Рішення № 39629309, 01.07.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 липня 2014 р. Справа № 902/579/14

за позовом: Підприємства, яке засноване на власності об'єднання громадян "Елкон-Дізайн" (вул. Толбухіна, 135, к. 11, м. Одеса, 65043, код ЄДРПОУ 32153207)

до: Бази спеціального медичного постачання (вул. Писарева, 23, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 00180315)

про стягнення 1 089 531,08 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Матущак О. В.

Представники:

позивача: Олін П.Ю. - за дорученням

відповідача: Павлишен А.В. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Підприємство, яке засноване на власності об"єднання громадян "Елкон-Дізайн" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Бази спеціального медичного постачання 1 056 703,22 грн., з яких 864 500,00 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання зобов"язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 19.12.2012р. № 127, 158 167,97 грн. пені, 34 035,25 грн. - три відсотки річних.

Ухвалою від 05.05.2014р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 10.06.2014р.

02.06.2014р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 249 від 26.05.2014р., в якому він просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 150 257,21 грн., 3% річних в розмірі 32 472,04 грн. та залучити до участі у справі в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог - ГУДКСУ у Вінницькій області. Також у відзиві на позов, відповідач просить застосувати строк позовної давності стосовно позовних вимог щодо стягнення пені.

Так, у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає таке.

19.12.2012 року між сторонами укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 127). В п. 7.5. Договору, вказано - «після реєстрації «Платником» фінансових зобов'язань в органах Державного казначейства України «Платник» не несе відповідальності за проходження платежів».

26.12.12 року Відповідач відповідно до наданої Позивачем видаткової накладної № ЕД-0000984 від 26.12.2012 року, зареєстрував свої фінансові зобов'язання в органах Державного казначейства України в сумі 864500,00 гривень. Таким чином було своєчасно зареєстровано фінансові зобов'язання на попередню оплату.

В ГУДКСУ станом на 04.12.12 року на рахунку Відповідача знаходилося 47 918 875,00 гривень. В грудні 2012 року органами Державної казначейської служби не було проведено платежів по вище зазначеним видаткам за рахунок субвенції (на підтримку реформування медичної галузі) відповідно до зареєстрованих фінансових зобов'язань на суму 864 500,00 гривень.

Згідно положень пункту 4.1. Договору розрахунки проводяться «Платником» наступним чином 100% попередня оплата згідно п.1 постанови КМУ від 09.10.2006 № 1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок «Постачальника» в обсягах відповідно до місячного плану асигнувань, але не зважаючи на відсутність попередньої оплати «Постачальник» свідомо пішов на ризик несвоєчасної проплати, коли здійснив поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № ЕД-0000984 від 26 грудня 2012 року та рахунком-фактурою № ЕД-001726 від 19 грудня 2012 року.

Відповідач неодноразово звертався до Департаменту охорони здоров'я та курортів Вінницької ОДА з проханням допомоги у вирішенні питання щодо погашення кредиторської заборгованості (лист від 08.01.2013 року № 13, від 01.04.2013 року № 157, від 26.07.2013 року № 325).

На неодноразові звернення Відповідача до ГУДКСУ щодо оплати боргу в сумі 864500,00 гривень, було отримано лист від Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області № 311 від. 24.07.2013 року де вказано, що на виконання вимог ст. 51, 55 Бюджетного кодексу України, Головне управління з метою забезпечення ліквідності єдиного казначейського рахунку та недопущення виникнення заборгованості з виплати заробітної плати, комунальних послуг та енергоносіїв забезпечує проведення в першочерговому порядку розрахунки за захищеними видатками державного та місцевих бюджетів. У зв'язку з чим Головним управлінням державної казначейської служби України у Вінницькій області не була здійснена виплата за договором із Позивачем.

Згідно з п. 10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2012 року, який є часом виконання Відповідачем свого грошового обов'язку перед Позивачем, за який не повинно нараховуватися стягнення 3 % річних та пені. Тому стягнення пені та 3 % річних за 2 дні грудня 2012 року є безпідставними.

За нормою ч. 6 ст. 232 ГКУ нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 6 передбачено, що нарахування штрафних санкцій припиняється після спливу шести місяців (180 днів), від дня коли зобов'язання мало бути виконане за договором. У зв'язку з цим нарахування штрафних санкцій за Договором повинно було припинитися починаючи з 30 червня 2013 року, тому нарахування пені понад зазначену дату є неправомірним. Отже, станом з 01.01.2013 року по 29 червня 2013 року Відповідач має відшкодувати Позивачу пеню в сумі (864500*7,5%*2/100*160/365) + (864500*7%*2/100*20/365 ) = 56843,84 + 6631,78 = 63475,62 гривень.

Однак п.1 ч.2 ст. 258 ЦКУ визначено, позовна давність в один рік застосовується, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦКУ за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тому згідно п. 10.1 Договору Позивач втратив своє право на стягнення пені з Відповідача, оскільки було пропущено строк позовної давності в один рік, який сплив 01.01.2014 року. У зв'язку з цим, керуючись ч.З ст. 267 ЦКУ просимо застосувати наслідки спливу позовної давності.

10.06.2014р. від позивача надійшли заперечення на відзив від 26.05.2014р. № 249, в якому позивач, зокрема, зазначає таке.

У випадку, якщо Управління державної казначейської служби України в Вінницькій області не виконало законних вимог Відповідача по сплаті заборгованості перед Позивачем, то відповідна суперечка мала б вирішуватися Відповідачем і казначейським органом в судовому порядку.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 692 ЦК України, зобов'язання відповідача оплатити товар виникло з дати отримання ним вказаного товару. Відповідно до ч.1 ст. 96 ЦКУ, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; ч.1 ст. 617 ЦКУ, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Наведений в позовній заяві розрахунок пені та трьох відсотків річних є правильним, відповідає законодавчим нормам та умовам договору, оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання Відповідачем мало місце.

В судовому засіданні 10.06.2014р. оголошено перерву до 24.06.2014р.

24.06.2014р. від представника позивача надійшла заява б/н та дати (вх.№ 08-46/6103/14), в якій позивач уточнив період нарахування пені та трьох відсотків в річних, а саме з 30.12.2012р. по 05.05.2014р.

В судовому заіданні 24.06.2014 р. представником позивача було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка ухвалою суду від 24.06.2014 р. повернута позивачу без розгляду.

В судовому засіданні 24.06.2014р. оголошено перерву до 01.07.2014р.

27.06.2014р. до суду від позивача надійшла заява б/н від 24.06.2014р. (вх. № 08-46/6296/14) про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 864 500,00 грн. боргу, 186 519,38 грн. пені (за період з 30.12.2012р. по 24.06.2014р.), 38 511,70 грн. - три відсотки річних (за період з 30.12.2012р. по 10.06.2014р.).

В судове засідання 01.07.2014р. з'явились представники обох сторін.

Представник позивача підтримав подану до суду 27.06.2014р. заяву б/н від 24.06.2014р. (вх. № 08-46/6296/14) про збільшення розміру позовних вимог.

Дана заява прийнята судом відповідно до ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача позов в частині стягнення основного боргу визнав, в решті заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Враховуючи подану позивачем заяву б/н від 24.06.2014р. (вх. № 08-46/6296/14) про збільшення розміру позовних вимог, ціна позову становить 1 089 531,08 грн., з яких: 864 500,00 грн. боргу, 186 519,38 грн. пені (з 30.12.2012р. по 05.05.2014р.), 38 511,70 грн. - три відсотки річних (з 30.12.2012р. по 05.05.2014р.).

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

19.12.2012р. між Базою спеціального медичного постачання (Платник) та Підприємством, яке засноване на власності об"єднання громадян "Елкон-Дізайн" (Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 127, відповідно до якого, Постачальник зобов'язується поставити Одержувачам (перелік яких наведено у Додатку № 3 до цього Договору) товар, код 36.14.1 меблі інші (665 комплектів) зазначений в Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), у кількості, асортименті та за цінами відповідно до умов цього Договору, Одержувачі прийняти його, а «Платник» оплатити Товар.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару зазначаються у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1).

Ціна цього Договору становить 864 500,00 грн. (специфікації № 1) (п. 3.1. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору, розрахунки проводяться Платнику наступним чином: 100 % попередня оплата згідно п.1 постанови КМУ від 09.10.06р. № 1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Постачальника в обсягах відповідно до місячного плану асигнувань (Додаток №2 до договору).

Повна поставка Товару повинна бути проведена не пізніше 31 грудня 2012р. (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, постачання Товару здійснюється товарними партіями. Кількість, асортимент та ціна товару, що постачається, фіксується у видатковій накладній після виконання п.4.1. даного Договору.

Постачання Товару здійснюється автомобільним транспортом Постачальника на умовах DDР, згідно з ІНКОТЕРМС 2000 на адресу Одержувачів згідно додатку № 3 даного договору (п. 5.2. Договору).

Згідно з п. 6.1.1. Платник зобов»язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

В разі прострочення термінів оплати, передбачених розділом 4 цього Договору, Платник сплачує пеню Постачальнику у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми простроченої оплати (п. 7.3. Договору).

Після реєстрації «Платником» фінансових зобов»язань в органах Державного казначейства України «Платник» не несе відповідальності за проходження платежів (п. 7.5. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2012р., а відносно фінансових розрахунків - до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 10.1. Договору) (а.с. 7-10).

Додатком № 1 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 127 від 19.12.2012р. є Специфікація, в якій визначено повну назву товару та його комплектацію, виробника, кількість, ціну та загальну вартість товару (а.с. 11).

У Додатку № 2 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 127 від 19.12.2012р. наведено розподіл показників планів асигнувань із загального фонду місцевим бюджетам на 2012 рік (а.с. 41).

У Додатку № 3 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 127 від 19.12.2012р. визначено перелік лікувально-профілактичних закладів одержувачів (а.с. 42-43).

Перелік центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги одержувачів комплектів меблів наведено у Додатку № 4 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 127 від 19.12.2012р. (а.с. 44).

Без отримання передоплати за товар, на підставі видаткової накладної № ЕД-0000984 від 26.12.2012р. позивач передав, а відповідач через представника, що діяв на підставі довіреності № 951 від 26.12.2012р., прийняв товар, на загальну суму 864 500,00 грн. Даний факт також підтверджується обопільно підписаним актом приймання-передачі від 26.12.2012р. (а.с. 12-13, 45).

26.12.12 року Відповідач відповідно до видаткової накладної № ЕД-0000984 від 26.12.2012 року, зареєстрував свої фінансові зобов'язання в органах Державного казначейства України в сумі 864 500,00 грн. (а.с. 46-47).

Однак оплата за товар не здійснена і борг відповідача перед позивачем на час розгляду справи становить 864 500,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з Договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору поставки товару.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не обумовили строк здійснення попередньої оплати товару. Отже цей строк має визначатись відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України. Разом з тим, вимога на оплату товару не вистявлялась, однак строк виконання зобов"язань за договором обмежується строком дії цього договору, який, виходячи з пунктів 4.23, 10.1 Договору закінчується 31.12.2012 р. Отже останнім днем для оплати товару є 31.12.2012 р.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.11.2011 р. №1210 (з доповненнями) "Про перенесення робочих днів у 2012 році" 31.12.2012 р. визначено неробочим днем.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже строком оплати за Договором є 02.01.2013 р. і право вимоги виникло з 03.01.2013 р.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 864 500,00 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань пред'явлено до стягнення з відповідача 186 519,38 грн. пені (за період з 30.12.2012р. по 24.06.2014р.), 38 511,70 грн. - три відсотки річних (за період з 30.12.2012р. по 10.06.2014р.).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний вище строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3. Договору, в разі прострочення термінів оплати, передбачених розділом 4 цього Договору, Платник сплачує пеню Постачальнику у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми простроченої оплати .

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що стосовно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Позивачем пред»явлено до стягнення з відповідача 186 519,38 грн. пені за період з 30.12.2012р. по 24.06.2014р..

З даним позовом позивач звернувся до суду 25.04.2014р. (згідно відтиску штемпеля органу зв»язку, що міститься на поштовому конверті).

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідачем, як зазначено вище, подано заяву про застосування позовної давності.

Виходячи з вище викладених вимог Закону, позивач мав право на стягнення з відповідача пені за період з 03.01.2013р. по 03.07.2013р., як то передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, внаслідок застосування строку позовної давності, до стягнення з відповідача у судовому порядку підлягає пеня в розмірі 11 700,00 грн. (за період з 25.04.2013р. по 03.07.2013р.).

Пеня за заявлений позивачем період з 30.12.2012р. по 02.01.2013р. заявлена безпідставно, оскільки, як зазначалось раніше, останнім днем оплати товару відповідачем є 02.01.2013р., а отже і право вимоги у позивача щодо стягнення з відповідача пені виникло - 03.01.2013р.

На стягнення пені за період з 03.01.2013р. по 24.04.2013р. позивачем пропущено встановлений строк позовної давності, про застосування якого клопоче відповідач.

Отже, стягненню підлягає пеня за період з 25.04.2013р. по 09.06.2013р. в сумі 11700 грн.

Разом з тим, в силу положень п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 521 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 19.12.2012 № 5023/3165/12).

Так, Комунальний заклад Вінницької обласної ради «База спеціального медичного постачання» є обласним комунальним закладом охорони здоров'я спеціального призначення, метою діяльності якого є зберігання та обслуговування матеріальних цінностей державного матеріального резерву, регіонального резерву лікарських засобів, виробів медичного призначення та медичного обладнання на випадок виникнення надзвичайних ситуацій, матеріальних цінностей централізовано отриманих з МОЗ України та централізованих закуплених за кошти обласного бюджету, ведення їх обліку, контроль за наявністю, рухом та здійсненням операцій з зазначеними матеріальними цінностями; база спеціального медичного постачання є не прибутковою установою; відповідач є комунальною установою, яка фінансується за рахунок коштів обласного бюджету, фінансовий стан якої залежить від якості казначейського обслуговування; всі розрахунки за надані послуги здійснюються через Державну казначейську службу України у міру прийняття рішень розпорядником бюджетних коштів про погашення бюджетних зобов'язань.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вищенаведені обставини дають підстави для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача.

Така ж позиція викладена Рівненським апеляційним господарським судом у постанові від 04.02.2014р. у справі № 902/1584/13.

Визначаючи розмір, на який зменшується пеня, суд також враховує , що позивач є підприємством громадської організації інвалідів.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так позивачем, пред»явлено до стягнення з відповідача 38 511,70 грн. - три відсотки річних за період з 30.12.2012р. по 10.06.2014р..

У розрахунку трьох відсотків річних позивач припустився помилок, не врахувавши положення ч.2 ст. 693, ч. 2 ст. 530, ч. 5 ст. 254 ЦК України та п.п. 4.2., 10.1. Договору.

Враховуючи наведе, позовні вимоги щодо стягнення з 38 511,70 грн. - трьох відсотків річних, підлягають частковому задоволенню у розмірі: 38 369,59 грн., виходячи з розрахунку наведеного нижче:

Заборгованість становить - 864 500,00 грн.

За період з 03.01.2013р. по 10.06.2014р. (кількість днів - 524)

864 500,00 грн. х 3 х 524 : 365 : 100 = 38 369,59 грн.

Суд не приймає заперечення відповідача на позов, оскільки наведені ним обставини не звільняють його від виконання зобов"язань за договором. З положень ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 р. та тексту постанови Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 випливає, що бюджетна організація навіть від відповідальності за порушення зобов"язання не звільняється через відсутність у неї коштів. Тим більше це не може звільнити від виконання договірних зобов"язань.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на не проведення платежу за отриманий товар з вини органів Державної казначейської служби України, оскільки вказані обставини є взаємовідносинами між відповідачем та його фінансовою установою з розрахунково-касового обслуговування відповідача, а відтак не можуть бути підставою для звільнення останнього від виконання зобов'язання та відповідальності перед позивачем.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України та враховуючи 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", судовий збір підлягає віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 83 (п. 3), 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 50 відсотків.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Бази спеціального медичного постачання (вул. Писарева, 23, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 00180315, р/р 3542000702187 ГУДКУ у Вінницькій обл., МФО 802015) на користь Підприємства, яке засноване на власності об'єднання громадян "Елкон-Дізайн" (вул. Толбухіна, 135, к. 11, м. Одеса, 65043, код ЄДРПОУ 32153207, п/р 2600632310587 в ПАТ "Діамантбанк", м. Одеса, МФО 320854) 864500 грн. (вісімсот шістдесят чотири тисячі п"ятсот грн.) боргу, 38369,59 грн. (тридцять вісім тисяч триста шістдесят дев"ять грн.59 коп.) річних, 5850,00 грн. (п"ять тисяч вісімсот п"ятдесят грн.) пені та 18291 грн. (вісімнадцять тисяч двісті дев"яносто одну грн.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відмовити у позові в частині стягнення 142,11 грн. річних та 180 669,38 грн. пені.

Повне рішення складено 07 липня 2014 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Толбухіна, 135, к. 11, м. Одеса, 65043) - згідно заяви представника позивача б/н від 01.07.2014р.