів США, а до осені 2008 року будівництво було лише розпочато зведенням фундаменту та паркану. При цьому ОСОБА_13 відповідав їм, що не вистачає коштів та прохав про їх домовленості ні з ким не розмовляти, всі питання вирішувати з ним. Восени 2009 року вони, свідки, познайомились з ОСОБА_5 як з представником інвестора та почали з ним співпрацювати в питаннях будівництва та оренди земельної ділянки, а на початку 2011 році повідомили ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_12 не розрахувався з ними. При зустрічі з ОСОБА_5 та ОСОБА_15 вони повідомили про борги ОСОБА_12 перед ними, після чого ОСОБА_15 доплатив їм 32 000 доларів США., а вони в свою чергу дізнались, що ОСОБА_12 отримав від ОСОБА_15 за право викупу оренди земельної ділянки 460 000 доларів США.;

показами свідка ОСОБА_5, за якими він на прохання ОСОБА_15 влітку 2006 року їздив оглядати земельну ділянку по провулку Цукровому в м. Києві, оскільки ОСОБА_12 повідомив потерпілому про можливість переоформлення оренди вказаної земельної ділянки з його, засудженого, друзів на ОСОБА_15 за 460 000 доларів США. за умови, що буде укладено інвестиційну угоду, за якої замовником будівництва виступить ОСОБА_18, забудовником буде компанія ОСОБА_12, а інвестором - ОСОБА_15 Вказані кошти були передані потерпілим ОСОБА_12, але в 2011 році під час підключення комунікацій до будинку ОСОБА_18 відмовилась підписувати необхідні документи та повідомила, що ОСОБА_12 з нею розрахувався не повністю, передав лише 128 000 доларів США з 160 000 обіцяних, до земельної ділянки засуджений не має ніякого відношення та між ними немає ніяких дружніх стосунків.

Суд першої інстанції зазначені докази визнав за достовірні, такими, що підтверджують вину ОСОБА_12 у вчиненні шахрайства, та цілком обґрунтовано відхилив доводи засудженого про те, що даний епізод є лише бізнес проектом, в якому він не отримав відповідних дивідентів, оскільки наведені вище докази, зокрема покази свідків ОСОБА_18, вказують на обман засудженого як по відношенню до них, так і по відношенню до потерпілого. При цьому суд першої інстанції досить ретельно мотивував свої висновки щодо доводів засудженого про неможливість виконання угоди з потерпілим з огляду на поведінку та дії гр.. ОСОБА_25 та ТОВ «КБП Укрбудекспо».

Підтверджена в судовому засіданні і вина ОСОБА_12 у заволодінні коштами потерпілого ОСОБА_15 по епізоду придбання корпоративних прав ТОВ «Рівєра». Зокрема, доказами цього є:

покази потерпілого ОСОБА_15, за якими ОСОБА_12, видаючи себе за добре знайомого головного равіна м. Києва та знайомства того з бувшими власниками ТОВ «Рівєра» запропонував потерпілому придбати корпоративні права товариства за 1 100 000 доларів США, які ОСОБА_15 передав ОСОБА_12 через ОСОБА_5, та погодився, довіряючи ОСОБА_12, на його послуги по юридичному супроводженню даної угоди та оформленню технічної документації по оренді земельної ділянки по АДРЕСА_6 з правом будівництва ресторану, СТО та заправки. За ці послуги ОСОБА_12 запросив 700 000 доларів США, які він, потерпілий, передав засудженому трьома частинами: у грудні 2006 року - 250 000 доларів США; у березні 2007- 250 000 доларів США та у липні 2007 року - 200 000 доларів США. Гроші передавались у службовому кабінеті потерпілого по вул. Ластовського, 5 в м. Києві в присутності ОСОБА_5 Свої зобов'язання по оформленню земельної ділянки ОСОБА_12 не виконав, отримані кошти не повернув, ніяких домовленостей про те, що частину отриманих від потерпілого коштів ОСОБА_12 потратить на свої потреби між ними не було. Оформленням договору оренди земельної ділянки займався ОСОБА_26 та інші співробітники потерпілого;

показами свідка ОСОБА_5, який підтвердив покази потерпілого ОСОБА_15, зокрема щодо передачі ОСОБА_12 700 000 доларів США, та обставин оформлення договору оренди земельної ділянки ОСОБА_26;

показами свідка ОСОБА_26, за якими потерпілий ОСОБА_15 у в кінці 2006 року познайомив його з ОСОБА_12 як з діловим партнером та чоловіком колишньої співробітниці - ОСОБА_13 Він, свідок, був присутнім при зустрічах потерпілого з ОСОБА_13, на яких останній пропонував тому різні бізнес-проекти по оформленню в оренду земельних ділянок з подальшою їх забудовою. В кінці 2008 року він дізнався від потерпілого про те, що ОСОБА_12 не виконав своїх зобов'язань по оформленню договорів оренди земельних ділянок, а тому він, свідок, на прохання ОСОБА_15 став займатись оформленням договору оренди земельної ділянки для ТОВ «Рівєра».

Дані покази обґрунтовано визнані судом першої інстанції доказами вини шахрайства ОСОБА_12, оскільки вони узгоджені між собою, є послідовними, підтверджуються документами по оформленню договору оренди, який був укладений в 2009 році, а не в обіцяний ОСОБА_12 строк - березень 2007 року, тоді як доводи засудженого про неможливість виконання зобов'язань по оформленню договору оренди із-за невиконання, в свою чергу, зобов'язань громадянином ОСОБА_24 перед ним, засудженим, з цього ж питання, який отримав від засудженого 300 000 доларів та обіцяв сприяти у оформленні договору оренди земельної ділянки, вірно були визнані такими, що не викликають довіри.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на те, що меморандум між засудженим та ОСОБА_24 про співпрацю по оформленню земельної ділянки по АДРЕСА_6 датований 29.12. 2006 року, тобто до підписання аналогічного меморандуму між ОСОБА_12 та потерпілим ОСОБА_15 За цих умов ОСОБА_12 не міг передати ОСОБА_24 кошти, не отримавши їх від ОСОБА_15 Крім цього в протоколі допиту в якості свідка ОСОБА_24, останній поясняв, що ОСОБА_12 звернувся до нього про допомогу в оформленні зазначеної земельної ділянки після того, як в нього виникли певні проблеми, при цьому стверджував, що надає йому власні кошти, будь яких комерційних проектів з потерпілим ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_6 він, ОСОБА_24, не мав (знайомство з останнім заперечували і зазначені потерпілі). Всього ж від ОСОБА_12 на оформлення двох земельних ділянок по АДРЕСА_6 для ТОВ «Рівєра», та по вул. Героїв Дніпра для ТОВ «САН -2000» він отримав 2 400 000 доларів США.

Вина ОСОБА_12 у заволодінні коштами потерпілого ОСОБА_15 по епізоду оформлення земельної ділянки по АДРЕСА_10 та по АДРЕСА_7 підтверджена :

показами потерпілого ОСОБА_15, за якими ОСОБА_12 в жовтні 2006 року запропонував йому оформити оренду земельної ділянки по АДРЕСА_10 з можливістю подальшої забудови багатоповерховим будинком, вартістю 2 000 000 доларів США На виконання даної домовленості між засудженим та його, потерпілого, донькою 06.02.2007 року було укладено меморандум про співпрацю та цього ж дня в присутності ОСОБА_5, ОСОБА_26 було передано засудженому 1 000 000 доларів США, а 16.02.2007 року було укладено подібний меморандум про співпрацю по оформленню земельної ділянки на АДРЕСА_7 та в присутності знову ж таки ОСОБА_5 та ОСОБА_26 було передано ОСОБА_12 1 000 000 доларів США., із 1 200 000 доларів, передбачених меморандумом. Взятих на себе зобов'язань засуджений не виконав.;

показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_26, які підтвердили пояснення ОСОБА_15 щодо укладання меморандумів між потерпілим та засудженим. Та обставини передачі грошових коштів;

даними меморандумів про співпрацю по оформленню вказаних земельних ділянок, відповідно, від 06.02.2007 року та від 16.02.2007 року, за якими договір про оренду земельної ділянки поАДРЕСА_10 повинен був готовий до липня 2007 року, а договір про оренду земельної ділянки по проспекту Перемоги - ОСОБА_12 повинен був надати до травня 2007 року;

даними судово-почеркознавчої експертизи підписів на меморандумах, які належать засудженому;

даними розписки ОСОБА_12 від 20.08.2009 року про отримання коштів від потерпілого ОСОБА_15

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_12 у даних епізодах, за встановлених судом обставин вчинення злочину, на переконання колегії суддів відповідає фактичним обставинам справи, так як підтверджується дослідженими судом доказами в їх сукупності, тоді як доводи засудженого про неможливість виконання своїх зобов'язань із-за обману його громадянином ОСОБА_24 є непереконливими, оскільки не підтверджуються зібраними у справі доказами та спростовуються як показами потерпілого, свідків ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_24 (останній не вказував, що ОСОБА_13 звертався до нього з проханням допомогти в оформленні саме цих земельних ділянок), так і даними меморандуму між ОСОБА_24 та засудженим від 02.02.2007 року, предметом якого була співпраця по оформленню земельної ділянки але за іншою адресою - АДРЕСА_9.

Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_12 у вчиненні шахрайства при придбанні ОСОБА_15 у ДП «Новатор» потужностей по виробництву спирту. Доказами цього є:

покази потерпілого ОСОБА_15, за якими пропозиція придбати вказаний об'єкт надійшла від ОСОБА_12 в середині 2007 року з переконаннями в короткий термін запустити виробництво та отримувати прибуток приблизно 30 000 доларів США в місяць. При цьому потерпілому необхідно було передати ОСОБА_12 для викупу майнового комплексу, оформленню права власності та запуску виробництва лише 400 000 доларів США, які необхідно було внести в статутний фонд ТОВ «Рекламна агенція «РА», власником якого була ОСОБА_13, для подальшого оформлення підприємства, яке брав на себе засуджений. Вказані кошти потерпілий передав засудженому у своєму кабінеті по вул. Ластовського, 5 в присутності ОСОБА_5 двома частинами: на початку листопада 2007 року - 200 000 доларів США, в кінці листопада - 1 000 000 гривень, що відповідало 200 000 доларам США. У 2009 році йому, потерпілому, стало відомо, що ОСОБА_12 до статутного фонду ТОВ «Агенція «РА» вніс лише 768 013 гривень та не оформив права власності на підприємство, не запустив виробництво;

показами ОСОБА_5, який підтвердив факт передачі потерпілим коштів засудженому для придбання виробництва спирту в Хмельницькій області та зазначив, що вказане підприємство не було оформлено до 2011 року та виробництво спирту не було налагоджено. У 2009 році він, свідок, був призначений директором ТОВ «Рекламне агенства «РА» та виявив факт внесення на рахунки товариства лише 768 013 гривень в якості статутного фонду, які були спрямовані через біржу для купівлі ДП «Новатор»;

даними реєстру платежів ТОВ «Рекламна агенція «РА» та документів товарної біржі «Подільська», які містять дані про перерахування вказаних коштів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на досліджених судом матеріалах справи, тоді як доводи засудженого про використання отриманих від ОСОБА_15 коштів в сумі 400 000 доларів США лише на виконання взятих на себе зобов'язань не підтверджується жодними доказами.

Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо винності засуджених у вчиненні шахрайства вчиненому в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб по факту заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_7 в сумі 267 000 доларів США. Такий висновок підтверджується показами потерпілої ОСОБА_7, які остання надала як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду кримінальної справи, за якими засуджені, її сусіди, які справляли враження заможніх людей, дізнавшись у січні 2009 року про її бажання придбати квартиру, стали наполегливо пропонувати їй свої послуги по придбанню для неї квартири за зниженою ціною, зокрема в житловому масиві «Тріумф». Повіривши у правдивість намірів останніх, вона у лютому 2009 року в присутності сина та бухгалтера ОСОБА_28 передала ОСОБА_12 50 000 доларів США , про що останній написав їй розписку, а в березні 2009 року будучи в квартирі засуджених по АДРЕСА_1 під розписку передала ОСОБА_12 в присутності свого сина 167 000 доларів США. Пізніше вона на пропозицію ОСОБА_12 їздила на вул. Звіринецьку, 59 та разом з сином, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, яка говорила, що також має намір придбати квартиру в цьому будинку, переглядали квартири в ЖК «Тріумф». За деякий час вона передала ОСОБА_12 ще 50 000 доларів США. Згодом у квітні 2009 року у приватного нотаріуса на пропозицію засуджених між нею та ОСОБА_12 було оформлено договір позики на 267 000 доларів США, при цьому вона повернула ОСОБА_12 розписки про раніше передані кошти. Засуджені протягом півроку стверджували, що вона отримає квартиру, а потім почали уникати зустрічей з нею, коштів не повернули. Лише у 2001 році під час перебування у лікарні на її прохання ОСОБА_13 повернула їй частину з раніше отриманих коштів на придбання квартири.

Також вина засуджених за цим епізодом, зокрема, про обставини передачі грошових коштів потерпілою для придбання саме квартири, підтверджується: показами свідка ОСОБА_28, бухгалтера ТОВ «Альянс Шатро», керівником якого була ОСОБА_7, в присутності якої ОСОБА_7 передавала в приміщенні офісу кошти ОСОБА_12, та з мобільного телефону якої ОСОБА_7 намагалась додзвонитися до ОСОБА_12, оскільки ті на її дзвінки з власного телефону не відповідали, квартиру для останньої не придбали;

показами свідка ОСОБА_29, сина потерпілої, за показами якого під час розмов з потерпілою щодо придбання квартири ОСОБА_13 переконувала, що квартиру можна буде придбати за ціною, значно нижчою від ринкової, оскільки у її чоловіка є впливові зв'язки в Київській міській державні адміністрації. В його присутності в офісі ТОВ «Альянс Шатро» мати передавала ОСОБА_12 50 000 доларів США, пізніше 167 000 доларів США - в квартирі ОСОБА_12, при цьому писалися розписки. На пропозицію ОСОБА_12 він їздив з матір'ю до ЖК «Тріумф» на оглядини кварти, при цьому ОСОБА_13 та ОСОБА_12 представляли людей, які також ходили по будинку як покупців квартир та чиновників КМДА. Після цих оглядин ОСОБА_13 запропонував доплатити ще 50 000 доларів США, що було зроблено в офісі матері. На прохання ОСОБА_12 між ним та потерпілою було укладено посвідчений нотаріусом договір позик, при цьому мати повернула ОСОБА_12 раніше отримані розписки. Після цього ОСОБА_12 стали говорити про різні перешкоди у оформлені квартири та стали уникати зустрічей з потерпілою, квартири для неї не придбали, кошти не повернули, стали навіть погрожувати;

показами ОСОБА_30, нотаріуса, який посвідчив договір позики від 17.04.2009 року, за якими свідок зрозуміла, що перед укладенням даного договору ОСОБА_7 були передані ОСОБА_12 кошти на придбання нерухомості. Після підписання договору потерпіла передала ОСОБА_12 розписки;

даними договору безвідсоткової позики від 17.04.2009 року, за якими ОСОБА_12 повинен був повернути позику через 4 дні після підписання договору, чого ним не було зроблено, та даними розписок потерпілої про отримання від ОСОБА_13 25.08.2011р. та 23.08.2011р., відповідно, 1400 та 14 375 доларів США у відшкодування раніше отриманих коштів на придбання квартири.

Дослідивши вказані докази суд першої інстанції дійшов правильного висновку, визнавши їх достовірними, та відхилив пояснення засуджених про те, що гроші у потерпілої були отримані лише як безвідсоткова позика та не були повернуті ними із-за скрутного становища, оскільки останні належним нічим не підтверджуються та є голослівними.

Знайшла своє підтвердження і вина засуджених у шахрайстві щодо потерпілого ОСОБА_15 у випадку заволодіння 400 000 доларами США під виглядом придбання земельної ділянки по АДРЕСА_8. Зокрема, доказами цього є: покази потерпілого ОСОБА_15, за якими придбати вказану земельну ділянку йому запропонували засуджені разом, при цьому саме ОСОБА_13 переконувала його в тому, що купівля земельної ділянки та будівництво будинку на ній обійдеться потерпілому у 500 000 доларів США, а за деякий час ОСОБА_12 повідомив йому, що він перерахував всі витрати і цей проект буде коштувати потерпілому лише 400 000 доларів США. Погодившись на ці умови, він у березні 2007 року в присутності ОСОБА_5 передав ОСОБА_12 зазначену суму, але згодом дізнався, що вказана земельна ділянка з 2006 року належить ОСОБА_13 та знаходиться під іпотекою, була переоформлена на іншу особу. Пізніше, коли ОСОБА_12 на його вимогу в присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_26 писав розписку про одержані від нього кошти, вказана сума була включена в загальну суму - 2 500 000 доларів США;

показами свідків ОСОБА_5, за якими ОСОБА_13 у березні 2007 року цікавилась можливістю позичити кошти у ОСОБА_15 для придбання у власність земельної ділянки в смт Козина та того ж місяця звернулась до потерпілого з цим питанням. ОСОБА_15 погодився на пропозицію ОСОБА_13 але гроші в сумі 400 000 доларів США передавав ОСОБА_12, так як уже мав з ним певні фінансові стосунки;

показами свідка ОСОБА_26, за якими під час написання ОСОБА_12 розписки про отримані у потерпілого грошові кошти сума в 400 000 доларів США за земельну ділянку та будівництва на ній будинку в смт Козин увійшла в загальну суму - 2 500 000 доларів США;

даними державного акту серії ЯЕ № 613609 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_8, за якими вказана земельна на час звернення ОСОБА_13 до ОСОБА_15 з проханням позичити гроші для придбання земельної ділянки та будівництва на ній будинку вже належала на праві власності ОСОБА_13 згідно договору купівлі-продажу від 16.08.2006 р.;

даними витягу з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна за якими земельна ділянка по АДРЕСА_8 перебувала в іпотеці з 16.08.2006 року;

даними розписки від 20.08.2009 року, в якій ОСОБА_12 вказує, що отримав від ОСОБА_15 2 500 000 доларів США на строк до 31.08 2010 року.

Дослідивши вказані докази суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх допустимими та належними, та, відповідно, не погодився з доводами засуджених щодо непричетності ОСОБА_13 до отримання вказаних коштів від ОСОБА_15 та щодо отримання ОСОБА_12 лише 200 000 доларів США, оскільки ці їх покази ніякими іншими доказами не підтверджені.

Обґрунтованими вважає колегія суддів висновки суду першої інстанції щодо вини ОСОБА_12 у шахрайському заволодінні коштами потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки такі висновки підтверджуються показами як самих потерпілих, так і частковими показами засудженого.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_5 показав, що 16 березня 2011 в приміщенні офісу по вул. Ластовського, 5 в м. Києві року на прохання ОСОБА_12 позичити до 30 квітня 2011 року 540 000 доларів США, які ніби то потрібні йому для погашення боргу перед ОСОБА_15, позичив тому 450 000 доларів США. При цьому засуджений написав йому відповідну розписку, а ще 90 000 доларів США він рекомендував ОСОБА_12 позичити у ОСОБА_6 Останній, будучи в офісі, позичив засудженому вказані кошти про що було виготовлено відповідну розписку. У визначений розпискою строк засуджений борг не повернув, пославшись на відсутність у нього коштів, а коли ж він, потерпілий поцікавився у ОСОБА_15 чи повертав ОСОБА_12 йому борг, то отримав негативну відповідь.

З показів потерпілого ОСОБА_6 встановлено, що на прохання ОСОБА_5 він у березні 2011 року будучи в приміщенні офісу позичив ОСОБА_12 90 000 доларів США , які той мав ніби то повернути як борг ОСОБА_15 ОСОБА_5 також того дня позичив засудженому грошові кошти. Про отримані гроші засудженим була написана розписка, але у зазначений в ній строк ОСОБА_12 борг не повернув. З дружиною ОСОБА_12 - ОСОБА_13 він був добре знайомий, раніше працював разом з нею та з ОСОБА_15 у банку «Аваль».

Також вина ОСОБА_12 в цьому епізоді підтверджується: показами ОСОБА_15, який підтвердив, що у травні 2011 року до нього звертались ОСОБА_5 та ОСОБА_6, цікавились чи повертав йому ОСОБА_12 у березні місяці борг, на що він відповів негативно, після чого дізнався про надання ними засудженому в борг відповідно 450 000 та 90 000 доларів США.;

даними розписок про отримання ОСОБА_12 у борг від ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відповідно, 450 000 та 90 000 доларів США;

даними судово-почеркознавчої експертизи № 355\тдд від 25.11.2011 року, яка підтвердила належність підпису на розписках засудженому ОСОБА_12

Сам ОСОБА_12 не заперечував факт написання розписок потерпілим, тоді як його пояснення щодо не отримання від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначених коштів ніякими іншими доказами не підтверджено.

Належним є і висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженої ОСОБА_13 у вчиненні службового підроблення. Такий висновок суду ґрунтується на показах свідків ОСОБА_31, ОСОБА_38, ОСОБА_32, ОСОБА_33, за якими ОСОБА_13 при оформленні та отриманні 25.06.2007 року у Шевченківському відділенні №20 АТ «Райффайзен Банк Аваль» кредиту в розмірі 170 000 доларів США надала «Довідку про доходи для одержання кредиту» Вих.№ 7\6 від 21.06.2007 р. від імені Генерального директора ТОВ «Рекламна агенція «РА», згідно якої вона, працюючи за сумісництвом на посаді директора вказаного товариства з грудня 2006 року по травень 2007 року отримала заробітну плату та загальна сума її доходу останньої становила 30 200 гривень;

даними інформації УПМ ДПА у м. Києві від 31.05.2011 року № 1596\9\26-418 та № 1597\9\26-418, відповідно яких ОСОБА_13 перебуваючи на посаді Генерального директора ТОВ «Рекламна агенція «РА» у період з грудня 2006 року по травень 2007 року доходів не отримувала;

даними статутних документів ТОВ «Рекламна агенція «РА» (ЄДРПОУ 32776487),за якими ОСОБА_13 в період грудня 2006 - травень 2007 року перебувала на посаді Генерального директора ТОВ «Рекламна агенція «РА»;

даними оригіналу «Довідки про доходи для одержання кредиту» Вих.№ 7\6 від 21.06.2007, підпис на якій, відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 25.07.2013, від імені Генерального директора товариства ОСОБА_13 виконано нею особисто.

За наведених доказів є слушним висновок суду першої інстанції, за яким він визнав доводи засудженої про її непричетність до виготовлення даної підробленої довідки таким, що не відповідає дійсності.

Викладені вище докази вини засуджених у вчиненні злочинів, передбачених ст.190 ч.4 КК України, а ОСОБА_13 ще й за ст.366 ч.1 КК України, спростовують доводи апеляцій захисників ОСОБА_14, ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_12 про відсутність в діях засуджених складу зазначених злочинів. При цьому доводи апеляцій захисників та засудженого про однобічність та неповноту досудового та судового слідства не заслуговують на увагу, оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції були досліджені як докази, на яких орган досудового слідства обґрунтовував висунуте ОСОБА_13 та ОСОБА_12 обвинувачення, так і були перевірені доводи захисників та обвинувачених щодо відсутності в діях останніх складу злочинів, наявності між потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_12 цивільно-правових відносин при отриманні коштів.

На перевірку доводів апеляції захисника ОСОБА_14 щодо неповноти досудового та судового слідства апеляційним судом було витребувано з Голосіївського районного суду м. Києва та досліджено в судовому засіданні обвинувальний висновок щодо ОСОБА_24, зміст якого підтвердив висновки суду першої інстанції про те, що притягнення ОСОБА_24 до кримінальної відповідальності за заявою ОСОБА_12 за фактом заволодіння грошовими коштами останнього, не має преюдиційного значення для вирішення питання по суті пред'явленого ОСОБА_12 обвинувачення в частині заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_15 При цьому, даний висновок суд першої інстанції зробив на підставі дослідження не тільки показів потерпілих та свідків, але й шляхом аналізу даних, що містяться в меморандумах про співпрацю, укладених між засудженим ОСОБА_12 та потерпілим ОСОБА_15, а також укладених між засудженим та ОСОБА_24

Не заслуговують на увагу і доводи апеляції захисника ОСОБА_14 та засудженого ОСОБА_12 про порушення судом таємниці нарадчої кімнати, оскільки доказів, які б підтвердили ці доводи ні захисник, ні засуджений апеляційному суду не надали. В матеріалах кримінальної справи даних, які б вказували на порушення судом вимог КПК України в частині постановлення судового рішення, колегія суддів не встановила.

Безпідставними на переконання колегії суддів є доводи апеляцій захисника ОСОБА_14 та засудженого ОСОБА_12 щодо порушення права засуджених на захист з посиланням на відмову суду в задоволенні клопотань сторони захисту про допит в якості свідків ряду осіб та не дослідження певних документів, оскільки з вироку суду та протоколу судового засідання вбачається, що суд розглянув справу з урахуванням положень ст.274 КПК України (ред.1960). При цьому досліджував не тільки докази, зібрані органом досудового слідства на підтримання обвинувачення, але й докази, які на переконання сторони захисту та обвинувачених вказували на відсутність у діях останніх складу злочину. Зокрема, судом першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_34, ОСОБА_35 по епізоду заволодіння засудженими грошових коштів потерпілої ОСОБА_7 та надана відповідна оцінка їх показам.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_12 щодо не дослідження судом обставин, зазначених в постанові Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2012 року, якою кримінальна справа направлялась на проведення додаткового розслідування, є безпідставними, оскільки згадана ним постанова була скасована 29.01.2013 року апеляційною інстанцією, а кримінальна справа була спрямована на новий судовий розгляд.

Не заслуговують на увагу доводи апеляції захисника ОСОБА_3 про існування у стосунках його підзахисного та потерпілого ОСОБА_15 цивільно-правових відносин, що виключає наявність в діях ОСОБА_12 складу злочину, оскільки ці доводи висувались захисником в суді першої інстанції, були ретельно перевірені в судовому засідання та були визнані такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на те, що всі дії, які вчинялись ОСОБА_12 у випадках отримання грошових коштів від потерпілого ОСОБА_15, від потерпілої ОСОБА_7 об'єктивно були спрямовані на заволодіння коштами без виконання взятих на себе зобов'язань. При цьому судом не було встановлено обставин, за якими засуджений реально вживав будь-яких заходів, спрямованих на повернення коштів потерпілим за умови невиконання ним своїх зобов'язань.

Не може колегія суддів погодитись з доводами апеляції потерпілих та прокурора про безпідставність виправдання ОСОБА_12 за епізодом шахрайського заволодіння коштами потерпілого при вирішенні питання отримання в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_4. Виправдавши ОСОБА_12 за даним епізодом суд першої інстанції виходив з того, що передбачені у меморандумі про співпрацю, укладеному між дочкою потерпілого ОСОБА_15 - ОСОБА_36 та ОСОБА_12 та в додатку до меморандуму 29.01.2007 року, обов'язки по оформленню оренди земельної ділянки ОСОБА_12 виконані.

Такий висновок суду першої інстанції слід визнати об'єктивним, оскільки він підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами. Так, згідно зазначеного меморандуму ОСОБА_12, отримавши 750 000 доларів США від ОСОБА_15, зобов'язувався за до 30 травня 2007 року надати договір оренди на земельну ділянку, оформлений на ТОВ «САН-2000».

Відповідно до статутних документів ТОВ «САН-2000» його засновниками є ОСОБА_12 ( 62,7 відсотків статутного воду) та ОСОБА_36 (37,3 відсотки статутного фонду), керівником товариства є ОСОБА_12 Відповідно наявного у кримінальній справі рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2008 року, останнім було задоволено позов ТОВ «САН-2000» та визнано таким, що є укладеним договір оренди земельної ділянки для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_4 між ТОВ «САН-2000» та Київською міською радою, зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради зареєструвати зазначений договір оренди в установленому порядку. 03.04.2009 року за № 78-6-00585 Київською міською радою було за реєстровано договір оренди зазначеної ділянки за ТОВ «САН-2000» на 10 років. Оплата оренди здійснювалась вказаним товариством у визначеному договором розмірі і заборгованість по оплаті оренди була відсутня станом на 11.03.2011 р.

Крім зазначеного вище, про виконання ОСОБА_12 своїх зобов'язань по меморандуму свідчать зібрані ним, як директором ТОВ «Сан-2000» протягом 2007-2008 років погодження на відведення земельної ділянки Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Київською міською санепідемстанцією, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради, Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», ДП «Інститут генерального плану міста Києва», ВАТ «Спеціалізоване управління протизсувних та підземних робіт».

Наведені обставини спростовують доводи апелянтів про направленість умислу ОСОБА_12 на заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_37 шахрайським шляхом під час їх отримання та про те, що отримуючи вказані кошти ОСОБА_12 не планував виконувати взяті на себе зобов'язання.

Судом першої інстанції даний епізод інкримінованої злочинної діяльності засудженому ретельно досліджений, а зроблені ним висновки належно мотивовані та дані відповіді на всі посилання сторони обвинувачення, потерпілих, зокрема, на рішення Вищого господарського суду України та на обізнаності ОСОБА_12 щодо неможливості будівництва на даній земельній ділянці. Підстав вважати, що судом при прийнятті рішення по цьому епізоду було враховано лише покази обвинуваченого, колегія суддів не встановила.

Не є обґрунтованими доводи апеляції прокурора щодо відсутності в мотивувальній частині вироку зазначення повної кваліфікації дій засуджених за ст. 190 ч.4 КК України, оскільки саме в мотивувальній частині вироку, зокрема на першому аркуші судом встановлено, що засуджені вчинили шахрайство в особливо великих розмірах, в тому числі за попередньою змовою групою осіб. На другому, третьому аркушах вироку судом зазначено, що ОСОБА_12 повторно вчиняє шахрайські дії.

Доводи апеляцій прокурора, потерпілих та їх представників про м'якість призначеного засудженим покарання не є переконливими, так як судом першої інстанції строки покарання засудженим визначено у відповідності до вимог ст.65 - 67 КК України. Суд врахував не тільки тяжкість вчинених ними злочинів, але й кількість злочинних епізодів, їх ролі у скоєних злочинах, дані які характеризують кожного з них, те що жоден з них раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, те, що вони є подружжям та мають на утриманні двох малолітніх дітей, стан здоров'я ОСОБА_13 Враховано судом при вирішенні цього питання і те, що пом'якшуючих покарання обставин, як і обставин, що його обтяжують, у справі не встановлено.

Враховуючи ту обставину що ОСОБА_12 злочин, передбачений ст. 366 ч.1 КК України, є злочином невеликої тяжкості, згідно ст.12 КК України, та був скоєний в 2007 році, то на час постановлення вироку та на час набрання ним законної сили минули строки давності. Оскільки засуджена не визнавала вини у вчиненому злочині суд відповідно до вимог ст.49, 74 КК України повинен був звільнити її від відбування призначеного за ст.366 ч.1 КК України покарання. За наведеного доводи апеляції прокурора про неправильне застосування кримінального закону є слушними, а тому вирок щодо засудженої ОСОБА_13 в частині її засудження за ст.366 ч.1 КК України підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.365, 366, 379 КПК України (ред..1960 р.), розділом ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Апеляції захисників ОСОБА_14, ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_12. потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та представників потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року щодо ОСОБА_13 змінити.

ОСОБА_13 на підставі ст. 49, 74 КК України звільнити від кримінального покарання призначеного за ст. 366 ч.1 КК Україну у зв'язку з закінченням строків давності.

В іншій частині вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишити без змін.

Судді: Глиняний В.П. Одинець В.М. Присяжнюк О.Б.