Ухвала суду № 39627694, 28.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2014 рокусправа № 804/1216/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Террамет-Плюс" про накладання арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, -

ВСТАНОВИВ:

Криворізька південна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби 22 січня 2013 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Террамет - Плюс" про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у розмірі 525708, 21 грн., який на момент звернення до суду є непогашеним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у задоволенні адміністративного позову Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Террамет - Плюс" про застосування арешту коштів на рахунках платника податків - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів наявності обставин, передбачених п. 94. 2 ст. 94 Податкового кодексу України, для накладення адміністративного арешту активів на кошти ТОВ "Террамет - Плюс", що знаходяться в банку, а також, не надано рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) про застосування арешту майна платника податків, передбаченого п. 94. 6 ст. 94 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у розмірі 525708, 21 грн., який на момент звернення до суду є непогашеним.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Террамет-Плюс" зареєстроване рішенням Виконкому Криворізької міської ради та перебуває на податковому обліку в Криворізькій південній МДПІ Дніпропетровської області ДПС.

Станом на 15.10.12 р. ТОВ "Террамет - Плюс" повинно сплатити до бюджету податкову заборгованість з податку на додану вартість в сумі 525708, 21 грн. та по податку на прибуток підприємств в сумі 855, 00 грн.

Відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57. 1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При несплаті зобов'язання у встановлений строк виникає податковий борг, який відповідно до 14. 1. 175. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 14. 1. 162. п. 14. 1 ст. 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що податковий борг позивача виник внаслідок несплати нарахованих податковим органом сум згідно податкових повідомлень-рішень від 05.01.2012 року за № 0000052301, від 08.06.2012 р. за № 0002171502, від 02.08.2012 р. № 0002811501 та податкової вимоги № 302 від 02.07.2012 р. на суму податкового зобов'язання 522 648, 21 грн.

Так, Криворізькою південною МДПІ Дніпропетровської області ДПС 08.12.2011 року проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Террамет - Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «РА Адан», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 1639/234/36607457 та прийняте податкове повідомлена - рішення № 0000052301 від 05.01.2012 р. на суму 507 812, 50 грн, яке відправлено листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

25.04.2012 року Криворізькою південною МДПІ Дніпропетровської області ДПС також була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт від 25.04.2012 р. № 146/152/36607457 та прийняте податкове повідомлення - рішення від 08.06.2012 року за № 0002171502, яке відправлено листом з рекомендована повідомленням про вручення та повернуто на підставі закінчення терміну зберігання.

У зв'язку з вищенаведеним, Криворізькою південною МДПІ Дніпропетровської області ДПС 02.07.2012 року виставлена податкова вимога № 302 від 02.07.2012 р. на суму податкового зобов'язання 522 648, 21 грн., яка відправлена рекомендованим листом та повернулася у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ст. 57 Податкового Кодексу від 02.12.10 р. № 2755- VI у разі виникнення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54. 3. 1 - 54. 3. 6 пункту 54. 3 платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого орану.

Крім того, 14.06.2012 р. Криворізькою південною МДПІ Дніпропетровської області ДПС було проведено камеральні перевірки податку на прибуток податкової звітності з податку на прибуток. За результатами якої складено акт від 14.06.2012 р. № 84/1501/36607457 та прийняте податкове повідомлення - рішення від 02.08.2012 р. № 0002811501, яке направлено рекомендованим листом та повернуто у зв'язку за відсутністю за місцезнаходженням.

Доказів оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції надано не було, отже сума заборгованості відповідача є узгодженою.

З метою встановлення майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, позивачем було направлено запити до КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», Криворізького гірничопромислового територіального управління, ДАІ та Інспекції державного технічного нагляду.

Так, для виявлення та реалізації рухомого та нерухомого майна боржника було направлено запити до Криворізького гірничопромислового територіального управління, згідно відповіді якого від 01.08.12 р. № 12-13/1534 технологічні транспортні засоби не зареєстровані. Інспекція Державного технічного нагляду (вих. № 10116/10192 від 18.07.2012) надала відповідь від 30.07.12 р. № 1637-02-11 згідно якої відсутня інформація про реєстрацію сільськогосподарської техніки. КП ДОР „Криворізьке бюро технічної інвентаризації відповіддю від 07.07.2012 р. № 11904 повідомило про відсутність реєстрації нерухомого майна за відповідачем.

В ході проведених заходів встановлено відсутність майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу та відсутність факту самостійного погашення платником податків податкового боргу

Згідно п.п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Водночас, позивачем по даній справі не заявляється вимога про стягнення з відповідача в рахунок погашення його податкового боргу коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, а також не ставиться питання про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Натомість, вимоги податкового органу - позивача у справі, стосуються виключно накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - відповідача.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, дослідивши доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог, та надані докази, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначено перелік прав органів державної податкової служби.

Зокрема, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків передбачене п.п. 20.1.16, п.п. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п. 20.1.16 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом, у разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, зазначеними нормами чітко передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім виключного переліку обставин, за наявності яких у податкового органу виникає право на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти, Податковим кодексом України закріплено також особливий порядок накладення такого арешту.

Зазначене зумовлене тим, що адміністративний арешт майна (складовою якого є в тому числі кошти платника податків), у відповідності до ст. 94 Податкового кодексу України, є винятковим способом забезпечення виконання платником податків своїх податкових зобов'язань.

Так, у відповідності до п.п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Натомість, відповідно до абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п. п. 7.1, 7.3 розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.01.2012 р. за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що, на відміну від арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника податкового органу, реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів платника податків здійснюється виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків - в день прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

При цьому, арешт коштів на рахунку платника є різновидом адміністративного арешту, а тому підстави для його застосування, визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків.

Так, відповідно до п.п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосований органами державної податкової служби лише за наявності обставин, вичерпній перелік яких наведено у п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, а саме, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (пункт 3.1 розділу 3).

Отже, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови:

- наявності однієї з обставин, визначених п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України;

- наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Крім того, враховуючи закріплене КАС України обмеження права суб'єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду з позовом до фізичної чи юридичної особи лише у випадках, встановлених Конституцією та законами України, податковий орган має також довести наявність підстав, передбачених п.п. 20.1.16, п.п. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, що надають йому право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків (як вже зазначалося вище, зазначеними нормами чітко передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо такий платник перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу).

Проте, звертаючись до суду з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності на рахунках ТОВ "Террамет - Плюс", Криворізька південна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби не надала суду доказів наявності жодної з перелічених вище умов, за настання яких суд може прийняти рішення про застосування арешту коштів відповідача, а також наявності підстав, що надають позивачу право на звернення до суду із зазначеним позовом.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, зауважує, що реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

Позивачем, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів наявності обставин, передбачених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, для накладення адміністративного арешту активів на кошти ТОВ "Террамет - Плюс", що знаходяться в банку, а також, не надано рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) про застосування арешту майна платника податків, передбаченого п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України.

За таких підстав, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів та інших цінностей ТОВ "Террамет - Плюс", що знаходяться на рахунках у банках даного підприємства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 р. у справі за адміністративним позовом Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Террамет - Плюс" про накладання арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай