Ухвала суду № 39627724, 03.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2014 рокусправа № 808/7509/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року

у справі № 808/7509/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації

про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (т.3, а.с.246) просила визнати дії відповідача неправомірними, заборонити дії своєрідного «психіатричного переслідування» відносно позивача, як то незаконна госпіталізація у психіатричний заклад, постановка на психіатричний облік, намагання примушування до психіатричної допомоги; встановити, що діяння відповідача відбувалися в інтересах третьої особи - ВАТ «Запоріжжяобленерго», визнати, що позивачу завдана моральна та матеріальна шкода.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача неправомірно, без її на те усвідомленої письмової згоди було поміщено до психіатричної установи, де поставлено діагноз про наявність психічного захворювання. Відповідач за твердженням позивача не здійснив належної та повної перевірки фактів, викладених у неодноразових зверненнях позивача щодо неправомірного поміщення позивача до психіатричного закладу та поставлення діагнозу про наявність психіатричного захворювання. Крім того, позивач зазначив, що поміщення її до психіатричного закладу пов'язано із наявністю господарського спору між нею та ВАТ "Запоріжжяобленерго".

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено (т.4 а.с.18-20). Постанову суду мотивовано тим, що на виконання ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» відповідачем неодноразово проводились перевірки фактів, викладених у зверненнях позивача до органів державної влади та правоохоронних органів, а також організовувались клініко-експертні комісії за профілем медичної практики «психіатрія», витребувані пояснення посадових осіб КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня».

Під час судового розгляду справи позивачу роз'яснено її право звернення до суду у порядку, передбаченому ЦПК України, із позовом до лікувального закладу, щодо невірності встановленого діагнозу (ч.2 ст. 25 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (т.4 а.с.32), в якій, посилаючись на порушення судом норм права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, під час перебування позивача в ендокринологічному відділенні Запорізької обласної клінічної лікарні м. Запоріжжя 11.11.2011 позивач був направлений для подальшого обстеження до КУ «Запорізька обласна клінічна психіатрична лікарня», де позивачу поставлений психіатричний діагноз.

02.12.2011 у зв'язку з відмовою позивача від подальшого стаціонарного лікування у зазначеному закладі, позивача було виписано з рекомендацією нагляду у лікаря психіатра та амбулаторного лікування.

З 2011 року позивач перебуває на диспансерному обліку у районного лікаря психіатра Приморської центральної районної лікарні.

Не погодившись з діями психіатричного закладу КУ «Запорізька обласна клінічна психіатрична лікарня», з консультативним обліком у лікаря психіатра, встановленим діагнозом психічного розладу, позивач зверталась із скаргами до відповідача, органів прокуратури, Департаменту лікувально-профілактичної допомоги МОЗ України, Кабінету Міністрів України.

За результатами розгляду звернень відповідачем надані відповіді листами від 08.07.2013 № 01.К/707 (т.1 а.с.5), від 13.08.2013 № 01.К/870 (т.1 а.с.7), від 15.07.2013 № 01.К/707-1 (т.1 а.с.8), від 16.09.2013 № 03.К/4002/02-20 (т.1 а.с.18), від 15.10.2013 № 03.К/1097 (т.1 а.с.106), від 30.10.2013 № 03.К/1184 (т.1 п.с.165), від 29.10.2013 № 03.К/1144/1140, № 01.К/1129, № 03.К/1140 (т.1 а.с.166-168), від 12.11.2013 № 03.К/1221 (т.1 а.с.184).

Відповідачем зазначено, що на думку фахівців позивач страждає на психічний розлад і потребує систематичного спостереження лікарем психіатром. Одночасно роз'яснено позивачу, що згідно чинному законодавству консультативний нагляд установлюється над особою, яка страждає на психіатричний розгул, але відмовляється від надання психіатричної допомоги, а показання для надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку відсутні.

Порушень чинного законодавства про надання психіатричної допомоги не встановлено.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Позивач оскаржує дії відповідача щодо розгляду звернень до відповідача, який погодився з встановленим позивачу в психіатричному закладі діагнозом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про психіатричну допомогу» № 1489-III від 22.02.2000 державний контроль за діяльністю психіатричних закладів усіх форм власності та фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють у межах своїх повноважень Міністерство охорони здоров'я України, інші відповідні центральні органи виконавчої влади.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень здійснюють контроль за діяльністю психіатричних закладів усіх форм власності та фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, а також контроль за виконанням своїх обов'язків законними представниками.

За правилами ст.32 вказаного Закону № 1489-III рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права, свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги, можуть бути оскаржені, за вибором цих громадян, до власника психіатричного закладу або власника психоневрологічного закладу для соціального захисту чи спеціального навчання, або уповноваженого ними органу, або до вищестоящих органів (вищестоящих посадових осіб), або безпосередньо до суду.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 24.12.2012 № 640 (т.3 а.с.57) затверджено Положення про Департамент охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації. Відповідно до покладених на Департамент охорони здоров'я завдань відповідач забезпечує розгляд звернень громадян та їх об'єднань, вживає заходів до усунення причин, що породжують скарги громадян про порушення їх прав і законних інтересів, здійснює контроль за цією роботою у закладах охорони здоров'я; здійснює систематичний контроль за додержанням актів законодавства з питань охорони здоров'я керівниками закладів охорони здоров'я комунальної власності.

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач не є лікувальним закладом, не здійснює лікарської практики та не надає безпосередню медичну допомогу.

Щодо розгляду скарг позивача, судом встановлено, що всі скарги позивача в установленому порядку розглянуті з наданням відповідей відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст.16 цього Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Відповідно до ст.19 вказаного Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити

порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наданої відповіді позивачу у 2012 році (т.1 а.с.9) у зв'язку із зверненням до Верховної Ради України щодо достовірності встановленого діагнозу, відповідачем створено комісію, якою проведено службову перевірку за викладеними позивачем фактами.

В ході перевірки комісією встановлено, що позивач знаходиться на диспансерному обліку у районного лікаря психіатра Приморської центральної районної лікарні з 2011 року, останній раз оглянута 20.02.2012, від запропонованого амбулаторного або стаціонарного лікування відмовились.

Від зустрічі з комісією для вирішення питань, поставлених у зверненні, позивач відмовилась.

Обставини, викладені у вказаній відповіді відповідача, а саме: факт проведеної перевірки поставлених у скарзі питань, підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Так наказом Управління охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації від 16.03.2012 № 206 у зв'язку із зверненням позивача до Верховної Ради України щодо достовірності встановленого діагнозу створена комісія, якою проведена перевірка викладених в звернені позивача питань, за результатом проведеної перевірки складено довідку (т.3 а.с.136), згідно висновку якої порушень чинного законодавства при наданні медичної допомоги позивачу з боку фахівців психіатричної служби не встановлено.

Пунктом 8 Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 752 від 28.09.2012, контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров'я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров'я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров'я України та/або управлінь охорони здоров'я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров'я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

Відповідно до Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 693 від 06.08.2013, клініко-експертна комісія (далі - КЕК) створюється Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для колегіального розгляду клініко-експертних питань діагностики, лікування та реабілітації в закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування та у фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність з медичної практики щодо надання медичної допомоги та медичних послуг.

Підставою для здійснення клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги та медичних послуг відповідно до цього Положення є наказ МОЗ України або відповідного органу охорони здоров`я, який приймається за результатами розгляду запитів і звернень фізичних та юридичних осіб або з ініціативи МОЗ України (п.1.2 Положення).

Відповідно до п.2.1 цього ж Положення КЕК проводить клініко-експертну оцінку якості та обсягів медичної допомоги та медичних послуг шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямом надання медичної допомоги та медичних послуг.

У відповідності з наведеними нормами у зв'язку із зверненням позивача наказом Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації від 16.10.2013 № 907 (т.3 а.с.7) організована клініко-експертна комісія, за висновком якої від 24.10.2013 № 3 (т.3 а.с.8) порушень чинного законодавства при наданні медичної допомоги позивачу з боку фахівців психіатричної служби не встановлено.

Про проведену 24.10.2013 клініко-експертною комісією Департаменту охорони здоров'я Запорізької облдержадміністрації перевірку законності надання позивачу психіатричної допомоги та її результати відповідачем надана відповідь позивачу від 30.10.2013.

За відповіддю, наданої позивачу 29.10.2013, проведеною перевіркою встановлено, що позивач одноразово знаходився на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній психіатричній лікарні з 11.11.2011 по 02.12.2011.

11.11.2011 позивач госпіталізована у психіатричний заклад за згодою, що підтверджується особистим підписом в медичній документації. Діагноз вставлений відповідно до міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем здоров'я Десятого перегляду. Позивач пройшла обстеження та отримала лікування згідно Протоколів надання психіатричної допомоги у повному обсязі.

02.12.2011 позивач оглянута комісією лікарів психіатрів у зв'язку з письмовою заявою про відмову від подальшого стаціонарного лікування і виписані з рекомендацією нагляду лікаря психіатра та амбулаторного лікування.

З 01.03.2012 позивач знаходиться на консультативному обліку у лікаря психіатра.

За поясненнями Департаменту охорони здоров'я СТМО «Психіатрія» від 23.10.2013 (т.1 а.с.205) показань для надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку відповідно до ст.12 Закону України Закону України «Про психіатричну допомогу» станом на 23.10.2013 не виявлено.

При цьому позивачу роз'яснено, що встановлений діагноз згідно Закону України «Про психіатричну допомогу» може бути знятий комісійно фахівцями Запорізької обласної психіатричної лікарні або судово-психіатричною експертизою.

КП «Приморська центральна районна лікарня» також надано відповідь позивачу з посиланням на п.5.6 Інструкції з організації диспансерного та консультативного нагляду осіб, які страждають на психічні розлади, при наданні амбулаторної психіатричної допомоги, затвердженої Наказом МОЗ України від 22.01.2007 № 20, що лікар психіатр не має права знімати позивача з консультативного обліку, оскільки діагноз поставлений в обласному психіатричному диспансері.

Відповідно до вказаної норми припинення консультативного нагляду за особою, яка страждає на психічний розлад, з передачею її медичної карти амбулаторного хворого (форма N 025/о) до архіву психіатричного закладу відбувається на підставі рішення лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) у разі видужання особи, відсутності повторних звернень за амбулаторною або стаціонарною психіатричною допомогою впродовж 3 років.

Наказом Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації від 03.12.2013 № 1068 створена Клініко-експертна комісія Департаменту охорони здоров'я, (т.2 а.с.221), яка 16.12.2013 провела перевірку законності надання психіатричної допомоги позивачу, за висновками яких порушень також не встановлено (висновок клініко-експертної комісії від 16.12.2013 № 4 - т.2 а.с.191).

Отже відповідач, розглядаючи скарги позивача, діяв в межах наданих йому повноважень, у спосіб, встановлений законодавством.

Щодо неправомірності дій відповідача в частині надання повної та об'єктивної відповіді колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем в установленому порядку проведені перевірки поставлених позивачем питань та надані позивачу письмові відповіді.

Незадоволення позивача наданими за його скаргами відповідями не свідчить про протиправність дій відповідача та їх посадових осіб чи порушення ними порядку розгляду звернень позивача.

Письмові відповіді на скарги позивача відповідають вимогам Закону України № 393/96-ВР, а відтак, відсутні правові підстави для визнання прав позивача порушеними при наданні відповідей на його скарги.

Щодо вимог позивача про встановлення факту вчинення відповідачем дій в інтересах ВАТ «Запоріжжяобленерго» колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про їх недоведеність.

Судом встановлено, позивачем не спростовано відсутність зв'язку між розірванням в судовому порядку (рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2008 у справі №18/170/08) укладеного позивачем з ВАТ «Запоріжжяобленерго» договору оренди нерухомого майна від 01.09.1998 №27/24 з госпіталізацією позивача до психіатричного закладу у листопаді 2011 року.

Також, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, судом не встановлено спрямованості оскаржуваних дій відповідача на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго». Жодні докази, які б свідчили про взаємозв'язок між правовідносинами позивача із ВАТ «Запоріжжяобленерго», сторонами не подані, в матеріалах справи відсутні.

Щодо вимог позивача заборонити відповідачу вчиняти «психіатричне переслідування» позивача, яке полягає у психіатричному контролі, незаконній госпіталізації у психіатричний заклад, постановці на психіатричний облік, намагання примушування до психіатричної допомоги, колегія судів погоджується з судом першої інстанції, що вказані вимоги спрямовані до органу, до повноважень якого не входить надання безпосередньо медичної допомоги, вирішення питання госпіталізації, встановлення відповідних діагнозів.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у справі №808/7509/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко