Постанова № 39627582, 01.07.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 р. Справа №805/6684/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Аржанові К.С.

за участю:

представника позивача - Гусєвої Ю.І.,

представника відповідача - Войтух Р.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька про стягнення заборгованості у розмірі 33387,66 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька, звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька про стягнення витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності та пенсій у зв'язку із втратою годувальника за період з 01 грудня 2013 року по 30 квітня 2014 року у розмірі 33387,66 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на не те, що у період з 01 грудня 2013 року по 30 квітня 2014 року ним на адресу відповідача направлялись акти щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які в подальшому підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем. Сума витрат на виплату та доставку пенсії громадянину ОСОБА_4 за період з 01 грудня 2013 року по 30 квітня 2014 року, яку відповідач відмовився відшкодувати, складає 755,95 грн., а сума витрат на виплату та доставку пенсій по втраті годувальника за період з 01 грудня 2013 року по 30 квітня 2014 року, яку відповідач відмовився відшкодувати, складає 32631,71 грн. Розмір вищезазначених сум підтверджується актом звірки сум, які не прийняті до відшкодування відповідачем, підписаним позивачем та відповідачем.

Також позивач вказує на те, що на думку відповідача пенсії у зв'язку з втратою годувальника не підлягають відшкодуванню, оскільки на день смерті годувальника відповідні громадяни були працездатними та не досягли встановленого законодавством віку, який дає право на одержання страхових виплат.

Позивач зазначає, що обов'язок відповідача відшкодувати позивачу суми витрат на виплату та доставку пенсій призначених по інвалідності, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, прямо передбачений вимогами чинного законодавства.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності та пенсій у зв'язку із втратою годувальника за період з 01 грудня 2013 року по 30 квітня 2014 року у розмірі 33387,66 грн.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, надав заперечення, згідно яких вказав, що особи, які вказані позивачем та яким призначено пенсію по втраті годувальника були дружинами осіб, як померли внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Однак на момент смерті потерпілого вказані особи не були непрацездатними в розумінні ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», оскільки на момент смерті чоловіка вони не досягли п'ятдесяти п'яти річного віку. Що стосується відшкодування пенсій по інвалідності, відповідач вказує на те, що громадяни України, які працюють за межами України та не зареєстровані в системі соціального страхування країни, в якій вони знаходяться, мають право на забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Отже, громадянин ОСОБА_4 не застрахований в Україні.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, та яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, управлінням Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька направлені акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 грудня 2013 року по 30 квітня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не визнані за період грудень 2013 року - квітень 2014 року та не відшкодовані органу Пенсійного фонду витрати на виплату пенсій по втраті годувальника та суми витрат по особових справах потерпілих, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на загальну суму 33387,66 грн., з яких: сума витрат на виплату та доставку пенсії громадянину ОСОБА_4 за період з 01 грудня 2013 року по 30 квітня 2014 року складає 755,95 грн., сума витрат на виплату та доставку пенсій по втраті годувальника за період з 01 грудня 2013 року по 30 квітня 2014 року складає 32631,71 грн.

Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку маються такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Згідно з пунктом 4 статті 25 вищеназваних Основ, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відносини, що виникають за зазначеними у ч. 1 ст. 25 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 «Прикінцевих положень» Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Статтями 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Фонд також зобов'язаний організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Положення ч.2 п.5 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлюють що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Міністерством юстиції України 16.05.2003 року зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, якою затверджено «Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» (далі - Порядок).

Відповідно до п. 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Таким чином, витрати, понесені Пенсійним фондом України на основний розмір пенсії по інвалідності та на виплату і доставку пенсії по інвалідності, а також пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Однак, вказані витрати повинні бути документально підтверджені та пов'язані з виплатою пенсії саме особам, які постраждали від нещасного випадку на виробництві або знаходились на утриманні померлого.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Статтею 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» передбачено, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, а вразі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають особи, зазначені у ст. 33 Закону. В даний час ці пенсії призначаються та виплачуються згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» органами Пенсійного Фонду України, які відшкодовуються за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Відповідно до п.1 ст. 21 Закону Фонд зобов'язаний у встановленому порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.

Як встановлено судом, в управлінні Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька знаходяться на обліку наступні особи, які отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_3, ОСОБА_55, ОСОБА_56

З матеріалів справи вбачається:

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час смерті чоловіка в 1956 р., виповнилось 30 років;

- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, на час смерті чоловіка в 1970 р., виповнилось 41 рік;

- ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, на час смерті чоловіка в 1975 р., виповнилось 39 років;

- ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, на час смерті чоловіка в 1980 р., виповнилось 53 роки;

- ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, на час смерті чоловіка в 1975 р., виповнилось 37 років;

- ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, на час смерті чоловіка в 1971 р., виповнилось 37 років;

- ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, на час смерті чоловіка в 1962 р., виповнилось 26 років;

- ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_7, на час смерті чоловіка в 1983 р., виповнилось 38 років;

- ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_7, на час смерті чоловіка в 1981 р., виповнилось 46 років;

- ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_8, на час смерті чоловіка в 1952 р., виповнилось 39 років;

- ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_9, на час смерті чоловіка в 1964 р., виповнилось 25 років;

- ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_5, на час смерті чоловіка в 1970 р., виповнилось 32 роки;

- ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_10, на час смерті чоловіка в 1995 р., виповнилось 54 роки;

- ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_5, на час смерті чоловіка в 1990 р., виповнилось 52 роки;

- ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_5, на час смерті чоловіка в 1970 р., виповнилось 32 роки;

- ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_9, на час смерті чоловіка в 1988 р., виповнилось 49 років;

- ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_9, на час смерті чоловіка в 1977 р., виповнилось 38 років;

- ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_11, на час смерті чоловіка в 1982 р., виповнилось 42 роки;

- ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_12, на час смерті чоловіка в 1977 р., виповнилось 41 рік;

- ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_13, на час смерті чоловіка в 1986 р., виповнилось 44 роки;

- ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_12, на час смерті чоловіка в 1988 р., виповнилось 42 роки;

- ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_14, на час смерті чоловіка в 1992 р., виповнилось 48 років;

- ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_15, на час смерті чоловіка в 1999 р., виповнилось 48 років;

- ОСОБА_31, ІНФОРМАЦІЯ_16, на час смерті чоловіка в 1984 р., виповнилось 34 роки;

- ОСОБА_32, ІНФОРМАЦІЯ_17, на час смерті чоловіка в 1988 р., виповнилось 43 роки;

- ОСОБА_33, ІНФОРМАЦІЯ_15, на час смерті чоловіка в 2001 р., виповнилось 50 років;

- ОСОБА_34, ІНФОРМАЦІЯ_18, на час смерті чоловіка в 1978 р., виповнилось 41 рік;

- ОСОБА_35, ІНФОРМАЦІЯ_19, на час смерті чоловіка в 1996 р., виповнилось 49 років;

- ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_19, на час смерті чоловіка в 1979 р., виповнилось 32 роки;

- ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_15, на час смерті чоловіка в 1993 р., виповнилось 42 роки;

- ОСОБА_38, ІНФОРМАЦІЯ_19, на час смерті чоловіка в 1982 р., виповнилось 35 років;

- ОСОБА_39, ІНФОРМАЦІЯ_16, на час смерті чоловіка в 2001 р., виповнилось 51 рік;

- ОСОБА_40, ІНФОРМАЦІЯ_16, на час смерті чоловіка в 2001 р., виповнилось 51 рік;

- ОСОБА_41, ІНФОРМАЦІЯ_16, на час смерті чоловіка в 2002 р., виповнилось 52 роки;

- ОСОБА_42, ІНФОРМАЦІЯ_16, на час смерті чоловіка в 1993 р., виповнилось 43 роки;

- ОСОБА_43, ІНФОРМАЦІЯ_15, на час смерті чоловіка в 2000 р., виповнилось 49 років;

- ОСОБА_44, ІНФОРМАЦІЯ_15, на час смерті чоловіка в 2003 р., виповнилось 52 роки;

- ОСОБА_45, ІНФОРМАЦІЯ_20, на час смерті чоловіка в 1978 р., виповнилось 21 рік;

- ОСОБА_46, ІНФОРМАЦІЯ_21, на час смерті чоловіка в 1983 р., виповнилось 31 рік;

- ОСОБА_47, ІНФОРМАЦІЯ_21, на час смерті чоловіка в 2005 р., виповнилось 53 роки;

- ОСОБА_48, ІНФОРМАЦІЯ_22, на час смерті чоловіка в 1998 р., виповнилось 44 роки;

- ОСОБА_49, ІНФОРМАЦІЯ_21, на час смерті чоловіка в 1997 р., виповнилось 45 років;

- ОСОБА_50, ІНФОРМАЦІЯ_22, на час смерті чоловіка в 2007 р., виповнилось 53 роки;

- ОСОБА_51, ІНФОРМАЦІЯ_23, на час смерті чоловіка в 1985 р., виповнилось 30 років;

- ОСОБА_52, ІНФОРМАЦІЯ_23, на час смерті чоловіка в 2002 р., виповнилось 47 років;

- ОСОБА_53, ІНФОРМАЦІЯ_22, на час смерті чоловіка в 1995 р., виповнилось 41 рік;

- ОСОБА_54, ІНФОРМАЦІЯ_24, на час смерті чоловіка в 1990 р., виповнилось 29 років;

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_16, на час смерті чоловіка в 1984 р., виповнилось 33 роки;

- ОСОБА_55, ІНФОРМАЦІЯ_25, на час смерті чоловіка в 1980 р., виповнилось 47 років;

- ОСОБА_56, ІНФОРМАЦІЯ_20, на час смерті чоловіка в 1999 р., виповнилось 42 роки.

Зазначені особи інвалідами не були, тобто права на страхові виплати у відповідності зі ст.ст. 37, 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у разі смерті потерпілого не мали.

Закон прямо зазначає умови отримання пенсії по втраті годувальника ( в тому числі досягнення віку непрацездатності) на час настання страхового випадку, тобто на час смерті потерпілого.

Стосовно ОСОБА_23, встановлено, що на момент смерті чоловіка їй виповнилось 63 роки, проте згідно з копією трудової книжки, яка наявна в матеріалах справи, остання на той момент працювала.

Суд не приймає до уваги довідки органів самоорганізації населення, житлово-експлуатаційних контор, районних рад про встановлення факту знаходження зазначених вище осіб на утриманні померлих, оскільки даний факт має бути встановлений рішенням суду, проте таких рішень позивачем до суду не надано.

Крім того, суд не приймає до уваги рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2005 року по справі № 2-3893/05, яким встановлено факт знаходження ОСОБА_15 на утриманні чоловіка ОСОБА_57, оскільки право на одержання щомісячних страхових виплат мають лише непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, але докази непрацездатності ОСОБА_15 на момент смерті чоловіка в матеріалах справи відсутні, як і не встановлено це рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька.

Щодо ОСОБА_5 суд зазначає, що доказів про встановлення причинно-наслідкового зв'язку смерті годувальника з одержаним трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я чи з професійним захворюванням, якими мають бути висновки (довідки) МСЕК, позивачем до суду не надано. Крім того, відсутність в даному випадку причинно-наслідкового зв'язку смерті годувальника з одержаним трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я чи з професійним захворюванням встановлено ухвалою Вищого адміністративного суду від 18 липня 2013 року.

Що стосується відшкодування суми витрат на виплату та доставку пенсії громадянину ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

У спірних правовідносинах мають місце два різні види соціального страхування. На міждержавному рівні ці питання вирішені по різному: пенсія виплачується за місцем проживання, а відшкодування шкоди здійснюється за місцем отримання травми.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду України.

З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Усі вищевказані вимоги чинного законодавства застосовуються для державного соціального страхування громадян України.

Посилання позивача на ч.2 ст.2, п.5 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не є підставою для задоволення заявлених позовних вимог з огляду на те, що вказаними нормами врегульовані взаємовідносини між застрахованою особою і страховиками.

В межах спірних правовідносин такі відносини відсутні, оскільки як позивач, так і відповідач не є страховиками по відношенню до осіб, які отримали пошкодження здоров'я за межами держави. Виплата пенсії по інвалідності Пенсійним фондом України таким особам здійснюється на підставі ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» внаслідок прийняття на себе державою певних обов'язків, а не внаслідок виконання обов'язків страховика.

13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення підписана ОСОБА_58, яка діє з часу її підписання, про що зазначено в ст. 13 даної ОСОБА_58. ОСОБА_58 підписана між 11 Державами, в тому числі Україною, Російською Федерацією, та Туркменістаном. ОСОБА_58 є чинним міжнародним договором, предметом регулювання якого є виключно пенсійне забезпечення.

Статтею 1 ОСОБА_58 передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї ОСОБА_58 та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ст. 3 ОСОБА_58 про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД усі витрати, які пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, що надає це пенсійне забезпечення.

Статті 5 й 6 ОСОБА_58 визначають, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян.

Призначення пенсій громадянам держав-учасниць ОСОБА_58 проводиться за місцем проживання.

Обґрунтування позивачем своєї позиції положеннями ОСОБА_58 про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням трудових обов'язків, підписаної 09 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, є безпідставним, оскільки вказана ОСОБА_58 регулює питання відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків. Питання ж виплати пенсій чи відшкодування витрат на пенсійне забезпечення нею не врегульовані.

Тобто, відшкодування шкоди фізичній особі і відшкодування витрат на пенсійне забезпечення у зв'язку з трудовим каліцтвом - це різні поняття, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

Відповідно до вказаних положень визнання Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України відшкодувати останньому витрати, - є безпідставним.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про необґрунтованість позову Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька про стягнення заборгованості у розмірі 33387,66 грн., у зв'язку із чим відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька про стягнення витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності та пенсій у зв'язку із втратою годувальника за період з 01 грудня 2013 року по 30 квітня 2014 року у розмірі 33387,66 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 01.07.2014 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 04.07.2014 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.