Ухвала суду № 39621082, 02.07.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Бреславського О. Г.

суддів: Половінкіної Н.Ю., Савчук М.В.

секретаря: Скрипник С.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5-ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності та стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності та стягнення коштів.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти за продаж ОСОБА_5 земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,1000 га, кадастровий №7310136300:19:002:0113, розташованої в АДРЕСА_2 в садівничому товаристві «Буковинка-2» у розмірі 23616 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання спільною власністю подружжя 63/100 домоволодіння АДРЕСА_3 та визнання за позивачкою права власності на ? частину 63/100 частин домоволодіння АДРЕСА_3, про визнання спільною власністю подружжя недобудованого будинку, господарських будівель і споруд, ступенем готовності 61%, які зведені на земельній ділянці 0,1000 га, НОМЕР_1 у садовому товаристві «Буковинка-2» по АДРЕСА_2 та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартості ? недобудованого будинку, господарських будівель і споруд, ступенем готовності 61%, які зведені на земельній ділянці площею 0,1000 га, НОМЕР_1 у садовому

22ц/794/968/14 Головуючий в І інстанції Ярема Л.В.

категорія 5 Доповідач Бреславський О.Г.

товаристві «Буковинка-2» по АДРЕСА_2 у розмірі 274086 грн., відмовлено.

Скасовано арешт на 63/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_3, які належать на праві власності ОСОБА_3, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 жовтня 2013 року.

Вирішено питання щодо судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Виключити із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції:

- у абз.9-10 (згори) на стр.7 слова «Посилання позивачки на факт будівництва будинку, що підтверджується висновком експертного дослідження №1132, яке складене 22.07.2011 є безпідставним, оскільки земельна ділянка була продана 13 травня 2011 року, а висновок зроблений через два місяця.

Доказів, що будь-яке нерухоме майно, в тому числі недобудований будинок на земельній ділянці площею 0,1000 га, НОМЕР_1 у садовому товаристві «Буковинка-2» по АДРЕСА_2, являлось предметом купівлі-продажу, суду не надано».

- у абз.8 (згори) на стр.7 після слів «як представник ОСОБА_1, продав» виключити слова «тільки».

Вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити. Виходячи з наступного.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь позивачки коштів за продаж ОСОБА_5 земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,1000 га, кадастровий №7310136300:19:002:0113, розташованої в АДРЕСА_2 в садівничому товаристві «Буковинка-2» у розмірі 23616 грн. не оскаржується.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.ст.10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст.59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Статтею 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними

Згідно роз'яснення даного п. п. 23,24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 2007 року № 11 «Про судову практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 січня 1983 року по 11 листопада 2011 року. Під час шлюбу ОСОБА_3 на підставі договору міни, укладеного з ОСОБА_7 та посвідченого в.о. заст. старшого державного нотаріуса першої Чернівецької державної нотаріальної контори Блауш Н.З. в обмін на квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою 01 жовтня 1992 року набув право власності на 63/100 частин будинковолодіння.

З висновку комплексної судової будівельної технічної, авто-товарознавчої експертизи та товарознавчої експертизи № 497, проведеної по цивільній справі № 2-296/12 за ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.11.2011, вбачається, що в приміщеннях будинку виконані будівельні роботи по його переплануванню та збільшення площі вартістю 87853 грн., які належать до самочинного будівництва, в результаті проведення якого створені нові приміщення: коридору, холу, кімнати, санвузла та комори, які відсутні в матеріалах інвентарної справи.

Дане перепланування проводилося сторонами без відповідного дозволу виконкому Шевченківської районної у м. Чернівці ради та без дозволу власника 37/100 частин будинковолодіння.

Відповідач на підставі доручення, виданого ОСОБА_1, 30 травня 2011 року відчужив громадянину ОСОБА_5 за 23616 грн. земельну ділянку площею 0.1000 га , яка знаходиться по АДРЕСА_2 у садовому товаристві «Буковина» ділянка НОМЕР_1 у м. Чернівці з цільовим призначенням - для ведення садівництва,( а.с.18).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя 63/100 частин будинковолодіння по АДРЕСА_3, суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами з приводу вказаного майна відсутній, оскільки відповідач також вважає 63/100 частин будинковолодіння по АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, щодо визнання за позивачкою права власності на ? частину 63/100 частин будинковолодіння по АДРЕСА_3, суд першої інстанції виходив з того, що за правилами ст.ст. 316, 317 ч.1,2 ст. 376 ЦК України здійснення особою самочинного будівництва не породжує в неї права на таке майно. Це ж саме стосується й самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої об'єкт набуває нових якісних характеристик.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, щодо визнання спільною власністю подружжя недобудованого будинку, господарських будівель і споруд, ступенем готовності 61%, які зведені на земельній ділянці 0,1000 га, НОМЕР_1 у садовому товаристві «Буковинка-2» по АДРЕСА_2 та стягнення з ОСОБА_3 на її користь вартості ? частини вказаного майна у розмірі 274086 грн., суд першої інстанції виходив з того, що не може бути визнано право власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, так як судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції перевірено в межах доводів апеляційної скарги і підстав для його скасування не встановлено.

Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Прохання скаржника виключити з мотивувальної частини рішення певні слова є безпідставним.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального й процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307,308,313 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді: