Рішення № 39628026, 24.06.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. Справа № 911/1620/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» в інтересах Цеху телекомунікаційних послуг № 7 Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком»;

до Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради;

про стягнення 161 935,79 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Самокиш Л.В. (довіреність № 651 від 11.12.2013 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» в інтересах Цеху телекомунікаційних послуг № 7 Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» до Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради про стягнення 161 935,79 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2014 року порушено провадження у справі № 911/1620/14 та призначено до розгляду на 20.05.2014 року.

20.05.2014 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої останній просив суд на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 114 220,95 грн. боргу за Договором № 10 від 04.01.2012 року про порядок відшкодуванню витрат за надані послуги електрозв'язку пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету, у зв'язку з частковим погашенням заборгованості по пільгах, які надані ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС на суму 21 000,18 грн. та по пільгах, які надані ветеранам Великої Вітчизняної війни на суму 26 714,42 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.05.2014 року подав заперечення на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань для оплати послуг, які надаються позивачем.

В судовому засіданні, яке відбулось 20.05.2014 року оголошено перерву на 03.06.2014 року.

03.06.2014 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої останній просив суд на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 32 521,19 грн. боргу за Договором № 10 від 04.01.2012 року про порядок відшкодуванню витрат за надані послуги електрозв'язку пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету, у зв'язку з частковим погашенням заборгованості по пільгах, які надані ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС на суму 40 918,03 грн., по пільгах, які надані ветеранам Великої Вітчизняної війни на суму 32 017,38 грн., по пільгах, які надані багатодітним сім'ям на суму 3 317,26 грн. та пільгах, які надані ветеранам військової служби на суму 5 447,33 грн.

В судове засідання, яке відбулось 03.06.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 24.06.2014 року.

17.06.2014 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, яким останній повторно підтримав подане 20.05.2014 року заперечення на позов.

В судовому засіданні 24.06.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання 24.06.2014 року не з'явився.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

04.01.2012 року між Управлінням праці та соціального захисту населення Переяслав - Хмельницької міської ради Київської області (Платник) та Київською обласною філією Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (Виконавець) в інтересах Цеху телекомунікаційних послуг № 7 Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» було укладено Договір про порядок відшкодування витрат за надані послуги електрозв'язку пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого він регламентує взаємовідносини Сторін щодо відшкодування коштів за пільгове надання послуг електрозв'язку пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, які здійснюються Виконавцем.

Відповідно до п. 2.4.1 Договору Платник зобов'язується своєчасно та у повному розмірі перераховувати Виконавцю кошти для компенсації витрат по наданню послуг пільговим категоріям громадян.

Крім того, здійснення відшкодування витрат, понесених внаслідок надання послуг електрозв'язку на пільгових умовах за рахунок коштів державного бюджету Управлінням праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради, передбачено ст. 63 Закону Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, ст. 1 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» № 203/98-ВР, п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст.14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551- ХІІ, ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ, ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», Закону України «Про Державний бюджет України», постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. «Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».

Пунктом 2.3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту заселення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів стверджених у обласних та районних бюджетах на зазначені цілі. Головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних правлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання з праці та соціального захисту населення.

Згідно з п. 3 Типового положення про головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації і управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2000 року № 1498, основними завданнями управління є, зокрема, забезпечення на відповідній території реалізації державної політики сфері соціально-трудових відносин, безпечної життєдіяльності, оплати, схорони і належних умов праці, зайнятості, пенсійного забезпечення, соціального захисту та обслуговування населення в тому числі громадян, які потребують допомоги з боку держави: забезпечення в межах своїх повноважень дотримання законодавства про соціальний захист населення.

Згідно п. п. 3.1 Договору Виконавець щомісяця до 3 робочого дня наступного за звітним, подає Платнику наступні документи: на паперових та електронних носіях форму 2-Пільга розрахунки на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з підписами уповноважених осіб та печаткою Виконавця та на паперових та електронних носіях форму 3-Пільга Акти звіряння розрахунків з підписами уповноважених осіб та печаткою Виконавця.

Відповідно до п. 3.2 Договору Платник щомісяця на протязі 3-х робочих днів після отримання від Виконавця документів на відшкодування: надає форму 3-Пільга Акт звіряння розрахунків Виконавцю з підписами уповноважених осіб і печаткою Платника, в якому вказує погоджену зі своєї сторони суму відшкодувань та подає Виконавцю на паперових та електронних носіях списки невідповідностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг.

Платник на підставі розрахунків та актів звіряння про надання послуг електрозв'язку пільговикам, забезпечує своєчасне перерахування сум відшкодування по пільговому наданню послуг Виконавцю (п. 3.5 Договору).

Даний Договір набуває сили з 01.01.2012 року його підписання сторонами і діє до кінця відповідного календарного року (п. 5.1 Договору).

Згідно п. 5.2 Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну однією із Сторін не буде виявлено бажання про відмову від цього Договору.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про виявлені бажання сторін щодо відмови від Договору, тому Договір вважається продовженим до кінця 2013 року.

На виконання своїх договірних зобов'язань позивачем надавались відповідачу обумовлені сторонами послуги, що підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат та Актами звіряння взаєморозрахунків (наявні в матеріалах справи), у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконував свої договірні зобов'язання, про що зокрема свідчить відсутність скарг або заперечень з боку відповідача. Факт надання послуг відповідачем по суті не заперечено і не спростовано.

Однак, відповідач внаслідок порушення обов'язків зазначених у п. 3.2 Договору, щодо відшкодування витрат, понесених внаслідок надання послуг електрозв'язку пільговикам, здійснює вищевказані відшкодування не в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 159 183,43 грн., яка підтверджується розрахунком заборгованості за надані послуги електрозв'язку:

- по пільгам, які надані ветеранам військової служби за період з жовтня 2013 року по лютий 2014 рік, заборгованість складає 7 599,09 грн.;

- по пільгам, які надані ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС за період з жовтня 2013 року по лютий 2014 рік, заборгованість складає 74 854,64 грн.;

- по пільгам, які надані ветеранам Великої Вітчизняної війни за період з жовтня 2013 року по лютий 2014 рік, заборгованість складає 72 767,21 грн.;

- по пільгам, які надані багатодітним сім'ям за період з липня 2013 року по лютий 2014 рік, заборгованість складає 3 962,49 грн.

Крім того, позивач зазначив, що з метою досудового врегулювання спору, 14.11.2013 року, позивач направив відповідачу Претензію № 1010-328108-320000-2797 від 13.11.2013 року з вимогою негайно сплатити борг за Договором. Відповідач відповіді не надсилав, коштів не сплатив.

Відповідач в своїх запереченнях факт надання послуг не заперечував, зазначив, що несвоєчасно і не в повному обсязі відшкодування проводилось у зв'язку з відсутністю субвенцій з Державного бюджету.

Згідно з ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за невиконання господарського зобов'язання.

Таким чином, суд не приймає викладені у запереченні посилання відповідача на неможливість виконання умов Договору у зв'язку з ненадходженням бюджетного фінансування.

Обов'язок відповідача щодо перерахуваня на рахунок позивача сум відшкодування передбачений п. 3.5 Договору, який не містить умови щодо залежності відшкодування від надходжень бюджетних субвенцій. Відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування і не є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором про надання послуг, за яким, згідно ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент прийняття судового рішення становить 32 521,19 грн., як заявлено до стягнення з врахуванням зменшення позовних вимог.

Відтак, суд дійшов висновку про доведеність факту існування боргу відповідача перед позивачем у заявленому розмірі 32 521,19 грн, а отже вимога про його стягнення є обґрунтованою, відповідачем належним чином не запереченою та не спростованою, а отже підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушення відповідачем грошового зобов'язання з відшкодування витрат за надані послуги електрозв'язку пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету , позивач просить стягнути з відповідача 2 041,42 грн. інфляційних та 710,94 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а відтак вимога про стягнення з відповідача 2 041,42 грн. інфляційних, 710,94 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу по відшкодуванню витрат за надані послуги електрозв'язку пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету за надані послуги в розмірі 32 521,19 грн., 2 041,42 грн. інфляційних та 3 % річних в сумі 710,94 грн. є правомірними і обґрунтованими, оскільки відповідні нарахування проведені за фактичний період існування заборгованості у відповідності до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сковороди, 62, код 05408622) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, буд. 18, код 21560766) в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» (02098, м. Київ, п-т П.Тичини, 6, код 01184901) 32 521 грн. (тридцять дві тисячі п'ятсот двадцять одну гривню) 19 коп. основного боргу, 2 041 грн. (дві тисячі сорок одну гривню) 42 коп. інфляційних, 710 грн. (сімсот десять гривень) 94 коп. 3 % річних, 3 238 грн. (три тисячі двісті тридцять вісім гривень) 72 коп. судових витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.07.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.