Постанова № 39625552, 26.06.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/1995/1410 год. 24 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - Котруці Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, повідомлення - розрахунку та рішення про застосування штрафних санкцій,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 ( далі - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області ( далі - відповідач, ДПІ) , у якому просить визнати нечинними -

- податкові повідомлення - рішення №0003131702 від 28.05.2014 року про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього на загальну суму 252379,65 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 168253,10 грн. та за штрафними санкціями у сумі 84126,55 грн.; № 0003141702 від 28.05.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб всього на загальну суму 222903,90 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 148602,60 грн. та за штрафними санкціями у сумі 74301,30 грн.;

- повідомлення - розрахунок від 28.05.2014 року про необхідність здійснення доплати єдиного соціального внеску у сумі 19789,00 грн. та рішення №27 від 28.05.2014 року про застосування штрафних санкцій у сумі 1518,10 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу щодо безтоварності господарських операцій з контрагентом-постачальником ПФ "Астер" є безпідставним, оскільки ґрунтується на обставинах акту перевірки вказаного контрагента без урахування наданих до перевірки первинних документів, які підтверджують фактичне придбання товару від вказаного контрагента. Крім цього, позивач зазначає, що рішенням суду, яке набрало законної сили, підтверджено реальність виконання укладеної угоди з ПФ "Астер".

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, повідомлення - розрахунок про необхідність здійснення доплати єдиного соціального внеску та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті у відповідності з вимогами чинного законодавства, оскільки підставою для донарахування сум з ПДВ, податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску є безтоварність угод позивача з контрагентом ПФ "Астер", що підтверджується актом документальної перевірки контрагента позивача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала вказані заперечення та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа - підприємець, перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 14.04.2014 року №483 податковими ревізорами - інспекторами ДПІ у м. Херсоні було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 16.05.2014 року №21-03-17-02/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту перевірки є порушення вимог діючого законодавства, а саме:

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, встановлено заниження ФОП ОСОБА_4 податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 148602,60 грн., в тому числі за 2012 рік в сумі 23977,90 грн., за 2013 рік в сумі 124624,70 грн.;

- п. 2 частини першої ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено заниження сум єдиного соціального внеску на загальну суму 19789,00 грн. (2012 рік - 10573,45 грн., та 2013 рік - 9215,55 грн.);

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у 2012-2013 рр. на загальну суму 168253,10 грн., в тому числі за періоди: 11 місяць 2012 року в сумі 15695,75 грн., 12 місяць 2012 року в сумі 14413,33 грн., 01 місяць 2013 року в сумі 3352,33 грн., 02 місяць 2013 року в сумі 66087,50 грн., 03 місяць 2013 року в сумі 68704,17 грн.

Як вбачається з акту перевірки (п. 2.1, 2.5, 2.6), вказані висновки ДПІ вмотивовані безтоварністю господарської операції з контрагентом ПФ "Астер", оскільки ДПІ отримано акт ДПІ у м. Херсоні №1314/21-03-22-01 від 08.11.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПФ "Астер" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Карбон - Юг", яким встановлено безтоварність господарських операцій ПФ "Астер" з вказаним контрагентом.

На підставі вказаних висновків податковим органом по господарській операції з ПФ "Астер" зменшено податковий кредит на суму ПДВ 168253,08 грн., валові витрати на суму 148602,60 грн. та донараховано суму єдиного внеску у розмірі 19789,00 грн., про що прийняті податкові повідомлення-рішення №0003131702 від 28.05.2014 року про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього на загальну суму 252379,65 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 168253,10 грн. та за штрафними санкціями у сумі 84126,55 грн.; №0003141702 від 28.05.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб всього на загальну суму 222903,90 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 148602,60 грн. та за штрафними санкціями у сумі 74301,30 грн. та повідомлення - розрахунок від 28.05.2014 року про необхідність здійснення доплати єдиного соціального внеску у сумі 19789,00 грн. та рішення №27 від 28.05.2014 року про застосування штрафних санкцій у сумі 1518,10 грн., які є предметом оскарження у даній справі.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, повідомлення - розрахунку та рішення про застосування штрафних санкцій, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Правила формування витрат та доходів фізичних осіб - підприємців та податкового кредиту у перевіреному періоді визначалися положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ (далі - ПК України). .

Пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзаців "а" та "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт та видаткові накладні, так і результати таких виконаних робіт та наданих товарів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, перевіряючи правомірність віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту суми ПДВ на підставі договірних відносин із ПФ "Астер", суд встановив наступне.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_4 (за договором - покупець) та ПФ "Астер" (за договором - постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів №051112-1 від 05.11.2012 року та №090113-1 від 09.01.2013 року, за умовами яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця паливно - мастильні матеріали, найменування товару, одиниця виміру, кількість і ціна за одиницю товару визначається в рахунках - фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, поставка товару здійснюється на умовах FCA - склад постачальника, або на умовах СPT - франко - перевезення сплачено до, на підставі заявки покупця за рахунок продавця. При цьому, специфікацією до даного договору №1 визначено найменування товару, його кількість та ціна.

На виконання умов вищевказаних договорів ПП "Астер" на адресу ФОП ОСОБА_4 товар - дизельне пальне у листопаді - грудні 2012 року на загальну суму 180654,50 грн., в т.ч. ПДВ 30109,08 грн., у січні - березні 2013 року на загальну суму 828864,00 грн., в т.ч. ПДВ 138144,00 грн., що підтверджується податковими накладними, перелік яких наведений в акті перевірки, копії залучені до матеріалів справи, а також видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок ФОП ОСОБА_4 згідно товарно - транспортних накладних, копії яких надані до матеріалів справи. Розрахунки проведені у безготівковій формі, що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками.

Досліджуючи питання щодо використання отриманого дизельного палива в господарській діяльності, судом встановлено наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що основними видами діяльності ФОП ОСОБА_4 є діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами, та промисловими хімічними речовинами, роздрібна торгівля пальним, вантажний автомобільний транспорт. Для здійснення основного виду господарської діяльності, у ФОП ОСОБА_4 обліковується нерухоме майно, а саме автозаправочна станція, а також наявні вантажні автомобілі, складська та офісна площа, а також укладені трудові договори між працівниками та ФОП ОСОБА_4

На підтвердження використання придбаного від спірного контрагента товару - дизельного палива у підприємницькій діяльності позивачем надано до матеріалів справи договірні, бухгалтерські та податкові документи щодо продажу дизельного палива протягом листопада 2012 року, лютого, березня 2013 року, а саме: товарно - транспортні накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ тощо.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них зазначено одиниці виміру та вартість отриманих товарів, осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності товарів в натурі, а також використання позивачем ТМЦ не за призначенням, несумісності придбаних товарів з напрямом господарської діяльності.

Відповідачем також не спростовано наявності у позивача матеріально-технічної бази, трудових ресурсів, інших умов, необхідних для виконання угоди поставки.

За вище наведених умов, суд вважає, що позивачем доведено факт виконання ним угоди, наявність господарського змісту угоди у вигляді придбання ТМЦ з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях, а також наявність результатів спірних угод.

Надаючи правову оцінку доводам ДПІ щодо безтоварності вищеописаної господарської операції, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Щодо інформації про ознаки фіктивної діяльності підприємств - постачальників, викладеної в акті податкової перевірки контрагента позивача, то суд вважає її недостатнім доказом, тому як ст. 83 Податкового кодексу України передбачає, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Проте, цим Кодексом не встановлено, що податковий орган може запитувати, отримувати та використовувати у документальних перевірках платників податків в якості доказів акти перевірок інших платників податків. Більш того, цим кодексом не встановлено, що висновки, які містяться в актах перевірки інших платників податків, є достатніми та допустимими доказами наявності чи відсутності документів, фактів та інших обставин, які мають юридичне значення для інших платників податків, ніж той, відносно якого проводилась перевірка. Не встановлюють вказаних прав податкового органу інші законодавчі та нормативно-правові акти.

Виходячи з викладеного, данні, вказані в актах перевірки інших платників податків, можуть бути використані податковим органом лише як інформація, яка дає підстави для перевірки того чи іншого факту, тобто проведення позапланової перевірки.

Крім того, за своїм призначенням акт перевірки іншого платника податку не є ні первинним, ні обліковим документом, ні звітним документом, ні іншим документом господарської діяльності платника податку, відносно якого проводиться перевірка.

Також, суд відмічає, що доводи ДПІ про нереальність господарських операцій з ПФ "Астер", які ґрунтуються на висновках акту перевірки від 08.11.2013 року №1314/21-03-22-01/24956105, спростовуються постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року по справі №821/4502/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року, за позовом ПФ "Астер" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, визнання протиправними дій, зобов'язання утриматись від вчинення дій та зобов'язання вчинити дії, якою адміністративний позов задоволено частково - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.11.2013р. №0007572200 про визначення суми грошового зобов'язання із ПДВ за основним платежем на 494724,0 грн. та за штрафними санкціями на 247362,0 грн., №0007562200 про визначення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток за основним платежем на 297171,1 грн. та за штрафними санкціями на 74292,77 грн., № 0005782200 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи на 510,0 грн., а також зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області відновити в базі даних "Система "Податковий блок" - співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту Приватної фірми "АСТЕР", які були відкориговані на підставі акту від 08.11.2013р. № 1314/21-03-22-01/24956105 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватної фірми "АСТЕР" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Карбон-Юг" за період з 03.09.2012 по 02.08.2013 та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності придбаних товарів".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність податковим органом факту порушення позивачем пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п177.4 ст. 177, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки покладений в основу вказаних порушень висновок про безтоварність господарських операцій з контрагентом - постачальником ПФ "Астер" спростований відповідними первинними документами, а тому є правомірним віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та вартість отриманого товару до складу валових витрат по вищевказаним господарським операціям.

Оскільки у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях зобов'язань по податку на додану вартість та по податку на доходи фізичних осіб, тому не має підстав і для застосування до позивача відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Крім того, податковим органом зазначено, що в порушення п. 2 частини 1 ст. ст.7 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ФОП ОСОБА_4 занижено чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% на 1267224,17 грн. та згідно ст. 9 цього Закону занижено суму страхових внесків від суми чистого доходу за 2012-2013 рік, внаслідок чого було донараховано єдиного соціального внеску на суму 19789,00 грн.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VІ платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VІ для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з абз. 1 ч. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи заниження чистого доходу ФОП ОСОБА_4 на суму 1267224,17 грн. визнано судом таким, що ґрунтується на хибних висновках та спростовано первинними документами, що підтверджують реальне виконання договору з його контрагентом ПФ "Астер", тому суд вважає, що повідомлення - розрахунок від 28.05.2014 року про сплату єдиного соціального внеску у сумі 19789,00 грн., та рішення №27 від 28.05.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 1518,10 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003131702 від 28.05.2014 року про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього на загальну суму 252379,65 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 168253,10 грн. та за штрафними санкціями у сумі 84126,55 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003141702 від 28.05.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб всього на загальну суму 222903,90 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 148602,60 грн. та за штрафними санкціями у сумі 74301,30 грн.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення - розрахунок від 28.05.2014 року щодо доплати єдиного соціального внеску у сумі 19789,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення №27 від 28.05.2014 року про застосування штрафних санкцій у сумі 1518,10 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1872,00 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят дві гривні).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 липня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.3.3