Рішення № 39629361, 01.07.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" липня 2014 р. Справа № 906/644/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Агро-Пром-Сервіс" (с. Вереси Житомирського району)

про стягнення 15606,35 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 15606,35 грн., з яких 13 500,00 грн. - основна заборгованість; 884,52 грн. - пеня; 176,83 грн. - 3% річних; 945,00 грн. - 7 % штрафу від суми боргу.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись вчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 34-36).

Враховуючи наявні у справі документи, клопотання позивача від 29.05.2014, а також те, що явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач вдруге, без зазначення поважності причин, не направив свого уповноваженого представника в судове засідання та не виконав викладених в ухвалах суду вимог, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, суд вважає, що відсутність представників сторін не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2013 року між ТОВ "ДПЗКУ-МТС" (виконавець, позивач) та ТОВ "ВО Агро-Пром-Сервіс" (замовник, відповідач) укладено Договір про надання послуг №КО-ЖТ-23/13 (далі - Договір (а.с.8-9)), за умовами якого виконавець зобов'язався, в порядку та на умовах даного договору, на території сільськогосподарських угідь замовника надати останньому послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на пальному замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.3 Договору, загальна вартість наданих послуг обчислюється виходячи з актів передачі-приймання наданих послуг, що підписані сторонами.

Оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше ніж 5 робочих днів з дати підписання відповідного акту ( п.3.4 Договору).

Посилаючись на Акти передачі-приймання виконаних робіт від 19.08.2013 на суму 9300,00грн. та від 25.09.2013 на суму 4200,00грн. позивач вказує, що свої договірні зобов'язання виконав належним чином та у повному обсязі, однак, відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства та умов Договору, оплату за виконані позивачем роботи не провів, заборгувавши 13500,00грн.

Згідно ст. 625 ЦК України та п. 5.2. Договору, позивач також заявив до стягнення з відповідача 884,52 грн. пені, 276,83 грн. 3% річних та 945,00 грн. 7 % штрафу.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів погашення боргу не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення представника позивача, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ґрунтує свої вимоги на Договорі про надання послуг №КО-ЖТ-23/13 (а.с.8-9).

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Підписаними сторонами Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №6649 від 19.08.2013 та №7139 від 25.09.2013 підтверджено, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги по збиранню врожаю на загальну суму 13500,00грн. (а.с.10-11).

Матеріалами справи також підтверджено, що у визначені Договором строки (п. 3.4. Договору) - протягом п'яти робочих днів з дати підписання відповідного Акту, відповідач свого обов'язку по оплаті не виконав, внаслідок чого станом на дату звернення з позовом до суду заборгованість останнього склала 13500,00грн. і на час розгляду справи не змінилася.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказані положення кореспондуються зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 13500,00грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем 884,52 грн. пені, 276,83 грн. 3% річних, 945,00 грн. 7 % штрафу, слід зазначити наступне.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 5.2. Договору сторони визначили, що за прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 3), пеню в сумі 884,52грн. останнім нараховано по Акту від 19.08.2013 на суму 9300,00грн. за період з 27.08.2013 по 24.02.2014 та по Акту від 25.09.2012 на суму 4200,00грн. за період з 03.10.2013 по 02.04.2014. Однак, судом було встановлено, що в межах визначеного позивачем періоду нарахування пені, її обґрунтовано заявлена сума складає 875,09грн., тому у стягненні 9,43грн. пені слід відмовити.

У зв'язку з тим, що прострочення оплати відповідачем виконаних робіт склало більше, ніж тридцять календарних днів, позивач, керуючись п. 5.2. Договору правомірно заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, що складає 945,00грн. Даний розрахунок позивача є вірним, а вимога такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 276,83грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.3) дійшов висновку, що останні в сумі 275,72грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення 1,11грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Отже, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи, підлягає задоволенню на суму 15595,81грн., з яких: 13500,00грн. основного боргу, 875,09грн. пені, 275,72грн. 3% річних, 945,00грн. штрафу.

У стягненні 9,43грн. пені та 1,11грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Агро-Пром-Сервіс" (12401, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Вереси, ід. код 34277698)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (01024, м.Київ, вул. Лютеранська, буд. 15, літ.А, н/п 17, ід. код 37702357):

- 13500,00грн. основного боргу;

- 875,09грн. пені;

- 275,72грн. 3% річних;

- 945,00грн. штрафу;

- 1825,77грн. судового збору.

3. В частині стягнення 9,43грн. пені та 1,11грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.07.14.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рк. з пов. про вруч.).