Постанова № 39622595, 01.07.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 р. Справа № 805/6755/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 година 47 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Головного управління юстиції в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державне підприємство "Селидіввугілля" про визнання дій незаконними та про скасування постанови № 43290205 від 14.05.2014 року,

В С Т А Н О В И В:

Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - позивач, стягувач, Красноармійська ОДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції в Донецькій області (далі - відповідач, ГУЮ в Донецькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державне підприємство «Селидіввугілля» (далі - третя особа, боржник, ДП «Селидіввугілля») про визнання дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Балдинюка М.Ю. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 43290205 від 14.05.2014 року незаконними та про скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Балдинюка М.Ю. про відмову у відкритті виконавчого провадження № 43290205 від 14.05.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2010 року у справі № 2а-21476/09/0570 задоволено позов Красноармійської ОДПІ про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість, за липень-вересень 2009 року з державного підприємства «Селидіввугілля» у сумі 7 005 293 гривень.

Красноармійською ОДПІ на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області був спрямований виконавчий лист № 2а-21476/09/0570 від 14.01.2010 року.

14 травня 2014 року старшим державним виконавцем Балдинюком М.Ю. було прийнято постанову № 43290205 про відмову у відкритті виконавчого провадження, в якій він, посилаючись на норми Податкового кодексу України, зазначив, що чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Вищенаведена позиція висловлена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1484/12/13-3 від 24.10.2013 року.

Позивач вважає дії державного виконавця незаконними, у зв'язку з тим, що постанова суду від 14.01.2010 року у справі № 2а-21476/09/0570 була винесена судом відповідно до чинного на той момент Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 (далі - Закону № 2181), а посилання державного виконавця на приписи пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України та інформаційний лист Вищого адміністративного суду України № 1484/12/13-3 від 24.10.2013 року є необґрунтованими, оскільки на момент прийняття рішення судом у справі № 2а-21476/09/0570 вищезазначена норма Податкового кодексу України не існувала.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів, прийнятих в момент дії Закону № 2181 не змінився та не корегувався чинним законодавством, отже виданий виконавчий лист підлягає виконанню, шляхом залучення до цієї процедури органів державної виконавчої служби.

Позивач просить суд визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Балдинюка М.Ю. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 43290205 від 14.05.2014 року незаконними та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Балдинюка М.Ю. № 43290205 від 14.05.2014 року.

1 липня 2014 року, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду, представник позивача надала клопотання про розгляд справи без участі представників Красноармійської ОДПІ.

Цього ж дня, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду, представник відповідача надав письмові заперечення в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справу без участі представників відповідача.

Відповідно до наданих заперечень відповідача посилаючись на Закон України «Про виконавче провадження» та Податковий кодекс України зазначив, що чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Вищенаведена позиція висловлена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1484/12/13-3 від 24.10.2013 року.

Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Оскільки всі сторони у справі заявили клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 № 202 98-ВР (далі - Закон № 202) передбачено, що органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Тому, в якості належного відповідача визначено саме Головне управління юстиції в Донецькій області, а не Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, яким була винесена спірна постанова.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606).

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно статті 2 Закону № 606, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 статті 3 цього Закону встановлено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до статті 5 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.

Виконавчий лист № 2а-21476/09/0570 про стягнення з боржника ДП «Селидіввугілля» на користь Красноармійської ОДПІ грошових коштів був виданий Донецьким окружним адміністративним судом 14.01.2010 року.

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області 14 травня 2014 року прийнято постанову № 43290205 про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-21476/09/0570 від 14.01.2010 року Донецького окружного адміністративного суду про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість, за липень-вересень 2009 року з державного підприємства «Селидіввугілля» у сумі 7 005 293 гривень.

У вказаній постанові відповідач посилався на норми Податкового кодексу України та зазначив, що чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Вищенаведена позиція висловлена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1484/12/13-3 від 24.10.2013 року.

Вищезазначена постанова прийнята на підставі пункту 4 частини 1 статті 26 Закону № 606.

Відповідно до вказаної статті, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Листом ВАСУ № 1484/12/13-13 від 24.10.2013 року, яким керувався відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, роз'яснюється особливий порядок, встановлений Податковим кодексом України, виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу, та що за цим порядком органами стягнення є контролюючи органи в розумінні Податкового кодексу.

Як вказувалося вище, постанова Донецького окружного адміністративного суду № 2а-21476/09/0570 була прийнята 14.01.2010 року, а виконавчий лист був виданий 17 лютого 2010 року Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість, за липень-вересень 2009 року з державного підприємства «Селидіввугілля» у сумі 7 005 293 гривень.

Тобто, на момент прийняття постанови та на момент пред'явлення виконавчого листа до виконання, Податковий кодекс України ще не набрав чинності.

Згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, суд зазначає, що правовідносини що виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, повинні регулюватися тими нормативно-правовими актами, які діяли до набрання ним чинності.

Проаналізувавши норми Закону № 606, суд приходить до висновку, що до набрання чинності Податковим кодексом України, примусове виконання судових рішень по даній категорії справ покладалося на державну виконавчу службу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Нормами частини 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача щодо визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, відповідачем суду не надано, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, суд зазначає, що аналогічні правові позиції викладені у постановах Донецького окружного адміністративного суду № 805/1861/14 від 06.03.2014 року, № 805/1875/14 від 13.03.2014 року, які ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року та від 15 травня 2014 року відповідно залишено без змін.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-3, 5, 26 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Головного управління юстиції в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державне підприємство "Селидіввугілля" про визнання дій незаконними та про скасування постанови № 43290205 від 14.05.2014 року - задовольнити повністю.

Визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Балдинюка М.Ю. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 43290205 від 14.05.2014 року - незаконними.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Балдинюка М.Ю. про відмову у відкритті виконавчого провадження № 43290205 від 14.05.2014 року.

Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті 1 липня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.