Ухвала суду № 39627717, 03.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2014 рокусправа № 0870/7183/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу командитного товариства «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року

у справі № 0870/7183/12

за позовом командитного товариства «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора»

до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання нечинним рішення та зобов'язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Командитне товариство «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора» звернулося до суду з позовом до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000044160/14 від 09.04.2012 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 135000 грн. - основний платіж, 33750 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач посилається на п.101.10 ПК України, яким не встановлено обов'язку покупця перевіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність з даними ЕРПН.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2012 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що обставини, наведенні податковим органом в акті камеральної перевірки, що став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підтверджені матеріалами справи. Доводи позивача відносно неприйняття відповідачем податкової звітності в електронному вигляді не визнані підставою щодо визнання рішення незаконним, оскільки позивач вже після прийняття оскаржуваного рішення мав намір надати уточнюючу декларацію з ПДВ за січень 2012 року з заявою, згідно додатку №8 до податкової декларації з ПДВ, - заява (скарга) про відмову постачальника надати податкову накладну - в травні 2012 року.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а.с.111), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована обставинами, викладеними в позовній заяві.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, що 21.03.2012 старшим державним податковим інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Куйбишевської МДПІ Калмиковою С.В. проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість командитного товариства «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора» з питання включення до складу податкового кредиту незареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складений акт №82/16-005/00954225 від 21.03.2012 (а.с.7).

Перевіркою встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплати в бюджет за підсумками січня 2012 року з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду на 135000,00 грн.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на завищення суми податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року (№9006744327 від 20.02.2012) за рахунок включення податкової накладної, незареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем - ТОВ «Експортно-імпортна компанія «Верес» (податкова накладна від 30.01.2012 № 8076, сума ПДВ - 135000 гривень). Платник податку не подав до податкової декларації з ПДВ за січень 2012 року заяву зі скаргою на постачальника ТОВ «Експортно-імпортна компанія «Верес».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000044160/14 від 09.04.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 135000 грн. - основний платіж, 33750 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.5).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність означеного податкового повідомлення-рішення.

Спір між сторонами щодо обставин, виявлених в ході камеральної перевірки щодо формування позивачем податкового кредиту за січень 2012 року, відсутності факту реєстрації податкової накладної продавця - ТОВ «Експортно-імпортна компанія «Верес» від 30.01.2012 № 8076, сума ПДВ - 135000,00 грн. за якою включена позивачем до податкового кредиту, відсутній.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, законодавцем чітко встановлені підстави, за наявності яких, платник податків має право на віднесення сум податку до податкового кредиту, а саме: наявність належним чином оформленої податкової накладної.

Абзацом другим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз.9 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

В той же час, абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, в даному випадку законодавцем на покупця покладений обов'язок при поданні податкової декларації, зокрема, підтвердити документально факт отримання товарів за операцією, щодо якої продавцем виписана податкова накладна, яка не зареєстрована в установлено порядку в Єдиному реєстрі. І саме виконання такого обов'язку надає покупцю право відобразити вказану операцію в податковому обліку, включити відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Вказане кореспондується з положеннями пункту 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України №1492 від 25.11.2011, відповідно до якого дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Отже, платник податку має право на включення сум податку до складу податкового кредиту за умови податкової декларації за звітний податковий період, заяви із скаргою на постачальника та копій підтвердних документів (товарних чеків або інших розрахункових документів), які засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Зі змісту податкової накладної №8076 від 20.01.2012 вбачається, що загальна сума поставки становить 810000,00 грн., в т.ч. ПДВ 135000,00 грн., проте виходячи з доданих позивачем податковому органу підтверджуючих документів, наведених вище, вказані суми поставки та податку на додану вартість у складі вартості отриманого товару не підтверджуються.

Заява зі скаргою на постачальника та документи, які б свідчили про відповідність визначеної у вказаній податковій накладній суми поставки та податку на додану вартість фактично здійсненій господарській операції з поставки ТОВ «Експортно-імпортна компанія «Верес» підйомника «ГУАР», позивачем податковому органу в установленому порядку не подані.

Посилання позивача про надіслання на адресу відповідача уточнюючої декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року з заявою згідно додатку № 8 до податкової декларації з податку на додану вартість, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки така уточнююча декларація подана 18.05.2012, вже після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже вказані обставини, наведені позивачем, не спростовують висновків податкового органу, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу командитного товариства «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2012 у справі № 0870/7183/12 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко