Постанова № 39621210, 01.07.2014, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 р. Справа №818/1169/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.

за участю секретаря судового засідання - Кохан Т.І.,

представників позивача - Петрової Л.П., Марченко І.В.

представника відповідача Васильченко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська компанія насосного обладнання" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Сумська компанія насосного обладнання» (далі - TOB «СКНО») звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області в якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.04.2014р. №0000982205.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем було проведено позапланову виїзну податкову перевірку позивача за наслідками якої, з урахуванням адміністративного оскарження, прийнято податкове повідомлення - рішення №0000982205, яким зменшено ТОВ «СКНО» розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 203 447,00 грн.

Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сумах від 04.04.2014р. №0000982205 є незаконним, виходячи з наступного.

Згідно ст. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Пункт 201.11 ПК України визначає перелік документів, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, без отримання податкової накладної.

Виходячи з викладеного, позивач вважає, що підставою не включення сум ПДВ до податкового кредиту є відсутність податкових накладних, інших випадків ПК України не визначає. В Акті перевірки відповідач не вказав про відсутність у позивача податкових накладних по операціям, включеним до податкового кредиту, навпаки, зазначав про наявність податкової накладної за кожною операцією з придбання або виготовлення товарів (послуг). Підставою для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ були відсутність товарно-транспортних накладних, лише які на думку відповідача можуть підтвердити реальність операцій з поставки товару; неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.

Позивач стверджує, що такі висновки відповідача не відповідають вимогам законодавства України.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав.

Причиною зменшення від'ємного значення податку на додану вартість стало зменшення за результатами перевірки ТОВ «СКНО» податкового кредиту на суму витрат, понесених по операціях з придбання комплектуючих у контрагентів ТОВ «Брок Бізнес Консалт», ТОВ «Пром- Снаб», ТОВ «АЛМЗ», ТОВ «Компанія «Плазма», ТОВ «Торговий дім «ПЛМЗ», КП «Компанія «Вода Донбасу», ТОВ «Машдеталь», ТОВ «Південний завод гідравлічних машин», Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля, ТОВ «Укрпостачсервіс», ТОВ «РП-Техінвест», ФОП ОСОБА_4

Відповідач стверджує, що господарські відносини між позивачем та переліченими контрагентами носять безтоварний характер, що позбавляє підприємство права на податковий кредит з ПДВ за такими операціями.

Суд, заслухавши представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СКНО» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при формуванні показників у декларації за жовтень 2013 року за результатами якої складено акт перевірки від 18 грудня 2013 року №2129/2205/37524115/226 (т.3 а.с. 203 - 248).

За наслідками перевірки ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.02.2014р. №0000202205 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 209 421,00 гри. за поданою декларацією з ПДВ за жовтень 2013р.

За результатами розгляду скарги ТОВ «СКНО» Головним управлінням Міндоходів у Сумській області прийнято рішення від 28.03.2014р. №4915/10/18-28-10-03-04-35/39ск про часткове задоволення скарги, а саме -в частині зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 5974 грн.

04.04.2014р. ДПІ у м. Сумах за результатами розгляду скарги ТОВ «СКНО» та з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Сумській області від 28.03.2014р. прийнято нове податкове повідомлення - рішення №0000982205, яким зменшено ТОВ «СКНО» розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 203 447,00 грн. (т.3 а.с. 24)

Зазначеною перевіркою ТОВ «СКНО» встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством:

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) за жовтень 2013 року на суму 203289 гривень;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації) за жовтень 2013 року на суму 6132 гривень.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою зменшення від'ємного значення податку на додану вартість стали висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Брок Бізнес Консалт», ТОВ «Пром- Снаб», ТОВ «АЛМЗ», ТОВ «Компанія «Плазма», ТОВ «Торговий дім «ПЛМЗ», КП «Компанія «Вода Донбасу», ТОВ «Машдеталь», ТОВ «Південний завод гідравлічних машин», Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля, ТОВ «Укрпостачсервіс», ТОВ «РП-Техінвест», ФОП ОСОБА_4

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходить з наступного.

Так, судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «РП - Техінвест» (м. Днепропертровськ) (постачальник) укладено договір поставки від 01.06.2011р. №13 (т.3 а.с. 165 - 168).

На виконання умов договору ТОВ «РП - Техінвест» було поставлено позивачу круги (загальна сума ПДВ 41186, 00 грн.) про що видано податкові та видаткові накладні, транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними, оплата товару проведена в повному обсязі в безготівковому порядку (т.1 а.с. 45-50, 78-80, 107-117, 167-169, 198-210). При цьому позивач зазначає, що ним по господарським операціям з цим контрагентом було помилково включено до податкового кредиту з ПДВ суму 1070 грн. (718,75 грн. - двічі включено за однією податковою накладною; 351,45 грн. - податкова накладна виписана на іншу юридичну особу).

Також, протягом перевіреного періоду позивачем було придбано комплектуючі деталі (круги) у ФОП ОСОБА_4 (м.Суми) (загальна сума ПДВ - 69337 грн.) про що видано податкові та видаткові накладні, оплата товару проведена в повному обсязі в безготівковому порядку (т.1 36-42, 51-64, 75-77, 86-97, 118-135, 140-162, 170-197, 244-250, т.2 а.с.8-79). Транспортування товару ( яке відбувалося в межах одного населеного пункту) до грудня 2012р. здійснювалось власним транспортом директора TOB "СКНО" Грішина A.A. згідно наказу TOB "СКНО" №1/1 від 10.04.2011р. (т.2, а.с. 168), копія свідоцтва про реєстрацію належного Грішину A.A. транспортного засобу є в матеріалах справи (т.2, а.с. 169); з грудня 2012р. - згідно договору з перевізником ФОП ОСОБА_6, актами наданих послуг з перевезення, рахунками на оплату (т. 3, а.с. 115 - 121).

На виконання договору №04/12 від 16.01.2012 року позивач придбав комплектуючі деталі у КП "Компанія "Вода Донбасу" (м. Донецьк) (сума ПДВ - 7910 грн.) про що видано податкові та видаткові накладні, оплата товару проведена в повному обсязі в безготівковому порядку (т.1 а.с. 98-105, т.3 а.с. 122). Транспортування підтверджується наданими актом надання послуг, підписаним з ТОВ "ЄвроЕкспресПошта" та рахунків - фактур (т.3 а.с. 123 -126).

Також, на виконання договору поставки №200812 від 20.08.2012 року позивач придбав ливарну продукцію у ТОВ "Азовський ливарно механічний завод» (м. Бердянськ) (сума ПДВ 16997 грн.) про що видано податкові та видаткові накладні, оплата товару проведена в повному обсязі в безготівковому порядку (т.3 а.с.185-190, т.1 а.с.214-219). Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату транспортних послуг, актами здачі-прийняття наданих транспортних послуг (т.3 а.с. 128-136). При цьому позивач зазначає, що по господарським операціям з цим контрагентом ним помилково було включено до податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 1997 грн.

Крім того, на виконання договору №409/1 від 27.07.2012р., укладеного з ТОВ «Південний завод гідравлічних машин» (м. Бердянськ) позивачем було придбано робочі колеса (комплектуючі деталі) (сума ПДВ - 5871 грн.) що відображено в податкових та видаткових накладних, оплата товару проведена в повному обсязі в безготівковому порядку (т.3 а.с.191-194, т.1 223-226). Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною, рахунком на оплату, актом здачі-прийняття наданих послуг (т.3 а.с. 137-139).

Суд зазначає, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ «РП - Техінвест», ФОП ОСОБА_4, КП "Компанія "Вода Донбасу", ТОВ "Азовський ливарно механічний завод», ТОВ «Південний завод гідравлічних машин» мали реальний характер, фактичний рух товару від продавців до покупця повністю підтверджений матеріалами справи, документи (видаткові, податкові, товарно - транспортні накладні) щодо вказаних операцій купівлі - продажу товарів мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції. На момент видачі податкових накладних позивач та зазначені контрагенти були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні. Також, суд зазначає, що по вказаним господарським операціям було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ та позивачем було фактично отримано придбані товари.

Отже, зважаючи на перелічені обставини, суд доходить висновку про правомірне включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «РП - Техінвест», ФОП ОСОБА_4, КП "Компанія "Вода Донбасу", ТОВ «Азовський ливарно - механічний завод», ТОВ «Південний завод гідравлічних машин», за виключенням сум які були помилково включені до податкового кредиту, про що зазначив сам позивач («РП - Техінвест» - 1070 грн., ТОВ «Азовський ливарно - механічний завод» - 1997 грн.). Відтак, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, судом було встановлено, що позивачем (замовник) з Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля (виконавець, м.Київ) було укладено договір про створення науково - технічної продукції №2739 від 24.01.2013 р. (сума ПДВ 5000 грн.), предметом якого є розробка та виготовлення статорних втулок. (т.3 а.с. 169 - 175).

На підставі зазначеного договору були виписані податкові накладні від 01.02.2013р. №2, від 14.02.2013р. №11, накладна від 14.02.2013р. №15 (т.2 а.с. 1-5). В підтвердження транспортування зазначеного товару позивачем були надані суду акт здачі - приймання наданих транспортних послуг з перевезення №СУ0000424 від 31.01.2013р. та товарно - транспортна накладна №КИ0208782 від 29.01.13р. (т.2 а.с. 6-7). Суд вважає, що зазначені документи не можуть свідчити про перевезення товару згідно вказаного договору, оскільки на накладній, що виписана Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля значиться дата - 14.02.2013, тоді як товарно - транспортній накладній - 29.01.2013 р. Крім того, відправником в зазначеній товарно - транспортній накладній значиться Гранд ТПК, а не Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля, кількість зазначена - 2 шт., тоді як згідно накладної передано втулки - 10 шт. Інших доказів про фактичне перевезення (отримання) товару позивачем надано не було.

Крім того, позивачем (покупець) були укладені договори з ТОВ "БрокБізнесКонсалт" (продавець м. Дніпропетровськ) №38 від 14.03.2012р. та № 42 від 26.03.2012, предметом яких є придбання комплектуючих деталей (т.3 а.с. 176 - 181). Загальна сума ПДВ, яку було включено позивачем до податкового кредиту по цим операціям - 24500 грн. На підставі зазначених договорів були виписані податкові та видаткові накладні (т. 1 а.с. 65-74). Позивач стверджує, що для перевезення товару використовувався власний транспортний засіб директора ТОВ «СКНО» Гришина A.A. - легковий седан Peugeot 406.

Також, позивачем (покупець) було укладено з ТОВ "Пром-Снаб" (продавець, м. Дніпропетровськ) договір №07/04 від 05.04.2012р. предметом якого придбання комплектуючих деталей (т.3 а.с. 182 - 184). Сума ПДВ включена позивачем до складу податкового кредиту по вказаним операціям - 10333 грн. На підставі зазначеного договору були виписані податкові та видаткові накладні (т. 1 а.с. 81 - 86). Позивач стверджує, що транспортування придбаного товару здійснювалось власним транспортним засобом директора ТОВ «СКНО» Гришина A.A. - легковим седаном Peugeot 406.

Позивачем також було придбано у ТОВ "Компанія Плазма" (м. Харків) комплектуючі деталі згідно податкової та видаткової накладної (сума ПДВ - 16426 грн.) (т.1 а.с. 137-139). Позивач стверджує, що транспортування придбаного товару здійснювалось власним транспортним засобом директора ТОВ «СКНО» Гришина A.A. - легковим седаном Peugeot 406.

Суд зазначає, що посилання позивача на наказ ТОВ «СКНО» №1/1 від 10.04.2011р як на доказ перевезення вказаних товарів власним транспортним засобом директора ТОВ «СКНО» Гришина A.A. - легковим седаном Peugeot 406, суд вважає безпідставним виходячи з наступного.

Згідно наказу ТОВ «СКНО» №1/1 від 10.04.2011р (т.2 а.с. 168), наказано використовувати власний транспорт та підручні засоби. При цьому суд зазначає, вказаний наказ не містить будь - яких даних автомобіля (марка, державний номер, рік випуску); призначення автомобіля на підприємстві, порядку використання; порядку оформлення подорожніх листів; питань технічного обслуговування; норм витрат пального та порядку відшкодування його вартості, порядку виплати компенсації за використання його для потреб підприємства, враховуючи вимоги ст. 125 КЗпП. Відтак, суд доходить висновку, що вказаний наказ без ідентифікації у ньому транспортних засобів та їх власників не може бути підтвердженням використання таких засобів для потреб підприємства. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, контрагенти позивача ТОВ "БрокБізнесКонсалт", ТОВ "Пром-Снаб" та ТОВ "Компанія Плазма" знаходяться за межами населеного пункту розташування позивача, відтак виїзд працівника з питань діяльності підприємства до вказаних контрагентів відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 № 59, повинен оформлюватись наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження. В судовому засіданні представники позивача пояснили що такі накази на підприємстві відсутні, як і докази відшкодування вартості пального.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджується реальності здійснення господарських операцій позивача з Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля, ТОВ "БрокБізнесКонсалт", ТОВ "Пром-Снаб" та ТОВ "Компанія Плазма", на підставі яких були сформовані дані податкового обліку. Суд вважає, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже суд вважає, що позивачем було безпідставно віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту по господарським операціям з Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля, ТОВ "БрокБізнесКонсалт", ТОВ "Пром-Снаб" та ТОВ "Компанія Плазма", відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, з матеріалів справи суд вбачає, що податковим органом також було зменшено суму від'ємного значення з ПДВ по господарським операціям позивача з:

- ТОВ «Машдеталь» (сума ПДВ 944 грн.) в зв'язку з тим, що податкова накладна від 11 квітня 2012 року №30 до перевірки не надавалась;

- ТОВ «Укрпостачсервіс» (сума ПДВ 1203 грн.) в зв'язку з подвійним включенням до податкового кредиту податкової накладної.

В судовому засіданні представники позивача вказані порушення визнали та пояснили що дані суми ПДВ були помилково включені до податкового кредиту. Відтак, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також, податковим органом було зменшено суму від'ємного значення з ПДВ по господарським операціям позивача з ТОВ «Торговий дім «ПЛМЗ» в зв'язку з виявленням розбіжностей за вересень 2012 року на суму 3740 грн. по податковому кредиту із ТОВ «Тороговий дім «ПЛМЗ», сума податкового кредиту ТОВ «СКНО» більше, ніж сума податкового зобов'язання ТОВ «Тороговий дім «ПЛМЗ» на 3740 грн.

В судовому засіданні представники позивача пояснили що підприємством було помилково включено суму ПДВ в розмірі 1801,80 грн. до податкового кредиту по відносинам з даним контрагентом, відтак суд вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Що стосується залишку суми ПДВ - 1938 грн., суд зазначає, що дана сума повністю підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку (т.1 а.с. 220-222).

При цьому, єдиною підставою на яку посилається податковий орган в обґрунтування висновків викладених в акті перевірки щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Тороговий дім «ПЛМЗ», є те що даний контрагент не включив до складу податкового зобов»язання ПДВ по цій господарській операції.

Суд зазначає, що з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для такого кредиту та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, настає лише у разі не підтвердження податковими накладними на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту. Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд доходить висновку що зменшення від'ємного значення ПДВ по господарським операціям позивача з ТОВ «Торговий дім «ПЛМЗ» в сумі 1938 грн. є безпідставним. Відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська компанія насосного обладнання" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 04 квітня 2014 року № 0000982205 в частині зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Сумська компанія насосного обладнання" від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 140172,00 грн. (сто сорок тисяч сто сімдесят дві грн. 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська компанія насосного обладнання" (вул. Машинобудівників, 1,м. Суми,Сумська область, 40020) сплачений судовий збір в розмірі 210,00 грн. (двісті десять грн. 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 04 липня 2014 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек