Постанова № 39627626, 17.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 грудня 2013 рокусправа № 1170/2а-3151/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Новікова Т. В. (дов. від 12.12.2013)

Котляренко А. В. (директор)

відповідача: - Довгань І. Л. (дов. від 02.09.2013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого малого підприємства фірми «Інкопмарк»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року

у справі № 1170/2а-3151/12

за позовом приватного науково-виробничого малого підприємства фірми «Інкопмарк»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановиВ:

Приватне науково-виробниче мале підприємство фірма «Інкопмарк» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2012 року №0001320153 про невідповідність розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що призвело до заниження податкового зобов'язання в сумі 243465,28 грн., в тому числі за 2011 рік в сумі 182598,96грн. та січень-квітень 2012 року в сумі 60 866,32грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем правомірно задекларовано та сплачено оренду плату за землю згідно укладеного між позивачем та Кіровоградською міською радою договору оренди землі. Оскільки розмір і умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем і орендарем, отже підставою для складання декларації та сплати позивачем орендної плати за земельну ділянку є виключно договір оренди землі, в якому визначається сума орендної плати, що має бути відображена у податковій декларації та сплачена платником податку.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, просить скасувати постанову суду та постановити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до положень Закону України «Про оренду землі» встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішуються за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди, відтак, зважаючи на відсутність додаткових угод, в яких сума орендної плати збільшувалась, позивачем правомірно обраховано суму орендної плати, яка вказана у поданих податкових деклараціях. Позивач зазначає, що Податковий кодекс України не містить норм, які б зобов'язували учасників цивільних правовідносин вносити зміни до діючого договору з огляду на встановлення мінімального розміру орендної плати відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України. Крім того, позивач зазначає, що зміна розміру орендної плати у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати, але шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі сторонами цього договору.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, в поданих суду письмових запереченнях просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2006 між позивачем (Орендар) та Кіровоградською міською радою (Орендодавець) укладено договір оренди землі, зареєстрований 26.04.2006 в Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №66.

Відповідно до ст.1 договору Орендодавець на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 08 грудня 2005 року №1590 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення виробничої бази, яка знаходиться в Північно-Східному промисловому вузлі в місті Кіровограді.

11.02.2011 між Позивачем (Орендар) та Кіровоградською міською радою (Орендодавець) укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, якою встановлено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 7608,29 грн. на місяць. При цьому у розрахунку до вказаної додаткової угоди вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 13.02.2010 становить 9129942,76 грн.

20.01.2011 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, в якій задекларовано орендну плату на 2011 рік у розмірі 208615,80 грн., до складу якої віднесено орендну плату за земельну ділянку, орендовану згідно договору оренди землі від 06.03.2006, у розмірі 91299,48 грн. (7608,29 грн. х 12).

05.01.2012 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію орендної плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік, в якій задекларовано орендну плату за земельну ділянку, орендовану згідно договору оренди землі від 06.03.2006, за період з січня по квітень 2012 року в розмірі 30433,16 грн. (7608,29 грн. х 4).

06.07.2012 відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питання достовірності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, січень-квітень 2012 року, за результатами якої складено акт №000046/153/13750777.

Перевіркою встановлено невідповідність розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на місяць по додатковій угоді від 11.02.2010 №54 до договору оренди земельної ділянки від 26.04.2006 №66, задекларованого позивачем, що призвело до заниження податкового зобов'язання в сумі 243465,28 грн., в тому числі 182598,96 грн. за 2011 рік та 60866,32 грн. за 2012 рік.

До такого висновку відповідач дійшов виходячи з того, що податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011-2012 роки позивачем визначено у наданих до податкового органу податкових деклараціях з плати за землю визначено у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що не відповідає вимогам пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001320153 від 18.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем плата за землю у розмірі 281507,73 грн., в тому числі 243465,28 грн. - за основним зобов'язанням та 38042,45 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до визначення, що міститься у статті першій Закону України «Про оренду землі» №161-XIV від 06.10.1998 р. (надалі - Закон №161) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до визначення, що міститься у статті першій Закону України «Про оренду землі» №161-XIV від 06.10.1998, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором. Такі правовідносини, а отже, і зобов'язання щодо сплати орендної плати виникають між орендодавцем і орендарем в момент укладання договору оренди та виключно на умовах, передбачених у договорі.

Відповідно до статті 21 Закону №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Вказане кореспондується з положеннями статті 19 Закону України «Про плату за землю» №2535-XII від 03.07.1992, відповідно до якої розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності). Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін (ст.23 Закону №161-XIV).

Відповідно до статті 30 Закону №161-XIV зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, що також підтверджується положеннями статті 654 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У спірних правовідносинах, укладений між позивачем і Кіровоградською міською радою договір оренди землі містить умову, яка передбачає що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін(ст.13 договору).

Таким чином, умови договору, зокрема, умови щодо розміру орендної плати за землю, вирішуються виключно за згодою сторін договору, а відтак позивач повинен сплачувати ту суму орендної плати, яка чітко визначена в договорі оренди землі, в даному випадку в договорі оренди від 06.03.2006 до часу внесення змін до вказаного договору шляхом укладання додаткових угод.

Вказане підтверджується також нормами п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, відповідно до якого підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4 ст.288 ПК України).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не надав оцінку тому, що укладений між позивачем та Кіровоградською міською радою договір оренди землі є цивільно-правовим договором, а відтак до нього мають застосовуватись передусім норми, які містяться в Цивільному кодексі України, законах України «Про плату за землю» та «Про оренду землі».

Посилання відповідача на підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, згідно з яким розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки вказані положення стосуються узгодження розміру орендної плати під час укладання договору або ж під час внесення до нього змін, проте ніяк не є зобов'язанням орендаря, встановленим ПК України, зважаючи на той факт, що підставою для нарахування орендної плати є договір, а не Кодекс.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач має право перевіряти правильність визначення та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності лише на підставі договорів оренди таких земельних ділянок та додаткових угод до них, в той час як ані ПК України, ані будь-який інший нормативний акт не містять норм, що зобов'язували б орендаря сплачувати орендну плату у розмірі, який не відповідає розміру, визначеному в договорів оренди, та сплачувати її в більшому розмірі в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до внесення змін до самого договору оренди.

За таких обставин, враховуючи відсутність у ПК України вимог щодо приведення умов раніше укладених договорів оренди землі (в частині розміру орендної плати) у відповідність з п.п.288.5 ст.288 цього кодексу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність сплати позивачем орендної плати, виходячи з приписів пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення спору, що відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого малого підприємства фірми «Інкопмарк» задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі № 1170/2а-3151/12 - скасувати.

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2012 №0001320153.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко