Вирок № 39629844, 04.07.2014, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1398/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.07.2014 року Здолбунівський районний суд

Рівненської області в складі:

головуючого судді Ємельянової Л.В.

при секретарі Аврамчук Н.П.

за участю прокурора Святчука А.Ю.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5 та ОСОБА_6

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_7

потерпілого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Здолбунів Рівненської області кримінальні провадження № 12014180130000313 та № 12014180130000338 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, розлученого, непрацюючого, судимості не має,

у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, уродженця м.Здолбунів Рівненської області, жителя АДРЕСА_2, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, уродженця м.Здолбунів Рівненської області, жителя АДРЕСА_3, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, українця, громадянина України, уродженця м.Рівне, жителя АДРЕСА_4, з неповною середньою освітою, вдівця, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_14, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_5, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, студента Здолбунівського професійного ліцею залізничного транспорту, судимості не має,

у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.3 ст.186 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_17, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_6, з професійно-технічною освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

в с т а н о в и в:

24 квітня 2014 року о 13 год. 00 хв. ОСОБА_1 за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, маючи єдиний умисел на таємне викрадення чужого майна, в АДРЕСА_7 незаконно проникли на огороджену бетонним парканом територію ФГ "Дім Хліба", що належить ОСОБА_9, де шляхом пошкодження дверей з корисливих мотивів проникли до підсобного приміщення, звідки таємно викрали п'ять мішків аміачної селітри вартістю 170 грн. за один мішок та два мішки нітроамофоски вартістю 214 грн. за один мішок. Однак, під час вчинення злочину на території ФГ "Дім Хліба" їх побачила ОСОБА_10 Знаючи та усвідомлюючи, що їх побачила стороння особа, продовжили вчиняти даний злочин, маючи при цьому умисел на відкрите викрадення чужого майна, чим спричинили потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 1278 грн.

В подальшому, 01 травня 2014 року о 23 год. 00 хв., продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_6, у АДРЕСА_7, під час суперечки з ОСОБА_8, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин, умисно нанесли останньому не менше п'яти ударів кулаками рук та взутими ногами в область голови та тулуба, в результаті чого заподіяли потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки, перелому 8-9 ребер зліва, гемопневмотораксу зліва, обширної гематоми поперекової ділянки зліва, голови, кінцівок, тулуба, забою обличчя, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 163 від 06.05.2014р. відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні злочинів визнав повністю та дав суду показання, що 24 квітня 2014 року під час розпивання пива у с.Глинськ Здолбунівського району Рівненської області спільно з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_1 запоропонував вчинити крадіжку з території ФГ "Дім Хліба", що належить ОСОБА_9, на що вони погодились. Шляхом подолання огорожі через верх бетонного паркану, вони таємно проникли на територію фермерського господарства, де переконавшись, що відсутні сторонні особи, пошкодили двері сховища, звідки з корисливих спонукань таємно викрали п'ять мішків аміачної селітри та два мішки нітроамофоски. Однак, коли вони грузили викрадені мішки на підводу з конем, їх побачила ОСОБА_10, яка почала на них кричати. Після того, як вони зрозуміли, що вони викриті у таємному викраденні чужого майна сторонньою особою, вони не залишили мішки, а почали втікати з викраденим. ОСОБА_10 почала їх наздоганяти. В цей же день працівниками міліції викрадені п'ять мішків аміачної селітри та два мішки нітроамофоски були у них вилучені та повернуті потерпілому ОСОБА_9 Крім того, 01 травня 2014 року близько 23 год., перебуваючи у АДРЕСА_7, він спільно з ОСОБА_6 на грунті особистих неприязних стосунків умисно нанесли ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження. При цьому, він завдав потерпілому близько п'яти ударів кулаком руки в область голови та обличчя, а ОСОБА_6 завдав удари взутими ногами по тулубу і ногах ОСОБА_8 Щиро розкаюється у скоєному.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вину визнали повністю та дали суду аналогічні показання про обставини вчинення злочинів.

Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився. Подав до суду заяву, в якій просить кримінальне провадження розглянути за його відсутності, оскільки будь-яких претензій він до обвинувачених не має.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив факт нанесення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 йому тілесних ушкоджень, внаслідок чого він перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Здолбунівської центральної районної лікарні. Будь-яких претензій майнового та немайнового характеру до обвинувачених він не має, тому просить залишити без розгляду подану ним позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином. Просить суд не позбавляти волі обвинувачених.

Суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які не оспорюються учасниками судового провадження, у зв'язку з тим, що вони проти цього не заперечують. При цьому суд переконався, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає. Учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити вказані обставини в апеляційному порядку.

Оцінюючи зібрані у кримінальному провадженні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у скоєних злочинах доведена повністю.

Дії обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч.3 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень групою осіб.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень групою осіб та за ч.3 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення.

При призначенні обвинуваченим покарання суд у відповідності до ст.65 КК України враховує сукупність обставин, при яких скоєно злочин, характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного, особу обвинувачених, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Відповідно до ст.12 КК України злочини, передбачені ч.2 ст.121 та ч.3 ст.186 КК України, відноситься до категорії тяжких.

Пом'якшуючими покарання обставинами суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків. Суд також враховує, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності притягаються вперше, ОСОБА_5 має на утриманні одну неповнолітню дитину.

Обтяжуючих відповідальність обставин судом не встановлено.

По місцю проживання обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 характеризуються позитивно. Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 характеризуються посередньо.

Враховуючи сукупність пом'якшуючих покарання обставин, а також те, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_2 визнали свою вину в скоєнні злочинів, щиро розкаялися у вчиненому, висловили щирий жаль з приводу цього, осудили свої дії і запевнили, що більше не вчинятимуть злочинів, суд вважає можливим застосувати ст.69 КК України та призначити основне покарання для обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_2 нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можливе без ізоляції їх від суспільства.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_2, раніше судимого 04 квітня 2012 року Здолбунівським районним судом Рівненської області за ч.3 ст.185 КК України, тобто за тяжкий корисливий злочин, однак, належних висновків не зробив і знову скоїв тяжкі злочини, суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Цивільний позов, заявлений прокурором Здолбунівського району Рівненської області про стягнення солідарно з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь Здолбунівської центральної районної лікарні коштів у сумі 2466 грн. 94 коп. за перебування потерпілого ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні, підлягає до повного задоволення, оскільки в судовому засіданні доведено, що фактичне лікування потерпілого від злочину здійснювала Здолбунівська центральна районна лікарня. Затрати лікарні на лікування потерпілого становлять вказану суму грошей. Відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, підлягає залишенню без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.

Речові докази: п'ять мішків аміачної селітри та два мішки нітроамофоски підлягають поверненню власнику ОСОБА_9; гужова повозка та кросівки чорного кольору марки "SP" підлягають поверненню власнику ОСОБА_1; кросівки чорного кольору, марки "N" з маркуванням "NB new balance 550" підлягають поверненню власнику ОСОБА_2; сорочку сірого кольору із вертикальними смужками з маркуванням "Enriko", штани темно-сірого кольору та бейсболку чорного кольору необхідно повернути потерпілому ОСОБА_8; куски марлевого бинта - знищити.

Документи кримінального провадження № 12014180130000313 та кримінального провадження № 12014180130000338 необхідно залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Керуючись ст.ст.368-371, 374, 395 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним по ч.3 ст.186 КК України та призначити йому покарання - 4 (Чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (Один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на нього наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_3 визнати винним по ч.3 ст.186 КК України та призначити йому покарання - 4 (Чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (Один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на нього наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_4 визнати винним по ч.3 ст.186 КК України та призначити йому покарання - 4 (Чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (Один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на нього наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_5 визнати винним по ч.3 ст.186 КК України та призначити йому покарання - 4 (Чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (Один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на нього наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_2 визнати винним по ч.2 ст.121, ч.3 ст.186 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст.69 КК України - 4 (Чотири) роки 1 (Один) місяць позбавлення волі;

- за ч.3 ст.186 КК України - 4 (Чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.69 КК України - 4 (Чотири) роки 1 (Один) місяць позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з 08 травня 2014 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

ОСОБА_6 визнати винним по ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України - 5 (П'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (Три) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на нього наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити попередній - домашній арешт.

Цивільний позов прокурора Здолбунівського району Рівненської області в інтересах держави в особі Здолбунівської центральної районної лікарні - задовольнити, стягнувши солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь Здолбунівської центральної районної лікарні (р/р 35415001001384, ЗКПО 02000105, МФО 833017) 2466 (Дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 94 коп. - витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_8 від злочину.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, - залишити без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.

Речові докази: п'ять мішків аміачної селітри та два мішки нітроамофоски - повернути власнику ОСОБА_9; гужову повозку та кросівки чорного кольору марки "SP" - повернути власнику ОСОБА_1; кросівки чорного кольору марки "N" з маркуванням "NB new balance 550"- повернути власнику ОСОБА_2; сорочку сірого кольору із вертикальними смужками, штани темно сірого кольору та бейсболку чорного кольору - повернути потерпілому ОСОБА_8; куски марлевого бинта - знищити.

Документи кримінального провадження № 12014180130000313 та кримінального провадження № 12014180130000338 залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом 30 (Тридцяти) днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

С у д д я