Ухвала суду № 39627786, 11.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2014 рокусправа № 0870/11238/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний" до Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000661500 від 21.08.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільний» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000661500 від 21.08.2012 та № 0000841500 від 26.11.2012.

11.12.2013 подано уточнення до позовної заяви, у зв'язку з тим, що в ході процедури адміністративного оскарження позивачу збільшене грошове зобов"язання з податку на додану вартість, визначене Приморською МДПІ у податковому повідомленні-рішенні від № 0000661500 від 21.08.2012 року, в результаті чого було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000841500 від 26.11.2012 року, яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 83724,16 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що у зв'язку з наявністю відмітки на податковій накладній про внесення її до єдиного реєстру податкових накладних (далі-ЄРПН), яку видав контрагент, позивач мав законні підстави для формування податкового кредиту.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Вільний " задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000661500 від 21.08.2012 року та № 0000841500 від 26.11.2012 року.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем взагалі не надано доказів, яким чином дії позивача призвели до використання пільги всупереч умовам і цілям її надання.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що податкова накладна не була внесена контрагентом до ЄРПН, тому податковий кредит по скороченій декларації було завищено, що призвело до використання пільги всупереч умовам і цілям її надання.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Представником позивача було надано заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представником відповідача було надано клопотання у якому останній просив розглянути справу без участі представника Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного

Приморською МДПІ проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Вільний", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р. (акт перевірки № 88/1530/31457717 від 06.08.2012 року). Перевірку проведено згідно наказу Приморської МДПІ від 31.07.2012 № 202. Копію наказу та повідомлення про проведення перевірки позивач отримав 31.07.2012 під розписку.

За результатами матеріалів перевірки з урахуванням висновків на заперечення прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000661500 від 21.08.2012 року, яким визначено штрафні санкції у розмірі 104655,2 грн., які застосовані за порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 та п. 11 підрозділу II розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) зі змінами та доповненнями.

В ході процедури адміністративного оскарження повідомлення-рішення від № 0000661500 від 21.08.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000841500 від 26.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 83724,16 грн. Тобто першим податковим повідомленням рішенням були нараховані штрафні санкції, другим рішенням основний платіж по податку на додану вартість за порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 та п. 11 підрозділу II розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу.

В ході проведення перевірки скороченої декларації за лютий 2012 встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ "АМАКО Україна" (код 21665011). За даними наданої до Приморської МДПІ скороченої декларації за лютий 2012 року сума податкового кредиту ТОВ «Вільний» за операцією з ТОВ "АМАКО Україна" по податковій накладній № 1705 від 13.02.2012 становить 83724,16 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, 13.02.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» було надано позивачу податкову накладну на товар - польовий культиватор 13 ХЬ2 37-39 (стійка лапи з двома пружинами) на загальну суму 502344,98 грн. з них ПДВ на суму 83724,16 грн.

На підтвердження реальності господарської операції позивач надав: контракт № 3713/002658 від 05.07.20011; акт прийому-передачі товарів від 22.03.2012, виписка з банку, яка підтверджує факт оплати позивачем за придбаний товар; товарно-транспортна накладна, акт звірки взаємних розрахунків з контрагентом за період з 01.01.2012 по 31.10.2012.

Крім того, позивачем було зроблено запит до контрагента, щодо включення податкової накладної № 1705 від 13.02.2012 до ЄРПН. У листі від 14.01.2013 контрагент позивача на підтвердження включення зазначеної податкової накладної до складу податкового зобов'язання надав позивачу: банківські виписи за 13.02.2012, що підтверджують факт оплати за товар позивачем, квитанція № 1 з якої вбачається, що контрагент намагався відправити повторно дану податкову накладну, але вона не була прийнята у зв'язку з наявністю помилки ( документ вже зареєстровано в системі) та додаток № 5 до декларації з ПДВ за лютий 2012, в якому зазначено, що податкова накладна була включена контрагентом в податкові зобов'язання за лютий 2012 та відображена в декларації з податку на додану вартість.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідно до положень 201.10 статті 201 ПК та п. 198.2 статті 198 ПК України з моменту отримання податкової накладної від ТОВ «АМАКО України» та сплати вартості поставленого товару у ТОВ «Вільний» виникло право на податковий кредит.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, позивачем було надано пояснення, що податкова накладна була виписана відповідно до норм діючого законодавства і сумніві у тому, що вона не була внесена до ЄРПН у останнього не виникло, у зв'язку з наявністю відмітки про внесення її до ЄРПН.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що податкова накладна виписана відповідно до вимог чинного законодавства, та відповідає вимогам статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якої первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Однак, відповідач, спростовуючи правову позицію позивача, зазначив, що не зважаючи на те, що податкова накладна виписана відповідно до норм діючого, факт відсутності її у ЄРПН свідчить про незаконність дій позивача та порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 та п. 11 підрозділу II розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 ГЖ України 201.1 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п. 201.8 статті 201 Ж України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Згідно приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно із п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідач звертав увагу суду, на те що позивач мав право звернутися з такою заявою, однак суд першої інстанції вірно погодився з обґрунтуванням позивача, що контрагент не відмовлявся надати податкову накладну, заповнена вона була належним чином, сумнівів щодо внесення її у ЄРПН не виникло, бо була наявна на податковій накладній відмітка про вчинення такої дії, тому підстав для направлення заяви із скаргою на контрагента у позивача не виникло.

Відповідно пункту 2 "Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних", який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок), внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Пунктом п.5 Порядку передбачено, що продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Згідно із п.8 Порядку для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

У відповідності до п. 9 Порядку причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: наявність помилок; відсутність в реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Відповідно до п. 11 Порядку квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня продавцеві. Якщо протягом операційного дня продавцеві не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

Як зазначив в листі від 14.01.2012 року № 0075 контрагент позивача, та ті ж самі пояснення надав і позивач під час розгляду справи судом першої інстанції, податкова накладна була направлена до ЄРПН, однак відповіді у день реєстрації не надійшло. 29.02.2012 року була зроблена спроба ще раз направити податкову накладну, після чого контрагент отримав квитанцію № 1, в якій зазначено, що документ не прийнято (помилка-документ вже зареєстрований в системі).

Таку саме квитанцію надав, як доказ і відповідач, однак суд критично оцінює наданий доказ, у зв'язку з тим, що у даній квитанції на зазначено номер податкової накладної, яка була направлена.

Таким чином, згідно п. 11 Порядку у разі не надходження квитанція, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної, остання вважається зареєстрованою.

Судом першої інстанції також встановлено, що в акті перевірки відсутні будь які посилання на інші докази, крім квитанції № 1, яка була надана позивачем (с. акту 4) та зазначено про проведення звірки з даними ЄРПН. У судовому засіданні, відповідач зазначив, що інформація щодо відсутності в ЄРПН зазначеної податкової накладної повинна бути в ДПС України, тобто а ні на момент проведення перевірки позивача, а ні на момент складання акту перевірки, а ні на період розгляду справи відповідного доказу зазначеного правопорушення у відповідача не було. Відповідно суд вважає, що зазначені правопорушення є не доведеними. Крім того, не є зрозумілим на підставі яких доказів були зроблені висновки відповідачем під час перевірки позивача про виявлене правопорушення.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи позицію Європейського суду, платник податку не повинен нести відповідальність за порушення контрагентом своїх зобов'язань, а внесення до ЄРПН, це обов'язок саме контрагента.

Враховуючи низку фактів, а саме: не доведеності зі сторони відповідача зазначеного правопорушення; наявність документів, які підтверджують реальність господарської операції та не можливість притягнення до відповідальності за порушення, які вчинення іншою особою, суд першої інстанції вірно вважав дії відповідача щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень - протиправними.

В позовній заяві позивач посилається на порушення щодо призначення перевірки та протиправності дій відповідача при винесені оскаржуваних податкових-повідомлень рішень. З цього приводу суд зазначає наступне.

У пункті 1 акту перевірки позивача зазначено, що фахівцями ДПІ проведено документальну невиїзну перевірку згідно з п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 79.1 ст. 79 ПК України.

Однак, ні у рішенні керівника ДПІ про призначення перевірки (наказ № 202 від 31.07.2012 р.), ні у повідомленні керівника № 093/1530 від 31.07.2012 не відображені відомості про те, яку саме перевірку планується провести у даному випадку (планову чи позапланову), а також чи існують будь-які підстави для проведення даної перевірки.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем була надана телеграма ДПС у Запорізькій області від 07.05.2012 року № 3063/7/16-011 до якої йшов додаток з орієнтовним переліком підприємств по яких встановлені відхилення між Реєстрами. Доказів, що саме позивач був зазначений у цьому орієнтовному переліку суду надані не були, але під час перевірки могли бути виявлені і інші підприємства, тобто орієнтовний перелік не є вичерпним. Також було надано додаток 4 від 31.05.2012 року (інформація щодо стану відпрацювання підприємств, якими сформовано податковий кредит за рахунок накладних, які не зареєстровані в ЄРПН) серед яких зазначений позивач. Однак суд критично оцінює наданий додаток, бо будь якого доказу, щодо виявлених розбіжностей надано не було.

Разом з тим, абз. 10 п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що: «Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг».

З наказу на перевірку від 31.07.2012 та акту перевірки вбачається, що була проведена документальна невиїзна перевірка позивача, що є порушенням абзацу 10 п. 201.10 ст. 201 ПКУ, в якому чітко зазначено, що повинна проводитися документальна позапланова виїзна перевірка.

Також позивач посилався на той факт, що рішенням № 0000661500 від 21.08.2012 не визначено суми податкових зобов'язань (основного платежу), відповідно вважає неможливим застосування ст. 123 ПК України.

Аналізуючи п. 123.1 ст. 123 ПК України, слід зазначити, що штрафні санкції в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання накладаються на платника податків, саме після визначення податкових зобов'язань.

Лише 26.11.2012 року відповідачем було винесено повідомлення-рішення № 0000841500, відповідно до якого була розрахована сума основного зобов'язання у розмірі 83724,16 грн.

Крім того, відповідачем взагалі не надано доказів, яким чином дії позивача призвели до використання пільги всупереч умовам і цілям її надання.

Приписами ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зазначене правопорушення не є доведеним, перевірка призначена не у відповідності з діючим законодавством, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, не обґрунтованим та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Вільний " до Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000661500 від 21.08.2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай