Рішення № 39624958, 07.07.2014, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2618/14-ц

Номер провадження 2/629/834/14

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.07.2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., секретаря судових засідань Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськраойонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду 24 червня 2014 року з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на дитину, в якій зазначає, що вона є матір'ю малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З батьком її сина, ОСОБА_3 вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі. За їхньою спільною заявою, поданою до Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області, ОСОБА_3 визнав себе батьком ОСОБА_4, про що свідчить запис у Свідоцтві про народження та в Книзі реєстрації народжень 08.08.2007 р. зроблено відповідний актовий запис за № 13.

Позивач звернулася до відповідача з проханням матеріально підтримувати їхнього сина, сплачувати аліменти, так як вони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, а їхній син, ОСОБА_4, постійно проживає з нею, за адресою: АДРЕСА_1.

Вона самостійно, власними силами, намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати їхнього сина, а також виконувати всі інші обов'язки, покладені на неї законом та необхідні для належного утримання дитини.

Утримання дитини, надання їй матеріальної допомоги є природним обов'язком батьків, що випливає звичайно зі змісту положення ст. 180 Сімейного кодексу України, яке зобов'язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Всупереч таким вимогам закону, відповідач, який проживає окремо від малолітнього сина, ухиляється від виконання свого обов'язку щодо його утримання, матеріально своєму сину не допомагає, участі у його вихованні не приймає та не виконує жоден із тих обов'язків, які покладені на нього законом як батька дитини.

За таких умов, вона не має можливості належним чином самостійно, без участі батька, утримувати їхнього сина.

На момент звернення до суду з цим позовом, між ними не досягнуто згоди з приводу способу виконання відповідачем свого обов'язку утримувати малолітнього сина.

Добровільно виділяти кошти на утримання сина відповідач відмовляється, витрачає гроші на свої потреби, інтересами сім`ї не цікавиться.

У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на її користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менш одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісяця, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення сином повноліття.

У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні з підстав, вказаних у позові.

Відповідач у судове засідання надав письмовий відзив на позов в якому зазначив, що визнає позов у повному обсязі, так як останні чотири роки, він з дитиною не спілкувався на прохання позивача і матеріальної допомоги останній, на утримання дитини також не надавав, так як коли залишав сім"ю, залишив нерухоме майно, яке було надбане ними у шлюбі. Крім того, відповідач зазначив, що він не працює, на обліку у лікаря за станом здоров"я не перебуває, стягнень за виконавчими листами з нього не проводиться і інших осіб на утриманні не має та офіційно не працює, про те отримує прибуток у середньому 2000 тисячі гривень на місяць.

Відповідно до ст.174 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, постановляє рішення про його задоволення.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом з»ясовано, що позивач та відповідач перебували у фактичних відносинах без реєстрації шлюбу.

Від даних відносинах сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про народження (а.с.№10), в якому в графі батько зазначено - ОСОБА_3, в графі мати зазначено - ОСОБА_2.

Судом встановлено, що відповідач не надає постійної матеріальної допомоги позивачу на утримання їх спільної дитини.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Також судом було з»ясовано матеріальне становище сторін, де встановлено, що відповідач офіційно не працевлаштований. Позивач також офіційно не працює.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: " Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення". В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: "Держави-учасники зобов"язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов"язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи". Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що "Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею №11 цього ж Закону вказано, що "Сім"я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім"ї разом з батьками або в сім"ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов"язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини." Згідно статті №12 цього закону вказано, що " Виховання в сім"ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці".

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 Постанови Верховного суду України «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне положення дитини, стан здоров"я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що позивач не працює. Суд також враховує той факт, що відповідач не працює, про те отримує прибуток, має задовільний стан здоров»я, на утриманні

інших осіб не має.

Відповідно до ст. 183 Сімейного Кодексу України, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дитини, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходів) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільненні від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує на користь держави з відповідача судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп..

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 57, 60, 79, 81, 88, 174, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, ч.1 ст.367 ЦПК України; ст.ст.180, 181, 183, 191 Сімейного кодексу України; Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року; ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402; ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця сел.. Панютине, Лозівського району, Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, не працюючого, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 - аліменти на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду - 17 червня 2014 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривень 60 копійок, перерахувавши: (Одержувач коштів: Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області, Код ЄДРПОУ 38053090, Банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31219206700015, код бюджетної класифікації 22030001).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд