Ухвала суду № 39627850, 18.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2014 рокусправа № 804/9006/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чепурнова Д.В., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд - Сервіс" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Спецбуд-Сервіс" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Західно-Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області від 29.03.2013 року за № 0000162250, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 523'412 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 261'706грн. 00коп.; № 0000172250, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1'225'056 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 612' 528 грн. 00 коп.

20.08.2013 р. позивачем збільшені позовні вимоги, шляхом надання відповідної заяви. А саме: позивач просив, також скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000072205 від 08.08.2013 р., яким ТОВ "Спецбуд-Сервіс" збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1' 225' 056 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 520' 668 грн. 50 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року адміністративний позов - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000162250 від 29.03.2013 р., яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 523' 412 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 261'706 грн. 00 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

№ 0000072205 від 08.08.2013 р., яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1' 225' 056 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 520' 668 грн. 50 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновки податкового органу щодо штучного створення податкового кредиту з ПДВ та завищення витрат підприємства при обчисленні податку на прибуток, що суперечить меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких ТОВ "Спецбуд-Сервіс" не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності, як єдиної мети укладених угод між позивачем та його контрагентами - є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження доводів податкового органу, оскільки останні спростовуються доводами позивача та наданими первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що позивачем штучно створено податковий кредит з ПДВ шляхом завищення витрат підприємства при обчисленні податку на прибуток, що суперечить меті господарської діяльності підприємства та створює обставини, за яких ТОВ "Спецбуд-Сервіс" не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності, як єдиної мети укладених угод між позивачем та його контрагентами.

Рішення суду першої інстанції оскаржено в частині скасування податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000162250 від 29.03.2013 р., яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 523' 412 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 261'706 грн. 00 коп.; скасування податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000072205 від 08.08.2013 р., яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1' 225' 056 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 520' 668 грн. 50 коп.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні просив скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Сервіс", зареєстроване виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 15.11.2004 р. (т. 1 а.с. 85).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків, позивач перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській ОДПІ з 22.11.2004 р. за № 3159 (т. 1 а.с. 68).

Отже, позивач належним чином зареєстрований як юридична особа, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення господарської діяльності в Україні.

Так, згідно направлення на перевірку від 28.02.2013 р. № 130 та наказу від 28.02.2013 р. № 157 (т. 2 а.с.158), згідно п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) фахівцями податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Сервіс" (код ЄДРПОУ 33253299) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, податку на прибуток за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 р. при взаємовідносинах з ТОВ "Лігран" (код ЄДРПОУ 34656476), ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689).

За результатами перевірки складено Акт № 1/225-33253299 від 14.03.2013 р. (далі Акт перевірки) (т. 1 а.с. 10-54), на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 29.03.2013 р., а саме: № 0000162250, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 523' 412 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 261'706 грн. 00 коп.; № 0000172250, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1'225'056 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 612' 528 грн. 00 коп.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 29.03.2013 р. № 0000162250 та № 0000172250, позивач звернувся до Державної податкової служби у Дніпропетровській області зі скаргою, в порядку ст.ст. 55, 56 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду скарги позивача Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області 10.06.2013 р. прийняте рішення про залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0000162250 від 29.03.2013 р. та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172250 від 29.03.2013 р. в частині застосування штрафної санкції з податку на прибуток у сумі 91 859,50 грн., в іншій частині залишено без змін (т.1 а.с.55-60).

За наслідками винесеного Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області рішення від 10.06.2013р. відповідачем-2 винесене нове податкове повідомлення-рішення № 0000072205 від 08.08.2013 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1'225'056 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 520' 668 грн. 50 коп. (т. 3 а.с. 3).

Згідно ст. 67 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та збрів, а також дотримання валютною та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі, за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України матеріалами, які є підставами для висновків під час проведення перевірки, можуть бути: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року № 984 (далі Порядок № 984) визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п. 5.2. Розділу II Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Так, з висновками податкового органу, викладеними в Акті перевірки, щодо не підтвердження первинними документами реальність здійснення господарських операцій TOB "Спецбуд-сервіс" з TOB "Лігран", TOB "Шоковіта", у зв'язку з чим позивачем занижено податку на додану вартість у сумі 523'412,00 грн., суд першої інстанції вірно не погодився з огляду на наступне.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарі в/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу зазначених норм Податкового Кодексу України вбачається, що позивач може віднести суму податку до податкового кредиту тільки лише, коли придбання товарів/послуг підтверджені податковими накладними, іншими первинними документами та оформлені згідно вимог податкового законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що між TOB "Спецбуд-сервіс" (Замовник) та TOB "Лігран" (Постачальник) укладено договір поставки № 011201 від 01.12.2011 р., згідно якого Постачальник зобов'язується поставити будівельні матеріали (Товар), а Замовник прийняти та оплатити товар. Згідно п. 7.1 цього Договору товар поставляється власним автотранспортом Постачальника на будівельні об'єкти Замовника (т.1 а.с.95-96).

Крім того, виконання цього договору підтверджується податковими та видатковими накладними за період грудень 2011 р., січень-липень 2012 р., платіжними дорученнями відповідно (т. 1 а.с. 97-198).

Також, згідно матеріалів справи між TOB "Спецбуд-сервіс" та TOB "Шоковіта" укладено договір поставки № 0107/04 від 01.07.2012 р., згідно якого постачальник зобов'язується поставити будівельні матеріали, а замовник прийняти та оплатити товар. Згідно п. 7.1 цього договору товар поставляється власним автотранспортом постачальника на будівельні об'єкти замовника (т. 2 а.с. 1-2).

Виконання цього договору підтверджується податковими та видатковими накладними за липень-грудень 2012 р., платіжними дорученнями відповідно (т. 2 а.с. 3-88).

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що висновок податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій TOB "Спецбуд-сервіс" з TOB "Лігран", TOB "Шоковіта" за періоди: грудень 20l1 p., січень-листопад 2012 р., підприємством TOB "Спецбуд-сервіс" в порушення п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3 ст. 198 ПК України та завищення розміру податкового кредиту на загальну суму 523 411,50 грн. є протиправним та таким, що не відповідає дійсності, та спростовується матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком податкового органу щодо порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 39 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в частині завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в тому числі: собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по коду рядка 05.1 податкової декларації з податку на прибуток за період 2-4 кв. 2011 та 2012 рік на суму 2' 617' 057,00 грн. по взаємовідносинам з TOB "Шоковіта", TOB "Лігран", з огляду на наступне.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності с регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ (п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 ПК України).

Згідно п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також, згідно п. 139.1.9 ч. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДНА України від 30 травня 1997 року № 165 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, разом із податковою накладною платником податку, який поставляє товари (послуги), видається товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує передачу товарів (послуг) та (або) прийняття платежу із зазначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

З аналізу викладеного, висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 39 Податкового кодексу України спростовуються первинними документами позивача, а саме: договорами поставки, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 95-198, т. 2 а.с. 1-88).

Крім того, на підтвердження реальності проведення господарської діяльності, TOB "Спецбуд-сервіс" надані договір підряду № 24/12-2010 від 24.12.2010 р., договір генерального підряду № 110819 від 23.05.2012 р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, договір оренди території, приміщення № 26/01/2006-2 від 26.01.2006 р., штатний розклад, сертифікати якості, сертифікати відповідності та інш. (т. 2 а.с. 89-286).

Отже, як встановлено судом першої інстанції, TOB "Спецбуд-сервіс" та TOB "Лігран", TOB "Шоковіта" належним чином оформили договірні правовідносини та, на виконання вимог податкового законодавства, оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо висновків податкового органу про визнання правочинів позивача такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно із п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

При цьому, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Матеріалами справи (первинними документами) спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, реального настання наслідків за результатами вчинення правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами ч. 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто, презумпція правомірності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним, є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

- правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

- правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини, може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Крім того, з 01 січня 2011 року, набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу ст. 203, у новій редакції та доповнено ст. 228 частиною третьою.

З набуттям чинності зазначеними змінами, податкові органи не повинні посилатись на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 228 ЦК України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань.

З урахуванням вищевказаного, можливо дійти висновку, що законодавець з 01.01.2011 року, виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства з кола нікчемних і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними, виключно судом.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України, саме на контролюючи органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складання та достовірності первинних документів.

Отже, висновки податкового органу щодо штучного створення податкового кредиту з ПДВ та завищення витрат підприємства при обчисленні податку на прибуток, що суперечить меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких ТОВ "Спецбуд-Сервіс" не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності, як єдиної мети укладених угод між позивачем та його контрагентами, є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження доводів відповідача, оскільки останні спростовуються доводами позивача та наданими первинними документами, наявними в матеріалах справи.

У зв'язку з чим, прийняті Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення № 0000162250 від 29.03.2013 р. та Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення № 0000072205 від 08.08.2013 р. є протиправними,такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства України та підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд - Сервіс" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: А.В. Шлай