Постанова № 39628046, 02.07.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2014 року Справа № 813/1833/14

Львівський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого - судді: Мричко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання: Щура В.Р.

представників позивача Лотоцького Г.М., Каленюк М.Є.

представника відповідача Міклюша Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Золочівське лісове господарство» до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2013 року №0000122200, від 30.10.2013 року № 0000402200, -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Золочівське лісове господарство» (далі - ДП «Золочівське лісове господарство») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Золочівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області), в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000402200 від 25.07.2013 року та №0000122200 від 30.10.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, викладені в актах перевірки, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що операції з постачання продукції підприємства (відходи деревини, тирса) товарної позиції за кодом 4401 згідно з УКТ ЗЕД не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість відповідно до п.п. 23 п. 2 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України). З огляду на наведене, позивач вважає, що відповідач протиправно збільшив податкове зобов'язання ДП «Золочівське лісове господарство» з податку на додану вартість на суму 48207,80 грн. Згідно з п.п.86.10 п.86 ПК України в акті перевірки повинні зазначатися як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань. Позивач зазначає, що в акті перевірки відповідачем вказано на заниження доходів на суму 234020,14 грн. та завищення витрат на суму 376432,15 грн., проте не враховано, що відповідно до даних показників розшифровки витрат по собівартості за 2-4 квартали 2012 року позивачем занижено задекларовані витрати на суму 1662689 грн. Таким чином, позивач вважає, що з урахуванням наведеного ДП «Золочівське лісове господарство» завищено розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 199925 грн.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що первинні документи, подані позивачем, не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, в товарно-транспортних накладних не вказані дані щодо довіреностей на право отримання товару та подорожні листи, а в актах виконаних робіт відсутні дати складення документів. Відповідач вказує на суперечності, виявлені в поданих позивачем договорах про перевезення лісопродукції, а саме на те, що ціна послуги обчислюється за 1 куб. метр вивезеної або підвезеної лісопродукції, а норми витрат палива розраховані за 1 км. пробігу. Крім того, відповідач вважає, що не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість відповідно до п.п. 23 п. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПК України лише види діяльності при рубці лісу, а не при переробці лісу на готову продукцію в цеху переробки. Тому, вказана норма Перехідних положень ПК України щодо звільнення від оподаткування не поширюється на господарську діяльність позивача.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях до неї. Додатково пояснили, що поставка продукції (дрова, тирса) здійснювалася автотранспортом покупця, тому подорожній лист позивач не складав. Крім цього, покупцями були фізичні особи, а не суб'єкти підприємницької діяльності, у зв'язку з чим відпуск продукції здійснювався без надання довіреності на отримання товару. Просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Позивач - ДП «Золочівське лісове господарство» створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991р. №133 «Про організаційну структуру управлінням лісового господарства», код ЄДРПОУ - 00992467. Місцезнаходження позивача: с.Струтин, Золочівського району, Львівської області. Позивач взятий на облік в органах Державної податкової служби з 17.11.1995 року, перебуває на обліку в Золочівській ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2013 року по Золочівській МДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Золочівське лісове господарство» (код - ЄДРПОУ - 00992467) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено акт від 11.07.2013 р. №2/22-00992467.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п.135.1, п.135.2, п.135.4, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за квітень-грудень 2012 року на суму 202765,56грн.;

2) п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 48207,8грн. та зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 3990,2грн.

3)абз.2 п.127.1 ст.127, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 221886,74грн.

На підставі вказаного акта перевірки від 11.07.2013 р. №2/22-00992467 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000122200 від 25.07.2013р., яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 60259,75грн., в т.ч. 48207,8 грн. за основним платежем та 12051,95 грн. за штрафними санкціями.

На підставі п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України на виконання листа-доручення ГУ Міндоходів у Львівській області від 20.09.2013р. №11008/22-7004/07 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Золочівське лісове господарство» (код - ЄДРПОУ - 00992467) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено акт від 14.10.2013 р. №14/22-00992467.

Перевіркою встановлено:

- заниження позивачем доходів, які враховуються при визначення об'єкта оподаткування за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р., на суму 234020,14 грн.;

- завищення позивачем витрат, які враховуються при визначення об'єкта оподаткування за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р., на суму 376432,15 грн.;

- заниження позивачем податку на додану вартість за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р. на суму 52198 грн.;

- порушення п.135.1, п.135.2, п.135.4, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за квітень-грудень 2012 року на суму 128194,98грн.;

- порушення п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого занижено розмір податку на додану вартість на суму 48207,8грн. та зменшено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 3990,2грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000402200 від 30.10.2013р., яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на суму 192292,47 грн., в т.ч. 128194,98грн. за основним платежем та 64097,49 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 25.07.2013 року №0000122200, від 30.10.2013 року №0000402200 позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем суми податку на додану вартість суд встановив таке.

Позивачем у квітні - грудні 2014 року отриманий дохід від реалізації продуктів переробки (відходів та тирси) з цеху переробки деревини на суму 257895 грн.

В акті перевірки від 11.07.2013 р. №2/22-00992467 вказано, що кошти за вказаними операціями протиправно не включені позивачем до Декларації з податку на додану вартість за квітень - грудень 2012 року в рядок «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів», у зв'язку з чим ДП «Золочівське лісове господарство» занижено суму податку на додану вартість на 51579грн.

Відповідно до довідки управління статистики у Золочівському районі серії АБ №260562 до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема КВЕД 02.01.1 «Лісівництво та лісозаготівля» та КВЕД 20.10.0 «Лісопильне та стругальне виробництво; просочування деревини».

Згідно з п.23 підрозд.2 розд. XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово до 1 січня 2015 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00), а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до групи 44 розділу 9 додатку до Закону України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 р. N 2371-III до товарної категорії 4401 належить деревина у вигляді колод, полін, хмизу, гілок, сучків тощо, деревна тріска або стружка, тирса, тріска, стружка, уламки та відходи деревини та скрап, агломеровані або неагломеровані у вигляд колод, полін, брикетів тощо.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що в товарній позиції 4401 від оподаткування звільняються тільки ті види робіт, які виробляються при рубці лісу, а не продукція (дрова, тирса) при переробці лісу на готову продукцію в цеху переробки.

Суд зазначає, що в п.23 підрозд.2 розд. XX «Перехідні положення» ПК України передбачено звільнення від оподаткуванням податком на додану вартість усіх операцій з постачання товарної позиції 4401, незалежно від того де і в який спосіб товари даної позиції були виготовлені чи придбані, а не, як стверджує відповідач, види діяльності при рубці лісу.

Крім того, до товарної категорії 4401 належать, зокрема тирса та відходи, тобто саме ті продукти, які реалізовувались позивачем. Вказане підтверджується, зокрема положеннями розділу 9 додатку до Закону України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 р. N 2371-III, листом-роз'ясненням Державної податкової адміністрації України від 24.01.2011 р. №1221/5/16-1516.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивачем правомірно застосовано податкову пільгу, передбачену п.23 підрозд.2 розд. XX «Перехідні положення» ПК України, до операцій з постачання продуктів переробки (відходів та тирси).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення відповідача №0000122200 від 25.07.2013р., яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 60259,75грн., в т.ч. 48207,8 грн. за основним платежем та 12051,95 грн. за штрафними санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем суми податку на прибуток суд встановив таке.

Згідно з висновками акта перевірки від 14.10.2013 р. №14/22-00992467 позивач занизив доходи, які враховуються при визначення об'єкта оподаткування за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р., на суму 234020,14 грн.; завищив витрати, які враховуються при визначення об'єкта оподаткування за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р., на суму 376432,15 грн., а також порушив п.135.1, п.135.2, п.135.4, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занизив податок на прибуток за квітень-грудень 2012 року на суму 128194,98грн.

Факт завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, обґрунтовується відповідачем тим, що вартість отриманих позивачем послуг від ПП «Фабус плюс» по перевезенню лісопродкуції із місць її заготівлі на склад безпідставно віднесено до витрат виробництва, оскільки в поданих для перевірки актах виконаних робіт (перевезення) за квітень-червень 2012 року, укладених між ДП «Золочівське лісове господарство» та ТзОВ «Фабус Плюс» на виконання умов контракту №3 від 03.01.2012 р., вказано ціну послуги по вивезенню лісопродукції в кубометрах без розрахунку за кілометраж (одиниці виміру господарської операції), тоді як розрахунок паливно-мастильних матеріалів визначається виходячи з норм на 1 км. пробігу, а також відсутні дати складання документів.

Суд встановив, що договори про надання ДП «Золочівське лісове господарство» послуг за січень 2012 року були тимчасово вилучені співробітникам СП БКОЗ УСБУ України у Львівській області, що підтверджується актом тимчасового вилучення документів від 19.06.2012 р. (Т.3 а.с. 115 - 117), постановою заступника начальника управління - начальника СП БКОЗ УСБУ України у Львівській області В.І. Бахмацького про тимчасове вилучення предметів та документів від 19.06.2012 р. (Т.3 а.с. 118 - 119). З огляду на наведене, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки контракту №3 від 03.11.2012р. та контракту №83 від 09.02.2012 р.

В актах про виконання робіт по угоді №3 від 03.01.2012 р., складених між ДП «Золочівське лісове господарство» та ТзОВ «Фабус Плюс» (Т.3 а.с. 87 - 89), підтверджується факт виконання робіт за квітень 2012 року на суму 222439,25грн. та використання паливно-мастильних матеріалів на суму 2787,5 грн., виконання робіт за травень 2012 року на суму 47537,6грн. та використання паливно-мастильних матеріалів на суму 4460,5грн., виконання робіт за червень 2012 року на суму 35990,35грн. та використання паливно-мастильних матеріалів на суму 28755,21грн.

Згідно з п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Суд бере до уваги те, що в актах виконаних робіт по угоді №3 від 03.01.2012 р. зазначено період в якому ДП «Золочівське лісове господарство» надані послуги (квітень - червень 2012 року) та, відповідно, період, до якого віднесено вартість послуг на витрати операційної діяльності. Таким чином, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що відсутність дати складання актів по угоді №3 від 03.01.2012 р. є доказом безпідставності віднесення позивачем вартості отриманих позивачем послуг від ПП «Фабус плюс» по перевезенню лісопродкуції до витрат виробництва.

Відповідно до п.2.4 договору про перевезення лісопродукції №250 від 07.08.2012р., укладеного між ДП «Золочівське лісове господарство» та ТзОВ «Фабус Плюс», ціна встановлюється у розмірі 54,0 грн. з ПДВ за 1 куб.метр вивезеної або підвезеної продукції та 12,0грн. з ПДВ за 1 куб.метр навантаженою лісо продукції на інший транспортний засіб. Водночас, норми витрат палива згідно з додатком №1 до вказаного договору зазначені з розрахунку на 1 км пробігу.

Згідно з п.2.4 договору про перевезення лісопродукції №298 від 03.12.2012р., укладеного між ДП «Золочівське лісове господарство» та ТзОВ «Фабус Плюс», ціна встановлюється у розмірі 45,0 грн. з ПДВ за 1 куб.метр вивезеної або підвезеної продукції та 10,0грн. з ПДВ за 1 куб.метр навантаженою лісо продукції на інший транспортний засіб. Водночас, норми витрат палива згідно з додатком №1 до вказаного договору зазначені з розрахунку на 1 км пробігу.

Оцінюючи вказані обставини суд зазначає, що ціна послуги по навантаженню та перевезенню лісопродукції встановлена сторонами (ДП «Золочівське лісове господарство» та ТзОВ «Фабус Плюс») за одиницю (кубометр) вивезеної лісопродукції, оскільки в системі лісового господарства облік обсягів заготовленої та вивезеної лісопродукції визначається в кубометрах та, відповідно, собівартість та ціна заготовленої та вивезеної продукції обчислюється із розрахунку за одиницю (кубометр) заготовленої та вивезеної лісопродукції. Водночас, за умовами договору вартість палива не включалось перевізником в ціну перевезення. Тому для контролю за використанням палива сторонами правомірно вирішено обраховувати вартість палива з розрахунку на 1 км. пробігу.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність доводів податкового органу про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 376432,15 грн., внаслідок віднесення до собівартості реалізованої продукції вартість наданих послуг по вивезенню лісопродукції ПП «Фабус плюс».

Суд не бере до уваги висновки відповідача, висловлені в акті перевірки від 14.10.2013 р. №14/22-00992467, про те, що додані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні (Т.1 а.с. 103 - 250; Т.2 а.с. 1 - 208) оформленні з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме в них відсутні дані про довіреність покупців, про подорожні листи та не повністю вказані номерні знаки автомобілів.

Суд встановив, що покупцями продукції позивача (відходи дров'яні, деревина паливна, тирса) за вказаними товарно-транспортними накладними були фізичні особи, а не суб'єкти підприємницької діяльності, у зв'язку з чим відпуск продукції здійснювався без вимоги надання довіреності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів відносно ліквідації надлишкового державного регулювання в сфері автомобільних перевезень» від 05.07. 2011р. № 3565-УІ (вступив в силу з 14.08. 2011р.) були внесені зміни, зокрема у Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344- III, якими із останнього виключені нагадування про використання подорожніх листів. Відтак, наявність подорожнього листа при перевезенні вантажів та пасажирів є необов'язковою.

Суд не бере до уваги відповідь ОСОБА_5 на запит заступника начальника ГУ Міндоходів у Львівській області Лепецького Ю.І. від 16.05.2014р. (Т.3 а.с. 130), яка стверджує, що не здійснювала господарської діяльності з ДП «Золочівське лісове господарство». З матеріалів справи неможливо встановити, яку саме господарську діяльність могла здійснювати ОСОБА_5 з ДП «Золочівське лісове господарство». На виклики суду від 28.05.2014р. та 12.06.2014р. для дачі показів у справі в якості свідка вказана особа не з'явилась.

Крім того, суд зазначає, що позивач не отримував послуги по вказаних товарно-транспортних накладних, а, навпаки, здійснював операції з поставки продукції (відходи дров'яні, деревина паливна, тирса). Тому, вартість поставленої продукції включена до складу доходу операційної діяльності та відображена в рядку 02 податкової декларації з податку на прибуток підприємства. У зв'язку з цим, вартість поставленої продукції не включалася до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

З огляду на наведене, доводи відповідача про порушення вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при оформленні товарно-транспортних накладних виходять за межі предмета доказування у цій справі.

16.08.2013р. позивач подав до ГУ Міндоходів у Львівській області первинну скаргу №851, в якій просив, провести перепровірку витрат операційної діяльності та інших витрат не вибірковим методом а суцільним, як того вимагає документальна перевірка, з фіксацією всіх первинних документів.

У відповідь 07.10.2013р. Золочівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області скеровано позивачу лист з вимогою надати детальну розшифровку доходів і витрат, задекларованих в Декларації з податку на прибуток підприємства за 2012р.

Суд бере до уваги дані розшифровок витрат позивача по собівартості за 2, 3, 4 квартали 2012р., адміністративних витрат за 2,3,4 квартали 2012р., витрат на збут за 2,3, 4 квартали 2012р., інших витрат за 2, 3, 4 квартали 2012р. (Т.1 а.с. 211- 213), складених на підставі первинних документів та звірених з показниками таких витрат, які відображені в регістрах бухгалтерського обліку.

З показів свідка головного державного ревізора-інспектора відділу податкового аудиту Золочівської ОДПІ Дзюрмана А.В., допитаного у судовому засіданні 08.04.2013р., вбачається, що позапланова виїзна документальна перевірка позивача здійснювалась відповідно до вимог Методичних рекомендацій. Вказані розшифровки витрат позивача надані представникам податкового органу вже після проведення перевірки.

Позивач пояснює неможливість подання детальної розшифровки доходів і витрат, задекларованих в Декларації з податку на прибуток підприємства за 2012р. у 2-денний строк, встановлений податковим органом, тим, що підготовка вказаних розшифровок потребувала більшого проміжку часу.

Згідно з даними розшифровки витрат по собівартості за 2, 3, 4 квартали 2012 р. собівартість залишку готової продукції на складі підприємства станом на 01.04.2012 р. становила 41000 грн., що відповідає даним статті балансу «Готова продукція» станом на 01.04.2012 р. Відповідно до даних регістрів бухгалтерського обліку журналів-ордерів № 6 за квітень-грудень 2012 р. та вказаної розшифровки витрат по собівартості витрати операційної діяльності, тобто списання витрат з кредиту рахунків 20 «Виробничі запаси», 23 «Незавершене виробництво» в дебет рахунку 26 «Готова продукція», становить 9986000грн.

Відповідно до даних регістру бухгалтерського обліку журналу-ордеру № 6 списання собівартості готової продукції на реалізовану продукцію, яке здійснювалося з кредиту рахунку 26 «Готова продукція» в дебет рахунку 90 «Собівартість реалізації», за період квітень-грудень становить 9588000 грн., тобто відображає суму собівартості реалізованої продукції.

З наведеного випливає, що залишок готової продукції на. складі підприємства за її собівартістю становить станом на 01.01.2013 р. (41000+9986000-9588000) 439000 грн. і відповідає даним статті балансу «Готова продукція» станом на 31.12.2012 р.

У рядку 05 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 р. відображено заниження витрат операційної діяльності (собівартість реалізованої продукції) на суму (9588000-8364903) 1223097 грн.

З розрахунку інших витрат за 2, 3, 4 квартали 2012р. вбачається заниження показника інших витрат, який відображений у рядку 06 Декларації з податку на прибуток підприємства на суму 439592грн.

Таким чином, виходячи із даних розрахунку відхилення показників фактичних витрат, які відображені в розшифровках витрат, від показників витрат, які відображені в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2012р., позивачем в рядку 04 «Витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування» податкової декларації з податку па прибуток підприємства за 2-4 квартали 2012р. відображено заниження витрат на суму 1662689 грн., а відтак завищення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму (1662689x0,19) 315910,90 грн.

З огляду на наведене, суд вважає, що навіть з урахуванням встановленого представниками відповідача заниження доходу на суму 234020,14грн. та завищення витрат на суму 376432,15грн., позивачем не занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, а, навпаки, завищеного його на суму ((1662689-234020-376432) х 0,19) 199925 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення відповідача №0000402200 від 30.10.2013р., яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на суму 192292,47 грн., в т.ч. 128194,98грн. за основним платежем та 64097,49 грн. за штрафними санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у вказаному Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 вказаної статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених обставин суд робить висновок, що надані позивачем первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в актах перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Золочівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.07.2013р. №000012220 та від 30.10.2013 р. № 0000402200 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з вимогами ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір відповідно до платіжного доручення №2247 від 31.01.2014 р. у розмірі 4872грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7- 14, 18, 71, 94, 158, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000122200 від 25.07.2013 року, № 0000402200 від 30.10.2013 року, винесені Золочівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства "Золочівське лісове господарство", сплачений судовий збір в розмірі 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 07.07.2014р.

Суддя Мричко Н.І.